ОБСЄ без краваток. І без впливу?

ОБСЄ без краваток. І без впливу?

1707
Ukrinform
ОБСЄ залишається на сьогодні чи не єдиним майданчиком, на якому відбувається хоча б якийсь діалог між Заходом та Росією

Неформальна зустріч глав МЗС Організації з безпеки і співробітництва в Європі, що відбулася у німецькому Потсдамі у минулий четвер, була оцінена як успішна. Не те, щоб вдалося про щось конкретно домовитися (власне, і декларації жодної навіть не передбачалося), просто розмова «по душах» теж буває корисною. Це підкреслюють у Берліні. Головний же захід року в рамках ОБСЄ відбудеться у грудні, у Гамбурзі, коли Німеччина буде передавати головування Австрії.

Нинішня зустріч «без краваток» (і справді, у краватках було не більше п'яти дипломатів) проходила у закритому для преси режимі. Лише невеличка прес-конференція її господаря – Франка-Вальтера Штайнмаєра  – та короткі заяви журналістам з боку декількох глав делегацій. Всього було 40 делегацій на чолі з міністрами закордонних справ і 17 – на рівні заступників. Ще були присутні генсек ОБСЄ Ламберто Заньєр та Верховний представник Європейського союзу із закордонних справ та політики безпеки Федеріка Могеріні. А ось від наглядової місії нікого не було, дарма що українська тема була заявлена однією з основних.

УКРАЇНА – ТОП-ТЕМА ЗУСТРІЧІ

Вона такою й стала. Про це розповів журналістам Штайнмайєр. За словами дипломата, його гості говорили про те, як недобре, коли спостерігачі ОБСЄ не мають доступу до багатьох місць, погано, що їм погрожують. Про збройну місію не сказав жодного слова. Натомість український міністр Павло Клімкін розповів кореспондентові Укрінформу, що наша сторона продовжує пробивати ідею, але всі переговори наштовхуються на опір Росії, яка блокує обговорення мандата такої місії, кажучи, що озброєння на сьогодні не будуть грати необхідної для стабілізації ролі. Зате у Києві практично не бачать можливості проводити вибори в умовах відсутності збройної місії, яка не лише повинна стати гарантом безпеки процесу, вона повинна забезпечити роззброєння, а для цього необхідна реальна сила. «Ми не обійдемося кількома сотнями неозброєних людей, які просто працюватимуть над організацією виборів», – підкреслив він.

Під час «сімейного фото» Павло Клімкін про щось дуже стурбовано розмовляв з чеським колегою Любомиром Заоралеком. На питання кореспондента агентства, про що саме, уточнювати не став. Але, гадається, мова могла йти про так зване «представництві ДНР у Чехії». Якраз цього дня стало відомо, що МЗС ЧР має намір звернутися до крайового суду в Остраві з проханням про ліквідацію громадського об'єднання, яке називало себе «Представницький центр ДНР». А сам Заоралек у відповідь на обурену ноту українського МЗС висловив стурбованість, що відкриття цієї «місії» матиме негативні дипломатичні наслідки.

Взагалі, як сказав Павло Анатолійович автору цих рядків, не переговорив він під час форуму лише з представниками Росії і, мабуть, Ліхтенштейну. Втім, надолужити згаяне з Ліхтенштейном у нього була можливість ввечері під час відвідин знаменитого «мосту шпигунів» (того самого, відомого з фільмів про обміни розвідниками на кордоні НДР і Західного Берліна) та прогулянки на історичному трамвайчику. Потсдамська влада зробила все, щоб перебування у їхньому місті гостей залишило у тих найприємніші спогади, не затьмарені дискусійними протиріччями. Можна припустити, що Павло Клімкін вирішив не псувати собі день зустріччю з російською делегацією, тим більше, що його візаві Сергія Лаврова в Потсдамі й не було – РФ представляв заступник міністра Олексій Мєшков. Як не було й очільників МЗС США Джона Керрі та Франції Жана-Марка Еро.

Причину неявки 17-ти міністрів пресі толком не пояснили, пославшись на робочий графік дипломатів. Втім, ЗМІ у широкому сенсі цікавила в основному саме відсутність цих трьох.

БОРИС ДЖОНСОН – ДРУГ УКРАЇНИ?

А з присутніх найбільший ажіотаж прогнозовано викликав Борис Джонсон. Це його перший такий вихід у великий дипломатичний світ. І він осявав всіх оптимістичною посмішкою. Сумувати йому було особливо ні про що, тим більше, що про BREXIT мова як така у Потсдамі не велася (британці ж не з ОБСЄ зібралися виходити). Джонсон, котрий дуже спізнився, запевнив журналістів по приїзді, що «Велика Британія не покидає Європу», що країна буде продовжувати активно брати участь у житті і політиці континенту. Прикметно, що при цьому рівно половину свого короткого меседжу він присвятив Україні, а саме – тому, що необхідно поважати її суверенітет і територіальну цілісність.

Варто зазначити,, що пізніше, того ж дня, Джонсон реально порадував своїм твітом, у якому написав про «продуктивну зустріч з Павлом Клімкіним» і про те, що у питанні суверенітету України Велика Британія не піде на жодні компроміси.

До речі, самого Джонсона чекають у Києві не далі як вже 14 вересня. Про це розповів Павло Клімкін. І додав, що найближчим часом Україну відвідають ще кілька його закордонних колег, не уточнивши, хто саме. А з усіма європейськими він зустрінеться вже наступного тижня у Братиславі.

У КИЄВІ ВВАЖАЮТЬ, ЩО ОБСЄ ПОРА РЕФОРМУВАТИ

Ще напередодні міністерської зустрічі очільник українського МЗС провів до неї активну  підготовку за допомогою німецьких ЗМІ, давши інтерв'ю кільком виданням. Де, зокрема, піддав різкій критиці саму Організацію. При цьому українським журналістам, коментуючи дискусію, він зізнався, що на ній дав ще більшого жару ОБСЄ, яка, за його словами, «перебуває у складній кризі, не має жодних засобів, щоб відреагувати на сучасну ситуацію, на кризи на просторі ОБСЄ і ...не може бути інструментом реалізації своїх же принципів, ...тому що такі члени як Росія, порушують всі фундаментальні принципи ОБСЄ, залишаючись її членом». На зустрічі міністр говорив про важливість фундаментальної реформи організації. Він, окрім іншого, запропонував ввести в її межах або систему санкцій (проти тих, хто порушує принципи), або дати можливість звертатися до міжнародних судів (у принципі, таке право є, так й арбітражний суд існує, тільки от не працює це на ділі).

Якщо у Києва є серйозні претензії до ОБСЄ, то у її чинного голови Франка-Вальтера Штайнмайєра – жодних. Німеччина проявляє бурхливу активність цього року і постійно наголошує, у який турбулентний час їй випало керувати Організацією. З цим і справді не посперечаєшся, на відміну від твердження деяких політиків про те, що структура дуже ефективна у кризовому менеджменті і що без неї Україна вже потонула б у крові. Що правда, так це те, що українська криза буквально відродила ОБСЄ, вже напівзабуту і мало не атавістичну (ну, це коли всі думали, що Холодна війна вже не може повторитися).

УКРАЇНА – ЛАКМУСОВИЙ ПАПІРЕЦЬ ДЛЯ ОБСЄ

Правда і те, що ОБСЄ, мабуть, залишається на сьогодні чи не єдиним майданчиком, на якому відбувається хоч якийсь діалог між Заходом і Росією. Це теж любить підкреслювати Франк-Вальтер Штайнмайєр. Щоб подолати «розломи і відчуження», відродити минулу довіру, він висуває різноманітні ініціативи. Зокрема, кілька днів тому запропонував по-новому домовитися про контроль над озброєннями й реформувати Договір про звичайні збройні сили у Європі. Інакше, побоюється він, не уникнути нового витка гонки озброєнь. Втім, сам міністр визнає, що ілюзії на швидке вирішення питання у нього відсутні – Росія не надто поспішає відповідати на таку мирну ініціативу. І це – шефу німецької дипломатії, котрий так активно просуває ідею «загальної безпеки від Ванкувера до Владивостока» і взагалі останнім часом робить у бік Москви всілякі реверанси.

Що стосується позиції Києва стосовно ОБСЄ, то Клімкін вважає, що «лакмусовим папірцем» її життєздатності і дієвості є саме Україна, вона – «момент істини для ОБСЄ». Якщо вона не зможе впоратися або хоча б трохи просунутися вперед з тим, що відбувається на Донбасі і навколо Донбасу, то «треба шукати інші інструменти», – вважає він.

Втім, принаймні, численні чиновники найбільшої у світі регіональної організації, що займається питаннями безпеки, заснованої у 1973 році, навряд чи погодяться з такою думкою...

Ольга Танасійчук, Потсдам


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-