Фальстарт Путіна: війни ніхто не злякався

Фальстарт Путіна: війни ніхто не злякався

6866
Ukrinform
Тільки Берлін та Париж ламають голову, як врятувати власний престиж

Звинувачення України у тероризмі, які вчора висунули ФСБ та президент Росії Путін, є очевидною погрозою війни. Можна не сумніватися, так це й було розцінено усіма - і поза, і всередині Росії.

Кому була спрямована ця погроза війни? Насамперед, звісно, Україні – її керівництву та українському суспільству. А у політико-дипломатичному плані, звісно - США, Німеччині, Франції. Саме ці країни визначальним чином впливають на те, як розвивається ситуація навколо російсько-українського збройного конфлікту (війни).

Минула доба, як пролунала погроза. Як відреагували ті, кому вона призначалася?

Україна і США: «не треба ля-ля»

Президент України Петро Порошенко сказав своє слово за кілька годин після заяви Путіна, назвавши звинувачення Росії фантазіями,  безглуздими, цинічними, провокацією.

Загалом, у заяві українського лідера нема й натяку на те, що він всерйоз наляканий путінськими погрозами. До цього варто додати заяви секретаря РНБО Олександра Турчинова, МЗС України та Генштабу Збройних Сил України такого ж характеру.

Реакція Державного департаменту США теж не запізнилася. Суть заяви його речника Елізабет Трюдо – звинувачення Росії нікчемні і мають за мету відволікти від головної проблеми, якою є російська окупація та анексія Криму, а також тривала агресія РФ на сході України. «Наш погляд на Крим добре відомий. Крим є і завжди буде частиною України. Ми засуджуємо і закликаємо до негайного припинення російської окупації Криму, і наші санкції, пов’язані з анексією Криму, будуть залишатися на місці, поки Росія не поверне півострів Україні» - наголосила Елізабет Трюдо. А щодо нібито попереджених терористичних актів у Криму, то,  заявила прес-секретар, «Крим це Україна. На предмет розмов чи запитань щодо того, що відбувається в Криму, ми хотіли б направити вас до уряду України».

А ось як висловилась про «український тероризм» інша офіційна особа США: «Це не перше брехливе звинувачення України Росією, висловлене, щоб відвернути увагу від своїх власних протиправних дій». Так написав у своєму твіттері посол США в Україні Джефрі Пайєтт.

Неважко помітити, що перша реакція США була не тільки категоричною, а й певною мірою зневажливою щодо російської позиції.

Звичайний обиватель, не дипломат, у таких випадках каже «не треба ля-ля», а якщо у нього ще й поганий настрій, то суворіше: «Не п…!» Не дивно, що посол України у США Валерій Чалий з неприхованим задоволенням прокоментував висловлювання Трюдо: «У Кремлі зверталися до США зреагувати на їх провокації в українському Криму? Будь ласка - отримайте. Все послідовно, чітко і не залишає ніяких сумнівів у твердій позиції офіційного Вашингтона» - написав він у Facebook.

Німеччина і Франція: мовчимо, бо думаємо

А от офіційні особи у Берліні та Парижі – мовчать. Причому, якщо на звинувачення України у тероризмі можна й не відповідати негайно і це навіть виглядало б ніби так, що до цих звинувачень серйозно не ставляться, а погроза війни – це більше проблема США, як найпотужнішої військової складової НАТО, то на слова Путіна про те, що «нормандський формат» себе вичерпав, відповідь Німеччини та Франції мала б бути негайною. Тому що саме ці дві країни є основою згаданого формату, вони є головними відповідальними за його успіх, і оцінка Путіна є фактичним звинувачення канцлера Меркель та президента Олланда у дипломатичній неспроможності. США, звісно, може просто проігнорувати закиди Путіна щодо «нормандського формату», оскільки їх там офіційно нема. Німеччина та Франція в іншій ситуації. Очевидно: якщо «нормандський формат» закінчився, то це потужний удар по престижу Берліна та Парижа, констатація факту, що вони не здатні запобігти війні, яка загрожує великими бідами всій Європі, а не лише Україні. То які вони після цього лідери об’єднаної Європи? – таке питання виникає неминуче.

Зволікання з відповіддю найлогічніше пояснити саме тим, що Париж і Берлін гарячково шукають виходу з неприємної ситуації, в яку їх поставив Путін. Вони шукають шляхи збереження «нормандського формату», але щоб при цьому це не була капітуляція перед Путіним. Можливо, у Парижі і Берліні серед найвищого політичного керівництва є різні пропозиції, і для пошуків спільного компромісного рішення потрібен певний час. Однак і тут є приємна для України очевидність: відповіддю Меркель та Олланда на випад Путіна не буде активне примушування Порошенка до відомого російського сценарію «залагодження» конфлікту через особливий статус Донбасу і вибори там без виведення російських військ. По-перше, Німеччина та Франція зовсім не збираються капітулювати і, по-друге, Україна легко витримає можливий німецько-французький тиск, оскільки має тверду підтримку США.

Варто наголосити, що питання продовження чи закінчення «нормандського формату» є першочерговим для Німеччини та Франції, але для України воно є другорядним порівняно з таким надважливим для нас, як ймовірність великої війни між Україною та Росією. І в плані її попередження позиція США на порядок важливіша, ніж позиція Німеччини та Франції.

Росіяни: воювати не хочемо

Нарешті, слід згадати і ще одного, хоч і побічного, «адресата», якому призначалися заяви ФСБ і Путіна – громадяни Російської Федерації. Їх війною не лякали, а ніби запрошували повоювати зі «слабаками-хохлами», щоб потім досхочу насолодитися блискучими перемогами (і, звісно ж і насамперед, трофеями, адже Україна в розумінні пересічного провінційного російського обивателя – страшно багатюща країна, там «хавки» повно). Але росіяни не такі вже й дурні, як про них часто думають, у тому числі й в Україні. Великої війни, навіть зі «слабенькою» Україною, абсолютна більшість росіян не хоче. «Заклеймить» хунту – завжди будь-ласка, воювати – ні. Про це регулярно свідчила соціологія усі два з лишком років, поки триває війна на Донбасі. Нині, після повідомлень про «українських диверсантів» у Криму, інтернет-сайт «Эха Москвы» провів опитування на тему: «Чи варто Росії, після спроби теракту в Криму, вдарити по Україні?» Питання сформульовано хитро і навіть підступно: слова «війна» нема, факт теракту під сумнів не ставиться, і все разом можна було б сформулювати дуже коротко – «Ви за справедливість?» Хитрощі не допомогли. В опитуванні (на середину дня 11 серпня) взяли участь майже 4 тисячі чоловік, і лише менше 400 (10%) відповіли «так». Решта – «ні» (85%) або «не знаю» (5%).

Звісно, аудиторія «Эха Москвы» аж ніяк не може бути, мовою соціологів, репрезентативною в масштабах всієї Росії. І все-таки, показово, що ця публіка – найосвіченіша, та, яка найбільше цікавиться політикою і є такими собі «лідерами громадської думки» для родичів, знайомих, друзів – категорично не сприймає війну з Україною. Одним словом, і власних громадян Путіну не вдалося змусити вітати перспективу хоча б так званої «маленької переможної війни».

Юрій Сандул

Фото На першій сторінці: mpsh.ru


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-