Як зупинити Трампа?
З'їзд Демократичної партії офіційно висунув Хілларі Клінтон кандидатом у президенти США. Усіх формальностей дотримано, тепер і демократи, і республіканці мають офіційних кандидатів.
Сказати, що нинішня президентська кампанія у США особлива - це нічого не сказати. Вона безпрецедентна. Принаймні, в новітній історії США. Фінішна пряма кампанії - з офіційним затвердженням кандидатів від двох основних політичних партій - тільки-тільки розпочалася, а її напруга вже досягла ступеню, яким раніше вона завершувалася.
Справа не тільки в тому, що зріс емоційний та звинувачувальний рівень полеміки. На цих виборах вже бачимо те, чого раніше ніколи не бачили.
По-перше, зазвичай у США чинний президент країни, який готується за кілька місяців залишити посаду, публічно не втручається у передвиборчу полеміку кандидатів, тримаючи видиму дистанцію відсторонення від виборів. Простіше кажучи, він ні за кого не агітує, він вищий за передвиборчу метушню, бо займається важливими державними справами і хоче гідно завершити свою президентську каденцію. Нині цього нема: Барак Обама не раз і відверто висловлюється на підтримку Хіларі Клінтон. Він не раз і прямо критикує Дональда Трампа, навіть не критикує, а звинувачує у гріхах, які несумісні з президентством, приміром, у неготовності вести зовнішню політику.
По-друге, ніколи раніше ми не бачили такого протистояння кандидата від партії з верхівкою цієї партії. Йдеться про Трампа і Республіканську партію. Дійшло до того, що ціла група провідних діячів партії демонстративно проігнорувала партійний з'їзд, де Трампа оформляли кандидатом - сім'я Бушів, Мітт Ромні, Джон Маккейн, Джон Кейсік (губернатора штату Огайо, в якому проходив цей з'їзд).
По-третє, ніколи раніше про одного з кандидатів не говорили, що в його перемозі прямо зацікавлена Росія - найбільш агресивний геополітичний суперник США. Ніколи раніше Росію не звинувачували, і не журналісти, а найвищі офіційні особи, включно з президентом країни, у втручанні в процес виборів на боці одного з кандидатів. Причому не публічним чи не публічним лобіюванням, що, загалом, терпимо, а у втручанні грубому, кримінальному, таємному - у хакерському зломі комп'ютерів Демократичної партії та використанні отриманих таким способом даних для компрометації "неугодного" для себе кандидата - Хіларі Клінтон. І це при тому, що жодних неспростовних доказів таких дій Росії представити неможливо, однак озвучення цієї теми устами держсекретаря та президента, хоч і у запитальних, не стверджувальних категорично, формах, переводить її в пропагандистський розряд таких, де докази вже й непотрібні, усім і так все зрозуміло.
Нарешті, по-четверте, бачимо те, що практично вся найвища верхівка політичної еліти США, причому - незалежно від партійної приналежності, вкрай стурбована успіхами Трампа серед американських виборців.
Чому американці слухають Трампа?
Де шукати глибинне пояснення виникнення ситуації, за якої стали можливими усі названі безпрецедентні обставини? Очевидно, що Трамп порушує якісь усталені за довгі роки вже традиційні для американської політичної та бізнесової еліти установки внутрішньої та зовнішньої політики. Які саме?
У США, як і в інших країнах західної демократії, у передвиборчих змаганнях тема внутрішньої політики завжди переважає тему політики зовнішньої. Зрозуміло, обивателя цікавить насамперед його особистий добробут і безпека, а не проблеми жителів далеких країв, як-от України. А чим нині стурбований американський обиватель - пояснює сам Барак Обама: "...Зарплати і доходи багатьох американців залишаються на попередньому рівні протягом певного часу, особливо серед "блакитних комірців". В умовах економіки США, що змінилася, представники робітничого класу просто не можуть, як раніше, працювати на заводі і отримувати достатньо грошей для утримання сім'ї на одну зарплату. Якщо враховувати всі ці фактори, це означає, що в країні накопичилося багато потенційної злоби, незадоволення, страху. Певною мірою ці настрої обгрунтовані, однак ними можуть маніпулювати. Я думаю, люди, такі як пан Трамп, користуються цим. Саме ці настрої він експлуатує протягом своєї передвиборчої кампанії".
Загалом, звична для нинішнього Заходу картина. Те саме можна спостерігати у настроях німців, французів, британців... Всюди люди невдоволені і бояться. Невдоволені, що, як мінімум, нема зростання добробуту, а особиста безпека помітно знизилася. Війни, тероризм, фінансові та економічні кризи штовхають виборців до політиків-популістів і політиків-автократів. Обиватель на Заході цінує демократію, бо вона дає свободу, а свобода дає матеріальний добробут, але обиватель не може не бачити, що ні демократія, ні свобода, ні матеріальний добробут так і дали йому гарантованої безпеки. Навіть навпаки. Прогрес у різних там нанотехнологіях та демократичні свободи, зокрема - свобода пересування, тільки збільшили можливості тих - хворих на голову одинаків, терористичних організацій чи окремих країн, - хто вирішує свої проблеми насильством проти інших.
Отже, у дуже спрощеному вигляді, Трамп пропонує виборцям вихід: 1) особиста безпека шляхом жорсткої політики щодо "внутрішнього ворога" - різноманітних общин меншості; 2) підвищення матеріального добробуту скороченням витрат на зовнішню політику, тобто повернення до політики "ізоляціонізму", якої США дотримувалися абсолютно - до Першої світової війни, частково - до Другої світової.
Іншими словами, Трамп говорить те, що пересічним американцям має так сподобатися, що вони забудуть і про демократію, і про США як світову державу. Нічого не скажеш, популізм у чистому вигляді.
Чого боїться еліта?
Але якщо Трамп - лише спритний популіст, то чого так занервувала американська еліта?
Схоже, вона боїться що Трамп заграється у популізм так далеко, що перетне умовну "червону межу". Вона боїться не перемоги Трампа як такої, а спроб кардинальної зміни внутрішньої та зовнішньої політики США.
Одна справа говорити виборцям, що їм подобається, інша - всерйоз виконувати передвиборчі обіцянки. Еліта добре усвідомлює, що політична та економічна потуга США грунтується на тому, на що замахується Трамп. Американська демократія дозволяє вільно проникати до країни не лише смертникам-терористам, але й молодим геніям з усього світу, які забезпечують лідерство США у всіх сферах - від культури до освоєння космосу. А щодо зовнішньої політики, то США - світова держава, тобто, має економічні та політичні інтереси по всьому світу. Ізоляціонізм гарно звучить для пересічного американця, бо він сподівається, що тоді йому перепаде більше грошей, якщо ті не витрачатимуться на політику США десь на другому кінці світу. Але ділова Америка, ті, хто розпоряджається десятками і сотнями мільярдів, розуміє, що насправді ізоляціонізм означатиме для американців не збільшення, а зменшення доходів. Вони розуміють, що статус світової держави, підкріплений величезними витратами на збройні сили, здатні діяти по всьому світу, на підтримку лояльних до США політичних режимів, на протидію конкурентам дає ще більші, ніж витрати, доходи. Американський бізнес має прибутки зі всього світу саме тому, що, образно кажучи, за його спиною - найновіший американський авіаносець типу "Дуайт Ейзенхауер". Не тільки, звісно, але й завдяки йому також. А часто такий авіаносець йде попереду американського бізнесу і прокладає йому дорогу на світові ринки.
Звісно, це ще питання, чи справді Дональд Трамп, якщо стане президентом, почне всерйоз виконувати свої передвиборні "ізоляційні" обіцянки. І навіть якщо раптом він це захоче зробити, то повернути таку махину, як США, на 180 градусів жодному Трампу не під силу. Однак еліта боїться, що авантюризм і популізм Трампа призведуть до якогось, хай і тимчасового, хаосу, замішання в політиці країни, до періоду "турбулентності", за який США можуть зазнати певних політичних, а отже й економічних, втрат у світі.
Це американському обивателю байдуже, за великим рахунком, що відбувається в Україні чи деінде в світі, а американському бізнесу зовсім не байдуже, бо там або вже є його гроші, або є можливість і бажання їх звідти отримати. Тому еліта однаково активно атакує Трампа як у питаннях внутрішньої, так і зовнішньої політики. Інтернет-петицію проти обрання Трампа підписали більше ста акторів та музикантів з Голлівуду, бо той "хоче повернути країну в ті часи, коли страх був виправданням для насильства, жадібність породжувала дискримінацію, а держава вписувала в закони упередження проти общин, перетворених у маргінальні". А колишня держсекретар Мадлен Олбрайт закликає голосувати за Клінтон, бо бачення Трампом Америки "ізольованої від світу, чужої для союзників" є катастрофою.
Важко спрогнозувати, чим закінчиться вся ця американська історія з "несистемним" кандидатом Трампом. Незважаючи на увесь шквал критики на його адресу, нині він, як мінімум, не поступається Клінтон у симпатіях виборців. А до виборів ще більше трьох місяців. Це будуть дуже напружені для американської еліти місяці. Напруга передвиборчої полеміки вже зашкалює, а її доведеться тільки посилювати, щоб зупинити Трампа.
Юрій Сандул, Київ
