«Brexit», поєднання слів «Велика Британія» («Br») і «вихід» («exit»), це сценарій, за яким країні пропонують вийти з ЄС. Завтра, 23 червня, британці на референдумі, який має пряму дію, приймуть остаточне рішення. А нині аналітики прогнозують сценарії розвитку подій і їхні наслідки, у тому числі й для України. Розмова про це – з головним науковим співробітником сектору зовнішньоекономічної безпеки відділу економічної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень, доктором економічних наук професором Олександром Шаровим.

– Чи варто очікувати «сюрпризів» від референдуму у Великій Британії?

 – Не думаю, що будуть якісь несподіванки. Всі варіанти прораховані наперед, як у шаховій партії. Найцікавіше, що для Британії позитивним буде будь-яке рішення. Але в одному випадку виграш буде більшим, ніж в іншому. Та програшу не буде. Це є прикладом традиційної британської дипломатії, коли проекти, програми та ініціативи будуються з самого початку таким чином, щоб у виграші бути завжди.

У цьому зв’язку мені пригадується історична ситуація з королевою Єлизаветою І. Коли московський цар, відомий як Іван Грозний, хотів одружитися на королеві Єлизаветі, у ході листування йому відповіли, що про «государя» у Європі ходить багато поганих чуток. На це посольський приказ у свою чергу відписав, що «у нашого государя у Європі багато недоброзичливців». Тоді британські посли повідомили: «А ви надішліть нам перелік своїх ворогів, і ми зробимо з них друзів». Це, до речі, дуже яскраво простежується на відносинах Британії зі своїми колишніми колоніями і домініонами. Скажімо, Індія повністю намагається скопіювати британське законодавство, юридичну систему, не говорячи про збереження англійської мови як державної.

Такий підхід притаманний ситуації з «Brexit». Маю на увазі не сам вихід Британії з ЄС, а взагалі проект. Британія робить це не вперше – там вже проводили референдум щодо виходу з ЄС, який тоді називався Європейська економічна спільнота. Це було у 1975 році, коли тодішній уряд лейбористів, очолюваний Гарольдом Вільсоном, ініціював референдум з питанням щодо виходу зі спільного ринку. Далі сам же Вільсон провів переговори зі своїми колегами, вирішили деякі питання, пов’язані головним чином з порядком бюджетного фінансування. До речі, на той час там були принципово інші підходи, бо лейбористський уряд (по-їхньому, це – соціалістичний уряд) підтримував ідеї протекціонізму, державної підтримки і т.д. Вони були незадоволені тим, що якраз спільний ринок не дає можливості повністю використовувати ці інструменти.

Нині – прямо протилежні теоретичні підходи. Консервативний уряд Кемерона виступає за вільний ринок, дерегуляцію тощо і вважає, що у Брюсселі занадто багато наддержавного регулювання, протекціонізму та ін. Нібито різні завдання, але підхід один – ініціюють референдум, потім проводять переговори ідуть на поступки, адже Європа зацікавлена, щоб Британія була членом спільноти. Британія зацікавлена так само, але вона може й вийти зі співдружності.

– Тобто це можна розцінити як маніпуляцію?

– У тому й родзинка, що продуманий і варіант, при якому Британія може вийти з ЄС і при цьому бути у виграші, тому що в неї, окрім стосунків з ЄС, є особливі взаємини з Сполученими Штатами Америки, третіми країнами, такими як Австралія, Нова Зеландія, і вони зараз стримуються через митні, фінансові, технічні норми, стандарти. Без участі у Європейському Союзі ці відносини активізуються. Це плюс. Британія виграє. Це розуміють континентальні партнери і йдуть на поступки, по-суті надаючи Британії особливий статус. Він дає більше Об’єднаному Королівству, аніж вихід з ЄС.

Тепер Кемерон, як колись Гарольд Вільсон, на 180 % змінює напрям і каже : «Нам потрібно залишитися». Але це має відбутися вже на нових умовах. Тобто, Британія вже виграла. Тому, коли зараз говорять, що ситуація 45 на 45, а 10 % британців ще не визначилися, то варто розуміти, що це серйозно. Такий же підхід і в Консервативній партії, Це свідчить, наскільки виважено будувалася така політика. Навіть, якщо буде прийняте рішення виходити з ЄС, Консервативна партія, яка це ініціювала, все одно залишиться у виграші. Нині у них більша підтримка у суспільстві, аніж у їхніх конкурентів – лейбористів.

– І все ж, у якому випадку Британія виграє більше?

– Все залежить від того, на який бізнес дивитися, на які галузі і навіть компанії. Наприклад, візьмемо відносини з іншими країнами. Нині головне для Британії – відносини зі США. США офіційно виступають за те, щоб Королівство залишилося в ЄС. Це офіційна позиція уряду. Однак існує ще «план Б». Вже є натяки, що Британія офіційно може бути долучена до НАФТА – інтеграційного об’єднання США, Канади, Мексики. Хоча воно знаходиться за океаном, але замість ринку ЄС цілком ймовірно буде повністю відкритий ринок цих трьох країн.

Тому ті компанії, продукція яких орієнтована тільки на ЄС, матимуть менший виграш або навіть програш. Але галузі, банки, орієнтовані на США, звісно виграють більше. Та насправді йдеться не про те, щоб Британію відтягнути від Європи в Америку. Паралельно ведуться переговори и про так зване трансатлантичне торгово-інвестиційне партнерство ТАФТА, або як зараз називають ТТІП. Це, по суті, спільний ринок між Америкою і Європейським Союзом.

У випадку, якщо Об’єднане Королівство залишається в ЄС, воно грає на боці ЄС. Це “своя людина” з боку США у європейській команді. Якщо Британія вийде з ЄС, то, відповідно до «плану Б», вона все одно братиме участь у цих переговорах, оскільки або приєднається до НАФТИ, або американці просто наполягатимуть на тому, щоб вона була третім учасником переговорів, які відбуватимуться у форматі ЄС-США і Британія, де країна де-факто гратиме на американському боці, а де-юре матиме вигляд як незалежний переговірник. Коли переговори пройдуть успішно, по суті європейський ринок не буде втраченим.

– У разі, коли британці проголосують за вихід з ЄС, коли можна буде очікувати конкретних дій?

– Рішення про вихід з ЄС може бути прийняте завтра. Це референдум прямої дії, та сама процедура, тобто повне скасування всіх домовленостей і перехід на нові, може зайняти до 10 років. Але навіть перші кроки триватимуть від півроку до року. Отже ні в липні, ні в серпні, ані в грудні Британія не вийде з ЄС. Просто потрібно буде враховувати цей факт з точки зору довгострокового корпоративного планування. А за 2-3 роки завершаться переговори з Трансатлантичного партнерства і Британія знову буде у цій «купі». Тобто вся конфігурація гри побудована таким чином, що ця країна від Європи по суті нікуди не піде.

– У чому полягали розбіжності між Британією та ЄС?

– У Британії трохи інша структура економіки, тому її не задовольняють великі субсидії, спрямовані в сільське господарство ЄС. А головне – у фінансовій сфері країна не збиралася і не збирається приєднуватися до зони спільної валюти євро і не має наміру брати жодної участі у допомозі країнам єврозони, які потрапили у кризову ситуацію, таким зокрема як Греція, Іспанія, Португалія, Італія, Кіпр. Зараз, відповідно до свого особливого статусу, за результатами переговорів континентальні партнери погодилися, що Британія, як і інші країни, які не входять в зону євро, не повинна брати участь у спільних діях.

Це ж стосується й іншого гострого питання – міграції. Йдеться не стільки про легальну міграцію, проти якої гостро виступають у Лондоні, а про міграцію робочої сили всередині самого Європейського Союзу. У зв’язку з тим, що соціальний захист в Британії розвинутий значно краще, ніж у більшості країн ЄС, туди спрямовуються значні міграційні потоки навіть з країн ЄС, особливо з так званої Нової Європи – Польщі, Словаччини, хоча їдуть туди мігранти і з Португалії, Італії. У цій ситуації британський бюджет вимушений сплачувати їм відповідні компенсації, які передбачені для підданих Лондона. Хоча британці цим незадоволені, але правилами ЄС передбачений вільний рух товару капіталу і робочої сили. Нині, відповідно до особливого статусу, Британії дозволили відхилення від цих правил.

– Чи можете ви спрогнозувати у якому випадку Україна виграє більше?

– Це залежить від того, наскільки ми зможемо скористатися тією чи іншою ситуацією. У нас є пропозиції, що зробити в одному й іншому випадку. Йдеться про те, щоб не тільки себе захистити, а й використати шанс, який виникає у цьому зв’язку. Чи можемо ми Британії запропонувати щось таке, чого не можуть інші? Мабуть можемо, але до цього треба бути готовим – знати законодавство, стандарти, мати відповідні сертифікати.

В України з Британією і країнами ЄС існують основні рамкові угоди, які стосуються уникнення подвійного оподаткування, торговельної співпраці і захисту інвестицій. З ЄС є Угода про асоціацію, домовленості щодо зони вільної торгівлі. А з Британією окремо – нема. Потрібно розуміти, що у разі виходу Об’єднаного Королівства з ЄС, вони між собою домовляться. А чи виграє від цього Україна? У нас є пропозиції щодо конкретних кроків, але загальний висновок такий – треба вчитися, як проводити економічну дипломатію на макрорівні. Ми дуже часто обмежуємо дії питанням, як вийти на нові ринки збуту, просуваємо продукцію підприємств, активізуємо торгові представництва. Але це макрорівень. Переконаний, що умови, як у цьому конкретному випадку, потрібно створювати на макрорівні, тобто рівні міждержавних відносин.

Ольга Марчук, Київ