Казахстан: «Життя після Назарбаєва»

Казахстан: «Життя після Назарбаєва»

Аналітика
1957
Ukrinform
Підготовка до життя без «верховного арбітра» і невпевненість у правильності обраного шляху - спричинили до терору в Актобе

5 червня в казахському місті Актобе ми бачили організовану акцію групи радикальних ісламістів, сформованої з місцевих мешканців. Вони підтримували зв'язки зі своїми однодумцями за кордоном, на Близькому Сході, однак акція не були підготовлена у координації з ними. Терористи діяли значною мірою спонтанно, очевидно, боячись розкриття їхньої організації Комітетом національної безпеки Казахстану.

У Західному Казахстані радикальні ісламські групи не вперше вдаються до збройного насильства. Це характеризує соціальну атмосферу, яка склалася в цьому регіоні Казахстану, коли частина громадян країни відчуває, що соціальні ліфти і можливості для самореалізації для них закриті. Треба сказати, що влада Казахстану, в принципі, намагалася якимось чином вирішувати ці проблеми, але при тій авторитарній системі влади, при соціальній структурі, яка склалася в Казахстані, очевидно, це було неможливим.

Як у багатьох інших подібних випадках, група терористів в Актобе частково складалася з кримінальних елементів, тобто - людей, які мали той чи інший досвід дрібних і середніх правопорушень, перебували в місцях позбавлення волі. Терористичний напад характеризувався надзвичайною жорстокістю: як відомо, продавця магазину зброї зарізали ножами, в інших випадках теж було нераціональне застосування насильства. Терористи не досягли жодної мети, яку вони перед собою ставили, однак справили достатньо значний вплив на ситуацію в Казахстані.

Якби акція була краще організована, виглядало б так, що терористи мали шанс захопити мирне, не готове до опору місто. Тоді, цілком можливо, до них підтягнувся ще б хтось, хто завжди приєднується до переможця, і акція переросла б у щось більше від того, що насправді сталося. Однак, як виявилося, поліція міста була готова без зволікань і роздумів застосовувати зброю. 

А ТЕПЕР - “ДЕМБЕЛЯ” З СИРІЇ

Західний Казахстан - особливий регіон. Там проживає значний відсоток етнічних росіян, там найбільш русифіковане казахське населення, одночасно там головний осередок ісламської опозиції і казахського націоналізму - це все разом. І саме в Актобе в 2012 році вже була нейтралізована група ісламістів, котра планувала застосувати зброю і застосовувала, але не настільки масово, як цього разу. 

Крім того, основна маса засуджених за ісламський екстремізм - із Західного Казахстану, з міст, зокрема, нафтовидобувних на узбережжі Каспійського моря. З цього регіону найбільша група ісламістів поїхала воювати в Сирію, в ті чи інші ісламістські збройні групи, не обов'язково в ІДІЛ. І зараз очікується їхнє повернення (якщо не всіх, то принаймні частини) - до Казахстану і до інших країн Центральної Азії. І це буде дуже великий виклик для цих режимів, бо йдеться про людей з військовим досвідом, вмінням і навичками, які зовсім по-іншому бачать світ, вміють його змінювати так, як їм би хотілося, і відкрити вогонь на ураження - для них взагалі не проблема. Цей фактор буде суттєво впливати на ситуацію.

ХТО ДОКЛАВСЯ? РОСІЯ? САУДИТИ? КЛАНИ?

Щодо можливої причетності російських спецслужб до терору в Актобе, то в цьому є сумніви. Точніше сказати - жодної конкретної інформації немає. Інша справа - можливість маніпулювання ісламістським підпіллям з боку цих спецслужб. Цього повністю виключати не можна. Мета можливого маніпулювання очевидна: дестабілізація ситуації для ще більшого втягування Казахстану в залежність від Російської Федерації, яка, в такому випадку, буде допомагати казахським збройним силам і спецслужбам. Це гра, яка робить режим Нурсултана Назарбаєва ще більш залежним від Росії, хоча вони і так достатньо близькі союзники. Проте треба сказати, що, незважаючи на потужну інтеграцію силових блоків Казахстану й Росії, певна казахська автономія там, звичайно, присутня, і подальше нівелювання цієї автономії, в принципі, входить у стратегічні плани Кремля.

Казахські пропагандисти режиму, саме пропагандисти, а не експертне середовище, робили закиди, в яких можна було почути й натяки на “вплив Заходу”, однак експерти, ті, які аналізують і пишуть у Казахстані для влади, таких закидів за всі дні після теракту не робили. У своїй заяві з приводу подій в Актобе президент Назарбаєв говорив про закордонних покровителів терористів. Майже напевне, він мав на увазі такого собі «шейха Халіла» (шейх Махмуд Халіль Аль-Хусарі) - ісламістського проповідника, який зараз перебуває в Саудівській Аравії. Він достатньо популярний серед казахської молоді, до його думки прислуховуються. З його допомогою дуже багато молодих людей пройшли навчання в Саудівській Аравії, а також в інших університетах Близького та Середнього Сходу. Казахстан вимагає від Саудівській Аравії екстрадиції шейха Халіла, адже він уродженець півдня Казахстану, здається - етнічний узбек. 20 грудня 2015 року він був затриманий разом із п'ятьма іншими громадянами Казахстану в Саудівській Аравії, але його не видали досі. «Світське» його ім'я - Абдухаліл Абдужаббаров.

Інша справа, що Назарбаєв говорив про загрозу свого варіанту кольорової революції в Казахстані. Але це матиме певну ймовірність, не внаслідок теракту, а через загострення стосунків усередині правлячих еліт, початок боротьби між кланами. Досить сказати, що так званий “молодший жуз”, який якраз базується на північному заході Казахстану, не задоволений своїм становищем, його представники зараз усунуті від влади, хоча колись, наприклад, адміністрацію президента країни очолював виходець саме з цього жузу. 

КАЗАХСЬКИЙ МАЙДАН - ЦЕ НЕ УКРАЇНСЬКИЙ МАЙДАН

Довідка з Вікіпедії: Жузи - історичні етнотериторіальні об'єднання казахів-кочовиків, що відрізнялися між собою окремими параметрами етногенезу, соціально-економічного життя, побуту й культури. В складі казахського етносу історично склались три жузи, кожен з яких включав територіально відособлені групи племен. Старший жуз локалізувався в Семиріччі. Середній жуз  - в степових районах Центрального Казахстану, долинах річок Сирдар'ї  і Тоболу. Молодший жуз займав територію Західного Казахстану.

Щоправда, деякі дослідники ставлять під сумнів наявність у сучасному Казахстані жузової ідентичності й жузової консолідації, яка впливала б на внутрішньополітичні розклади. Але незалежно від того, чи впливає приналежність до жузу на поведінку того чи іншого представника еліти, ми точно можемо зараз сказати, що в Казахстані вкрай загострилися стосунки між кількома групами впливу при владі. І одним із прикладів такої боротьби є арешти, які відбулися вже наступного дня після теракту в Актобе: був затриманий колишній заступник генпрокурора, кілька командирів військових частин і кілька достатньо високих чинів з міністерства внутрішніх справ і його регіональних підрозділів, зокрема на півдні і заході країни. 

Очевидно, що в умовах, коли в країні зменшилися прибутки від нафти у зв'язку з падінням цін, і у зв'язку з тим, що вік Назарбаєва - 75 років -  достатньо похилий, елітні групи готуються до життя після Назарбаєва, в якому верховного арбітра не буде. І їм треба буде виборювати своє місце, боротися за ресурси - за їх збереження або примноження. І ця боротьба буде запеклою.

Заарештовані чи усунуті від влади чиновники, скоріше за все, не мають стосунку до терористичної групи в Актобе. Але вони мають відношення до загрози подібних локальних виступів, які не відомо чи можна буде наступного разу попередити чи погасити настільки швидко, наскільки це вдалося в Актобе. Напруження всередині еліти створює додаткові загрози для центральної влади. І в цьому зв'язку ці загрози постають не меншою, якщо не більшою проблемою, ніж ісламські терористи.

Загалом, український Майдан еліти більшості країн - колишніх республік СРСР - сприйняли як загрозу своїй владі. Як результат, режими в цих країнах стали ще більш авторитарними. У Казахстані в цілому підтримали анексію Криму в публічному дискурсі. І громадська думка, і експертне середовище, в цілому швидше позитивно, ніж негативно інтерпретувало цю подію. Але вже війна на Донбасі змінила ставлення. Казахстан став значно обережніше висловлюватися. І Казахстан - це одна з небагатьох країн, де реальні строки отримали люди, які поїхали воювати за Росію на Донбас, де намагаються пригасити або вивести з вжитку «колорадську стрічку». Тобто, цю загрозу було не публічно, але ідентифіковано в Астані. І певні кроки були зроблені. І якщо прогнозувати, що буде в Казахстані після Назарбаєва, то, скоріше за все, після короткої відлиги буде достатньо сильне загвинчування гайок. 

КИТАЙ УСІХ РОЗСУДИТЬ

Нарешті, чи можуть окреслені нами суперечки всередині казахських еліт призвести до розпаду країни, коли - раніше чи пізніше - вже не буде Назарбаєва? Ймовірність цього вкрай мала, її практично нема. Справа в тому, що, по-перше, вплив жузів на внутрішньополітичну ситуацію не настільки сильний, щоб ділити країну на окремі частини, і, по-друге, фактором стабільності для Казахстану є потужні зв'язки з Китаєм, який зацікавлений у збереженні стабільності й у непорушності кордонів Казахстану. Китай значно випереджає Росію за економічним впливом у Казахстані, за обсягами прямих інвестицій і за обсягами торгівлі, і це при тому, що Казахстан є членом Митного союзу з Росією. Економічний партнер № 1 для Казахстану - це Китай, і китайський вплив достатньо сильний, щоб убезпечити Казахстан від варіанту “нового Гіркіна” у регіонах, де колись проживало достатньо багато слов'янського населення. “Колись”, бо воно значною мірою вже виїхало. Крім того, Російська Федерація, як показує досвід останніх 10-15 років, ніколи не йде на прямий конфлікт із Китаєм. Більше того, Китай диктує Росії свої умови в економічній сфері, прикладів, коли Росія виступила проти Китаю, досі не зафіксовано.

Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень. Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-