Заплутані сюжети «Незалежних шпигунів» на НТВ
Довгим було очікування фільму-документалки (варіант – розгорнутого сюжету) про українських «шпигунів», що заполонили останнім часом Росію, і справно забезпечують зорепад на погони російських силовиків. І ось на НТВ в останній уїк-енд у рамках програми «ЧП. Расследования» в ефір вийшов шедевр під знущальною назвою «Незалежні шпигуни» (далі для стислості НШ).
Не хотілося б робити зайвої реклами ні цьому пропагандистському телеканалу, ні його фейковим програмам. Але в НШ є багато важливих підтекстів, які потрібно розібрати і пояснити українській аудиторії.
СТРУКТУРА РОЗГОРНУТОГО ФЕЙКУ
Сюжет зроблений за старою добре відомою методою. Правда, напівправда і відверта брехня намішані у приблизно рівних пропорціях. Через що глядач, який не звик вдивлятися і аналізувати, навряд чи відрізнить, де що. І «з'їсть» цей вінегрет за одним разом.
Несучі конструкції двадцатихвилинного телеефіру – дійсно мутнуваті історії з двома українцями, свіжа – з Дмитром Явтушенком і річної давності, з Юрієм Іванченком. Тут хоча б є якась зйомка, якісь сюжети. І, очевидно якийсь «вогник» - з приказки «немає диму без вогню». При цьому обидва фігуранти на даний момент поза межами доступності російських силовиків – обидва була відразу ж, по гарячих слідах, повернуті з території Росії в Україну. (Укрінформ писав про другий з випадків).
Показово, як сюжети з Явтушенком та Іванченком тримають всю конструкцію 20-хвилинної програми. Явтушенко – на 3-6 хвилині, Іванченко – 12-14 хвилині, Явтушенко повторно – 18-19 хвилиіи. Просто три стовпа, які більш-менш міцно тримають програму.
А між ними – зовсім вже відверта туфта, пісок марки «бла-бла-бла» навіть без додавання цементу – справи Юрія Солошенка та Валентина Виговського. Про «переконливість» цих справ, зліплених з порушенням принципів судочинства, засекречених, щоб ці порушення було важче розкрити, українська преса писала не раз. І тут, в НШ ніяких особливих доказів не наведено. Наголос – на свідчення. Що логічно для нової-старої Росії. Адже ще сталінський прокурор Вишинський говорив, що «Зізнання – цариця доказів».
Особливо кумедно виглядає сюжетний перехід до справ Солошенка та Виговського. Через анекдотичні розповіді про передові російські технології у галузі ракетобудування, за якими, нібито, полюють не тільки СБУ, але і ЦРУ. Повторена також стара бородата байка, що на Володимирській вулиці в головному офісі СБУ, црушники займають цілий поверх (про що ще можна було мріяти, так це про таку допомогу від союзної структури, але, на жаль...).
Але повернемося до цих персонажів. Солошенка вже також повернуто в Україну. Щодо Виговського, то суд по ньому закінчений, він відбуває термін. І Україна зараз бореться за його екстрадицію на Батьківщину.
А тепер – увага! У гарячому стані – тільки одна справа зі всіх фігурантів, показаних у «Незалежних шпигунах». І це наш колега Роман Сущенко. Саме тому з'являється обґрунтована підозра, що даний 20-хвилинний сюжет робився і вийшов у даний час, виходячи з якихось кремлівсько-луб'янських планів щодо «кейса Сущенка».
ОБІЦЯНИЙ СЮЖЕТ ПРО СУЩЕНКА. І ЦЕ ВСЕ?..
Про те, що є або готується сюжет, присвячений Роману Сущенку, говорилося давно. Але прем'єра його все відкладалася. І ось вийшло це щось. Не знаю, чи є ще щось в ефесбешно-ентевешних засіках, але те, що з'явилося, виглядає вкрай непереконливо. Старі зйомки, як Романа у наручниках ведуть коридором, як Роман у наручниках сидить на стільці або Роман без наручників стоїть у судовому «акваріумі». Це само собою виглядає так туфтовато і нафталіново, що для оживляжа показали фотографію Анжели Сущенко з консулом Брескаленком і адвокатом Фейгіним, які стоять біля Лефортово після її побачення з чоловіком.
І що це може (або повинно) довести? Нічого! Тому глядачеві залишається лише вірити на слово солодкій парочці НТВ-ФСБ (ну хіба ж вони можуть збрехати?).
Також звертає на себе увагу, хто в цих НШ коментує «кейс Сущенка». В інших кейсах це хоча б люди більш-менш солідні - Олександр Михайлов, генерал-майор ФСБ у запасі; Ігор Коротченко, у минулому російський генштабіст, полковник запасу, нині – відомий військовий експерт. А коменти по Сущенку дає виключно якийсь Володимир Рогов, лідер сепарської "Слов'янської гвардії" в Запоріжжі, який після втечі до материнської Москви став зіркою українофобських пропагандистських телешоу.
Одним словом, з якого боку не подивися, а найбільш, здавалося б, важливий для Москви сюжет з незакінченим (і за великим рахунком – нерухомим) слідством зроблений на «трієчку з мінусом». З одного боку, це радує – значить, нічого показати. З іншого боку, «при нинішньому розвитку техніки», як казав товариш Бендер, при бажанні могли б зробити щось більш цікаве. Але не спромоглися.
І вже тому з'являється враження, що головною мішенню НШ був не стільки сам укрінформовець Роман Сущенко, скільки його адвокат Марк Фейгін.
УДАР ПО АДВОКАТУ
Дійсно, при перегляді «Незалежних шпигунів» можна відзначити, що у всіх кейсах, крім Сущенка, про адвокатів навіть не згадують. (Не згадують також і про те, як важко пробиватися пристойним російським адвокатам до українських політв'язнів у Росії).
Більше того – у цьому конкретному випадку про адвоката йдеться навіть більше, ніж про його підзахисного. І особливо докладно, осудливо розповідається про поїздку Фейгіна до США, про спілкування з авторитетними тамтешніми політиками. Ось у цьому, здається, і криється проста розгадка сюжету та часу його появи. Кремль з сусідньою Луб'янкою, схоже, розлютовані візитом Фейгіна до Вашингтона та його підсумками (детально викладеними в Укрінформі). У результаті цієї розлюченості і було вирішено зляпати нашвидкуруч даний сюжет. Однак сам собою він взагалі б нічого не значив, якби не йшов у парі з іншим фактом, подією, дійсно важливою...
Те, що під час процесу Савченко, і особливо по його закінченні, Марк Фейгін і Ілля Новіков вщент посварилися, ні для кого не секрет. Для творчого заняття (яким без сумніву є адвокатура) звичайна історія, сюжет, можна сказати, класичний. Обдарованим, успішним людям часто буває важко ужитися на одному професійному полі.
Погано інше. Найбільш переможеною в результаті цієї довгої сварки опинилася українська сторона. Адже в роботі у кожного з цих адвокатів є по кілька справ українських політв'язнів у Росії. Відповідно, Київ, який ставить інтереси своїх громадян, захоплених Росією в заручники, на перше місце, не може не те що стати на чийсь бік, але й взагалі коментувати цю історію.
Виходить, що і вигодонабувач у цій історії теж один – Кремль. Сварка зі взаємним полосканням один одного у соцмережах дозволяє Москві підтримувати негативний фон навколо відповідних справ. Але і це півбіди. Російські пропагандистські ЗМІ - така контора, що навіть якщо і немає нічого, вони все одно що-небудь придумають, з пальця висмокчуть.
ПОВІСТЬ ПРО ТЕ, ЯК ПОСВАРИВСЯ МАРК ЗАХАРОВИЧ З ІЛЛЕЮ СЕРГІЙОВИЧЕМ
Біда в тому, що Кремль має можливість маніпулювати такими казусами. І ось наприкінці минулого тижня Марк Фейгін повідомив, що на нього подана скарга в адвокатську палату Москви, пообіцявши повідомляти, ким. І дійсно, зовсім скоро назвав ім'я – Ілля Новіков.
Сам Новіков прямо про подання скарги не сказав, але фактично визнав це околясом, у тому числі і за допомогою «анекдоту при нагоді» (зміст цього його посту від 7 квітня стає зрозумілим тільки постфактум).
Бажаючі можу самі ознайомитися з хронологією розвитку подій у фейсбучних акаунтах обох адвокатів за 7-10 квітня.
Одвічне питання «Хто винен?». Постараюся максимально відсторонено викласти свою думку. Марк Фейгін в особистому спілкуванні людина ввічлива, не матюкається. Однак він придумав брутальний образ для свого соцмережевого «альтер его». Навіщо? Ну, по-перше, в умовах інформаційної блокади, в якій він фактично перебуває в Росії, Фейгін зі своїми акаунтами фактично «сам собі ЗМІ». А подібний імідж сприяє його популярності, поширенню інформації, що і є важливою метою автора.
З іншого боку, подібна грубуватість є корисною для Фейгіна при спілкуванні з різними російськими структурами, у тому числі силовими. Що поробиш, так прийнято у суспільстві, де народ любить президента, який матюкається евфемізмами («замучишся пил ковтати», «нас б'ють, а ми міцнішаєм»), а міністр закордонних справ балується на прес-конференції і нецензурною лайкою («дебілибля»).
Відповідно, говорячи про колегу і колишнього ділового партнера, Фейгін, у цілому, дотримується того самого стилю.
Адвокат Новіков, у свою чергу, також не тендітна панночка. І матерок, як легкий, так і важкий, в його акаунтах теж не рідкість. Однак він більш акуратний у виразах по відношенню до колег адвокатів. І тому, чисто формально, в цій історії він ніби більше правий. Але з іншого боку, подаючи скаргу на Фейгіна, Новіков чудово розумів, що ризикує залишити без роботи сильного адвоката з налагодженими контактами на Заході, що особливо важливо у політично мотивованих російських процесах.
Тут, до речі, можна пригадати торішню історію. Тоді адвокат Микола Полозов, налаштований на той момент ще більш жорстко щодо Новікова, також допустив кілька грубих висловлювань на його адресу. Ілля Сергійович у відповідь зазначив, що міг би подати скаргу в адвокатську палату, але не стане цього робити, щоб не залишити без сильного захисника його підопічних – українських політв'язнів. А цього разу подав. Чому? Не вважає Фейгіна сильним адвокатом? Так сильно рознервувався і образився за себе і своїх клієнтів? З інших причин?..
Що ж станеться, якщо з приводу Фейгіна в Москві буде ухвалено найгірше з можливих рішень – його позбавлять адвокатського статусу?
У справі «Джемілєв проти ФСБ» все вже на ходу, документи на подачу в ЄСПЛ будуть подані зовсім скоро, причому з тактичних міркувань – від українських адвокатів. Набагато гірше буде ситуація зі справою Ільмі Умерова. Тут у результаті маніпуляцій російських силовиків у трикутнику ФСБ-слідчий комітет-Суд від процесу вже відсторонений Микола Полозов. Фейгін же збирався брати участь у судовому процесі, готувався до нього, як тепер виявляється, можливо, дарма. Щоправда, у цій справі вже є хороший, надійний кримськотатарська адвокат Едем Семедляєв. Але у будь-якому разі відсторонення медійного захисника з Москви, який «вміє створити хвилю» на Заході – велика втрата.
І зовсім складною може стати ситуація у випадку відходу від справ Фейгіна в «кейсі Сущенка». Тут іншого адвоката на даний момент просто немає. Усунення адвоката, який користується довірою затриманого та його сім'ї, потім пошук і введення нового захисника – це все час, гроші і головне, намацування довіри: кому можна довіряти, якщо колишній адвокат був виведений зі справи настільки безцеремонно?
Виходить, що на питання «Що робити?», тут ще складніше, ніж на «Хто винен?». Зате очевидна відповідь на питання «Кому вигідно?».
Втім, хотілося б вірити, що до найбільш негативного варіанту розвитку подій справа не дійде. Але готовим треба бути до всього.
Олег Кудрін, Рига