Релокація навчальних закладів: як прижитися на новому місці
Війна – це коли регулярні російські обстріли не дозволяють українським учням та студентам регулярно відвідувати навіть “гугл-аудиторії”. Все почалося із 2014 року, коли рф тимчасово окупувала частини Донецької та Луганської областей, а також Крим. Тоді перші навчальні заклади перемістилися на території поза протизаконними «ДНР/ЛНР» та анексованим українським півостровом.
Після повномасштабного наступу Росії 24 лютого 2022 року релокованих навчальних закладів додалося. Частині університетів, інститутів і коледжів довелося передислоковуватися вдруге, із уже добре облаштованих місць. Бо російські війська жорстоко «денацифікують» українські території «Градами» та «Кинджалами». Так, наприклад, із 22 професійно-технічних закладів Херсонської області 10 опинилися під російською окупацією, сім з них переміщені; із Запорізької області релокованих – 17.
Як навчати та навчатися в інших містах у період повномасштабної війни, коли при цьому в назвах закладів залишаються слова: Маріупольський, Горлівський, Східноукраїнський, Приазовський? Які умови створюють для таких колективів-переселенців? Прийняли як своїх – такий основний висновок після спілкування Укрінформу із тими, хто вимушений був переїхати.
ПЕРШИЙ ПЕРЕМІЩЕНИЙ В ІНШИЙ РЕГІОН КОЛЕДЖ – З МАРІУПОЛЯ
Маріупольський будівельний фаховий коледж став першим закладом освіти, який був переміщений з однієї області до іншої після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. З міста приазовської Донеччини, яке ворог несамовито знищував з кінця лютого по травень 2022 року, потрапили за тисячу кілометрів – у Хмельницький. Наказ Міносвіти і науки України про це був виданий вже 13 квітня. До кінця місяця розпочалося навчання в дистанційному режимі; студентам виплатили стипендії, а викладачам – зарплати.
Навчальний корпус будівельного коледжу в Маріуполі знаходиться на лівому березі, біля «Азовсталі», яку українські оборонці утримували 86 діб. Тож і навчальний заклад, який із 2018 року добротно відремонтували, від початку повномасштабного російського наступу потрапив в епіцентр шквальних ворожих обстрілів. Два авіаудари 26 лютого 2022 року в будівлю поряд – спричинили руйнування коледжу. Вибухова хвиля вибила навіть внутрішні двері й замки. У покрівлі спортзалу утворилося три отвори…
Уже в перші дні повномасштабної війни, директору Маріупольського закладу Антону Білаю зателефонував із пропозицією їхати до них Вадим Овчарук, колега з Хмельницького політехнічного коледжу. «Тоді я відмовився, – згадує Антон Білай. – Коли зв’язок зі мною відновився 15 березня, Вадим Володимирович наполіг, щоби переміщалися до них відновлювати роботу нашого закладу освіти».
Директори потоваришували після того, як разом у 2016 році півтора місяця вивчали систему освіти подібних комунальних закладів у рамках українсько-американської програми у штаті Флорида. Зустрічалися у вересні 2021 року в Маріуполі, де проходив симпозіум керівників коледжів. «Американські колеги прилітали до нас і в 2017, і в 2019 роках, збирали нас у Києві, – каже Антон Білай. – До речі, у готелі «Алфавіто», в який «прилетіло» в останні дні минулого року».
Маріупольському коледжу, який готує будівельників, дизайнерів, бухгалтерів та автомобілістів, – у Хмельницькій фаховій політехніці виділили три аудиторії. Поки цього достатньо. Мають відремонтоване адміністративне приміщення – три окремі кімнати.
Мешкають маріупольці в гуртожитку хмельницького коледжу. На першому поверсі з актової зали зробили 5 повноцінних кімнат, в яких живуть 2 сім’ї викладачів, а в трьох – 16 студентів 16-19 років. Швидко для переселенців зробили ремонт майже на мільйон гривень, оснастили помешкання новою побутовою технікою. Близько 600 тисяч гривень виділила швейцарська благодійна організація, 180 тисяч – доброчинці коледжу. Ще 80 тисяч передали випускники Хмельницького політехнічного коледжу, за які придбали 5 холодильників, пральну машинку-автомат і дві варочні поверхні. Умови створили: гріх скаржитися.
«Тепер частина наших студентів – маріупольці, які мешкають на Хмельниччині, а частина – власне хмельничани. Повний цикл, чотири роки, ми повинні довчити всіх. Коли повернемося у Маріуполь, плануємо відкрити у Хмельницькому філію», – каже директор коледжу Антон Білай.
СТАТИСТИКА: ПОНАД ПІВСОТНІ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ РЕЛОКОВАНО
Якщо говорити про заклади професійно-технічної освіти, то як такого офіційного переміщення з 2014 року не було, оскільки ці заклади підпорядковані місцевій владі, так само як і школи, пояснює гендиректорка Департаменту професійної освіти Міністерства освіти і науки України Ірина Шумік. Вони продовжували працювати у Донецькій і Луганській областях, на підконтрольних Україні територіях. Педпрацівники й учні, які обрали законне навчання в українських закладах освіти після утворення у 2014-у незаконних формувань «ДНР/ЛНР», протягом року мали можливість переїхати і влаштовуватися на нових місцях.
«Що стосується подій після 24.02.2022, то ми вживаємо термін релокація, але це не офіційна перереєстрація й офіційне переміщення, як це відбувається із вишами або із закладами фахової передвищої освіти, – каже пані Ірина. – На сьогодні заклади професійно-технічної освіти з тимчасово окупованих територій Херсонської, Луганської, Запорізької, Донецької областей релокуються у вільні приміщення закладів-партнерів. Для цього укладаються відповідні угоди оренди на певний період часу – як правило, до завершення дії воєнного стану».
У лютому 2022 року в Донецькій області діяли 32 заклади професійно-технічної освіти. Станом на сьогодні, 16 з них – релоковані.
Кожен з них – це окрема історія. Наприклад, маючи досвід понад двомісячної тимчасової окупації у 2014 році й функціонування у прифронтовій зоні та певний запас часу, Слов’янському професійному ліцею навіть вдалося перевезти частину обладнання на нове місце за тисячу кілометрів – у Кам’янець-Подільський центр професійно-технічної освіти.
Так само діяли й інші заклади, зокрема Бахмутський центр професійно-технічної освіти. Складніша ситуація виникла у Луганській, Запорізькій і Херсонській областях, частини яких російські війська окупували швидко, тож і рішення потрібно було приймати, і діяти – у відповідному темпі.
За інформацією гендиректорки Департаменту професійної освіти МОНУ Ірини Шумік, статистика по Луганській області після 2014 року така: із 18 закладів професійно-технічної освіти релоковано 12. У Херсонській області з тимчасово окупованих територій перемістили 7 таких закладів; із Запорізької – 17. «Якщо говорити про повернення навчальних закладів на місця і доцільність відбудови, то звісно, рішення будуть прийматися після деокупації, – коментує Укрінформу Ірина Шумік. – Бо всі ми знаємо про руйнування ворогом Маріуполя, Сєверодонецька, Бахмута. А після підриву 6 червня дамби на Каховському водосховищі підтоплення може зачепити й заклади професійно-технічної освіти. Тільки у Новій Каховці їх – 3. Масштаби руйнувань і потреби відновлення будуть остаточно відомі після звільнення територій».
У КРОПИВНИЦЬКОМУ КАЖУТЬ: «ЗНАЙДЕМО, ПОСУНЕМОСЯ»…
Попередні професійні зв’язки керівників навчальних закладів передвищої освіти визначили перебазування навесні минулого року з тимчасово окупованої Херсонщини фахового коледжу Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного Новокаховського – у Кропивницький. Студенти вчилися весь нинішній навчальний рік дистанційно.
«Коли почалися масштабні військові дії, мені зателефонував Олександр Ілліч Гребінчак із запитанням: чи є змога прийняти новокаховців як переміщений заклад освіти? – розповідає Олександр Григорович Маменко з Кропивницького аграрного коледжу. – Зрозуміло, ми не могли відмовити».
Спочатку релокований коледж займав один кабінет. Знайшли ноутбук, дещо з оргтехніки, підключили інтернет. Коли переїхали у Кропивницький ще кілька фахівців із Херсонщини – виділили ще кілька приміщень. Новокаховців поселили в гуртожитку.
«Херсонський аграрно-економічний університет також працює у нашому коледжі, – додає Олександр Григорович. – Так само їм надали адміністративні кімнати й гуртожиток. У цьому випадку до нас звернувся Департамент освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації: чи є можливість прийняти цей навчальний заклад. Знайдемо, посунемося. Під час війни важливо допомагати тим, хто цього потребує».
ГОРЛІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ, ЯКИЙ ПЕРЕЇЗДИВ ДВІЧІ
Відокремлений структурний підрозділ Донбаського державного педагогічного університету – Горлівський інститут іноземних мов із 2014 року працював у Бахмуті. Створену там за допомогою міжнародних партнерів матеріально-технічну базу нині повністю зруйновано. Вже 5 квітня минулого року інститут було переміщено вдруге – понад рік заклад функціонує на базі Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.
У Бахмуті інститут встиг вибудувати сучасну освітню інфраструктуру, розповідає Укрінформу Тетяна Марченко, заступник директора з науково-педагогічної роботи, доктор філологічних наук, професор.
У двох навчальних корпусах, які не використовувались за призначенням більше 20 років, було відновлено системи опалення, електропостачання, проведено роботи з ремонту покрівлі, замінено вікна. Це все за фінансової підтримки Чеської агенції з розвитку. Перший етап завершився у червні 2018 року. Другий – який фінансувався Європейською комісією, закінчився у лютому 2022 року…
Нині у релокованому в Дніпро інституті здобувають освіту 727 осіб. Заклад працює у форматі «цифровий університет», організовуючи освітній процес в online-режимі та розміщуючи всі необхідні навчально-методичні матеріали на цифрових платформах. На восьми кафедрах працюють 83 науково-педагогічних працівники: зокрема, 7 докторів наук, професорів та 37 кандидатів наук, доцентів.
Українці, 10-й рік відбиваючи напад Російської Федерації, який з 24 лютого 2022 року за масштабами руйнувань і вбитих людей перетворився на геноцид, – продовжують здобувати освіту. Навіть якщо доводиться це робити у переміщених закладах і дистанційно.
Валентина Самченко, Київ
