Хасиди як привід нових принципів туристичного збору

Дискусії навколо нових принципів стягнення туристичного збору з іноземних та українських туристів поступово вляглися. У найбільших містах та туристичних центрах місцеві депутати нарешті визначилися зі ставками збору на 2019 рік. Найбільшими вони тепер є у місті Умань, про яке постійно згадував ініціатор нововведень нардеп Антон Яценко – 5% для іноземців (241 гривні) та 0,5% (24,1 гривні) для громадян України за добу проживання, а одні з найменших у місті Яремча – 0,1% (як від внутрішніх, так і іноземних туристів).

Кіпеш (від давньоєврейського Khipus - пошук) в Умані

Увесь, як-то кажуть, кіпеш навкого турзбору піднявся через ситуацію, що склалася з паломниками-хасидами (які, зрозуміло, вважаються іноземними туристами). Щороку їх приїжджає до Умані не менше 600 тисяч. Магніт, який притягує їх сюди, – могила засновника хасидизму цадика Нахмана. Утім, як виявилось, до бюджету міста з їх перебування в Україні надходять копійки.

Майже увесь заробіток від паломників, кількість яких з кожним роком лише зростає, осідає у кишенях спритних підприємців (у більшості, іноземних громадян), які переважно жодних податків за перебування гостей не платять. Переламати цю плачевну ситуацію з наповненням місцевого бюджету вирішив нардеп від Умані Антон Яценко. Для збільшення надходжень до бюджету, насамперед від іноземних туристів, він запропонував кардинально змінити підхід до нарахування туристичного збору та змінити його базу: відтепер турзбір мають сплачувати не лише готелі, але й хостели та апартаменти, а також звичайні громадяни, які здають помешкання. Таким чином усі вони потрапляють під базу оподаткування. Єдиний момент – як виявилось, такого поняття як апартаменти та хостели в юридичній практиці в Україні просто не існує. Їх лише збираються вносити до Закону про туризм. Але Умань – це ще не вся Україна.

Плюси та мінуси нововведень

Найбільшим негативним моментом змін до 268 статті Податкового кодексу України став новий принцип ставки турзбору – відтепер вона прив'язана до мінімальної заробітної плати в Україні (4 173 гривні з 1 січня 2019 року), а не до вартості проживання, як це було раніше. Такий принцип дії турзбору важко відшукати у практиці інших країн.

Через це нова система йде врозріз не лише з принципами фіскальної політики держави, але й зі здоровим глуздом: великі готелі рівня 5*, в яких вартість номера сягає 8-10 тис. на добу, відтепер будуть платити однакову суму збору, як і дешеві хостели та економ-готелі.

З плюсів новації – введення до платників збору апартаментів, хоcтелів, а також власників приватного житла, яке здається для проживання туристів. Розрахунок начебто правильний – вивести з тіні усе приватне житло, де можуть селитися туристи. За різними даними, лише у Києві близько 30% туристів селяться саме у такий спосіб і, звісно, жодних податків чи зборів за них ніхто не сплачує. Саме через це очільник туризму Києва Антон Тараненко ще у липні 2018 року заявив, що управлінням туризму та промоцій КМДА підготовлено пропозиції щодо зміни принципів турзбору — податок мають сплачувати не від вартості проживання, а від мінімальної зарплати. Адже ніякої офіційної вартості проживання у численних нелегальних хостелах чи апартаментах просто не існує.

Туристичний збір в Україні насправді сплачують лише 30-40% учасників ринку. Особливо плачевна ситуація на морських курортах, де понад 80% номерного фонду становлять міні-готелі та приватні апартаменти. У більшості випадків вони не лише не платять ніякого збору, але й взагалі їх власники не реєструють житло як таке, що здається під час літнього сезону. Чи виведе їх з тіні новий принцип туристичного збору?

Хто не в реєстрі – нелегал

Завдання з легалізації такого бізнесу та збільшенню доходів до місцевого бюджету, насамперед від нелегальних орендодавців – справа непроста, а за відсутності добротно прописаної системи штрафів навряд чи взагалі є реальною сьогодні.

Як зізнаються власники хостелів, які від нововведень постраждають найбільше, сьогодні економічно вигідніше сплатити одноразовий штраф за несплату турзбору (близько 1600 гривень), аніж платити у декілька разів збільшений турзбір. Якщо раніше хостел у Києві за одну особу сплачував 2-3 гривні збору, то відтепер 24,1 гривні (1% для іноземців від мінімалки у столиці України). При цьому більшість столичних хостелів є хостелами лише за назвою. Надаючи послуги з проживання, вони не дотримуються елементарних стандартів як за кількістю ліжкомісць у кімнатах, так і за санітарними умовами.

”Легальних хостелів у Києві, які регулярно сплачують турзбір, є, мабуть, не більше 50, решта – у тіні”, – розповідає директорка одного з найвідоміших хостелів столиці України “Веселка” Олена Моцна. Переважна більшість мешканців хостелу є іноземцями, тому для “Веселки” збільшення турзбору максимальне – майже у 10 разів. “Ми не проти платити більше, але ж якби цей податок сплачували всі хостели, тоді б ми знаходилися у рівних умовах”, – розповідає пані Моцна, яка є одним з ініціаторів створення Асоціації хостелів України. Майбутнє об’єднання ставить за мету увести нарешті поняття хостел до українського законодавства, а також поступово їх легалізувати. Перші кроки для цього вже робляться.

За інформацією столичного управління туризму і промоцій, протягом року буде створено реєстр усіх засобів розміщення, куди увійдуть як готелі, так і хостели. Ті, що не потраплять до реєстру – працюють або ж нелегально, або ж не сплачують туристичного збору. Обставина ця, очевидно, зацікавить фіскальні органи і не лише їх.

Час збирати каміння

Вітчизняний турбізнес впевнений, що нову систему сплати збору наступного року однозначно потрібно змінювати. Її головна вада – прив’язка до мінімальної зарплати, яка щороку лише збільшуватиметься. Не витримує критики і розділення усіх туристів на громадян і негромадян України. Такого у жодній з країн Європи вже не практикують. У більшості з них туристичний збір прив’язано до вартості номера, або ж є фіксованою сумою, яка не залежить від громадянства.

У січні практично в усіх містах та курортах, де є значні потоки туристів, відбулися круглі столи чи зустрічі представників туристичного бізнесу з місцевими депутатами та керівниками відповідних управлінь. Саме на них чиновники та депутати нарешті почули від учасників ринку про ті проблеми, які не дозволяють збільшити кількість як іноземних, так і внутрішніх туристів. Адже лише Київ у 2018 році сплатив до бюджету 32 млн. гривень туристичного збору (це не рахуючи прямих податків та непрямих доходів інших галузей, в першу чергу сфери послуг та транспортної, від туристів). А що місто у результаті виділило на промоцію туризму у 2019 році? Всього лише 12,6 млн. гривень, що становить лише третину від фінансування Програми розвитку туризму у Києві на 2019-2021 рр.

Турбізнес не проти платити більше, але і ставить слушне запитання – а що ж робить держава для того, аби туристів в Україні ставало більше? І позитивний приклад, як заохотити підприємців платити більше та виходити з тіні, подав Київ. Під час обговорення нових ставок турзбору директор Департаменту фінансів КМДА пообіцяв присутнім, що увесь турзбір за 2019 рік буде направлений на промоцію столиці України. Тому київському турбізнесу є за що боротися...

Володимир Царук, директор Центру розвитку туризму України