«Відкриття десятиліття» на Приморському бульварі Одеси

«Відкриття десятиліття» на Приморському бульварі Одеси

Точка на карті
944
Ukrinform
Одесити повертаються до історичних витоків - радар встановив локацію знаменитого Хаджибеївського замку праміста

Завершення у "морській столиці" унікального георадарного дослідження, ініційованого групою фахівців-геологів на чолі з відомим ученим Андрієм Красножоном заради встановлення локації знаменитого Хаджибейського замку, схоже, відкриває шлях до вгамування пристрастей у багаторічній дискусії щодо фортифікаційного ядра історичного ареалу Одеси. Оскільки новітні здобутки дослідників підтверджують неспростовні відомості щодо заснування праміста, датування його гавані та фортеці.

Відповідні згадки про давній Качибей (Хаджибей) знайдено і в "Історії України-Руси" Михайла Грушевського: "Наданнє кор. Владиславом Фридриху Бучацкому з 1442 р. вказує як посередню станцію на сій дорозі Каравул (теп. Рашков) на Днїстрі, а в сусїдстві Білгорода як польсько-литовські замки й порти — Чорний город на Днїстровім лиманї і Качибей на місцї теп. Одеси. Трудно оцїнити з сього одинокого надання, де надаються отсї «замки з усїма городами, портами, митами водними й сухопутними», чи йде тут мова про традиції старших часів, чи треба то звязати з заходами коло отворення власних портів за новійших, Витовтових часів. Що Качибей в першій половині XV в. функціонував яко порт, на се ми маємо деяке потвердженнє в звістцї про траспорт збіжа для візантійського цїсаря, висланий Ягайлом в 1415 р. до Качибея". "Історія України-Руси". т. VI. с. 58-59.

Одеські дослідники, власне, продовжують реанімувати з-під нашарувань імперських міфів справжню історію міста, яке упродовж більш як півтисячолітнього розвитку неодноразово змінювало свою назву, але залишалось важливим торговельно-портовим центром на Чорному морі.

У жовтні в Центрі соціальних ініціатив Одеси відбулась презентація "відкриття десятиліття" - у результаті георадарних досліджень на Приморському бульварі встановлено точну локацію частково вцілілих фундаментів триметрових стін і веж, які є частиною середньовічного замку Кочубіїв.

Андрій Красножон, Олександр Бабич та Леонід Криницький (зліва направо)
Андрій Красножон, Олександр Бабич та Леонід Криницький (зліва направо)

Із науковим здобутком, який можна порівняти за новизною з публікацією в 1990 році резонансного дослідження одеського історика Олександра Болдирєва "Одесі-600", ознайомив одеситів завідувач кафедри історії України Південноукраїнського національного педагогічного університету Андрій Красножон, який спеціалізується на дослідженні середньовічних фортифікаційних споруд. Він також видав монографію "Фортеці та міста Північно-Західного Причорномор'я (XV-XVIII ст.)" і здійснював науковий супровід дослідження фахівців компанії "GPR Investigation".

- Як виглядав Хаджибейський замок та які його розміри, нам було відомо з архівних документів, але точне місцезнаходження протягом більш як півтори сотні років залишалось загадкою для істориків. Науковці висунули з цього приводу щонайменше сім версій, але сходились усі на тому, що ця фортифікаційна споруда, здобута 14 вересня 1789 року штурмом військами під командуванням Йосипа Дерибаса, розміщувалась на території нинішнього Приморського бульвару Одеси. Щоб уточнити локацію, і вирішено було залучити до пошуків групу геологів компанії «GPR Investigation». Оскільки сучасні георадарні технології дозволяють сканували землю на десятки метрів углиб - у підсумку зафіксували з 99-відсотковою точністю артефакти, що з великою долею імовірності є стінами і вежами замку, - роз'яcнив Андрій Красножон суть ініціативи.

Чому звернулись до унікального георадарного методу? Бо в такий спосіб можна виявити підземні об'єкти без розкопок, виклав дослідник свою позицію. За тим самим принципом, як у медицині внутрішні органи людини діагностують завдяки ультразвуковій діагностиці чи томографії, вдалось визначити георадаром локацію старовинного Хаджибейського замку - знаменитого попередника нинішнього історичного ядра Одеси. Керувались ініціатори проекту також тим, що у місцевих археологів чомусь це не викликає професійного інтересу, а деякі з півтора десятка істориків-дослідників уже не раз оголошували про «жирну крапку» в історіографії щодо замку - зруйнувано ж його, мовляв, двома мінами за наказом Потьомкіна...

А з іншого боку, достеменно відомо, що руїни твердині ще три роки після штурму залишались на попередньому місці й зникли аж після початку будівництва нового, російського замку в межах історичного ареалу майбутньої Одеси. Крім того, за десятки років вивчення архівів дослідники виявили низку планів штурму Хаджибейського замку. Приміром, автори планів фортеці, які були учасниками штурму 1789 року або могли пізніше побачити руїни замку, зображали його невеликим за масштабами, як і поселення поряд з ним, а менш сумлінні дослідники намагались прирівняти замок за масштабами до Аккерманської цитаделі, що явно суперечить свідченням очевидців.

Для прикладу, військовий інженер Деволан пише, що бачив у 1792 році замок Ені Дунья (Новий світ), як перейменували турки-османи стару фортечну споруду після реконструкції у 1765 році. Описав він також будматеріал, який було використано для спорудження замку: "Це не місцевий камінь, а схожий на білий сарматський вапняк".

Андрій Красножон
Андрій Красножон

"Зайво казати, що таке свідчення французького інженера на російській службі прив'язує нас, дослідників, до "литовської версії" походження Хаджибейського замку, - констатував Красножон. - Бо ж відомо з записів посланника королів Англії та Франції Гільберта де Ланноа, який був поважним зарубіжним гостем князя Вітовта, що в 1421 році тодішній правитель Поділля Георгій Гедигольд (безпосередній підлеглий Великого литовського князя Вітовта) отримав від нього й виконав наказ про будівництво низки укріплень на південних рубежах Литовсько-Руської держави. Гедигольд тоді відправив 4 тисячі підвод із будівельним каменем у супроводі 12 тисяч будівельників для спорудження кам'яних форпостів на узбережжі Чорного моря".

З огляду на це, а також на виявлений Деволаном сарматський камінь на руїнах замку, зауважує дослідник, виникає нездоланна спокуса назвати зруйнований після штурму 1789 року Хаджибейський замок литовською фортифікаційною спорудою. Бо такий будівельний камінь добувають якраз на території нинішньої Вінницької області. Крім того, підтвердженням цієї версії є 3-метрова товщина стін - типова для таких середньовічних кам'яних замків Північно-Західного Причорномор'я, як Аккерман, Бендери та інших.

На думку Красножона, встановлена локалізація замку в північній частині Приморського бульвару водночас викликає подив: чому османська бастіонна фортеця, характерна для XVIII століття, стоїть на фундаменті явно архаїчного типу, про що здобув відомості напередодні штурму 1789 року російський військовий розвідник Іван Ісленьєв?

Виявилось, що реконструкцію твердині було здійснено за принципом "матрьошки": мури більш раннього періоду зміцнили новою, пізнішою лінією оборони. Причому таким же методом, як показали недавні дослідження, здійснювали модернізацію фортечних ансамблів Хотинської, Бендерської, Очаківської та інших фортець. Тому, власне, оборонці Хаджибейського замку не могли витримати тривалу облогу - мури його були розраховані передусім на оборону від нападників, озброєних арбалетами, і швидко руйнувалися від вогню артилерійських батарей великого калібру...

Які ж нові історографічні матеріали надав нам радар "Лоза", застосований на Приморському бульварі? Перш за все прилад ясно показав, що явно рукотворна споруда знаходиться на глибині двох метрів, має обриси Хаджибейського замку, яким його зафіксували відразу після штурму російські офіцери. Іншої подібної структури на всій дослідженій ділянці Приморського бульвару не було.

Причому знахідку виявлено на глибині двох метрів приблизно в тому місці, де й мав бути замок - навпроти будинків №4 і №5, на краю скелястого обриву. На екрані радара висвітився об'єкт прямокутної форми довжиною 36 метрів по поздовжній осі, з характерною косою тильною стіною, яка веде до багатокутної вежі, а на фронтальній ділянці виявлено профіль, що нагадує головні ворота замку. Прилад підтвердив: товщина виявлених фортечних стін близько трьох метрів. Шкода, що східна половина замку фактично знищена внаслідок зсувних процесів, але залишки стін цілком доступні для археологічних розкопок. Залишки замку - просто під алеєю Приморського бульвару.

На думку фахівців компанії «GPR Investigation» Леоніда Криницького та Івана Голтуренка, які були учасниками дослідження з локалізації замку, тепер настала черга працівників Інституту археології НАН України "завірити лопатою результати георадарного дослідження". Їх підтримав керівник групи Красножон, який вважає, що археологічні розкопки "неодмінно принесуть додаткові результати, зокрема, щодо деталізації та здійснення точного аналізу, а також підтвердять: замок стояв саме тут. І це місце зможе стати пам’яткою археології та важливим відкриттям в історії Одеси. Можливо, також будуть знайдені якісь артефакти і пощастить із датуванням".

Завідувач університетської кафедри історії України переконаний, що доцільно було б також встановити пам’ятний знак на Приморському бульварі, ліворуч від пам'ятника Дюку, навпроти будинків №4 і №5, де колись височіла Кочубіївська - Хаджибейська - фортеця Ені Дунья. І створити експозицію артефактів під скляним куполом (як це зроблено у 2008 році з залишками грецьких поселень).

За словами керівника туристичної агенції Олександра Бабича, що теж був одним з учасників дослідження, уже "відкрито новий екскурсійний маршрут "Слідами загону Дерибаса - на штурм Хаджибея" з північного передмістя Одеси до будинків №4-№5 Приморського бульвару. 3-годинний автобусний маршрут прокладено згідно з історичними документами і картами, що стосуються взяття замку 14 вересня 1789 року.

Михайло Аксанюк, Одеса

Фото Ніни Ляшонок і з джерел вільного доступу

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-