Розрив шаблону: Музей дитинства у Харкові

Розрив шаблону: Музей дитинства у Харкові

Точка на карті
5833
Ukrinform
Усім, що є в експозиції - у вітринах, шухлядах і на полицях, з дозволу гостинного хранителя музею можна погратися

Харків'яни та гості міста віднедавна мають змогу відвідати Музей дитинства (вул. Полтавський шлях, 18, освітній центр Nickname, поряд із Театром для дітей та юнацтва). На невеликій площі у двох кімнатах, де розміщено тисячі експонатів, можна запросто загубитися у часі та просторі.

Конструктори, ляльки, набори, що ви колись мали чи лише мріяли про такі через тотальний дефіцит, предмети побуту дітей XIX-XX століть, археологічні знахідки, монети, марки, книги і досить несподівані речі, що ставали справжнім скарбом для школярів минулого сторіччя. Всім, що є в експозиції - у вітринах, шухлядах і на полицях, з дозволу гостинного хранителя музею можна погратися.

ДЛЯ ДІТЕЙ І… ДОРОСЛИХ ДІТЕЙ

«Зараз ви потримаєте в руках найперше життя на планеті, - говорить колекціонер і гід Валерій Лейко своїм відвідувачам і простягає дітям скам'янілості, котрим уже 450 мільйонів років. - Це медузи. Риб іще не було, а вони жили. А ось це амоніт відбився, молюск зі щупальцями. А ось таким був кальмар 300 мільйонів років тому!» - і в руках уже інший експонат. Ці палеонтологічні знахідки подарував музею знайомий Валерія, археолог.

«А ось скам'янілі рослини, папороті. Їх знайшов працівник шахти. Він відпрацював зміну, але не поспішає додому, бо йому цікаво роздивитися, що ж він видобув сьогодні», - розповідає Лейко.

Та найбільше захоплення школярів викликають тисячолітні кістки – тура і мамонта, знайдені в Харкові. На хвилинку й самому можна стати археологом. Валерій видає дітлахам лопатку, і в ящику вони по черзі шукають «скарб» - монети, значки і навіть зуби акули. Одна спроба, що знайшов, те і твоє! Все це відбувається за столом, але азарт неабиякий і в шести-, і в десятирічних.

«Коли я був хлопчаком, у моєму дворі будували нові будинки. І ми з друзями в тих котлованах шукали старовинні монети або ще щось цікаве. За допомогою цього ящика я хочу показати, що цікаво бути уважним. І відпочиваючи з батьками біля моря або в селі, можна знайти маленький скарб», - пояснює Валерій Лейко.

Погратися в музеї можна радянським хокеєм, різноманітними головоломками, конструкторами, солдатиками, ляльками, німецьким набором маленької господині 50-річної давнини, що був неабияким дефіцитом, і ще тисячами іграшок.

Свою колекцію історик за освітою Валерій Лейко збирав біля 30 років, останнє десятиріччя – уже з мрією влаштувати музей. І ось нарешті цей задум вдалося втілити. Більше 10 тисяч експонатів переїхали з квартири та гаража в затишне приміщення. Окрім виставкових вітрин тут є зручні пуфи, проектор, кімната для занять творчістю, ігор і лекцій. Загалом цей простір ламає музейні стереотипи.

Хоча з усім іграшковим добром можна весело провести час, Валерій Лейко наголошує, його основна мета – пробудити в дитині цікавість, яка згодом переросте в захоплення, а, можливо, й у справу всього життя. «Я не хочу, щоб проект сприймався як музей іграшок. А тим більше - як музей, що популяризує саме радянське дитинство. Я “популяризую” просто нормальне дитинство. У кожній дитині закладена якась програма – бути хірургом, співаком, архітектором, астрономом, археологом… Тільки треба вчасно запустити цю програму, натиснути кнопку. Ось тут я і намагаюся ці кнопки натискати. Все, що відбулося в дитинстві, впливає на майбутнє. Побачений фільм, якась зустріч, розповідь, прочитана книга, просто картинка в ній - це деталі, що можуть визначити все подальше життя», - говорить історик.

У музеї проводяться інтерактивні лекції для дітей та їхніх батьків на різні теми: «Історія», «Географія», «Археологія», «Палеонтологія», «Астрономія», «Колекціонування», «Каліграфія», «Спорт». Також організовано читацький та кіноклуб. А ще Валерій Лейко проводить тематичні походи, екскурсії та квести. Нещодавно він уперше організував «Ніч у музеї». Для підлітків це стало справжньою пригодою, дехто жодного разу не ночував поза своїм домом. «Розміщалися на пуфах і в гамаках. Хтось узагалі не лягав спати. Були мої розповіді, їхні запитання. Пили чай із печивом. Частину вечора провели при свічках. А вранці зустрічали схід сонця і трішки погуляли містом, що тільки-но прокидається. Один із учасників мені розказав, що коли батьки на день народження замовили для нього partybus, то він із друзями помирав у ньому з нудьги. Дослівно: «Втикали». А під час такого заходу він отримав справжнє задоволення, нові відчуття, був справді в захопленні», - радіє Лейко.

МОНСТРИ, НА ВИХІД!

Виставкова частина музею буде регулярно оновлюватися, щоби все зібране колекціонером знаходило в свій час відповідне місце. Наприклад, до Дня захисту дітей (1 червня) готується експозиція «Іграшки та їхній вплив на дитину».

У своєму захопленні Лейко не зупиняється – нові експонати з’являються регулярно. «Днями купив ось цей дерев’яний конструктор. Діти можуть спроектувати, як будуть у дворі розміщуватися будинки, садок, школа. Ще ось придбав сучасну ляльку. Вона говорить, і, до речі, приємним голосом. Подивіться, у неї гарне обличчя. Вона схожа на дівчинку, а не на невідомо кого, як часто буває з мультперсонажами. Книги купив, хороші видання. Ось цю пластмасову вантажівку придбав на барахолці», - розказує Валерій.

На знаменитій харківській барахолці колекціонер буває мало не щодня. Там, зізнається, відпочиває душею і зустрічає добрих знайомих. «А купую там і старе, і сучасні речі. Мені подобається. В інших містах України такого місця просто немає. Іноді таке «вистрілює»! Чудові видання за смішні гроші. Конструктори, ігри класні», - розповідає Лейко. А за деякі раритети доводиться торгуватися на інтернет-аукціонах.

Є на полицях у Музеї дитинства і досить несподівані речі. Лінза для телевізора, плівка, що створювала ілюзію кольорового зображення, скляні пляшечки і навіть цеглини. До всього, звичайно, додається історія з минулого Харкова... «Діти коли бачать цю лінзу, плівку, розуміють, що життя було таке… «веселе»… А в цю пляшечку, їй 120 років, розливали лимонад. А цеглу з літерами «НП», що значить «Николай Петров», продавали в магазині на площі Павлівській (у ті часи – Михайлівській). Зараз разом із дітьми ми знаходимо таку цеглу з буквами на руїнах старих будинків. А ось ця пляшка з поділками і носиком, щоб капати ліки, з аптеки Келлера. Один із моїх учнів у старому будинку, який купили його батьки, знайшов 35 старовинних цілих пляшечок і передав до музею. Все це історія», - говорить Лейко.

Наостанок на прохання Укрінформу хранитель Музею дитинства дав пораду щодо вибору іграшок. Знавець категорично проти всіляких монстрів, ляльок зі шрамами та іншими «відзнаками» на обличчях, що викривляють поняття краси.

- Багато людей говорять, що зараз усе погано. Насправді, зараз усе добре. Тому що я згадую дитинство мого сина, 1990-ті роки. Жах… Зараз діти просунуті. Вони швидко розуміють, креативно мислять. І вони хочуть зробити світ кращим. Шкільне «Сіли, руки склали і слухайте», що досі панує у навчальних закладах, - це не для них. Дитина може одночасно малювати, гризти яблуко і ще міркувати над вирішенням якоїсь проблеми. Діти дуже розумні та розвинені. Але важливо спрямовувати. Тому я розповідаю їм історії, які допомагають по-іншому глянути на шкільні дисципліни, можуть надихнути на вчинки.

Дарувати і купувати слід ті іграшки, які розвивають. Це ігри, конструктори, олівці, фарби, ляльки… Тих іграшок, які просто розважають, я б радив остерігатися. Так, дитина може крутити в руках штуковину за тисячу гривень, але що далі? Це ж ніяк не розвиває і не розширює кругозір, - каже Лейко.

Цей дорослий чоловік, який бачить особистість у кожній маленькій людині наголошує: не можна недооцінювати сучасних дітей, а ще слід пам'ятати про мораль.

Юлія Байрачна, Харків

Фото В'ячеслава Мадієвського

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-