Бал у нічному замку й середньовічні тортури: туристам розкрили загадки Волині
Новий туристичний маршрут розробили представники Дубенського, Кременецько-Почаївського історико-культурних заповідників і Кременецького краєзнавчого музею, пише "Дзеркало тижня".
Туристам протягом двох днів пропонують познайомитися з Тараканівським фортом, нічним Дубенським замком, архітектурними та природними пам’ятками старовинного міста Кременець.
Тараканівський форт – міні-держава
У лісовій місцевості між Дубном і селом Тараканів на Рівненщині заховався велетенський форт. Свого часу військове міністерство Російської імперії підтримало ідею генерала-інженера Едуарда Тотлебена і збудувало на випадок війни з Австро-Угорщиною низку потужних оборонних укріплень. Так у прикордонній зоні поблизу міста Дубна у 1885–1890 рр. виріс один з фортифікаційних гігантів загальною площею чотири гектари.
Збереглася двоповерхова казарма, де колись були господарські, складські й житлові приміщення гарнізону. А по периметру проходить полігональна вулиця, яка відділяє її від казематів. Форт був такою собі військовою міні-державою. Він мав автономне водопостачання, медичну частину з операційними та дезінфекційними кімнатами, а також лазню, пральню і хлібопекарню. Збудували тут і гарнізонну фортечну церкву в популярному на той час російсько-візантійському стилі. Була й своя в'язниця.
Під час Першої світової війни форт захопили австрійці і протрималися там до брусиловського прориву у червні 1916-го. Та особливо жорсткі бої за цю територію відбувалися в липні 1920-го під час більшовицько-польської війни.
У наші дні цей військовий об'єкт, що належить Міністерству оборони, щороку відвідують тисячі туристів. Однак ця пам'ятка військового і фортифікаційного мистецтва після десятиліть запустіння потребує ліквідації небезпечних ділянок і відновлення основних частин форту (ходів сполучень, вогневих позицій, казематів тощо).
Привиди Дубенського замку
Та коли духи й привиди Тараканівського форту не заявляють про себе, то неподалік, у Дубенському замку (пам'ятка архітектури кінця XV ст.), вони голосно заговорили. Їх викликають під час нічної екскурсії — з середньовічними персонажами, вогняним шоу, ілюмінацією, музикою.
Відвідувачів зустрічають княжна Гальшка Острозька, син Тараса Бульби Андрій з коханою. У зброярні можна підгострити шаблю чи меча, у підвалі з продовольством — поласувати стравами, які споживав слуга князя Острозького Богдан Сусло. Атмосферу середньовічних тортур відтворюють інквізитор і кат. А вже князь Любомирський, під'їхавши в кареті, веде гостей до свого палацу на бал. Туристам пропонують майстер-клас із середньовічних танців та екскурсію залом полювання. Усі театральні ролі зіграли працівники Дубенського історико-культурного заповідника.
"Обрамлюють" нічну екскурсію перегляд фільму про Дубенський замок у форматі 3D в кінотеатрі замку і фуршет у місцевому барі-ресторані.
Кременць: неприступний замок і європейський ботанічний сад
А за 40 кілометрів від Дубна, вже в Тернопільській області, лежить старовинне місто Кременець, яке вперше згадується у Галицько-Волинському літописі від 1227 року.
На горі Боні тут гордо височіє замок, який увійшов в історію як неприступний замок-панцир. Його оборонні стіни й вежі стримали навалу військ угорського короля Андраша Другого. Це — один із замків на заході України, якого не змогли здобути орди хана Батия 1241 року, а згодом — ханського воєводи Куремси. І лише 1259-го, за угодою між князем Данилом Романовичем і монгольським темником Бурундаєм, оборонні укріплення низки міст Галицько-Волинського князівства, зокрема й Кременця, було розібрано.
Місто над річкою Іквою приваблює українських і закордонних туристів соборами й монастирями. Один із них — Богоявленський жіночий монастир. Цю пам'ятку архітектури національного значення заснували ще 1633 року шляхтичі Лаврін Древинський і Данило Єло-Малинський. Водночас тут було організовано братство, відкрито школу, друкарню й шпиталь.
А в самому центрі міста уяву туристів вражає комплекс будівель колишнього єзуїтського колегіуму, який у 1731–1753 рр. збудував архітектор Павло Гіжицький на кошти князів Вишневецьких та деяких інших представників місцевого панства. У цих приміщеннях 1805 року було відкрито відому в тодішній Європі Волинську гімназію, згодом реорганізовану в Кременецький ліцей. Місто навіть почали величати Волинськими Афінами.
Після поразки польського повстання 1830–1831 рр. на матеріальній базі Кременецького ліцею (бібліотека, рослини оранжереї, колекція ботанічного саду) було засновано Київський університет святого Володимира, куди запросили викладати професорів з Кременця.
Привертає увагу двома високими вежами костел мученика Станіслава, збудований у 1854–1857 рр. Тут встановлено скульптуру Вацлава Шимановського "Юліуш Словацький — ангел Духа". У храмі зберігся орган на вісім регістрів, який використовується під час богослужінь.
Кременецький ботанічний сад, що нині займає площу майже 200 гектарів, був закладений як аптекарський сад отців-єзуїтів ще в середині XVIII століття. Згодом ірландець Діонісій Міклер створив тут ландшафтний парк. На власне ботанічний його перетворив професор природничої історії Кременецького ліцею Франтішек Шейндт. А наступник — Віллібальд Бессер — довів до європейського рівня — розширив до 20 гектарів, зробив регулярними каталоги рослин тощо. У наші дні Кременецький ботанічний сад налічує майже дві тисячі дерев і кущів, чимало з яких рідкісні й унікальні.
Багатством експонатів — майже 67 тисяч одиниць — вражає Кременецький краєзнавчий музей, який розташований неподалік — у приміщеннях колишньої Волинської духовної консисторії.
У різні часи красою Кременця насолоджувалися відомі особистості — гетьман Богдан Хмельницький, композитор Ференц Ліст, поети Тарас Шевченко і Леся Українка, президент Польщі Юзеф Пілсудський. Приїжджайте в це місто-музей і переконаєтеся: їхні емоції не виникали на порожньому місці.
