2021-2030. Скляна скалка в оці майбутнього

Підійдіть і ви до вікна вашої багатоповерхівки – зиркніть на краєвид: із нами усе ясно… Як стверджує американський еко-активіст Деніс Хейс (Denis Allen Hayes; 1944), координатор першого (1970) Дня Землі, що тепер святкується у 180 країнах світу, – 82 відсотки американців і більш як половина людства (4,5 млрд) уже мешкають у містах, створених без урахування нагальних вимог сучасності.

Отже, на планеті бракує ресурсів і місця. Принаймні там, де багато хто з нас хоче жити, маючи на увазі саме міста. У знаних мегаполісах це означає, що платоспроможні люди кидають на вітер шалені гроші, аби втиснутись у дрібні квадратні метри. Не відстають від них і співплемінники, котрі пафосно мешкають у передмісті, але працюють у середмісті, тож марнують час, кошти і бензин на дорогу до офісу й назад додому. Дилема?

Жодної! Сьогодні ми познайомимося із “агресивним шармом” (“aggressive charm”) у містобудівництві, що є правильно збалансованим поєднанням дивовижних амбіцій, технологічної рішучості та командної роботи.

Широкими мазками для початку змалюю проєкт у загальних рисах: уявляйте.

Перед вами – “вертикальне місто” змішаного користування висотою в 95 поверхів. А це значить – на одному фундаменті зведені три підвальні поверхи, 27 поверхів офісних приміщень, де працюють 32 компанії з десятками бізнес-підрозділів (зокрема, знаходиться англійська редакція “Al Jazeera”). Є тут триповерхова лікарня “HCA” (“Hospital Corporations Оf America”), три поверхи ресторанів – “Aqua Shard”, “Oblix” i “Hutong”, 18-поверховий п’ятизірковий готель “Shangri-La Hotels And Resorts”. 13 поверхів відведені під приватні помешкання площами 550-750 м², а ще – два службові поверхи, публічна оглядова галерея на чотири поверхи – “The View From The Shard”, оглядовий поверх просто неба на 72-му поверсі, увінчаний сталевою короною на 23 уявні поверхи, вкритою скалками скла, аби хмарочосові легше було дряпати небо. Сам лише потік грошви від туризму вражає, коли розумієш: це – 2 млн відвідувачів на рік.

Переведемо подих. Те архітектурне диво височіє поруч зі станцією метро «Лондонський міст» (London Bridge Station), одним із найжвавіших транспортних хабів англійської столиці, у самому серці Лондонського мостового кварталу (London Bridge Quarter) – найновітнішого комерційного кварталу, що є ключовою частиною індустріального відродження Південного берега старого мегаполісу.

*   *   *

З якого лиха “вертикальне місто” на часі?

Існує мінімум десять (повірте на слові) футурологічних візій, як у горизонті 15-20 років розвиватиметься архітектура майбутнього. Йдеться не про розумні міста, а саме про концепції містобудування. Одним із виходів у прийдешнє є надвисокі будинки – не просто хмарочоси чи багатоповерхівки, як ми про них досі думали, а споруди висотою за 100 м і вищі. Готуймося до вертикального способу життя!

Бо ж за періоду пандемії лише виразнішою стала тенденція до створення замкнених спільнот із різноманітним використанням будинків – одночасно для помешкання, для відпочинку, для закупів, для роботи, і все в одному постіндустріальному хабі. Тенденція надвисокої міської забудови піднімає проблему на новий рівень, оскільки межею у питанні є тільки небо.

Уявіть, як життя в гіпербудівлі може змінити людське існування. Ваші колеги стануть вашими сусідами; сподіваюсь, у вас нормальні відносини і ви не на ножах. Несвідомо посилиться відчуття стабільності та приязні, оскільки все у такому способі життя опиниться на відстані витягнутої руки, в одному місці. Така концепція вписується у глобальну екологічну ідею – менше шкодити Землі фізично, тим часом будуючи жваву, динамічну спільноту людей нової ери. Як результат, міста не ковтатимуть сільськогосподарські угіддя та ліси, а масове використання сонячних віконних панелей, що темнішають під впливом високих температур та охолоджують будівлю, дозволить цілодобово використовувати альтернативні джерела власної енергії.

- Утопія, – пхекнете ви. – Точно хлопак Томаса Мора перечитав.

- Ні, – заперечу я. І потягну за собою до Лондона – на екскурсію: на місці подивимося, як усе працює. Нас зачекався айсбергоподібний архітектурний комплекс “The Shard” (“Скалка”), що не перший рік за адресою London Bridge Street, 32 прикрашає район Лондонського мосту. Подавайте літак, летимо оглядати “вертикальне місто”, запропоноване італійським архітектором Ренцо Піано (Renzo Piano; 1937), котрий в 1998 р. виграв Прітцкерівську архітектурну премію (Pritzker Architecture Prize): у царині містобудування – аналог Нобелівки!

*   *   *

Для початку – трохи статистики.

“Вертикальне місто”, поіменоване архітектором Ренцо Піано, як “The Shard”, має:

● висоту – 310 м, поверхів – 95, найвищий для проживання із яких – 72-й (244 м);

● площа підлоги – 398 490 м², корисна площа – 127 489 м²;

● енергоефективність – власна ТЕЦ, що працює на природному газі від Національної енергетичної мережі (National Grid);

● склопакетів – 11000, загальною площею 56000 м²; це – вісім футбольних полів;

● довжина електропроводки – 320 км (відстань від Лондона до Парижа);

● ліфтів у будівлі – 44, частина з яких приватні; їхня швидкість – 6 м/с;

● висота збірного сталевого шпиля – 66 м, вага – 500 тонн.

Власники: Держава Катар – 95%, компанія “Sellar Property Group” – 5%.

Загальна вартість – $6,06 млрд, вартість будівництва – $2,35 млрд.

Залучені до будівництва були – 1450 робітників із 60 країн світу.

Планована кількість мешканців – 8000.

Екологічна якість – 95% використаних будівельних матеріалів із числа перероблених та екологічно чистих.

Будівництво "The Shard" з вересня 2010 по січень 2013 року

Застосовані інноваційні будівельні технології:

►будівництво згори донизу – вперше у світі! Це дозволило вигнати перші 23 поверхи 72-поверхової бетонної коробки та значну частину навколишньої вежі до повного завершення робіт на цокольному поверсі;

►інноваційна модель хмарочоса, яку фактично склали три окремі конструкції – будівля зі сталевим каркасом на перших 40 поверхах, бетонний каркас зі сталевими розтяжками до рівня 72-го і сталевий шпиль, що увінчує споруду до рівня 95-го, умовного поверху;

►логістика матеріалів; на вулиці, у середмісті одночасно паркуватися могло не більше п’яти вантажівок; два спеціально збудовані зовнішні підйомники компанії “Kone” вантажопідйомністю до 3,5 тонни кожен безперебійно піднімали все потрібне нагору;

►управління персоналом: щодня на об’єкті трудилося щонайменше 1100 працівників; витрачалося 35 хвилин, щоб спуститися будівлею вниз, знайти потрібне й повернутися нагору; довелося усе заздалегідь прорахувати: відкрити їдальню на 5-му, 15-му і 32-му поверхах; обладнати туалети через кожні десять поверхів, створити головний офіс на 8-му та його філію на 47-му; скрізь кинути Інтернет та забезпечити доступ до повного набору креслень;

►програмний менеджмент, адже до виробничого процесу були повсякчас залучені різні фірми та компанії: замовник “Sellar Property Group”, архітектурна майстерня “Renzo Piano Building Workshop”, бюро архітектурної деталізації “Adamson Associates”, інженерно-конструкторські, геотехнічні та акустичні роботи “WSP Cantor Seinuk”, проєктно-інженерна фірма “Arup”, пальовий підрядник “Stent Foundations”, бетонний субпідрядник “Byrne Bros”, інженерно-будівельна компанія “Robert Bird Group”, підрядник із сталевих каркасів “Severfield-Reeve Structures”, облицювальні роботи “Severfield-Reeve Structures”, консультант з питань фінансових витрат Девіс Ленгдон (Davis Langdon), головний будівельний підрядник “Mace” керівник проєкту “Real Estate Management (UK) Limited”.

*   *   *

Тривалий час лондонці обурювалися отією неофутуристичною скляною “Скалкою”, встромленою в середмістя столиці Великої Британії, потім вони лише кепкували над самим проєктом інженерно-будівельної компанії “WSP Global”, відповідальної за проєктування “The Shard”, а тепер пишаються інженерним тріумфом, на відкритті якого особисто побував лідер англійських консерваторів, прем’єр-міністр Борис Джонсон.

Власне, дивуватися нічому. Якщо коли-небудь існував символ упевненості для всієї будівельної галузі Об’єднаного Королівства, то це, безперечно, “The Shard”, що буквально за 11 місяців упевнено здолала шлях від нульової позначки до найвищої будівлі Великої Британії. Це в той час, коли навесні 2011 р. багато інших споруджуваних офісних комплексів у центральному Лондоні роботи призупинили.

Вся програма швидкісного будівництва, запропонована девелоперською компанією “Sellar Property Group”, дивувала: для прикладу, будівельники лише вийшли на відмітку 31-го поверху, а на нижчих поверхах опоряджувальні роботи вже були виконані на 60 відсотків. Скориставшись застійною ситуацією на ринку нерухомості, директор проєкту Флан МакНамара (Flan McNamara) викреслив із майбутніх орендарів такого стратегічного резидента, як “Transport For London”, адже був упевнений: вони отримають набагато вищі прибутки, коли скляну “Скалку” введуть в експлуатацію.

Що, окрім комерційної вигоди, рухало таким забудовником, адже для “Sellar Property Group” то був не перший масштабний проєкт? Яка, так би мовити, їхня масова трансформаційна мета (Massive Transformational Purpose; див. тут). 

- Ми керуємося двома ключовими принципами: нова будівля пластично формується, і формується вона навколишнім середовищем; вона справлятиме – реально і тривалий час – вплив на спосіб життя людини. Ми віримо, що застосування сміливих ідей послабить сучасні виклики не лише в архітектурі та дизайні, а й у ставленні до зручностей, послуг, оренди, постійного управління будівлями та громадами, які ми, власне, й створюємо. Усі наші проєкти постають у принциповій відданості Майбутньому. Вони є частиною більш широких амбіцій щодо створення спадкових будівель Лондона, які сформують живу тканину міста, бо на сучасному рівні задовольнятимуть нові потреби городян.

*   *   *

Хоча за різних причин початок будівництва затримався на чотири місяці, компанія “Sellar Property Group” вирішила вкластися у раніше оголошену 38-тижневу програму зведення об’єкту, що покликало до життя три ключові нововведення. І, повірте, – не на догоду безпеки. Перше – то “стартовий стрибок”, тобто нова технологія будівництва, коли коробка помчала вгору до остаточного завершення робіт на цокольному поверсі. Це заощадило від шести до восьми тижнів цілої програми.

Вигнана коробка дозволила вищим поверхам мчати до вершини, бо – і це по-друге – використовувалося будівництво методом ковзної опалубки: бетон заливався зі швидкістю 15 см на годину. Безперервно. Як?

Це – по-третє. Завдяки інноваціям, бо потужну бурову установку примусили рухатися… вгору, із постійною швидкістю, щоб не відставати від заливки, а необхідний для побудови коробки баштовий кран секційно піднімали разом із висоткою.

Чи виникали труднощі? Ну, уявіть, за сили вітру понад 40 км на годину будівельні роботи у Великій Британії заборонені, а їх здувало чотири тижні поспіль.

*   *   *

Минуло десять років, як стрімкий “The Shard” став найвищою будівлею Західної Європи. Знакова вежа висотою 310 м перевизначила лондонський кругогляд, швидко перетворившись на міжнародний символ столиці Об’єднаного Королівства та обросла історіями. Одну із них залюбки мило розповідають дозвільним туристам шкіпери прогулянкових корабликів, що зовсім поряд плавають Темзою.

Будівельників, які гнали “Скалку” до 72-го поверху, тривалий час дратував невідомий шахрай, котрий крав їхні обіди. Відбувалося це день-у-день, ледь-но трударі залишали побутівки. Лише за рік із хвостиком, у 2011-му торбохвата вполювали! Ним виявився… лис на прізвисько Ромео, якій вентиляційними проходами – не повірите! – піднімався на висоту більш як 306 сходових маршів.

Драпіжника будівельники вполювали і передали співробітникам Ріверсайдського притулку для тварин (Riverside Animal Centre), а ті згодом повернули хитруна в дику природу. Відтоді лис Ромео перетворився на неофіційний талісман “The Shard”. Як потім пресі повідомив засновник Центру Тед Берден (Ted Burden):

- Ми насварили Ромео і дохідливо пояснили: йому нема чого робити на 72-му поверсі, крил у нього катма… Коли за кілька днів у районі Бермондсі ми випустили лиса, він лише кинув погляд на “Скалку”, але потрусив у протилежний бік.

*   *   *

А тепер, так би мовити, десерт. Наостанку назву десять головних фактів, які варто знати про лондонський “The Shard”.

1. На дизайн “вертикального міста” архітектора Ренцо Піано надихнуло навколишнє середовище майбутньої споруди та живопис італійських майстрів епохи Ренесансу. Ідея осяяла, коли містобудівничий розглядав… залізничні колії біля річки Темзи: вони стрімко звужувалися до небокраю. Намальований на клаптику паперу план сеньйор Піано спочатку втілив у… дерев’яний макет. Покрутивши у руках, архітектор милувався перспективою дивних ліній, поки не усвідомив ідею: це має бути ілюзія айсберга, що височіє над Темзою! Відкрита, наче незакінчена верхівка “Скалки” дозволяє хмарочосу “дихати”. Разом із тим, крутий неофутуристичний дизайн перегукується із церковними шпилями історичної частини Лондона.

2. Деякий час “The Shard” вважався найвищою будівлею в Європі, поки в Москві не побудували три свої хмарочоси. Утім, і досі він найвищий у Великій Британії, сьомий – у Європі та 108-й – у світі. Будівництво розпочалося 16 березня 2009 р., завершилось 20 березня 2012-го, а урочисте відкриття мало місце 5 липня 2013-го. На церемонії з’явилися прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, прем'єр-міністр Катару Хамад бін Джасім бін Джабер Аль Тані та британський принц Ендрю, герцог Йоркський.

3. Назва “вертикального міста”, мовляв, то скляна скалка, – вийшла із середовища обурених громадян. Тривалий час дизайн будинку містянами не сприймався. Більшість лондонців кривилася від вигляду новобудови, вважаючи, що в око їхнього улюбленого міста встромлена… скляна скалка. Деякі оглядачі навіть передбачали, що айсбергоподібний хмарочос спотворить історичну частину Лондона. У розпалі тієї полеміки Ренцо Піано прийняв і… затвердив назву “Скалка”, а на підтвердження такої ідеї спеціально додав сталевий шпиль на верхів’ї.

*   *   *

4. Італієць, взагалі, поставився ретельно до реалізації проєкту. Саме він наполіг, аби під час будівництва хмарочоса були використані 95% перероблених матеріалів. Ось чому “The Shard” перетворилася на одну з найбільш екологічно чистих будівель у Великій Британії. Чому так вважається – лише три приклади. Залишки 25-поверхової офісної будівлі “Southwark Towers”, зруйнованої в 2008 р. під час підготовки будівельного майданчика, були використані у… спорудженні “Скалки”. Далі: кожен поверх “The Shard” має 100% звукоізоляцію завдяки використанню на кожному поверсі спеціального матеріалу в пирозі стяжки. Нарешті, у 310-метрового хмарочоса лише 48 місць для паркування авто; так гарантується менший рівень викидів вуглецю; за цієї причини більшість працівників, мешканців та відвідувачів користуються громадським транспортом.

5. Чому архітектурний об’єкт називають “вертикальним містом”? Ще проєктуючи споруду, Ренцо Піано поставив амбіційну мету – не тільки створити найвищу будівлю в Європі, а й саме таку, яка б відповідала різним потребам. Зрештою, постала комфортабельна піраміда на 95 поверхів.

6. Ще на стадії розробки проєкту італійський архітектор переконав замовників обладнати хмарочос інноваційним управлінням світлом. Так у “The Shard” з’явилася автоматизована система, що регулює жалюзі, вчасно забезпечуючи тінь і використовуючи енергію сонячних променів. Офісні працівники, мешканці та відвідувачі наперед захищені від спеки, опіків та сонячних відблисків. Упродовж доби жалюзі автоматично регулюються. Більше того, за різної погоди “вертикальне місто” змінює зовнішній вигляд.

*   *   *

7. Часом майбутньому доводиться долати тернії, перш ніж до нас дістатися. Так сталося й зі “Скалкоюа”. Коли в 2002 р. до мерії були офіційно подані плани будівництва хмарочоса у самому серці Лондонського мостового кварталу, це збурило багатьох, рахуючи такі організації, як Фонд Королівських парків (Royal Parks Foundation) та “Англійська спадщина” (“English Heritage”).

Керівники сусіднього англіканського собору Святого Павла (St. Paul’s Cathedral), поставленого у конфесійному стилі в 1675-1708 рр., теж виступили проти, заявивши: через розміри та височінь гігантська новобудова накине тінь на старовинну церкву. Було діло, Лондоном прокотилася хвиля акцій протесту, мовляв, оте одоробло зруйнує краєвид історичного району Лондона. Усе це поступ Майбутнього не зупинило, і 19 листопада 2003 р. Канцелярія віцепрем’єр-міністра Великої Британії Джона Прескотта (John Prescott) дала згоду на планування “вертикального міста”.

8. Чи є якісь проблеми? Так. Не знаю, чому так трапилося, але всі 11000 склопакетів лондонського “The Shard” миються вручну. На всій будівлі. З одного боку будівлі на канатах бригада із шістьох верхолазів працює протягом тижня. Отже, за чотири тижні миються всі боки “Скалки”, а потім… цикл починається спочатку. Мав місце один нестандартний випадок, коли мийник вікон вітряної днини застрягнув на 72-му поверсі. Йому на допомогу довелося викликати пожежників, усе минулося добре.

9. Вид із лондонського “The Shard” давно перетворився на туристський атракціон, де гості британської столиці отримують приголомшливі враження. На 68-му та 69-му поверхах розташовані криті оглядові галереї, а на 72-му – частково відкрита тераса, відома як “Skydeck” (“Верхня палуба”): вам обирати. Всі вони обладнані для зручності інтерактивними мультимедійними телескопами.

10. Яка вартість житла у “Скалці”?

В айсбергоподібному хмарочосі помешкання розташовані на висоті від 186 м до 224 м, що свого часу зробило їх найвищою, а значить, найдорожчою житловою нерухомістю в Лондоні. Звісно, ціна залежить від розмірів квартир. Адже під деякі резиденції відведено цілий поверх із приватним ліфтом, що коштує понад £10 млн.

Скільки на добу вартують номери у п’ятизірковому готелі “Shangri-La”?

Ціни, як-то кажуть, на всяк гаманець – від £450 до £10,000 (двокімнатний люкс загальною площею 232 м² із шовковими шпалерами ручної роботи та цілодобовими послугами особистого дворецького і власного водія).

Скільки в оренду на 27 поверхах “Скалки” здається під офіси загальних площ?

53 585 м².

Як розраховується місячна вартість оренди? Дуже просто!

Від £900 фунтів стерлінгів – за офісного працівника, тоді як робочі приміщення винаймаються від £375 за один м². Як-то кажуть, телефонуйте негайно: 020 3965 9617.

Особисто бачив, були пропозиції по 300 м² – на 25-му і 26-му поверхах.

Олександр Рудяченко. Київ–Лондон–Київ

Використані джерела: 1,  2,  3,  4,  5,  6,  7,  8,  9,  10,  11,  12,  13,  14,  15     

Інфографіка з цієї теми: "Лондонський архітектурний комплекс «The Shard» – найвища будівля у Європі"