Богиня Місяця та її нефритовий заєць
Нікого вже не дивує, що Китай, який приєднався до гонки з освоєння космосу порівняно нещодавно, сьогодні не лише наздоганяє, але в чомусь і переганяє космічних «корифеїв». Минулого тижня китайський космічний зонд здійснив успішну посадку на зворотному, темному боці Місяця. Раніше ніхто цього не робив. Тому китайці мають право сказати, що в цьому вони точно перші.
Апарат сів у басейні Південний полюс-Ейткен, відразу включив свою сонячну батарею і передав на Землю через супутник-ретранслятор, спеціально запущений з цією метою, перше зображення зворотного боку Місяця. А також випустив місяцехід.
На борту апаратів – відеокамери, у тому числі для тривимірної зйомки, дозиметр, аналізатор сонячного вітру і сигналів з космосу, радар, спектрометр, обладнання для проведення біологічних експериментів і міні-фабрика з вироблення кисню з допомогою личинок шовкопряда і насіння картоплі. Китайські вчені розраховують зібрати важливі дані про походження зірок і туманності, а також Землі.
НАЗДОГНАТИ І ПЕРЕГНАТИ
Автори китайської космічної програми – люди, явно не позбавлені романтики. Свої апарати вони називають прекрасними іменами: пілотовані кораблі – «Чарівні лодії», орбітальна станція – «Небесний палац», місячний зонд носить ім'я богині Місяця – Чан'е, а місяцехід називають Нефритовим зайцем – Юту.
Це герої давньої і красивої легенди про кохання та вірність, переказувати яку ми не будемо, лише зазначимо, що, згідно з переказами, богиня живе на цьому самому Місяці з нефритовим зайцем, який товче у чарівної ступці зілля з корицею для чарівного еліксиру, що дарує вічне життя.
Ці персонажі «освоюють» природний супутник Землі з 2007 року, коли на навколомісячну орбіту був виведений перший апарат програми – Чан'е-1, який передав дуже точне і детальне 3D-зображення всієї місячної поверхні. Потім був другий, а третій, Чан'е-3, вже здійснив посадку, це було у грудні 2013 року. У грудні нового року Китай має намір відправити п'ятий апарат, який має повернутися на Землю з парою кіло місячних зразків. Орієнтовно у 2020-му планується місія Чан'е-6, а у 2030-х – відправка апарату з людиною або кількома на борту та проектами будівництва невеликої станції біля південного полюса Місяця.
Лише у 2003 році Китай здійснив свою першу космічну місію, ставши третьою країною після Росії та США, кому це вдалося, а сьогодні активно займається створенням на навколоземній орбіті власної космічної станції. У 2018 році Китай здійснив 39 космічних запусків, з яких лише один виявився невдалим. При цьому США здійснили 34 запуски, Росія – 20.
Темпи, прямо скажемо, вражають. Навіть з урахуванням того, що у дуже багатьох моментах китайським інженерам, звичайно, велосипед винаходити не доводиться: щось їм допомагають створити у рамках програм співпраці іноземні партнери, щось можна просто підглянути, запозичивши ідеї та творчо їх переробивши під власні потреби. У цьому китайці теж мастаки.
До речі, Україна давно вже, ще з часів СРСР, співпрацює з Китаєм в цій галузі. Сьогодні діє Довгострокова програма українсько-китайського співробітництва в космічній сфері на 2016-2020 рр., яка передбачає спільну реалізацію понад 70 проектів. Програма має конфіденційний характер, суть проектів не розголошується, однак відомо, що більшість з них передбачає створення ракетно-космічної техніки якраз з урахуванням реалізації КНР Місячної програми і місії з дослідження планет Сонячної системи, а також співпрацю у сфері створення нових матеріалів і дистанційного зондування Землі.
МІСЯЧНІ ПЕРЕГОНИ
Китай – хоч і не перша країна, яка плідно зайнялася вивченням природного супутника Землі, однак, мабуть, наразі найбільш успішна в цьому.
Конкурентами Піднебесної виступають США та Росія, які опинилися на Місяці ще півстоліття тому. Причому, схоже, обох підстьобнули саме успіхи КНР. Адже інтерес до найближчого до нас космічного тіла викликаний аж ніяк не тільки науковими міркуваннями та амбіціями. Відомо, що на Місяці є великі запаси цінних корисних копалин, зокрема, титану і гелію-3, ідеального палива для майбутніх атомних електростанцій. Хто першим добереться до цього добра, той буде у виграші.
У Москві наприкінці листопада минулого року представили Концепцію дослідження і освоєння Місяця до 2040 року, яка передбачає у кінцевому підсумку висадку космонавтів і будівництво місячної бази (попередньо, до 2050 року).
США - єдина країна, чиї громадяни ходили по місячній поверхні, причому цілих 6 разів, знову готова зайнятися питанням після закриття програми Аполлон наприкінці 1972 року. Кілька десятиліть плани то обговорювалися, то відкидалися, насамперед, з міркувань величезних фінансових витрат. Однак президент Дональд Трамп трохи більше року тому підписав директиву, що зобов'язує Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору (NASA) розпочати підготовку до пілотованого польоту на Місяць (і далі на Марс), правда, не визначивши конкретні строки.
НАШІ НА МІСЯЦІ?
Цікаво, що NASA відібрало 9 космічних компаній, які будуть конкурувати за отримання контрактів на розробку технологій у рамках місячної програми. Серед них – компанія Firefly Aerospace Inc, засновником і директором якої є виходець з України Максим Поляков. У травні 2018 року вона відкрила R&D-центр у Дніпрі.
Але є і більш грандіозні плани. У березні минулого року представник КБ «Південне» Геннадій Осиновий під час зустрічі з американським астронавтом Рендольфом Брезніком розповідав про проекти КБ «Південне» зі створення промислово-дослідної бази на Місяці. «Цей проект неминуче дасть потужний поштовх для розвитку технологій і нових систем космічних літальних апаратів, апаратури зв'язку, управління, автономного життєзабезпечення. Він дуже складний і дорогий. Тому вирішити його можна лише спільними зусиллями фахівців і компаній з багатьох країн світу, а також фінансуванням робіт урядами найбільш розвинених країн. Але у разі успіху людство отримає інтелектуальний і технологічний прорив, який можна порівняти з початком міжконтинентального мореплавства та відкриттям нових земель, виникненням авіації, а також початком ери польотів у космос», – сказав тоді Осиновий.
За його словами, фахівцями самого КБ і його партнерами з інших країн (зокрема європейських) ведеться картографування видимої поверхні Місяця для вибору місця розташування майбутньої бази; паралельно в «Південному» ведеться розробка важкої ракети-носія «Криптон» для місячної програми, а також розгінного і садивного місячних модулів, здатних доставити 4 космонавтів на місячну поверхню, модулі для створення власне бази, енергетичну установку для її живлення і місяцеходу. Далі планується провести 5 запусків ракет-носіїв для доставки на Місяць перших модулів і екіпажів для початку монтажу бази. Орієнтовно у 2062 році передбачається пуск постійно діючої бази. Розробники проекту припускають, що така промислово-дослідна база дозволить видобувати на Місяці рідкоземельні метали, проводити наукові експерименти і готуватися до запуску космічних кораблів на інші планети.
...«Політ до супутника Землі був мрією всього китайського народу протягом століть. Ми мріяли познайомитися там з богинею Місяця, в яку віримо. Те, що відбулося зараз, показує, що ми не даремно покладали на цю місію надії і нарешті реалізували свою мрію», – заявив після примісячення на початку січня зонду головний інженер китайської місячної програми У Вейжень.
Чи знайшов механічний «Нефритовий заєць» там богиню, китайські ЗМІ поки не повідомляли. У будь-якому разі, думається, що було б краще, якби різні країни об'єднали зусилля для досягнення загальної мети з освоєння єдиного природного супутника рідної планети, а не влаштовували нову гонку марнославства.
Ольга Танасійчук
