Зустріч, про яку довго мріяла. Роману і його родині – якнайшвидшого повернення до мирного життя
Коли важко думати, як рухатися далі, важливий якийсь емоційний струс, приклад, як долати життєві обставини.
Про цю зустріч я довго і давно мріяла й уявляла її. Востаннє Романа Сущенка бачила в Парижі, влітку 2015-го, в нашому посольстві. Ми спілкувалися про мінські угоди і звільнення заручників... він записував коментар, у той день Сенат Франції ратифікував Угоду про асоціацію, і я представляла там ВР. Потім вся країна і світ 3 роки боролися за Романа. Й на моєму робочому столі була листівка від нього з Лефортово, і картина, намальована ним у тюрмі соком буряка і цибулі. Тепер листівку я сховаю в архів.
Це була дуже тепла зустріч і розмова, з П.Порошенком, Романом, Анжелікою. Роман розповідав, як важливі в тюрмі були листи від українців і діаспори. Але, насправді, їхні листи звідти нам сюди були не менш важливі – як приклад мужності й незламності. Звичайно, він, як і інші бранці, мають ще пройти шлях повернення до мирного життя. Роман зізнався, що після інформаційного вакууму, коли йому не дозволяли передавати навіть дайджести: зараз його накриває цунамі інформації. Розповів, що пару місяців йому дозволили виписувати «Дзеркало тижня», але потім – тільки журнали «Рыбалка» і «Сад и огород».
Говорили про рідні Черкаси. Роман закінчив 5 школу і згадав, як на останньому дзвонику ніс на плечі дівча з дзвіночком. Мріє дізнатися, як склалася доля дівчинки з рідної школи, чим вона зараз займається. Друзі – черкащани, цікава історія, може знайдете старі фото і дівчину?
Роману, його родині – якнайшвидшого повернення до мирного життя. Щаслива, що він й інші бранці Кремля на волі.
Ірина Геращенко
FB
реклама