«Нещодавно виповнилося п’ятсот днів мого ув'язнення» - 25.02.2018 09:00 — Новини Укрінформ
«Нещодавно виповнилося п’ятсот днів мого ув'язнення»

«Нещодавно виповнилося п’ятсот днів мого ув'язнення»

1563
Ukrinform
Роздуми над листом колеги Сущенка

Після ознайомлення Романа Сущенка та його адвоката Марка Фейгіна з 12 томами, які настрочило слідче управління ФСБ, та речовими доказами – справа прямує до суду. Щоправда ще залишилися деякі процесуальні деталі – складення слідством обвинувального висновку, реакція на нього захисту – і все. Далі – тільки розгляд справи у Мосміськсуді.

Але особисто мене не менше зачепила заява адвоката Фейгіна про те, що його підзахисний в ув'язненні працює над книгою-щоденником: «Роман, поки сидить, розмірковує про написання та видання щоденникової тюремної книги. Як тільки він вийде, з Божою допомогою, збере свої записи, листування і надрукує книгу».

З урахуванням цієї свіжої новини я якось інакше, зовсім по-новому побачив нещодавній, останній лист Романа мені з нашого з ним листування.

В’ЯЗНИЦЯ – ДЕНЬ ЗАВТРАШНІЙ ТА СЬОГОДНІШНІЙ

Буття людини у в’язниці – протиприродне. Ти вирваний із буденного життя, відірваний від родини, близьких людей. І від роботи! Роман же людина не просто працьовита, а з великим потягом до гармонії. Тому він там, у Лефортово, взявся з такою завзятістю за малювання. Його міські графічні пейзажі авторської, тюремної техніки (цибульний відвар плюс паста с кулькової ручки) виглядають зворушливо і довершено.

А ще Сущенко – великий книголюб, тож першим чином передивився тюремну бібліотеку. Тому мені, як людині, що у вільний від журналістської роботи час займається літературознавством та літературною критикою, саме це тема припала до душі в листуванні з колегою. Тим більше, що у зв’язку з важким надуманим звинуваченням ФСБ та засекреченістю справи («держтаємниця!») обговорювати з Сущенком якісь інші теми було б небезпечно.

Як писав Роман мені в попередніх листах, книги більше, ніж щось інше, допомагають його буттю в ув'язненні: «В мене є “навіщо”, а книги допомагають витримати будь-яке “як”». А тому його навкололітературні роздуми, особливо з урахуванням того, що написані вони у в’язниці, мають вагу.

Отже останній лист. Згадавши Різдво, що завершилося (зрозуміла затримка в листуванні), колега продовжив релігійну тему.

Роман Сущенко: «Просив у Творця три речі: мудрості змиритися з тим, чого не можу змінити; мужності змінити те, що зможу; та розуму відрізнити одне від іншого. Минуле змінити не можна – факт закінчений. Нещодавно виповнилося п’ятсот днів мого ув'язнення. Цього вже не змінити. Час плине надзвичайно швидко. Уявляю, як люди поспішають у повсякденній маячні, втрачають енергію, кошти, друзів, обличчя, занепадають духом від невдач, чіпляються за сьогодні, щоб не думати про завтра. Поділяю думку французької письменниці Мюріель Барбері: «Завтрашнього дня бояться ті, хто не вміють вибудувати сьогоднішній». Коли люди неспроможні вибудувати нічого сьогодні, вони вмовляють себе, що у них не вийде завтра. Так не буває, оскільки завтра перетворюється на сьогодні. Варто усвідомлювати, що важливо діяти сьогодні: робити усе можливе, щоб за будь-яку ціну щось збудувати сьогодні. Крок за кроком підніматися на свою особисту Говерлу таким чином, щоб кожен крок відбивався у вічності. Майбутнє потрібне, щоб будувати дійсне, виходячи з реальних інтересів нині живучих».

Тут згадана відома у Франції, Європі, але, на жаль ще не дуже популярна в нас французька письменниця Мюріель Барбері. В одному з давніх листів Роман писав, що купив-замовив в інтернет-магазині, дозволеному в СІЗО Лефортово, її книгу. Значить, таки доставили. І вона справила велике враження.

Роман Сущенко: «Ви запитували про французьких письменників. «Елегантність їжачка» (найвідоміший роман Барбері, вище цитувалися рядки саме з нього, – ред.) – річ, що полонить людяністю, щедрістю серця, гумором, п’янкістю слів, сюжетною гравітацією, які з мертвого паперу виокремлюють мораль і життя».

Гадаю, не буде зайвим представити читачам цю французьку письменницю, що народилася 48 років тому в уславленій голлівудським шедевром Касабланці.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ШКОЛА ЕЛЕГАНТНИХ ЇЖАКІВ

Якраз на міленіум, 2000 року, Мюріель Барбері, філософ за освітою, за наполяганням свого чоловіка відправила рукопис свого першого роману «Ласощі» до найпрестижнішого видавництва Gallimard. І вже цей дебютний роман виявився настільки успішним, що його переклали 14 мовами. А от друга книга, якраз та сама «Елегантність їжачка» (L'Elégance du hérisson), що вийшла 2006 року, стала абсолютним бестселером у Франції, та не тільки – її переклали вже 31 мовою. Крім того, роман був екранізований.

Дії роману відбуваються в престижному кварталі Парижа. Але головні діючи особи – зовсім не селебріті, а радше, навпаки. Це, по-перше, консьєржка Рене Мішель. 54-річна жінка, «вдова, негарна, товста, маленька на зріст», що в 12 років кинула школу і стала працювати по дому, в полі, в 17 років вийшла заміж, потім овдовіла. Та ось вже 20 років працює консьєржкою в елітному будинку. Живе одна, з котом (ну розумієте, який це гачок для всіх читачів, що мають котів та кішок). Єдина відрада Рене – читання. Вона «проковтує» книги одну за одною.

Друга героїня роману – дівчинка з нестійкою психікою Палома Жосс, в якої нема контакту з батьками та сестрою. Палома – справжній вундеркінд, але вона ховає свій розум від сторонніх. Таким різним людям, при тому що вони мають близькі погляди та зацікавлення, не просто почати спілкуватися, але…

Проте – далі мовчу. Бо роман насичений не тільки інтелектуально, а й сюжетно. І він виданий українською (щоправда під назвою «Елегантна їжачиха») ще в 2010 році. Книга варта того, щоб заплатити за неї 70 гривень та прочитати. 

(НЕ)МОЖЛИВІСТЬ ОСТРОВА

На хвилинку спинивши свій погляд на персоні чудової письменниці, продовжимо читати лист колеги.

Роман Сущенко: «А ще, гортаючи сторінки чергового роману Бегбедера в літературному запаснику Лефортово, натрапив на уривки твору одного з культових французьких письменників сучасності Мішеля Уельбека. Через фрагментарність «Можливості острова» цього автора не вдалося насолодитися повністю».

Впевнений, що французьких письменників Бегбедера та Уельбека не треба окремо представляти. А от чому Сущенко потрапив саме на уривки роману Уельбека – поясню. Перед тим, як вийти в повному обсязі, «Можливість острова» фрагментарно друкувалася в російському літературному часописі «Иностранная литература» (аналог нашого «Всесвіту») в №2 за 2006 рік. Мабуть, якраз на цей номер і наткнувся наш колега.

Що ж до роману «Можливість острова» (2005), то це антиутопія. Головних героїв троє – Даніель (Даніель1) і два його клони (Даніель24, Даніель25), які живуть двома тисячоліттями пізніше. Успішний комік, що живе в кінці двадцятого століття, Даніель має досить «солодке життя», від якого, проте, втомився. Його дратує все навкруги і він філософствує про природу світу, перш за все – сексу та любові.

Його клони живуть непримітним життям відлюдників в постапокаліптичному майбутньому. Вони живуть у період часу, коли вид Гомо Сапієнс, недознищений кліматичними змінами і ядерною війною, пасе задніх. Суспільне життя жевріє в невеличких племенах, що існують без знання минулого та цивілізації. Два клони стикаються з інформацією про життя Даніель1 та мають протилежні погляди на нього…

«Можливість острова» українською також видавалася (2007).

ВІД «ПОКОРИ» ДО ОПТИМІЗМУ

Але «Можливість острова» – мабуть, надто песимістичний роман, щоб колега писав про нього докладніше. Сущенко в листі зупинився на іншій книзі французького письменника – «Покора», який з низки чинників наробив багато галасу в Європі 2015 року.

Роман Сущенко: «Уельбека називали пророком. Три роки тому я писав замітку про його новий роман. Задум автора пропонував читачу можливого наступника Олланда – нейтрального мусульманина та жахливу кризу в Франції. Вплинути на електоральну думку мусив теракт на релігійному підгрунті – розстріл у Парижі редакції популярного видання. Через місяць сталася кривава різанина «Шарлі Ебдо» (днями виповнилися треті роковини трагедії). Загинули друзі Мішеля. Тоді увесь світ писав «Я є Шарлі Ебдо». Такий сюжет, вигаданий французом українського походження.

А от президентське пророцтво Уельбека не збулося. Франція обрала прогресивного лідера Еммануеля Макрона (здається, у перекладі з мови іудеїв ім’я Еммануель перекладається як «з нами Бог»). Це вже історія, яку не змінити.

Вірю, що у моїх співвітчизників, в української еліти разом із європейськими, зокрема у тому числі й французькими союзниками, вистачить мужності та розуму змінити світ на краще, передусім припинити кровопролиття, відстояти суверенітет та незалежність України – підкорити нашу Говерлу».

Цікавий перехід від песимістичних сюжетів Уельбека до оптимістичного погляду на сучасне життя, в тому числі політичне. Бійцівські якості не дозволяють Сущенку занурюватися в безнадію. І наступний його абзац саме про це.

Роман Сущенко: «А ще: оптимізму – нам! Бракує? Йдіть до школи у час перерви. У Парижі випадково натрапив на джерело життєвого оптимізму – на дитячий гомін на шкільному подвір’ї під час перерви. Певен, що на українських шкільних подвір’ях і у коридорах цей галас має особливу енергетику і звучання. Це справжній оптимізм нашого майбуття».

До речі, другий згаданий роман Уельбека в нас теж виданий – геть «по-свіжому» (2015, 80 гривень).

ВАСИЛЬ СТУС ЯК ВЗІРЕЦЬ

А в фіналі листа колега вийшов на «слова українського апостола, поета Василя Стуса».

Роман Сущенко: «Їх (ті слова, – ред.) він адресував, здається, сину Дмитру під час арешту та обшуку. Тоді батько вимовив, що син пережив велике приниження, образу та безсилля, що є найстрашнішим для чоловіка. Але Василь Стус заповів, що через синові очі у цей світ не повинна йти ненависть, в іншому разі серце стане грубим, жорстоким, і світ відповість рівноцінно.

У січні цього року виповнилося вісімдесят років з дня народження людини надзвичайної сили і душевної чистоти, майстра поетичного слова – «птаха душі». Сьогодні “Я є Стус”, “Je suis Stus”, “I am Stus”».

Таке завершення листа у жодному разі не слід сприймати, як підхоплення «зіркової хвороби». Людині, що опинилася в скрутному становищі, потрібний взірець. Роман знайшов його в Стусі. Має право.

З іншого боку, зверніть увагу, як точно колега Сущенко поєднав у фіналу різні сюжетні лінії цього коротенького листа: «Шарлі Ебдо», «Покору» Уельбека та непокору Стуса. Так, напрацьовуючи майбутню книгу, Роман і лист вже вибудовує за літературними принципами. Так що – щасти йому з цією роботою, гадаю, дуже для нього важливою, там – за гратами, після 500 днів ув'язнення.

І ще про оптимізм. Дивіться: Сущенко згадав три книги французьких авторів. І всі вони є в українському перекладі. Всі!

Це особливо тішить, тому що писалося 21 лютого – в День рідної мови.

Олег Кудрін, Рига – Роман Сущенко, Москва

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>