Дмитро Тренін: Ворожість між Києвом і Москвою - мінімум на покоління (25.01.16)

Статті Романа Сущенка

06.12.2016 12:00

Укрінформ

Які публікації Романа Сущенка могли роздратувати Кремль? Укрінформ дає ретроспективу статей нашого журналіста, незаконно кинутого за грати у Лефортово

Ми впевнені, що саме журналістська діяльність Романа Сущенка у Франції, країні, позиція якої зовсім не байдужа Кремлю, його гострі судження, його спілкування з французькими й загалом європейськими політиками й політологами, друзями України, його застереження у розмовах із ними: не вірити Путіну - і роздратували Кремль. Роздратували настільки, що там не зупинилися перед вчиненням зухвалої провокації й сміховинними (як для нас, колег Романа по Укрінформу) звинуваченнями у шпигунстві.

Тож, ми вирішили нагадати читачам і колегам з інших видань, про що і як писав Роман Сущенко останнім часом. Публікуємо черговий матеріал з ретроспективи журналістських дописів Сущенка на сайті Укрінформу.

Читайте, оцінюйте самі:

Захід продовжує спостерігати за малопрередбачуваною зовнішньою політикою Кремля, намагається прорахувати можливі сценарії розвитку ситуації в Україні та знайти адекватні відповіді кинутому виклику. У Паризькому інституті політичних досліджень Sciences Po недавно відбулася конференція на тему «Україна і Сирія: який вплив на відносини між Росією, ЄС і США?» за участю відомих міжнародних експертів. Своїми поглядами на відносини Росії із Заходом, а також з приводу майбутнього українсько-російських відносин в інтерв'ю Укрінформу поділився директор Московського центру Карнегі, політолог Дмитро Тренін.

КРЕМЛЬ НЕ МАЄ ЧІТКОЇ СТРАТЕГІЇ

- Дмитре Віталійовичу, під час свого виступу ви зазначили, що все, що відбувається в Україні та Сирії, є дуже важливим з точки зору пріоритетів Путіна. Зокрема, ви припустили, що для нього не існує конфлікту між Україною і Росією, а є конфлікт між Росією і США за Україну. Не могли б ви детальніше розповісти про логіку дій Кремля?

- Для російського керівництва Україна - як і раніше невід'ємна частина спільного з Росією цивілізаційно-культурного простору. Логіка роздумів, що живлять політику Москви, така: «Відхід» України на Захід - неважливо, в ЄС чи в НАТО - сприймається як протиприродний. Такий відхід не може бути результатом волевиявлення українського народу, а є лише наслідком діяльності українських націоналістів і їхніх західних покровителів, об'єднаних бажанням відірвати Україну від Росії і тим самим підпорядкувати собі першу і ослабити другу. Українці та росіяни - єдиний народ. Природним для них було б знову з'єднатися в рамках Євразійського союзу - потужного центру сили в Євразії. Було зроблено ставка на прив'язку України за президента Януковича до цього проекту, але Янукович не виправдав очікувань.

Після того, як владу в Києві у лютому 2014 року захопили сили, які орієнтуються на Захід, Москві потрібно було, як мінімум, не дати їм взяти під контроль Крим і Севастополь, де розташовувалася база російського Чорноморського флоту, а також допомогти опору на південному сході України протистояти прозахідному і націоналістичному Євромайдану в Києві. Оскільки, з точки зору Кремля, у 2014 році йшлося про геополітичну агресію США на теренах "русского мира", то й у захисті своїх життєво важливих інтересів Росія не могла і не повинна була обмежувати себе у засобах і методах, включаючи застосування військової сили. На мій погляд, такою є приблизна логіка думок і дій Кремля.

Росія поки що живе у традиційній для себе системі цінностей. Ці цінності частково перетинаються із сучасними західноєвропейськими, але почасти - прямо суперечать їм

- Якщо для Росії це війна з Америкою, то чи існує в Кремлі стратегія такої війни і формула перемоги над США?

- На відміну від часів «холодної війни», Москва прагне не до перемоги у звичному сенсі слова - розгрому противника, а до того, щоб змусити Вашингтон поважати російські інтереси - в тому вигляді, як вони формулюються Кремлем. Це включає, наприклад, відмову від подальшого розширення НАТО на схід. Крім того, Росія наполягає на визнанні Вашингтоном Росії як великої держави з глобальними інтересами. Чіткої стратегії досягнення цих цілей немає. Тактика, однак, очевидна: військово-політична відсіч «відходу» України на захід; військово-дипломатичний наступ у Сирії. І те, й інше підриває порядок, який встановився після «холодної війни», ставить США перед викликом, який Вашингтон не може ігнорувати. Тим не менше, головний «фронт» нової конфронтації - внутрішній. Якщо Росії не вдасться запустити модель економічного розвитку, вона програє - із вкрай важкими наслідками.

РОСІЯ МОЖЕ ДЕДАЛІ БІЛЬШЕ АФІЛІЮВАТИСЯ З АЗІЄЮ

- Чи зберігається у Росії шанс колись повернутися в європейську систему цінностей? Чи дрейф у бік Китаю - це назавжди?

- Росія поки що живе у традиційній для себе системі цінностей. Ці цінності частково перетинаються із сучасними західноєвропейськими, але почасти - прямо суперечать їм. У політичному плані Росія - монархія, яка спирається на згоду більшості підданих. У Росії люди, наділені владою, значать більше, ніж формально чинні закони. Навряд чи це становище скоро зміниться. Між Росією і Китаєм у культурно-цивілізаційному відношенні менше спільного, ніж між Росією і Західною Європою. Відносини Москва-Пекін носять прагматичний характер, притому вплив Китаю зростає разом з його міццю. Росія вже була частиною політичної Азії - з XIII по XV століття - і може знову стати афілійованою з нею.

- Яка конфігурація майбутнього світопорядку вам представляється найбільш ймовірною, після всього, що сталося у 2014 році?

- Світопорядок поки що принципово не змінився. Просто існуюче з 1989 року домінування США у світі перестало бути беззаперечним. США на всю доступну для огляду перспективу залишаться глобальною державою № 1, але їм доведеться докладати великих зусиль для того, аби відстояти своє домінування. Йдеться не тільки про виклик з боку Росії, а й про посилення конкуренції з боку Китаю, про підйом інших великих держав - Індії, регіональних гравців - Ірану та інших, про зниження загального рівня керованості глобальних процесів (подивіться на Близький Схід). Вашингтон вже вживає заходи щодо консолідації своїх глобальних позицій - згадаємо проекти Тихоокеанського партнерства та Трансатлантичного інвестиційного партнерства. Вони порівнянні з створенням НАТО і Бреттон-Вудської системи.

БЕЗ ЗМІНИ ЕЛІТИ У РОСІЇ НЕМАЄ ШАНСІВ НА РОЗВИТОК

- Що ви можете сказати про вплив санкцій ЄС і США на економіку Росії, і що в цьому контексті ви думаєте про ціни на нафту?

- Санкції заважають розвитку, а обвал нафтових цін б'є по фінансовим можливостям держави. Головне, однак, це структурні проблеми російської економіки, яка припинила рости ще у 2013 році, коли ціни на нафту були дуже високими, а про санкції не йшлося.

- Чи є у Кремля план дій на той випадок, якщо обвал цін на енергоресурси триватиме?

- Уряд (РФ) постійно проводить тести з постійно понижуваними значеннями ціни на нафту. Зараз у розрахунках «розміняли» вже 20 дол. США, наступна цифра - 10. Кремль працює над утриманням політичної ситуації під контролем в умовах різкого зниження фінансування.

- Проблема Росії - це Путін чи російський менталітет? Що може очікувати Росію зі зміною влади?

- Головна проблема Росії сьогодні - це абсолютно зосереджена на самій собі, корумпована і не здатна до лідерської ролі владна еліта. Без зміни цієї еліти у Росії немає шансу на розвиток.

ВСЕРЕДИНІ НАТО І ЄС СФОРМУВАВСЯ АНТИРОСІЙСЬКИЙ АЛЬЯНС

- На ваш погляд, як будуть складатися відносини Росії і Євросоюзу у 2016 році?

- У 2015 році почалася стабілізація відносин між Росією та ЄС - на новому, дуже низькому рівні взаємного відчуження. Подальшого різкого погіршення відносин я не передбачаю, але і не бачу і істотних покращень. Санкції залишаться.

- Якими будуть ваші прогнози щодо формування антиросійського фронту в Європі (Польща, Балтійські країни)? Як це вплине на європейську політику в цілому?

"Всередині НАТО і ЄС сформувався антиросійський альянс"

- Польща і Прибалтика історично налаштовані скептично по відношенню до Росії, а зараз скепсис переріс у страх і ворожість. З цими настроями Росії доведеться жити дуже довго. Всередині НАТО і ЄС сформувався антиросійський альянс, який буде прагнути блокувати будь-яке поліпшення політичних та економічних відносин між Росією та країнами Західної Європи.

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОЕКТ ВІДБУВСЯ

- Яких результатів варто чекати українцям від останніх перестановок у Тристоронній контактній групі (Борис Гризлов), зустрічі Суркова і Нуланд, призначення Козака новим куратором "проекту "Новоросія" на Донбасі?

- Росія буде прагнути до реалізації Мінських домовленостей 2015 року, оскільки вони відкривають двері для створення внутрішніх конституційних перешкод для членства України в НАТО і формують проросійський анклав всередині української політичної системи. При цьому Москва буде постійно демонструвати Берліну і Парижу, що «гальмом» у реалізації Мінська-2 є Київ. Активізація російської дипломатії пов'язана з прагненням Москви полегшити фінансовий тягар утримання Донбасу шляхом його поступової реінтеграції в Україну. Одночасно Москва розраховує на оцінку своїх зусиль із боку ЄС і полегшення і навіть скасування антиросійських санкцій. Натомість Порошенко, Меркель і Обама можуть отримати можливість говорити про свої дипломатичні досягнення.

- На ваш погляд, чим закінчиться Мінськ-2, і яке майбутнє чекає на Донбас?

- У відносно тривалій перспективі, не у 2016 році, Донбас знову увійде до складу України, але на певних умовах.

- Яким ви бачите майбутнє Криму?

- Крим залишиться в Росії. У дуже віддаленому майбутньому Україна і весь світ визнають це. Москва виділить Києву певну компенсацію за українське майно. Можливе опитування населення Криму про статус півострова.

- Наскільки достовірною ви вважаєте інформацію про розміщення ядерної зброї на території півострова? Як це вплине на розклад сил у регіоні?

- Не думаю, що у розміщенні в Криму ядерної зброї є сенс.

- Як ви оцінюєте шанси і потенціал України і українців захистити і зберегти свій національний проект?

"Українському національному проекту ніщо не загрожує"

- Український національний проект відбувся: розрив між Україною і Росією є остаточним. Українська політична нація будується на антиросійській основі. Російська мова перестала бути маркером «проросійськості». Ворожість між Києвом і Москвою збережеться на покоління як мінімум. Таким чином, українському національному проекту ніщо не загрожує.

- Чого б ви побажали українській владі й простим українцям у цьому році?

- Простим українцям я би побажав побачити покращення у повсякденному житті.

Роман Сущенко, Париж.

Оригінал матеріалу - 25.01.2016

Фото: Радіо Свобода

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Актуально