Саміт обмежених міграційних можливостей (23.09.2015)

Саміт обмежених міграційних можливостей (23.09.2015)

Статті Романа Сущенка
Укрінформ
Європейські лідери збираються у Брюсселі на позачерговий саміт з питань мігрантів, де шукатимуть відповідь на питання: як відрізнити біженця від заробітчанина

Які публікації Романа Сущенка могли роздратувати Кремль? Укрінформ дає ретроспективу статей нашого журналіста, незаконно кинутого за грати в Лефортово

Ми впевнені, що саме журналістська діяльність Романа Сущенка у Франції, країні, позиція якої зовсім не байдужа Кремлю, його гострі судження, його спілкування з французькими й загалом європейськими політиками й політологами, друзями України, його застереження у розмовах із ними: не вірити Путіну - і роздратували Кремль. Роздратували настільки, що там не зупинилися перед вчиненням зухвалої провокації й сміховинними (як для нас, колег Романа по Укрінформу) звинуваченнями у шпигунстві.

Тож, ми вирішили нагадати читачам і колегам з інших видань, про що і як писав Роман Сущенко останнім часом. Публікуємо черговий матеріал з ретроспективи журналістських дописів Сущенка на сайті Укрінформу.

Читайте, оцінюйте самі: 

Європейські лідери збираються сьогодні у Брюсселі на позачерговий саміт з питань мігрантів, де шукатимуть відповідь на питання: як відрізнити прохача про надання притулку від звичайного заробітчанина, і що з ними усіма робити?

ПРИСТРАСТІ ЗА БІЖЕНЦЯМИ

Новини про перебіг подій на «міграційному фронті» Європи котрий уже місяць поспіль не сходять із перших шпальт газет, телесюжетів і прямих радіоефірів світових ЗМІ. При цьому жанри висвітлення різняться: від мелодрами, драми і трагедії, до трагікомедії, а інколи і справжньої детективної історії. От історія курдського хлопчика Айлана Курді, який начебто потонув разом із судном, що прямувало до Греції. Фотографія його тіла на турецькому березі нажахала світ на тлі зростаючої кризи напливу біженців до Європи. А згодом низка європейських ЗМІ (Nordpresse, Fdesouche, Panamza, Contre-info, Lagauchematuer) спростувала інформацію, назвавши її фейком. Журналісти знайшли світлини начебто живого хлопчика, які виклав у соціальних мережах його ж батько Абдулах Курді через 13 діб після смерті сина.

Іншому хлопчикові з Сирії, який став відомим, при спробі перетнути кордон Сербії з Угорщиною на руках батька, що впав через підніжку угорської журналістки, поталанило більше. Світова зірка футболу Кріштіано Роналду вийшов на поле перед матчем іспанської ліги, тримаючи маленького Заїда за руку. Хлопчик виглядав дуже задоволеним, трибуна підтримала акцію футболістів оплесками та схвальними викриками. Відтепер долею сирійської родини опікуватимуться у Португалії не так, як в Угорщині.

Багато подібних історій могли б розповісти мешканці хаотичного наметового містечка, що ще минулого тижня виникло напроти паризького залізничного вокзалу «Аустерліц». Сьогодні на тому місці вже нікого немає. Ситуація розвивається динамічно. Напевно, більшість з «учорашніх непрошених гостей» Парижа нині вже є мешканцями табору біженців поряд із портовим містечком Кале на півночі Франції. Саме там вони щоночі штурмують Євротунель на шляху до омріяної Британії. Мало кому це вдається. Десять невдах-мігрантів у пошуках кращого життя знайшли під Ла-Маншем свою смерть, кілька сотень депортовано.

ХТО Є ХТО?

Нинішня міграційна криза об'єднує у собі два елементи: масовий приплив біженців із зон конфлікту на Близькому Сході та в Північній Африці, а також потужне переміщення до кордонів ЄС так званих економічних мігрантів. Чисельність потоків людських ресурсів, що просочилися крізь південні кордони Східної Європи, не на жарт схвилювала європейських лідерів. І судячи з усього, це лише перші хвилі. Уряд Німеччини вже оголосив, що невдовзі кількість мігрантів може перевалити за 1 млн осіб.

За даними представництва Верховного комісара ООН у справах біженців (HCR), 75% біженців є мешканцями зон конфлікту. Зокрема, з Сирії (51%), Афганістану (14%), Еритреї (8%) і Нігерії (4%). Водночас, чиновники ООН не можуть дати собі ради з питанням, як відрізняти тих, хто насправді рятується від війни та насильства від тих, хто просто шукає кращого життя. Першим у ЄС пропонують започаткувати спеціальні прискорені процедури, справи ж заробітчан - розглядати через стандартний механізм.

Останній, зокрема у Франції, передбачає термін на розгляд досьє і ухвалення рішення упродовж 9 місяців. Усі ці довгі місяці держава витрачає кошти на роботу чиновників, які вивчають запит, і на утримання прохачів. Кошти для цього частково йдуть із бюджету, частково від благодійних організацій, проте в обох випадках мають обмеження. Відповідно до них, чиновники і розставляють розділові знаки у відомому виразі «стратити не можна помилувати».

У випадку ж надання статусу біженця, посадовець користується іншими критеріями. Напевно тому дехто зі східноєвропейських лідерів, зокрема, глави урядів Угорщини і Словаччини Віктор Орбан і Роберт Фіцо, поспішили заявити, що переважна кількість мігрантів на їхніх кордонах із числа іракців, сирійців та афганців не є біженцями, а звичайними гастрабайтерами.

ЧИ Є ШАНСИ НА ВИХІД ІЗ КРИЗИ?

Протиріч, що розкололи Європу, набралося стільки, що рішення потрібно ухвалювати на вищому рівні. Ось і виникла необхідність проведення позачергового саміту. Пропозиції до саміту підготувала Європейська комісія. Вони, серед іншого, передбачають вирішення проблем у країнах походження іммігрантів. Для чого Євросоюз створив фонд у 1,8 млрд євро, який сприятиме усуненню фундаментальних причин вимушеної міграції. Зокрема, посиленню боротьби з нерівністю та соціальною несправедливістю, бідністю, безробіттям, запобігатиме природним та техногенним катастрофам, війнам, конфліктам та гуманітарним кризам, а також підтримуватиме програми розвитку.

Європейські чиновники планують переселити до країн-членів 160 тис. осіб, які найбільше постраждали від кризи. І якщо для 120 тис. осіб країну майбутнього перебування вже визначено, то доля ще 40 тис. - досі під знаком запитання. Пропонується затвердити спільний список «безпечних країн», мешканців яких у Європі не розглядатимуть як біженців і повертатимуть назад додому.

Європейські лідери мають домовитися про положення дворічного плану, який дозволить краще керувати міграційними потоками з Близького Сходу та Африки. Він передбачає розселення біженців серед країн-членів. Зокрема, Франція висловила готовність розмістити понад 24 тис. біженців, Німеччина - більше 31 тис., Британія - понад 20 тис. Для ефективного перерозподілу біженців європейцям необхідно внести зміни або призупинити положення Дублінської угоди, що зобов'язують біженців подавати своєї клопотання про надання притулку в першій країні ЄС, до якої вони потрапили. Консенсус із цих питань не знайдено впродовж дискусій, що тривають у ЄС роками. До того ж, на пошук рішення впливають наслідки інших криз, які сьогодні переживає Європа. Зокрема, щодо єврозони, Греції та російської агресії проти України.

Останні обговорення підтвердили відсутність компромісу. Не всі країни-члени приймають запропонований Єврокомісією план заходів. Проти визначених у Брюсселі підходів та квот на розселення біженців виступають Прага, Братислава, Бухарест, а також частково Рига і Будапешт. Водночас, європейцям вдалося знайти точки дотику і ухвалити консолідоване рішення щодо збереження Шенгену, започаткування спеціальної служби для захисту зовнішніх кордонів та бюджетних асигнувань. Зокрема, на кожну особу, яку прийматимуть країни-члени, із бюджету ЄС планується виділити по 6 тис. євро.

ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ

Експертні думки щодо подолання кризи також не одностайні. Втім, багато хто з них вважає, що міграційна криза є викликом інтеграційному європейському проекту. Адже, з одного боку, вона стала справжнім відкриттям якостей європейців, з іншого - продемонструвала слабкі місця Європейського Союзу.

«Співчуття європейців до людських трагедій є гідним рефлексом, але його не достатньо, щоб проводити раціональну політику», - зауважує радник президента Французького інституту міжнародних відносин (IFRI) Домінік Давід. За його словами, великодушність, навіть щира, не дасть змоги вижити за відсутності організації людей і логістики. «Рефлекс жаху і провини над тілом мертвої дитини засвідчує наявність моралі, але за одним конкретним прикладом замовчується інша проблема - майже загальна байдужість до тисяч анонімних смертей мігрантів», - зазначив Домінік Давід.

Його колега, провідний аналітик IFRI Ганс Штарк налаштований ще критичніше. На його думку, «ситі та умиротворені європейці, долаючи власні труднощі, щодня переконуючи один одного, що світ цілком залежить від них», прогавили події, що відбувалися поза їхнім кордонами. На переконання експерта, той чи інший вибір у зовнішній політиці ЄС пов'язувався з внутрішніми балансами, і не завжди з ситуацією в тому чи іншому регіоні. До джерел походження нинішніх потоків мігрантів він відносить американсько-британську інтервенцію в Іраку, французько-британське втручання в Лівії, політику Заходу в Сирії.

На думку обох експертів, глобалізація у вигляді переміщення націй, а не рішень, знань, досвіду та технологій у просторі, однозначно викликає загрозу для ідентичності європейців і може мати набагато більш вибухонебезпечні наслідки. «Актори з нестійким зовнішньополітичним вибором або актори без реального вибору, яким сьогодні виявився ЄС, перебуваючи поряд з кризовими зонами, постають перед конкретною загрозою зникнення», - говорить Домінік Давід. Крім того, на його погляд, ситуацію ускладнює політика ухвалення односторонніх рішень, що нині домінує в Європі. Європейські країни ставлять національний інтерес вище колективного і реагують відповідно до своїх знань, досвіду, власної ідентичності, спадщини та культури. «Як наслідок, Європа, ймовірно, ніколи настільки ще не була розділеною», - зауважив експерт.

Подібний підхід матиме негативні наслідки для європейців, переконаний Ганс Штарк. За його словами, це посилить у країнах ЄС підтримку крайніх радикальних партій, що виступають за розпад Євросоюзу. Крім того, не буде вирішено, власне, проблему самих біженців, оскільки квоти не є гарантією. А заміна терміну «мігрант» на термін «переміщена особа» або «біженець» ризикує підірвати легітимність статусу біженця - однієї з основ демократичної культури.

Штарк та Давід переконані, що консолідація довкола нового проекту інтеграції з єдиним задумом та врахуванням спільних інтересів допоможе Європі подолати такі кризи, як конфлікт в Україні, криза євро, у Греції, міграційна криза. Утім, з урахуванням міжнародної ситуації, лише у середньостроковій перспективі. Експерти припускають, що новий інтеграційний проект майже неможливо реалізувати тільки за допомогою залучення технократій і політичних еліт. Потрібне масштабне залучення людських ресурсів, нових націй. А крім того, ще й широка дискусія, в якій Париж і Берлін мають бути «маневреними». Адже саме Франція і Німеччина багато втрачають у нинішній ситуації в Європі.

Роман Сущенко, Париж.

Фото: АА

www.ukrinform.ua

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Актуально

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-