Швейцарський Давос і українська відбудова: час для конкретних рішень
Особливістю цьогорічного Всесвітнього економічного форуму в Давосі була посилена увага до України, яка потерпає від найбільшої з часів Другої світової війни агресії. Політична підтримка, співпереживання, особисті співчуття, бурхлива реакція на трагедії, якими супроводжується кожен день російської навали... Цього під час головного економічного заходу року, який зібрав кілька тисяч учасників з усього світу, вистачало.
Наша делегація, зокрема, намагалася привернути увагу інвесторів до проблем повоєнної відбудови країни під час заходів, влаштованих Українським домом. На підставі заяв, що там пролунали, маємо напрацювати конкретні проєкти, з якими Україна знайомитиме партнерів в межах наступних форумів з відновлення — приміром, так званого “Фінансового Рамштайна”.
Замість “дайте гроші” — “інвестуйте, з вигодою для нас і для себе”
Масштабний проєкт повоєнної відбудови стане драйвером не лише для швидкого зростання України, а й новим поштовхом для європейської економіки. Про це сказав прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час онлайн-виступу на сесії “Rebuilding Ukraine”, що відбулася на полях Всесвітнього економічного форуму.
Глава Уряду сподівається, що очікувана значна кількість масштабних та технологічних проєктів приведе в Україну сотні міжнародних компаній. При цьому ми не розраховуємо на їхню допомогу як на благодійну: тут вони зможуть добре заробляти.
“Наша країна пропонує широке інвестиційне меню в різних галузях. Оборонна промисловість, аграрний сектор, ІТ, відновлювальна енергетика, видобуток та зберігання газу, аутсорсинг програмного забезпечення, видобуток та переробка титану та інших корисних копалин, розвиток логістики, будівництво. Це лише невелика кількість галузей, які стануть основою для економіки майбутнього в Україні”, — переконаний прем’єр.
Він запевнив, що Україна надалі планує активно застосовувати елементи державно-приватного партнерства, аби знизити ризики для приватного капіталу, надати додатковий поштовх інвестиціям у ці галузі. Крім того, уряд готує програму стимулів для приватного сектору, щоб той вже зараз інвестував у вітчизняну економіку. В межах таких заходів зокрема втілюється проєкт страхування воєнних ризиків.
Про реакцію міжнародного бізнесу на такі пропозиції українська делегація могла дізнатися, приміром, під час Стратегічної сесії “CEOs for Ukraine”, яка відбулася там же в Давосі 18 січня й зібрала багатьох керівників глобальних корпорацій та міжнародних інституцій.
“Під час обговорення важливо було почути, як світовий бізнес реагує на зусилля, яких докладає Україна, аби перемогти у війни, здійснити структурні реформи та створити умови для відновлення інвестицій, у тому числі щодо страхування воєнних ризиків… Світова спільнота має достатньо фінансів для втілення великих проєктів в Україні. Багато корпорацій зацікавлені в інвестиціях через приватні фонди, які мають належне управління та чіткі параметри роботи. Збільшення присутності в Україні є важливим напрямом діяльності для корпорацій, особливо - цифрових компаній”, - наголосила за підсумками заходу Перший віцепрем’єр-міністр - Міністр економіки України Юлія Свириденко.
Саме міжнародні приватні інвестиції, за її словами, можуть стати ядром для відбудови України. Ставку робитимуть на чотирьох пріоритетних галузях, про які згадував і прем’єр, і які, на думку українських урядовців, будуть рушіями відновлення вітчизняної економіки:
1. мілітарі-тех (високотехнологічне озброєння);
2. металургія, гірнича промисловість та машинобудування;
3. сільське господарство та харчова промисловість;
4. ІТ-галузь.
Водночас, на думку керівника аналітичного напряму мережі захисту національних інтересів “АНТС” Іллі Несходовського, Україна не змогла сповна скористатися нинішнім форумом, аби по-справжньому зацікавити іноземний приватний бізнес.
“З одного боку, правильно і важливо, що ми багато говорили в Давосі про необхідність військової підтримки країни, про протистояння систем демократії й авторитаризму і нашу роль у цьому процесі. Але пов’язані безпосередньо з Україною економічні питання учасники основних панелей (за винятком тих, що організовувала українська сторона) практично не розглядали. Натомість країна могла б отримати певні дивіденди, якби, приміром, більше говорила про наше бачення свого місця у світовій економіці. Ми не говорили про продовольчу безпеку з позиції: якщо світ дбає про боротьбу з голодом, то саме для цього необхідні інвестиції в український аграрний сектор. Інші меседжі так само не прозвучали. Ми не формували відповідного порядку денного. У власному Українському будинку наша делегація, звичайно ж, про це говорила, але мало хто з реальних інвесторів зміг це почути. Надалі треба більш ефективно використовувати такі міжнародні майданчики”, - відмітив Несходовський у коментарі Укрінформу.
Українці мають працювати на українську економіку
У процесі відбудови, окрім кращих світових технологій, внутрішніх та зовнішніх капіталовкладень, Україна має розраховувати передовсім на власний трудовий ресурс. У цьому зв’язку неабиякого значення набувають програми повернення додому наших вимушених мігрантів.
Зокрема, цю тему Юлія Свириденко порушила під час стратегічної сесії “Вивчення кризи: інтеграція біженців на ринки праці”. Як нагадала урядовиця, однією з головних проблем сучасної України стало те, що війна спричинила масову міграцію людей як всередині країни, так і за кордон. І для них актуальне питання – пошук робочого місця. Уряд намагається максимально стимулювати бізнес створювати нові робочі місця саме для внутрішньо переміщених осіб, запевнила перший віцепрем’єр.
“Ми маємо 7 мільйонів внутрішньо переміщених осіб, для яких питання праці надзвичайно актуальне. В часи війни та занепаду економіки важливо допомогти людям, які змушені покинути свої домівки, жити гідно. Для цього намагаємося заохотити українців осідати тут та бути економічно активними. Ще 4,6 мільйона наших громадян торік залишили Україну. Ми цінуємо відкритість сусідніх країн, які дали їм притулок та роботу. Тимчасовий захист, наданий українцям, допоміг їм бути економічно активними в ці трагічні часи”, - запевнила Свириденко.
Але без участі цих людей у повоєнній відбудові сподіватись на те, що допоможе надати поштовх вітчизняній економіці, не доводиться. Українці зараз неабияк сприяють розв’язанню притаманної низці європейських держав проблеми структурної нестачі робочої сили, допомагаючи розвивати економіки країн, які їх гостинно прийняли у скрутну годину. Та головне завдання в майбутньому – дати їм можливість повернутися в Україну і допомогти розвивати українську економіку, створюючи нові робочі місця саме тут.
“Навіть якщо українці добре вміють інтегруватися на ринку праці, тиск на соціальну інфраструктуру в країнах, які їх прийняли, залишається дуже високим. Тому для загального блага необхідно буде допомогти їм повернутися в Україну. І більшість українців заявили про зацікавленість повернутися якнайшвидше”, - запевнила Юлія Свириденко.
Із тим, що за нинішніх умов для нас важливіше не отримати податки чи інвестиції, а надати високооплачувану роботу українцям, погоджуються й експерти. Інакше рівень безробіття в країні лише зростатиме, що змушуватиме наших співвітчизників і в мирний час шукати роботу в інших країнах.
“Ми ж втратимо людський капітал, який у невизначеному майбутньому, можливо, й повернеться, та найімовірніше, ні. У цьому контексті ми й маємо визначати пріоритети. Тоді зможемо втілити все, що зараз задумується”, - переконаний Несходовський.
Де взяти гроші на відбудову
Одним з ключових заходів з українським порядком денним в межах Всесвітнього економічного форуму стала Конференції з відновлення України “З Лугано до Лондона”. Нагадаємо, 4-5 липня минулого року у швейцарському Лугано відбулася перша велика конференція з відновлення України, під час якої потенційним партнерам із понад 40 країн та майже 20 міжнародних організацій представили проєкт Плану відновлення та розвитку. У Києві про нього говорять як про загальний рамковий документ, який охоплюватиме процес відновлення, забезпечуючи скоординовану участь і партнерство усіх зацікавлених сторін. В ухваленій за підсумками зібрання Декларації Лугано країни-учасниці конференції підтвердили повну відданість підтримці України на шляху її відновлення на початковий стадії і в довгостроковій перспективі.
Нагадуючи про тодішні рішення, прем’єр-міністр Денис Шмигаль запевнив, що наша країна, попри продовження активної фази бойових дій, наполегливо працює над виконанням узятих зобов’язань. І від запланованої на початок цьогорічного літа конференції в Лондоні Україна очікує чіткого визначення джерел фінансування, завдяки яким відбуватиметься відновлення.
“Основне відшкодування збитків має відбуватися коштом агресора. Для притягнення росії до відповідальності за злочини важливо напрацювати відповідні механізми міжнародного права. Розраховуємо, що разом з партнерами чітко зафіксуємо положення про те, завдяки яким ресурсам має відбуватися довгострокове відновлення”, — сказав глава Уряду.
Україна, приміром, пропонує 4 основні джерела фінансування Плану відновлення:
1) конфісковані російські кошти в Україні та світі;
2) гроші міжнародних партнерів, в тому числі міжнародних фінансових організацій;
3) кошти з Державного бюджету України;
4) гроші донорів та приватного сектору.
Раніше Денис Шмигаль повідомив, що загальна сума коштів на відновлення України, джерела надходження яких уже зрозумілі, сягає 110 млрд грн. "Уряд вже спрямував 17 млрд грн конфіскованих коштів російських банків у бюджетний Фонд ліквідації наслідків збройної агресії. Процес конфіскації російських активів в Україні продовжується. Працюємо над тим, аби він розпочався і в країнах-союзниках", - додав він.
Також у 2023 році 35,5 млрд грн у Фонд ліквідації наслідків збройної агресії надійдуть з бюджету - за рахунок сплати Національним банком частини свого прибутку. Щодо підтримки міжнародних партнерів, то США вже ухвалили рішення про виділення на відновлення України $1,4 млрд (понад 56 млрд грн).
"Загальна сума на відновлення з уже зрозумілих нам джерел становить близько 110 млрд грн. Усього ж цього року розраховуємо отримати $17 млрд, або 680 млрд грн, на першочергове відновлення пошкодженого та зруйнованого майна", - підсумував прем'єр.
При цьому і українські урядовці й експерти розуміють: процес примусового стягнення компенсацій з агресора може бути тривалим і не безпроблемним. А тому на перших етапах відбудови ми, безумовно, маємо розраховувати на добровільну фінансову підтримку з боку міжнародних партнерів у вигляді грантів та позик, а також на іноземні інвестиції, коли власники капіталовкладень не просто “щось даруватимуть”, а зможуть у майбутньому розраховувати на економічну віддачу.
Аби не проґавити шанс і завчасно поінформувати ймовірних інвесторів про відповідні можливості, Україна вже зараз має бути на порядку денному світової інвестиційної спільноти. Напрацьовані нашою державою механізми страхування ризиків дозволяють не чекаючи закінчення війни вести з партнерами діалог щодо секторів, які найбільше цікавлять світових інвесторів. На цьому наголосив, виступаючи під час панельної дискусії в Ukraine House Davos у межах Всесвітнього економічного форуму заступник міністра економіки Олександр Грибан.
“Ми заохочуємо іноземних інвесторів розглядати Україну як платформу розвитку бізнесу і, не втрачаючи часу, вже зараз бути залученими до інвестування у відбудов країни. Для цього створено ініціативу із залучення інвестицій Advantage Ukraine та інвестиційне меню можливостей з потенціалом понад $400 млрд”, - нагадав посадовець.
Лише за перші кілька місяців роботи Advantage Ukraine до інвестиційної платформи надійшло понад пів тисячі запитів щодо можливостей інвестування в Україну, а також пропозицій проєктів та торговельної співпраці. За даними Мінекономіки, потенційні інвестори зі США, Великобританії, Німеччини, Данії, Бельгії вже цікавляться проєктами в агросекторі, транспортній інфраструктурі, оборонній промисловості, сфері технологій та інновацій.
“Проєктна команда Advantage Ukraine, що складається з професійних інвестбанкірів, спеціалістів інвестфондів та “Великої четвірки” і працює за підтримки Програми USAID “Конкурентоспроможна економіка України”, вже опрацьовує понад 50 проєктів на суму $8,69 млрд. Серед найбільш поширених напрямів консультування - питання інвестиційних стимулів, страхування воєнних ризиків та залучення боргового капіталу”, - уточнив Грибан.
Від Давоса для глобалізованого світу до “Фінансового” Рамштайна для України
“Великі економіки та міжнародні фінансові інституції мають знайти нові інструменти допомоги Україні. Нова фінансово-координаційна платформа могла б стати рішенням”, - написав напередодні відкриття форуму в Давосі у колонці для Time міністр фінансів Сергій Марченко.
Він нагадав, що згідно з досвідом координації воєнної допомоги на авіабазі Рамштайн, таку фінансово-координаційну платформу ще в середині жовтня 2021 року на щорічних зборах МВФ та Світового банку запропонували створити президент України Володимир Зеленський та прем'єр Денис Шмигаль. "Ідея створення платформи полягає в тому, щоб на регулярній основі збирати за столом країни-члени G7 та міжнародні фінансові інститути для обміну інформацією про ключові події та прогнози, а також для забезпечення своєчасного та ефективного спрямування фінансової допомоги від різних донорів. Така співпраця сприятиме підвищенню ефективності надання коштів", – вважає глава Мінфіну.
“Суть у тому, що “звичайний” Рамштайн - це координація зусиль різних держав та інституцій, щоб Україна могла поінформувати про нагальні потреби широке коло представників різних країн і швидко визначитися, хто має можливості надати підтримку за запитом, - погоджується економіст Ілля Несходовський, - І це, з одного боку, дозволяє міжнародній спільноті більш ефективно допомагати Україні, а з іншого — краще контролювати, як використовується ресурс. “Фінансовий” Рамштайн також потрібен для такої узгодженості та комплексності. Замість того, щоб кожна країна фрагментарно допомагала, підтримуючи якісь регіони чи галузі, матимемо можливість акумулювати необхідні кошти, скеровуючи їх на конкретні проєкти. Вважаю, такий механізм буде максимально ефективним”.
Водночас, на думку експерта, для України дуже важливо чітко розділяти розуміння двох різних фінансових потоків. Перший — це кошти, що йдуть на відбудову: відновлення зруйнованих війною доріг, будинків, інфраструктурних об’єктів. А інший — міжнародні, у тому числі й приватні, інвестиції.
“Погодьтеся, для країн-партнерів не зовсім зрозуміло, чому вони мають вкладатися в таку відбудову. Якщо зараз вони надають нам зброю, то є розуміння, що це — інвестиція у власну безпеку. Вони розуміють, що є країна- терорист, яка загрожує всьому світу. Україна ж намагається поставити терориста на місце. Тому можна інвестувати в цю країну, аби захистити себе в майбутньому”, - пояснює Несходовський.
З повоєнним відновленням, за його словами, інакше. Але ми можемо зацікавити країни надавати на це кошти, залучаючи до відбудови їхні компанії. Аби ті мали замовлення, пов’язані, приміром, з архітектурними й технологічними рішеннями, постачанням матеріалів та сировини. Тобто, могли мати все, що вважають для себе вигідним. І тоді інші країни будуть “гаманцем” зацікавлені в участі у нашій відбудові. Адже вони не просто даватимуть Україні гроші, а та використовуватиме їх на власний розсуд, а фактично допомагатимуть заробляти своїм компаніям, від яких отримуватимуть ще й податки.
“А ці компанії вже найматимуть українських працівників, фінансових фахівців, консультантів, допоміжний персонал тощо. Вони також створюватимуть певну логістичну інфраструктуру, щоб поставляти необхідні матеріали, завозитимуть техніку. І ми від цього виграємо. Бо, в першу чергу, маємо думати про відбудову країни, а не про те, що наші компанії повинні отримати всі контракти”, - каже економіст.
Другий потік, за його словами, - це безпосередні інвестиції. Тут має діяти інший принцип. З інвестиціями бізнес прийде тільки тоді, коли будуе створено відповідні умови. Це, передовсім, мінімізація ризиків та очікуваний прибуток.
“Щоб приходили інвестиції, потрібне страхування воєнних ризиків. Іншими словами, компанії повинні знати: якщо вони збудують завод, а його буде зруйновано ракетою, вони отримають повну компенсацію вкладених інвестицій і втрат, яких зазнали. Також потрібні зусилля для того, щоб бізнесові — не тільки іноземному - було комфортно в Україні. На жаль, за винятком якихось напівкроків в питаннях дерегуляції, не можу назвати реальних тектонічних зсувів у цьому питанні. Та якщо ці дві умови буде сформовано, бізнес, переконаний, охоче до нас ітиме. Якби ми створили такі умови вже зараз, то могли б певною мірою стати заміною Китаю. Поки що ж цю гонку виграють поляки, турки, а не Україна”, - каже Несходовський.
Щоб конкурувати з більш гнучкими сусідами, на думку економіста, країна має змінювати підходи вже зараз, не чекаючи формальних приводів — як-от, зібрання “фінансового” Рамштайна чи Лондонська конференція з відновлення.
Владислав Обух, Київ
