Свято краси та успіх організаторів
Представниці з 23-х країн змагалися за звання найкращої грації Старого світу в приміщенні київського Палацу спорту. За підсумками турніру українські гімнастки здобули три золоті й дві срібні нагороди. Як відбувалася головна спортивна подія року в Україні в умовах пандемії та на якому рівні зараз вітчизняна художня гімнастика – у репортажі Укрінформу.
Тести для журналістів
В інтерв’ю Укрінформу старший тренер збірної України з художньої гімнастики Ірина Дерюгіна заявила: «Спорт у всьому світі, зокрема в нашій країні, буквально виживає. Важливість проведення цих змагань для спорту важко переоцінити. Ми організуємо все на найвищому рівні: Палац спорту буде красенем». Своє слово пані Ірина стримала.
Перед тим як потрапити на це свято краси, варто було акредитуватися і в обов’язковому порядку здати тест на ковід всім: від журналіста до делегата з іншої країни. ПЛР-тести проводили коштом організаторів. За наявності негативного результату і листа з затвердженням акредитації вхід в Палац спорту ставав вільним. Залишилося лише пройти температурний контроль.
На вході мене зустріли волонтери. Вони провели екскурсію, показали зони для журналістів і відвели в пресцентр. Там журналістам видали перші списки учасниць. Поки більшість обговорювала наші шанси на цьому чемпіонаті Європи, хтось заварював собі другий чай і відкривав третю пачку печива.
Київський чемпіонат – приклад успішної організації в умовах пандемії
По дорозі від пресцентру до килима зустрічаєш охоронців. Вони пильно слідкують, щоб не створювалася колотнеча, наголошують на масковому режимі. Організація турніру була на високому рівні. Пробратися в заборонені місця було нереально.
Арену справді підготували за всіма найвищими стандартами, особливо вразив сучасний дизайн і українська новинка: зона kiss and cry. Як виявиться безпосередньо на змаганнях, це зона зустрічі тренера і гімнастки після виступу. Вболівальників на трибунах фактично не було. Спортсменок підтримували спонсори, партнери чемпіонату, члени делегації й нечисленні гості – юні гімнастки.
Президент Європейської федерації гімнастики Фарід Гаїбов високо оцінив організацію чемпіонату: «Цей турнір стане прикладом для інших організацій, країн, як проводити подібні змагання. Все зробили відповідно до санітарно-епідеміологічних норм. А дизайн залу – це взагалі окрема розмова. Зона kiss and cry просто чудова».
На помпезній, як для ситуації з ковідом, церемонії відкриття представили амбасадорів чемпіонату, серед яких була видатна українська гімнастка Анна Різатдінова. Українська співачка Мішель Андраде виконала гімн 36-го чемпіонату Європи з художньої гімнастики.
Перше «золото»
Змагання розпочалися з індивідуальних вправ молодших гімнасток у чотирьох дисциплінах: з м’ячем, скакалкою, булавами й стрічкою. Гімнастка, яка набирала найбільшу кількість балів серед співвітчизниць – кваліфікувалася до фінальної частини. Перед кожним виходом на килим гімнасток заряджала підтримка делегатів і партнерів по команді. Хоч викрики були поодинокі, але вони створювали атмосферу протистояння.
Кваліфікація тривала два дні. Наші юніорки показали пристойні результати: Каріна Сидорак (зі скакалкою і стрічкою), Поліна Каріка (з м’ячем) і Меланія Тур (з булавами). Після їх виступу Україна займала лідерські позиції в загальнокомандному заліку. Залишалася справа за дорослими. В першому груповому виступі з п’ятьма м’ячами у наших гімнасток сталася втрата (під час одного з елементів м’яч зрадницьки покотився від нашої спортсменки). Наші дорослі вийшли в мікст-зону засмученими, але пообіцяли виправити ситуацію. Наступного дня вони не підвели.
Юніорки продовжили демонструвати високий рівень, а дорослі набрали потрібну кількість очок у вправах з трьома обручами і двома парами булав. Збірна України посіла перше місце в загальнокомандному заліку (сума балів за індивідуальні виступи юніорок і групові дорослих у кваліфікації). Другого змагального дня ми здобули перші золоті нагороди. Український гімн вперше прозвучав на 36-му чемпіонаті Європи. Усміхнені гімнастки вийшли поспілкуватися з журналістами.
«Попереду дуже багато роботи й ми самі розуміємо, що можемо набагато краще. Перед чемпіонатом Європи ми зранку до вечора в залі. Завжди є що відпрацювати, завжди є моменти, де треба вдосконалюватися», - сказали наші юніорки.
Наші медалі та герої
Третій день мало чим відрізнявся від попередніх. Глядачів не побільшало, власне, як і журналістів, гімнастки хвилювалися, оператори знімали дійство на весь світ. Юніорки визначали чемпіонку Європи у індивідуальних вправах, дорослі – у групових. Карина Сидорак розпочала боротьбу за медалі виступом зі стрічкою. До п’єдесталу не вистачило п’ять сотих очок.
Поліна Каріка потужно увійшла в змагання з м‘ячем, виступила першою серед суперниць і не залишила їм шансів. Друга золота медаль в активі збірної. Меланія Тур перехвилювалася, припустилася декількох помилок і опинилася на шостій позиції. Гарно перепочивши після першого виступу, Карина Сидорак впевнено показала програму зі стрічкою і фінішувала другою. Плюс одне «срібло» в актив.
Найбільший прогрес показали наші дорослі гімнастки. Вони без помилок виконали програму з м’ячами й випередили всіх, зокрема й ізраїльтянок (вчорашніх «кривдників»). З обручами й булавами теж виступили на рівні й отримали однакові бали з турецькими візаві. Лише через додаткові показники опустилися на другу сходинку – срібні медалі.
Драма Нікольченко
П’ять медалей – це був наш максимальний показник на цьому чемпіонаті Європи. Ми ж розраховували на індивідуальні виступи дорослих в завершальному турнірному дні. Єва Мелещук і Влада Нікольченко представляли нашу країну у цих змаганнях. Чотири виступи (стрічка, м’яч, булави й обруч) розділяли спортсменок від звання чемпіонки Європи.
Обидві наші спортсменки розпочали дуже добре й рівно. Мелещук виступала з булавами, а Нікольченко з обручем. Найбільш емоційними моментами були зустрічі гімнасток з тренерами – Іриною Дерюгіною і Іришою Блохіною. Потім трапились незрозумілі речі: Влада почала помилятися на рівному місці й лише погіршувати своє становище. Єва продовжувала йти рівно. Фінальний результат не змусив себе довго чекати: шосте місце у Мелещук і восьме у Нікольченко.
Після всього дійства враженнями від змагального дня і від турніру поділилася Ірина Дерюгіна: «Нашим головним завданням було зберегти дітей. Це неможливо зробити без проведення чемпіонатів. Ми зробили велику справу для спорту, зараз готуватимемося до Олімпіади. Свої медалі на цьому чемпіонаті ми взяли, а на результат дорослих, як і на юніорок, впливає дуже багато зовнішніх чинників. Наше єдине прохання зараз – побудувати зали для тренувань».
Чемпіонат Європи в таких умовах – це історична подія. Ми зробили велику справу для спорту, зокрема для гімнастики. Ми показали, як треба поводитися в екстремальних умовах, але не взяли приклад з інших країн. Поки в Білорусі, Болгарії та Ізраїлі у спортсменів, зокрема гімнасток, є всі умови для тренувань, наші грації тренуються, вибачте, в шкільних фізкультурних залах.
Віталій Ткачук, Київ
