Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Відлуння бою на «Уемблі»

Відлуння бою на «Уемблі»

Блоги
Укрінформ
Після перемоги над Чісорою український боксер налаштовується на поєдинок за чемпіонський пояс з іншим британцем – Джошуа

Минулої суботи на лондонському стадіоні «Уемблі» Олександр Усик провів, мабуть, один із найважчих своїх боїв на професійному рингу. Його суперник, британець Дерек Чісора, з перших хвилин поєдинку намагався захопити й утримувати ініціативу, нав’язати українцеві високий темп і засипати його ударами. І десь до середини бою зумів цієї тактики дотримуватись. Однак потім його сили почали танути, активність пригасла і все більше вимальовувалася перевага нашого боксера. І хоч цього разу до нокауту, навіть до нокдауну справа не дійшла, судді у визначенні переможця сумнівів не мали й були одностайними – 3:0 на користь Усика. Цією перемогою він ще більше засвідчив серйозність своїх намірів у суперважкій ваговій категорії, де до недавнього часу домінували видатні українські боксери брати Віталій і Володимир Клички і в яку він перейшов порівняно недавно.

У ПРОФЕСІЙНИЙ БОКС – З ОЛІМПІЙСЬКОГО РИНГУ

Лондон добре знайомий Олександрові Усику. Саме в ньому він досяг найвищої нагороди в любительському боксі – золотої медалі олімпійського чемпіона. І саме після цього успіху в британській столиці про нього заговорили, і почалась його стрімка кар’єра у світі професійного боксу.

Тоді, вісім років тому, мені випало бути свідком фінального бою Усика на Лондонській Олімпіаді й поспілкуватися з ним по завершенні цього поєдинку.

Поєдинку непростого: у першому раунді суперник Усика італійський боксер Клементе Руссо мав перевагу і повів у рахунку 3:1. На думку Дмитра Сосновського, тренера Усика, його підопічний стартовий раунд «проспав». 

Олександрові потрібно було «прокидатися», перехоплювати ініціативу. «Тренери перед боєм мені казали: «Ти не ганяйся за золотою медаллю, а спробуй показати красивий бій, який би всім сподобався. Тоді й суддям він сподобається». 

У другому й третьому раундах ми якраз і побачили такий бій у виконанні Олександра Усика. І рахунок на очах почав змінюватися на користь українського боксера: другий раунд — 7:5, третій — 6:3.

- Чи чує боксер під час бою крик і скандування на трибунах та окремі репліки з них? — запитав я.

- Ні, тільки загальний шум.

- А що кричить тренер, ви чуєте?

- Тренера та його установки чую добре.

- І до чого ж він вас закликав?

- Дмитро Дмитрович Сосновський у третьому раунді викрикував переважно два слова: «Сашко, три!». Слово «три» в даному разі означало, що я під час кожної з атак обов’язково мав завдавати супернику не менше трьох ударів, що я й намагався робити. І це мали бачити й оцінити.

Що ж, рефері ці акцентовані випади оцінили. Віддав належне Усикові і його суперник: під час нашої з Усиком розмови у мікст-зоні, проходячи повз нас, Клементе Руссо призупинився, поплескав Олександра по плечу і сказав: «Молодець!»

Той фінал восьмилітньої давності запам’ятався мені й образом українського козака, який тоді продемонстрував на рингу наш боксер. Перед боєм він виконав козацький ритуал: правою рукою немовби вийняв із піхви шаблю і навхрест нею махнув. А коли відразу після того, як рефері підняв його руку, Олександр від радості станцював гопака.

До того ж не можна було не помітити на його голові не звичну, традиційну зачіску, а козацького оселедця. «Оселедець символізує собою силу, сміливість, мужність і витримку українських козаків, — сказав він мені після церемонії нагородження. — Вони носили такі зачіски ще й для того, щоб у бою відрізнити свого побратима від ворога». Я не втримався, щоб не запитати в Олександра про те, звідки в нього вміння не тільки майстерно боксувати, а й професійно виконувати складні па українського гопака. «Все пояснюється просто: я свого часу займався танцями, зокрема народними, тому мені неважко виконати різні танці, серед яких гопак — один з найскладніших». І щоб завершити козацьку тему, зазначимо, що Олександр пише вірші й одного з них навіть там, у мікст-зоні, прочитав. Починався цей вірш так: «Козацький дух у нас в серцях». 

Мені пригадується цей олімпійський фінал і розмова після нього ще й тому, що останнім часом у засобах масової інформації цитуються різні висловлювання Олександра Усика. Зокрема, про те, що українці й росіяни – один народ, що «ми – слов’яни», що «декомунізацію не потрібно було робити» і т.ін.

Подібні висловлювання підхоплюються і тиражуються проросійськими ЗМІ і політичними силами, що, звісно, не може не викликати почуття жалю.

Водночас загальну увагу привернула й зроблена в січні 2018 року заява Олександра Усика про те, що він підтримує воїнів АТО і що, починаючи з 2015 року, він неодноразово відвідував їхні позиції на передовій.

КОЛИ ВІДБУДЕТЬСЯ ПОЄДИНОК З «КРИВДНИКОМ» ВОЛОДИМИРА КЛИЧКА?

Перейшовши після Олімпійських ігор 2012 року в Лондоні у професіонали, Олександр Усик успішно дебютував у першій важкій вазі. У цій ваговій категорії, за версією авторитетного боксерського видання «The Ring», він зайняв у 2017 році першу сходинку, а через рік став абсолютним чемпіоном світу. З вісімнадцяти проведених на професійному рингу боїв українець не програв жодного, а тринадцять з них завершив достроково, нокаутувавши суперників. 

Два останні з цих боїв Олександр Усик провів у новій для себе, складнішій, але й значно престижнішій категорії – супертяжі. 12 жовтня 2019 року відбувся його дебютний поєдинок у цій вазі – з американським ветераном рингу Чеззом Візерспуном. Бій пройшов за явної переваги українця і завершився його перемогою ще в сьомому раунді.

І ось друге випробування – бій з британцем Дереком Чісорою. Відбувся він пізнього вечора минулої суботи на знаменитому стадіоні «Уемблі», трибуни якого вміщують дев’яносто тисяч глядачів. Але цього разу вони були через коронавірусну епідемію порожніми. Втім, спортивний світ і, насамперед, любителі боксу в усіх куточках планети уважно стежили за подіями на «Уемблі». Чісора був для Усика куди серйознішим суперником, ніж Візерспун. Ціною перемоги були не тільки гонорари за бій, а й можливість стати офіційним претендентом на поєдинок за звання чемпіона світу в найпрестижнішій вазі.

Мабуть, найбільш уважним спостерігачем за ходом поєдинку був у суботу Ентоні Джошуа, володар цього звання. До речі, він, як і Олександр Усик, теж виграв золоту медаль Лондонської Олімпіади 2012 року (в суперважкій вазі). Та найбільш видатну перемогу в своїй боксерській кар’єрі Джошуа здобув 28 квітня 2017 року на тому ж таки «Уемблі», коли при вщерть заповнених трибунах виграв у Володимира Кличка. Після поразки в цьому бою наш видатний боксер завершив свою блискучу кар’єру, яка, до речі, теж починалася з перемоги на Олімпіаді: звання олімпійського чемпіона Володимир Кличко здобув на Іграх в Атланті 1996 року.

І от тепер Олександр Усик має шанси помірятися силами з Ентоні Джошуа, «кривдником» Кличка. І зовсім не виключено, що їхня зустріч відбудеться на легендарному для Великобританії і для всього спортивного світу «Уемблі». «Ентоні, як ти? Я йду за тобою, Ентоні» – заявив Усик після перемоги над Чісорою.

Правда, ясності щодо проведення найближчим часом поєдинку Усик–Джошуа поки що немає. Наш боксер став офіційним і обов’язковим претендентом на пояс WBO, який належить Ентоні Джошуа. Але британець прагне битися в наступному році зі своїм співвітчизником Тайсоном Ф’юрі, з яким підписав контракт. Є й інші бажаючі на зустріч з Джошуа – болгарин Кубрат Пулєв, американець Деонтен Уайлдер, новозеландець Джозеф Паркер…

Словом, суперники серйозні. Бути в їхньому колі – престижно і почесно. Але ще більша честь – стати в ньому першим номером. Приклад Віталія і Володимира Кличків – переконливе свідчення тому, що нашим співвітчизникам, вихованцям української школи боксу це цілком до снаги.

Михайло Сорока

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-