Білл Мосієнко. Хокеїст-кулеметник “Мосі”

Чим запам’ятався канадський хокеїст українського походження Білл Мосієнко (William Mosienko)? Реактивною швидкістю та блискавичною реакцією, що допомогли встановити рекорд: за 21 секунду проворний “Mosie” (173 см, 72 кг), як його ласкаво називали прихильники, закинув три шайби! Сталося це 23 березня 1952 р. на найбільшій у Нью-Йорку спортивно-концертній арені – “Madison Square Garde”, коли його хокейний клуб “Chicago Blackhawks” на виїзді програвав “New York Rangers” із рахунком 6:2.

Отже в останню ніч хокейного сезону 1951-1952 рр., у третьому, заключному періоді вирішального матчу, у ворота противника, прилетіли три жадані шайби.

Голкіпер “Нью-йоркських рейнджерів” Лорн Андерсон (Lorne Anderson; 1931-1984) ледь не плакав, тому захисну маску не зняв… навіть після фінальної сирени, коли рахунок став 7:6 на користь “Чорних яструбів із Чикаго”. Шайби, наче з кулемета, настрочив нестримний “Мосі”.

Мені не описати, як тоді ревіли 3254 вболівальники.

*   *   *

Цікаво, що за 45 секунд того матчу правий форвард “Chicago Blackhawks” Білл Мосієнко міг встромити у ворота суперників чотири шайби, але останнім кидком влучив… у штангу. Не дарма, маючи на увазі дрібний зріст, природну спритність та шалену швидкість, їхню атакуючу трійку із братами Максом та Дугом Бентлі називали “Упряжкою поні” (“Pony Line”); не дарма ж свого часу та трійця встановлювала рекорд НХЛ, набравши 219 балів.

На рекламного агента клубу “Чорні яструби із Чикаго” Джо Фаррела (Joe Farrel), котрий вигадав поганяло, вони не ображалися. Сам “Мосі” зізнавався:

- Утрьох ми й справді були маленькими на зріст, але щоразу, коли отримували шайбу, від затятості навіть трохи підстрибували.

Ясна річ, не одна, нехай і фантастична гра вписала в анали світового професійного хокею прізвище українського форварда. Були й численні інші вагомі досягнення, що, власне, гарантувало зоряний статус Білла Мосієнка у північно-американському спорті кремезних чоловіків. Український реактивник “Мосі” закинув 258 шайб, але навічно уславив його саме хет-трик у грі проти “Нью-йоркських рейнджерів”.

Сьогодні в Залі хокейної слави НХЛ (National Hockey League, NHL) зберігаються ключка Білла Мосієнка та ті три історичні шайби. І досі перевершити рекорд нікому не вдалося. До речі, після того поєдинку голкіпера “New York Rangers” Лорна Андерсона більше ніхто не бачив у матчах серії НХЛ. Тим часом сезон 1951-1952 рр. “Мосі” закінчив довельми результативно – 30 закинутих шайб!

- Pretty cool, right? – підставивши долоню до вуха, із виразним українським акцентом перепитував трибуни “Mosie”.

*   *   *

Видатний канадський хокеїст українського походження Вільям Мосієнко народився у Вінніпегу, провінція Манітоба 2 листопада 1921 р. у багатодітній родині емігрантів із України. Назва міста походила від індіанського фразеологізму “wi-nipe-k” і мовою індіанців-крі означала “каламутна вода”. Бурчаки тут і справді вирували з давніх-давен, а ось перше європейське поселення датується 1738-м роком, тоді як перші українці з’явилися у Вінніпегу лише у 1891 р. Рухалися вони за історичним маршрутом українських піонерів: Галіфакс – Монреаль – Оттава – Торонто – Вінніпег – Саскатун – Едмонтон...

В останню чверть ХІХ століття Вінніпег швидко розростався, потребуючи роботящих рук. Завдяки стратегічному розташуванню посередині континенту – місто стоїть за 100 км до кордону зі США – із другою хвилею української еміграції він перетворилося на ворота до Канадського Заходу. Відколи Вінніпег з’єднався залізницею зі Сходом і Заходом Канади, місто стало фінансовим, комерційним, транспортним і промисловим центром та як столиця провінції Манітоба відігравало ключову роль в розбудові Канадських Прерій.

Батько майбутнього хокеїста працював бляхарем у майстернях Канадської Тихоокеанської залізниці (Canadian Pacific Railway), що поєднувала Монреаль і Ванкувер; у Вінніпегу її називали “найбільшою в світі мережею подорожей” (“world’s greatest travel system”). Мати була домогосподаркою, бо виховувала 14 дітей: десятьох синів та чотирьох дочок.

Багатодітна родина мешкала у Північному Вінніпегу, тож сини мали чимало простору та місцин для занять спортом, а головне, змалку розуміли, чому і восени, й навесні всім так заважає “каламутна вода”. У десять років Віллі твердо стояв на ковзанах, його часто бачили в коробках у складі аматорських команд типу “Winnipeg Minor Hockey”. Згодом підліток записався до хокейної секції “Tobans Athletic Club”, а затим виступав за клуб місцевого “Sherburn Athletic Club” . Чимало часу школяр проводив, чи то ганяючи шайбу, чи то за підлітковими пустощами у віддаленому присілку.

*   *   *

Дитинство та підліткові роки Білла Мосієнка були типовими для стилю життя другої хвилі української еміграції. У той час, коли батьки-емігранти важко працювали на виробництві чи будівництві, дітей вони прагнули інтегрувати у типовий для канадців трикутник: школа – спортивна секція – дім. Для Білла хокей став не головною забавою підліткового віку, а квитком у краще майбутнє, що блимало шансом одному з десятьох братів досягти успіху в житті.

У 1939 р. старшокласник спробував було стати членом юнацького хокейного клубу “St.James Canadians”. Над 17-річним юнаком поглузували – “шмаркача” із акцентом до команди не взяли. Начебто за віком.

Ось чому я стверджуватиму: ціле життя Білл Мосієнко був і залишався українцем, дитиною свого покоління, народженою в Канаді батьками, що належали до другої хвилі еміграції. Що це значило? Доля, наче шайба, знаходилася тільки під його ключкою. Відтоді щороку він ставив вищу планку. Як він собі говорив?

- Не взяли мене до “Канадців Сент-Джеймса”, гаразд, буду я в “Монархів із Вінніпега” (“Winnipeg Monarchs”). Адже вони на голову вищі та входять до Манітобської молодіжної хокейної ліги (Manitoba Junior Hockey League).

*   *   *

Тоді хлопець скористався шансом і врешті-решт почав демонструвати переможні кидки. Попервах зірок із неба хапати не довелося. Сезон 1939-1940 рр. Білл Мосієнко грав за команду “Winnipeg Monarchs”, закинув 21 шайбу в 24 матчах і до наступного сезону перетворився на… справжнього професіонала.

У 1941-1942 рр. “Mosie” катався за “Providence Reds”, а у 1941-1942 рр. виступав у складі “Kansas City Americans”. Два останні клуби належали до Американської хокейної ліги (American Hockey League; AHL) – другої після Національної хокейної ліги (НХЛ), але також потужної за своїм значенням у Північній Америці.

Здавалося, комусь впливовому він мав продемонструвати, на що здатен і чому саме без нього не обійтися успішній команді. Долю талановитого юнака вирішив випадок. На одній із відкритих ковзанок Вінніпега верткого форварда помітив гравець професійної хокейної команди “Chicago Blackhawks” Джо Купер (Joe Cooper; 1914-1979), котрий на все життя став його добрим ангелом-охоронцем. Познайомившись із самородком, старший на сім років колега рекомендував керівництву, зокрема президенту клубу “Чорні яструби з Чикаго” Біллу Тобіну (Bill Tobin) підписати 18-річного юнака, поки того не перехопили конкуренти.

*   *   *

Його зірка зійшла у сезоні 1942-1943 рр., коли Біллі Мосієнко уклав контракт із славетним хокейним клубом “Chicago Blackhawks” та сьорбнув… їхньої фермерської системи здавання в оренду іншим клубам незатребуваних гравців. Півсезону українець, як талановита приправа для аматорів, провів у команді “Providence Reds”, інші півсезону – у клубі “Kansas City Americans”, хоча з огляду на спортивні успіхи закінчив сезон він в основному складі “Чорних яструбів із Чикаго”.

Ті 12 ігор, проведених у наймах, Біллі Мосієнко ніколи не забував, пам’ятаючи, що це значить – вдягати майку рідного клубу. Попри те, що у 12 матчах форвард вкотив у ворота противника шість голів та зробив вісім гольових передач, його… знову відправили у команду “Американці із Канзас-Сіті”.

ІІ Світова війна спотворила кар’єру багатьох гравців Національної хокейної ліги: одних, без зайвих розмов, відправили на фронт, інші мали замінити їх у коробці... Проте у сезоні 1942-1943 рр. за клуб “Chicago Blackhawks” надшвидкісному “Mosie” вдалося зіграти аж дві гри та забити двічі… Неймовірно вмотивований спортсмен 9 лютого 1942 р. поставив свій перший особистий рекорд, коли, граючи календарний поєдинок у НХЛ, за 21 секунду закинув перші дві шайби. Так несподівано, але так бажано спалахнула нова зірка північно-американського хокею.

Про спортивну кар’єру довелося забути, коли добровольцем Вільям Мосієнко записався до Збройних сил Канади (Canadian Forces, CF). Велося дивно… Потрапивши в розпорядження Морського командування (MARCOM), решту сезону українець провів у Квебеку, провінція Квебек, де працював на верфях та… грав за місцеву хокейну команду “Québec Morton Aces”.

*   *   *

Тільки у сезоні 1943-1944 рр. Білл Мосієнко повернувся до рідного клубу, де його прийняли до основного складу. За кольори “Чорних яструбів із Чикаго” він сумлінно ганяв шайбу в НХЛ протягом наступних 14 сезонів. У першому сезоні “Mosie”, як-то кажуть, рвав жили: “блискавичний нападник” (lightning-quick winger) закинув 32 шайби, набрав 70 очок та посів восьме місце у загальному заліку НХЛ. Далі – більше. Два роки поспіль, у 1944-му та 1945-му роках, прізвище українця незмінно включали у склад зоряної команди.

Щоправда, зоряний статус доводилося регулярно підтверджувати.

Захищаючи у сезоні 1944-1945 рр. честь “Chicago Blackhawks”, Білл Мосієнко особисто виграв престижну нагороду – приз леді Бінг (Lady Byng Memorial Trophy), трофей, який від 1925 р. присуджується хокеїсту, котрий продемонстрував зразок чесної спортивної боротьби та джентльменської поведінки у поєднанні з високою ігровою майстерністю.

Свого часу дружина 12-го генерал-губернатора Канади Джуліана Бінга, леді Бінг (Marie Evelyn Byng; 1870-1949) подарувала НХЛ такий кубок; власник трофею отримував також грошову винагороду в розмірі $10 тисяч. Чому, запитаєте, саме українця журі визначило гідним лауреатом, першого із п’яти призів в категорії “All-Star”? За весь сезон, що майже не реально в НХЛ, – “Мосі” не отримав від рефері жодного штрафного очка. У серії з 50 ігор.

*   *   *

Що там супротивники, у результативності “Упряжка поні” клубу “Chicago Blackhawks” змагалася один із одним. Скажімо, за підсумками сезону 1945-1946 рр. форвард “Чорних яструбів із Чикаго” Макс Бентлі (Max Bentley; 1920-1984) став лідером особистого заліку НХЛ, тоді як Білл Мосієнко закінчив змагання тільки шостим.

Тим часом у наступному сезоні, 1946-1947 рр. Макс Бентлі знову очолював особистий рейтинг НХЛ, тоді як його старший брат, теж нападник “Chicago Blackhawks” – Даг Бентлі (Doug Bentley; 1916-1972) фінішував шостим, а ось наймолодший із них українець був дев’ятим. Як бачите, жили вони на високих швидкостях: на льоду з-під ковзанів летіли іскри.

Укупі вони незмінно тягли команду до перемоги, адже у кожного з трійки нападників “Pony Line”, яка захищала кольори “Чорних яструбів із Чикаго”, був власний, самобутній стиль гри. Наприклад, нестримний Макс Бентлі нажив прізвисько “Dipsy Doodle Dandy From Delisle” (“Таточко Крутій-Вертій”). Адже його манера кататися навколо супротивників і робити з них посміховисько для трибун призводила до того, що єдиним способом покласти край цирку на кризі та зупинити глузування була груба гра, коли вертлявого форварда кремезний захисник просто зносив із ніг.

*   *   *

Всякого траплялося за ці бурхливі роки. Скажімо, у сезоні 1947-1948 рр. на матчі в Торонто, земляк із Вінніпега Джім Томпсон (James Richard Thomson; 1927-1991) із команди “Toronto Maple Leafs”, виконавши силовий прийом, не просто збив “Мосі” з ніг, а зламав щиколотку. Це змусило Білла Мосієнка опинитися на лікарняному ліжку та пропустити перші два місяці сезону.

Поки у клініці Сент-Ентоні (Saint Anthony Hospital) у Чикаго із 13 жовтня 1947 р. правий форвард лежав у гіпсі, з рідного Вінніпега надійшла несподівана звістка. Молода дружина хокеїста – Ванда Мосієнко (Wanda Mosienko; 1924-1996) народила первістка, старшого сина Браяна (Brian Mosienko).

Тренер “Чорних яструбів із Чикаго” Джонні Готцеліг (Johnny Gottselig; 1905-1986) був у розпачі, бо вважав, правого вінгера команда втратила на весь сезон; ну, принаймні на півтора місяці – точно. Після злощасного матчу він заявив журналістам:

- Я не знаю, ким ми можемо замінити “Мосі”. Він – один із видатних гравців Ліги.

Лікував гомілковостопний суглоб Білл Мосієнко не скоро. Повністю одужавши, він повернувся до складу “Chicago Blackhawks” лише на початку грудня 1947 року. Але попри титанічні зусилля тренерського складу і самих хокеїстів, їхній клуб більше ніколи не вибирався із підвалу НХЛ.

*   *   *

Далі сталося невиправне. Відділ торгівлі гравцями “Chicago Blackhawks” продав форварда Макса Бентлі, улюбленця публіки – “Татечка Крутія-Вертія”… в Торонто. Так було покладено край періоду панування на кризі “Упряжки поні” – найкращої трійки форвардів у персональному заліку НХЛ.

Тим не менше, і надалі Білл Мосієнко робив величезний внесок у спортивні досягнення “Чорних яструбів із Чикаго”. Утім, дедалі частіше команда пропускала плей-офф і щосезону здавала позиції в турнірній таблиці Національної хокейної ліги, скочуючись до аутсайдерів НХЛ.

У сезоні 1951-1952 рр. “Mosie” востаннє викликав бурхливі овації трибун, коли у третьому періоді матчу проти “New York Rangers” голкіперу Лорну Андерсону за 21 секунду насипав три шайби... У заключну ніч сезону йому в атаці асистували колеги по новій трійці – центральний нападник Гас Боднар (Gus Bodnar; 1923-2005), котрий також мав українське коріння, та лівий форвард Джордж Джі (George Gee; 1922-1972). Того успішного сезону “Мосі” посів сьоме місце в особистому заліку НХЛ, закинувши 31 шайбу і заробивши 53 очки. Ім’я українського хокеїста Білла Мосієнка було назавжди вписане в книгу рекордів НХЛ.

*   *   *

Останній сезон у клубі “Чорні яструби із Чикаго” Білл Мосієнко відкатав у 1954-1955 рр., а потім “блискавичний нападник” назавжди залишив улюблену команду.

Кажуть, кар’єра “Mosie” у складі команди “Chicago Blackhawks” забулася, адже повсякчас збільшується відстань спортивної історії.

Тим часом в офіційній “Chicago Blackhawks History Аnd Memories” (“Історія та спогади про Чорних яструбів із Чикаго”) ім’я правого нападника вкарбоване золотими буквами під №11. Ось як про нього сьогодні пишуть:

- Білл Мосієнко грав у "Перші шість епох" (Original Six Era), коли сама НХЛ повільно перетворювався на Лігу, якою вона стала сьогодні. На лід він виходив разом із видатними хокеїстами, які будь-коли робили незабутньою цю гру: Макс і Даг Бентлі, Моріс Річард, Горді Хоу, Джонні Буцик та інші. Звісно, його рекордні три шайби, закинуті за 21 секунду, не забудуться ніколи, як завжди пам’ятатимуться його інші героїчні досягнення, що овіяли ім’я Білла Мосієнка невмирущою славою. На кризі він був справжнім джентльменом, адже за 14 сезонів у НХЛ отримав лише 121 штрафну хвилину, а в бійці був помічений лише в одній.

Канадський репер Wordburglar із Галіфаксус, провінція Нова Шотландія, читає пісню про 21 секунду Білла Мосієнка

*   *   *

На сезон 1954-1955 рр. уславлений нападник повернувся додому і разом із іншим колегою по НХЛ Альфом Пайком (Alf Pike; 1917-2009) створив у рідному Вінніпегу… професійну хокейну команду – “Winnipeg Warriors”, що ввійшла до Західної хокейної ліги (Western Hockey League; ЗХЛ). Власну спортивну кар’єру Білл Мосієнко продовжив у новому клубі. У першому ж сезоні з “Воїнами Вінніпега” (1955-1956 рр.) український реактивник зробив особистий внесок у здобуття клубом важливих трофеїв: команда виграла чемпіонат Кубка президента (President's Cup Сhampionship) та чемпіонат ЗХЛ.

Наступного року “Mosie” не просто вивів на лід молодий клуб із Вінніпега, а у фіналі чемпіонату Хокейної ліги Квебеку (Quebec Hockey League) допоміг неповнолітній професійній команді розгромити титулованих “Montreal Royals” і забрати “Едінбурзький кубок” (“Edinburgh Trophy”). У вирішальній шостій грі турніру він особисто закинув дві шайби, що дозволило “Воїнам із Вінніпега” перемоги із рахунком 3:1 та привезти додому важливий трофей.

У трьох останніх сезонах 1956-1957 рр., 1957-1958 рр. та 1958-1959 рр. Білл Мосієнко незмінно здобував статус “Зірки” ЗХЛ. За цей час українця обрали спортсменом року Манітоби (1957), а кольори “Воїнів із Вінніпега” він захищав протягом чотирьох років.

Попри те, що у сезоні 1958-1959 рр. “Мосі” набрав аж 88 очок, після участі у 18 сезонах професійного хокею 38-річний форвард оголосив про вихід у відставку. Ще один сезон – 1959-1960 рр. – він тренував “Winnipeg Warriors”, але потім остаточно завершив спортивну кар’єру.

*   *   *

Повісивши на цвях ковзани, Біллі Мосієнко жагу життя не втратив, а конвертував колишню пристрасть в інше захоплення. У 1959 р. разом з партнером по команді “Winnipeg Warriors” Джо Купером, котрий, пам’ятаєте, привів “Мосі” у професійний спорт, – вони стали власниками боулінг-клубу “Billy Mosienko Bowling Lanes”, відкритого на розі Мейн-стріт (Main Street) та Редвуд-авеню (Redwood Avenue). Невдовзі той розважальний заклад вважався у Вінніпегу таким самим знаковим, як, скажімо, ресторан “Kelekisis”.

Тим часом, підбиваючи підсумки спортивної кар’єри відомого нападника українського походження, фахівці зауважували: Білл Мосієнко зіграв у 711 матчах Національної хокейної ліги, закинув 258 шайб (і досі це №10 за всю історію “Чорних яструбів із Чикаго”), виконав 282 гольові передачі та набрав загальною сумою 540 очок (свого часу №7 у Лізі); він також набрав 14 очок (10 голів плюс чотири передачі) у 22 матчах плей-офф.

Природно, що у 1965 р. спортсмена ввели в Торонто, провінція Онтаріо, до Зали хокейної слави (Hockey Hall Оf Fame), а в 1980 р. – до Зали хокейної слави провінції Манітоба (Manitoba Hockey Hall Оf Fame). Відтоді буквально в кожній розповіді про знаменитого спортсмена лунає історія про найшвидший в історії НХЛ хет-трик, виконаний за 21 секунду.

*   *   *

9 липня 1994 р., у медичному центрі “Riverview Health Center”, Вінніпег, провінція Манітоба, у 72-річному віці Білл Мосієнко помер від раку. Безутішними залишилися дружина Ванда Мосієнко, два сини – Браян Мосієнко та Білл Мосієнко-молодший (Bill Mosienko Jr.) і дочка. Його ім'ям у Північному Вінніпегу назвали одну з найбільших тренувальних арен міста – спорткомплекс “Keewatin”; зокрема у 2015 р. він використовувався як тренувальна база жіночого чемпіонату світу з футболу.

Кому, як не українцям, відомо, що таке традиція і чому її змалку слід шанувати. Два сини – Браян Мосієнко та Білл Мосієнко-молодший трудовий шлях починали у батьковому боулінг-клубі: перший сорок років працював виконавчим директором, другий стояв за барною стійкою, щовечора визираючи батька.

Сьогодні минає 26 років, як батька з ними нема. Десь на Олімпі той ганяє шайбу і тішить богів. Тим часом Браян та Білл-молодший бажають порадувати Білла Мосієнка й освіжити пам'ять про нього, виконавши реконструкцію велетенського муралу, що на південному боці будинку на Мейн-стріт у Вінніпегу прикрашає фамільний боулінг-клуб “Billy Mosienko Bowling Lanes”. Вони знають про унікальність цієї фрески, написаної чверть століття тому, тож спільно із недержавним фондом “Take Pride Winnipeg” шукають кошти. Потрібно кілька тисяч доларів. Адже у Вінніпегу ціни кусаються: за відновлення одного квадратного метра муралу просять $11.

Нещодавно, поспілкувавшись із виконавчим директором місцевого хедж-фонду “North End BIZ” (“Зона вдосконалення бізнесу”) Астрід Ліхті (Astrid Lichti), старший син зірки НХЛ Браян Мосієнко зізнався:

- Мій батько міг жити в будь-якому місті Північної Америки, але по закінченні спортивної кар’єри вирішив повернутися до своїх коренів. Він любив Вінніпег, він любив наш Норт-Енд. Тут мешкали його родина та друзі.

*   *   *

Не віриться, невже припинила своє існування славетна хокейна фамілія?

Ні, перестрибнувши через покоління, династія продовжилася.

Адже онук зірки НХЛ, Тайлер Мосієнко (Tyler Mosienko; 1984) так само із ключкою професійно ріже на ковзанах кригу. У 2004-2005 рр. у складі молодіжної команди “Kelowna Rockets” із містечка Келовна, провінція Британська Колумбія, він виграв Меморіальний кубок (Memorial Cup), від 2011 р. грав в Американській хокейній лізі за клуби “San Antonio Rampage” та “Las Vegas Wranglers”!

Світовий хокей непередбачуваний. 25 липня 2014 р. за однорічним контрактом 30-річний нападник Тайлер Мосієнко приєднався до клубу “Sheffield Steelers”, що входить до Елітної хокейної ліги (Elite Ice Hockey League); на спортсмена звернули увагу після того, як він допоміг команді “Alaska Aces” заявити про себе в чемпіонаті Кубка Келлі (Kelly Cup) Американської хокейної ліги. У складі нового клубу Тайлер Мосієнко залишився до листопада 2016 р., але потім вдягнув майку “Frederikshavn White Hawks”… аж у Данії.

*   *   *

…Моє, дідусеве серце щеміло, коли я читав спогади онука Тайлера Мосієнка про славетного родича:

- Свого 70-річного дідуся Білла я запам’ятав довельми скромною людиною. Ніколи він не брязкотів медалями, не хизувався фотками з відомими політиками чи спортсменами. Назавжди вкарбувалось у пам'ять, як улітку, простеливши ковдру просто на моріжку перед нашим будинком, він вчив мене, п’ятирічного хлопчика, стояти на ковзанах, щоб узимку дозволити вийти на лід. 

Олександр Рудяченко