Президент «Інгульця» - це і є наш футбол?
Спіч президента «Інгульця» Олександра Поворознюка після програного фіналу Кубка України став завершальним штрихом до його портрету. Слова про «бухати – відпочивати», «басейн з шампанським» та «можемо і п’яними обіграти «Металіст-1925» дуже точно охарактеризували цей типаж керівника. Поворознюк – звичайний заможній український дядько, який не лізе в кишеню за словами. Він по-справжньому любить футбол, не шкодує грошей на свою команду, але він мало асоціюється з цифровою епохою у веденні бізнесу.
Однозначно, пан Поворознюк – це господар. Він багато зробив для рідної Кіровоградщині. У його агропідприємств мільйонні оберти, він дав роботу тисячам людей, він утримує команду в Першій лізі і самотужки будує стадіон в селищі Петрове. У багатьох він викликає симпатію, бо його бізнес важкий і чесний. Гроші дали йому незалежність і тепер Поворознюк не боїться ні рейдерів, ні владу, ні суперників з УПЛ. «Інгулець» за ним мов за муром.
Втім, ніхто не дає гарантії, що цей мур може однієї миті розвалитися. Бо коли усе тримається лише на одній людині, воно крихке і непевне. Хто знає, що завтра спаде на думку пану Поворознюку. Нагадаємо, що саме через примху свого президента в одну мить зник ФК "Полтава", який вийшов в УПЛ. А сучасний бізнес – це не лише дивіденди, це ще й гарантії, перспективи, глобальність. На жаль, для українського футбольного господарства останні три слова не є показовими. У нас й надалі, мов у 90-і, звикли до хаотичних рішень та авантюрних проектів.
У ногу з сучасним футбольним бізнесом у нас крокує хіба що «Шахтар», за яким намагаються встигнути «Динамо» і можливо «Карпати». Інші клуби застрягли у вчорашньому дні, коли усе зводиться до грошей і доброї волі власника. Усі гучно презентовані бізнес-проекти в нашому футболі (наприклад, «Арсенал-Київ» чи ФК «Львів») забуксували. Чому? Як правило, керівництво нетерпляче і швидко втрачає інтерес до діла, яке не відразу приносить прибуток.
За таких обставин і виходить на перший план пан Поворознюк. У нього все просто. Я сказав – ви зробили. І не важливо, що буде завтра і післязавтра. Так, «Інгулець» вже увійшов до історії українського футболу, як перший клуб у фіналі Кубка України з Першої ліги. Методи і стиль керівництва Поворознюка виявились стовідсотково ефективними. Звичайно, не всі хочуть такої моделі для українського клубного футболу. Але поки ми не почнемо вчитися хоча б у сусідів з Польщі чи Угорщини, це залишатиметься нашими реаліями.
Святослав Василик, Київ
