Мультимедалісти зимових Олімпіад: Хто в числі найкращих? - 05.03.2018 02:26 — Новини Укрінформ
Мультимедалісти зимових Олімпіад: Хто в числі найкращих?

Мультимедалісти зимових Олімпіад: Хто в числі найкращих?

Блоги
2078
Ukrinform
У  Пхьончхані побито рекорд  у завоюванні медалей атлетами – учасниками всіх зимових Ігор

Зізнаюсь, я був здивований і засмучений тим, що Національний олімпійський комітет Норвегії не включив Уле-Ейнара Бьорндалена до складу біатлонної команди країни на Ігри у південнокорейському Пхьончхані. У моїх, та й, судячи з реагування на це рішення в Інтернеті, не тільки моїх очах, Бьорндален – жива легенда, досвідчений і ще сповнений енергії біатлоніст, який на Сочинській Олімпіаді став рекордсменом серед олімпійських мультимедалістів у зимових видах спорту і ще, цілком можливо, міг у Південній Кореї підняти вище планку свого унікального рекорду. А ще він викликав у мене симпатії як людина, бо не відмовляв у інтерв’ю навіть після виснажливих гонок і затяжних прес-конференцій.

ЖОДНИХ ПОБЛАЖОК НАВІТЬ ДЛЯ КОРОЛЯ!

У біатлон Уле прийшов у дванадцятилітньому віці слідом за старшим братом Дагом. В нього не було проблем з лижною підготовкою (у юні роки він навіть брав участь у змаганнях як чистий лижник). А біатлоном захопився, бо в цьому спортивному виді монотонність ходьби на лижах переривалася азартом стрільби на вогневих рубежах. Правда, із стрільбою в нього спочатку якраз і не складалося. Але він вперто долав цей недолік, тренуючись стріляти п’ять днів на тиждень по два рази кожного дня. Результати не забарилися. У 1994 році двадцятилітній Уле виступив на Олімпіаді в Ліллехаммері. Там, на рідній норвезькій землі, лаврів не здобув. Але збагатився досвідом. І вже через чотири роки в Нагано виграв золоту і срібну медалі.

Медалі з колекції Бьрндалена
Медалі з колекції Бьорндалена

Пам’ятаю його тріумф у Солт-Лейк-Сіті 2002 року. Що не старт, то перемога. Бьорндален виграв усі три чоловічі дистанції, а четверте золото здобув разом з товаришами по команді в естафетній гонці! Через чотири роки в Турині він виступив не так вдало, хоча й поповнив свою медальну колекцію двома срібними і бронзовою нагородами. Тоді у розмові зі мною Уле відзначив прогрес біатлоністів України, у тому числі чоловічої команди, зауваживши, що вони гідні суперники на трасі і приємні люди у спілкування. На запитання, чи має він намір продовжити свою спортивну кар’єру і виступати у 2010 році у Ванкувері, норвежець здивовано перепитав, «А чому тільки у Ванкувері? Мені зараз тільки 32 роки. Так що я можу виступати ще добрий десяток літ…»

Олімпіада в Сочі для Бьорндалена була останньою
Олімпіада в Сочі для Бьорндалена була останньою

Ванкувер і справді став для нього черговим, але не останнім етапом. Там він здобув  золото в естафеті і срібло в індивідуальній гонці на 20 км. А потім були Ігри  в Сочі, де у свої 40 років Бьорндален продемонстрував відмінну спортивну форму. Це засвідчила вже перша олімпійська гонка. У чоловічому спринті норвежець допустив промах. Це велика, а для більшості біатлоністів нездоланна втрата часу — близько 30 секунд. Але не для Бьорндалена. Він зумів не тільки подолати відставання, а й випередити своїх найнебезпечніших конкурентів. Це була сьома золота олімпійська нагорода  у спортивній кар’єрі уславленого норвежця. А восьму він виграв тоді ж у біатлонній естафеті, ставши медалістом-рекордсменом серед учасників і переможців зимових Ігор за всю їхню історію.

Всі, у тому числі і я, чекали участі Уле-Ейнара Бьорндалена в зимовій Олімпіаді у Пхьончхані та можливого поповнення ним своєї «рекордної» медальної скарбниці. Він не приховував свого бажання і намірів, наполегливо тренувався, плануючи вийти на пік спортивної форми саме у дні олімпійських стартів. Його дружина, білоруська біатлоністка Дар’я Домрачова із захопленням стежила за зусиллями чоловіка: «Мало хто справився б з тими проблемами, які були у Бьорндалена в літній період, – сказала вона журналістам. – Але він все-таки зумів їх подолати і  участь в Кубку світу… Я пишаюсь тим, як він справляється з ситуацією. Він справжній король». Триразовий чемпіон світу з біатлону, молодший колега Бьорндалена Йоханнес Бьо не уявляв норвезьку збірну без Уле-Ейнара: «Перед початком сезону я був цілком упевнений, що Бьорндален буде в олімпійській команді. Станеться криза, якщо це не відбудеться. Не тільки для Уле-Ейнара, а й для всього норвезького народу».

Відбір не пройшов...
Відбір не пройшов...

Що ж, криза таки сталася. Король біатлону не пройшов відбору. І НОК Новегії був невмолимий: жодних поблажок навіть для короля! Спортивний директор норвезької збірної Пер-Арне Ботнан прокоментував це так: «Вважаю, що неправильним було б взяти в команду Бьорндалена. У нас є кому представляти країну на Олімпійських Іграх. Він зараз не на тому рівні, на якому знаходився перед попередніми Іграми. Було б несправедливо, якби ми включили у склад того, хто не виконав критерії відбору».

НОВА РЕКОРДСМЕНКА БІЛИХ ОЛІМПІАД

Залишившись найбільш титулованим біатлоністом, Уле-Ейнар Бьорндален втратив звання рекордсмена серед мультимедалістів Білих Олімпіад. І забрала в нього це звання його співвітчизниця. Сталося це під завісу Олімпійських Ігор у Пхьончхані.

В останній день Ігор, за лічені години до їх закриття, розігрувалися чотири комплекти нагород, у тому числі в жіночому лижному марафоні на 30 кілометрів. Вже на перших із них лідерство захопила 37-річна норвезька лижниця Маріт Бьорген. З нею намагалися суперничати спортсменки Фінляндії, Швеції, Швейцарії. Але безуспішно. Вони все більше й більше відставали від Маріт і, зрештою, в часовому вимірі її відрив від конкуренток склав дві з лишком хвилини. Це була п’ятнадцята олімпійська медаль Бьорген і восьма золотої проби. І це був новий мультимедальний рекорд зимових Олімпіад.

Маріт Бьорген
Маріт Бьорген

Напередодні Ігор у Пхьончхані вона заявила: «Я усвідомила, що всього лиш на три медалі відстаю від Уле-Ейнара, і тепер пам’ятаю про це. Але це не мета, а мрія. Ігри в Пхьончхані будуть останніми для мене…»

Отже, мрія збулася. А починався шлях Маріт у великий спорт ще в семилітньому віці у рідному Тронхеймі. У цьому третьому за величиною місті Норвегії, крім лиж, популярним був (та й нині залишається) футбол. Ним і захопилася дівчинка. А лижами всерйоз зайнялася у дванадцять років. І поступово привернула до себе увагу завдяки здібностям, фізичним даним і працьовитості. Щодо останнього, то Маріт віддавала перевагу тренуванням не з дівчатами, а з хлопчаками, мало в чому їм поступаючись.

Незабаром прийшли перші перемоги на чемпіонатах і в Кубку світу. А в 2002-ому – і перша олімпійська медаль: у Солт-Лейк-Сіті Маріт здобула срібло в естафеті 4х5 км. В Турині вона виграла другу срібну нагороду, тепер уже в індивідуальній гонці класичним стилем на 10 км.

Королева зимових Олімпіад
Королева зимових Олімпіад

Але найбільший тріумф чекав на неї в олімпійському Ванкувері. Там вона п’ять разів піднімалася на п’єдестал, причому тричі – на його найвищу сходинку (перемоги в індивідуальному спринті, дуатлоні та в складі жіночої естафети). Крім того, вона зайняла друге місце в гонці на 30 км класичним стилем та третє – на дистанції 10 км вільним стилем.

Правда, тоді ж Маріт Бьорн потрапила під вогонь критики. Найбільше дісталось їй від головної суперниці – польської лижниці Юстини Ковальчик, яка заявила, що Бьорн не здобула б цих перемог, якби не вживала допінг. Тут однак слід внести ясність. Маріт аж ніяк не приховувала, що вживала протиастматичний препарат сальбутамол. Він їй життєво необхідний, бо ще у 18 років вона захворіла на астму. Всесвітнє антидопінгове агентство (ВАДА) і Міжнародна федерація лижного спорту дозволили спортсменці вживати цей препарат у лікувальних дозах. Для Бьорген це були ліки, Ковальчик вважала їх допінгом.

Так чи інакше Маріт продовжувала свою серію тріумфальних перемог на більшості змагань, у яких брала участь. До семи олімпійських медалей Солт-Лейк-Сіті, Турина і Ванкувера вона додала три золоті медалі Сочинської Олімпіади. Після цього тріумфу вона зізналася, що не знає, чи виступить на наступній Олімпіаді. «Чотири роки – довгий період часу, а ми молодшими не стаємо. Я думаю про те, щоб завести сім’ю. Але я хочу продовжувати кар’єру. Подивимось, чи зможу. Якщо в мене буде мотивація, можливо, я протримаюсь ще чотири роки».

Маріт після народження сина повернулась на лижню
Маріт після народження сина повернулась на лижню

За чотири роки, що минули, Маріт вийшла заміж (за володаря чотирьох олімпійських медалей Фреда Бьорре Лундберга), народила в 2015 році сина Маріуса і знову повернулася на лижню. Мотивацій не бракувало. І серед них – прагнення досягти мультимедійного рекорду свого славетного земляка Уле-Ейнара Бьорндалена. Мрія Маріт збулася, мети досягнуто. Тепер уже можна і зійти з лижні, уступити її іншим.

Як бачимо, першу трійку мультимедалістів усіх зимових Олімпіад складають спортсмени Норвегії. І ця скандинавська країна (з населенням близько п’яти мільйонів чоловік) впевнено займає перше місце у великій таблиці завойованих олімпійських нагород за всю історію зимових Ігор. Як  здобувають норвезькі спортсмени медалі, це ми з вами добре бачили на прикладі недавньої Олімпіади в Південній Кореї. Як стають найдостойніші з них рекордсменами серед мультимедалістів, у цьому переконує нас спортивна кар’єра двох із них, про яких ішлося вище.

Додамо лише, що в Норвегії ніколи не бракувало талантів у зимових видах спорту. Там на лижню дітки стають, як тільки починають ходити. А ще там не дивляться на минулі заслуги, навіть такі, як у Бьорндалена. Головне, чи здатний ти витримати конкуренцію сьогодні. І у своїй країні, і в світі.

Михайло Сорока

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>