Четверта українська золота вершина Білих Олімпіад підкорена!
Коли ми нещодавно розповідали про три золоті вершини, підкорені українськими спортсменами за всю історію зимових Олімпіад, то висловили обережне припущення, що на медаль у південнокорейському Пхьончхані, крім біатлону, Україна може розраховувати ще й у фристайлі. Притому мали на увазі цілком конкретного атлета і реального претендента – Олександра Абраменка.
Як приємно констатувати, що літаючий лижник з Миколаєва виправдав наші сподівання, очікування всієї України! Особливо на фоні далеких від призових місць результатів наших олімпійців у інших видах змагань на трасах і аренах Пхьончхана.
Чому раптом виділився фристайл і, зокрема, Абраменко? Лижна акробатика утвердилася в Україні на початку вісімдесятих років минулого століття. І відразу виділився її центр. Причому не де-небудь, а в південноукраїнському рівнинному місті корабелів. Там з’явилися ентузіасти цього виду спорту. А де є ентузіазм, там і справа рухається. За відсутності у Миколаєві гір прихильники цього виду спорту збудували трамплін, який обривався над водами Південного Бугу. Отже, літаючі лижники успішно і безболісно «приводнювалися» прямо в річку.
На той час, коли сюди прийшов на своє перше тренування п’ятирічний Саша Абраменко, Миколаїв був визнаним центром української лижної акробатики. Його вихованці вже почали завойовувати для міста і всієї України нагороди престижних міжнародних змагань. Приміром, Алла Цупер стала у 1996 році переможницею юніорського чемпіонату світу. Саме та Алла Цупер, яка чотири роки тому стала чемпіонкою Сочинської Олімпіади. Правда, тоді вона вже була громадянкою Білорусі і золоту медаль виграла під її прапором… Відома у спортивному світі і вихованка миколаївської школи фристайлу Ольга Волкова. Вона здобула для України першу нагороду «дорослого» чемпіонату світу, зайнявши третю сходинку п’єдесталу.
З Миколаєвом в Україні конкурувало свого часу хіба що Закарпаття. Його тривалий час успішно представляли на Олімпійських Іграх, першостях і кубках світу Станіслав Кравчук і Енвер Аблаєв. Мабуть, багато хто з любителів спорту пам’ятає, якою провальною для українського зимового спорту була Олімпіада 2002 року в Солт-Лейк-Сіті. Жодної медалі. Найвищим досягненням наших олімпійців виявилося п’яте місце студента Мукачівського технологічного інституту Станіслава Кравчука. На той час він не був новачком у лижній акробатиці. Ще у 1996-ому став чемпіоном світу серед юніорів. Через рік повторив це досягнення. Виступав Станіслав і на Олімпіаді 1998 року в Нагано, де посів дев’яте місце. Високі місця, в тому числі й призові, виборював він і на етапах Кубка світу.
Енвер Аблаєв, український спортсмен кримськотатарського походження, зацікавився фристайлом ще в Узбекистані, де жила його сім’я. Але професійними тренуваннями зайнявся в 16 років у Береговому, куди переїхали його батьки. Займаючись спортом, одночасно навчався в Мукачівському технологічному інституті, а згодом – в Ужгородському університеті. Був неодноразовим срібним і бронзовим призером, а в 2005-ому – переможцем Кубка світу. Триразовий учасник зимових Олімпійських Ігор: у Солт-Лейк-Сіті, Турині і Ванкувері. Найвище досягнення на Олімпіадах – 11-е місце на Туринській 2006 року. На Сочинській Енвер Аблаєв виступав уже в ролі старшого тренера. А нині він – головний тренер збірної України з фристайлу, тож у золотому злеті Олександра Абраменка є і його заслуга.
Абраменку випало виступати на Олімпіадах ще разом із своїми кумирами і наставниками. Олімпійським дебютом для нього став Турин 2006 року. Пам’ятаю, як ми, група українських журналістів, акредитованих на цих Іграх, виокремлювали в олімпійській програмі саме чоловічий фристайл. Адже олімпійські ліцензії тоді вибороли четверо наших лижних акробатів – Енвер Аблаєв, Станіслав Кравчук, Ігор Ішутко і Олександр Абраменко. На жаль, кваліфікаційний етап зумів тоді подолати лише перший з них. Що ж до Абраменка, то він посів тільки 27-е місце. Через чотири роки у Ванкувері (Канада) Олександр виступив не набагато краще (24-е місце). А от у Сочі зумів зайняти високе шосте місце.
Отже, Південна Корея, Пхьончхан: четверта олімпійська спроба. До неї – це ми вже знаємо – Абраменко йшов важко, через випробування. Травма коліна змусила його по суті викреслити з підготовки 2016-й рік. Не додавав настрою і затяжний конфлікт навколо Миколаївської спортивної бази «Спартак» з єдиним в Україні унікальним трампліном для тренувань лижників-акробатів. Вона була продана, а по суті по-рейдерськи захоплена. Справу цю передали в суд. Судді спочатку підтримали рейдерів. Тяжба тривала майже два роки. І тільки торік базу повернули у державну власність, і старший тренер збірної України із фристайлу, наставник Олександра Абрамова Юрій Кобельник відновив тут тренувальні заняття.
Як було здобуте Олександром Абрамовим золото в лижній акробатиці, ми з вами бачили по телевізору. Переповідати хід змагань і рух по кваліфікаційних щаблях угору нашого атлета, мабуть, немає сенсу. Лише кілька деталей. Букмекери зовсім не ставили на перемогу українця. Йому вони відвели тільки п’яту позицію. Фаворитами були два китайці – Ци Гуанпу і Цзя Цзунян. Варто зазначити, що українець у першій кваліфікації посів лише 9-е місце, а в повторній – четверте. З четвертого місця він стартував і у вирішальній спробі. Потрібно було ризикувати. І Олександр обрав для заключного стрибка найскладнішу програму. У нього не було перед Олімпіадою часу її вивчити і відшліфувати. Вже після щасливої розв’язки в інтерв’ю для Першого українського телеканалу він зізнався, що його перемога здається йому як казка, просто як сон: «До останньої секунди змагань була дуже напружена боротьба. Хвилини очікування останнього стрибка були дуже нервовими. Відзначу, що мій фінальний стрибок був найкращим у сезоні. Піти на його виконання – це був великий ризик, але я впорався й, думаю, виправдав очікування не тільки свої, а й усієї України».
Насамкінець хотілося б сказати ось про що. Так, ми, можливо, невдоволені тим, що на сьогодні в українських олімпійців лише одна медаль, що більшість наших спортсменів займають дуже далекі від олімпійських п’єдесталів місця, і нерідко хто з нас називає їх «туристами», а не бійцями за перемогу. Але задумаймось над феноменом Олександра Абраменка. Адже на перших двох своїх Олімпіадах він теж займав місця аж у третій десятці. Але ось набрався досвіду, відточив майстерність, ускладнив «програму польотів», виявив неабияку волю до перемоги і став першим на Олімпіаді у Пхьончхані-2018. Дай Боже, і нинішні молоді дебютанти Олімпіади, пройшовши її виснажливі випробування, набувши досвіду, відгранивши свій талант, пройдуть такий же не встелений трояндами шлях до золотої олімпійської вершини і уславлять Україну, як це зробив минулої неділі уродженець рівнинного, малосніжного Миколаєва Олександр Абраменко.
Михайло Сорока
реклама