Чому в «Динамо» все погано
Антирекорд «Динамо» - 5 матчів поспіль без перемог в чемпіонаті України спричинив як хвилю критики, так і спроби розібратися у тому, що трапилось. На жаль, криза київського клубу не стала якоюсь сенсацією. До цього стану «Динамо» йшло поступово і впевнено. Це той приклад, коли керівництво, тренерський штаб та футболісти стали заручниками несприятливих обставин і власних помилок.
Мотивація, кадри і травми
Об’єктивно не можна сказати, що у «Динамо» зараз найслабший склад за останні роки. Є достатньо класних виконавців. Хачеріді, Віда, Піварич, Гармаш, Сидорчук, Буяльський, Гонсалес, Мбокані, Мораес, Кравець – хіба з них не можна зробити сильну команду, яка б претендувала на чемпіонство в УПЛ та плей-офф в Лізі Європи? Але хтось не у формі, хтось постійно лікується (Хачеріді, Циганков, Сидорчук, Мораес), а хтось відверто вже не бачить себе в «Динамо» (Віда, Гонсалес, Мбокані).
Кажуть, що гравцям бракує мотивації. Звідси провальні перші тайми зі «Скендербеу» і «Партизаном» в ЛЧ, катастрофічні відрізки в матчах УПЛ із «Зорею» та «Чорноморцем». «Виховна» робота Олександра Хацкевича і його помічника Олега Лужного в роздягалці якось не в’яжеться з поняттям професіоналізму у гравців. Їм або важко налаштовуватись на матчі, або ж просто байдуже за командний результат. Якщо другий варіант має підстави, то клуб вже давно мав вилучити зі складу таких «шкідників».
Ігрові проблеми
Осінні матчі засвітили у команди Хацкевича дві великі ігрові проблеми. Перша - це постійні провали в захисті. Причини провалів, як низький клас виконавців (Кадар, Пантич, Кенджора) та індивідуальні помилки, так і повільне повернення в захист після втрати м’яча, і відсутність компактності в опорній зоні та захисті. Гравці «Динамо» дають занадто багато вільного простору супернику. При цьому, як показав матч проти «Шахтаря» (0:0), динамівський захист не є безнадійним. Якщо хочуть, то там здатні «перекрити кисень» сильній лінії нападу. Але чому таке трапляється раз на десять матчів?
Друга проблема – одноманітність в атаці. Кияни зловживають флангами, роблять багато механічних навісів на Мбокані, мало створюють проникаючих атак через центр. Причина тут на поверхні – у Хацкевича немає достатньо виконавців, які вміють віддати гострий середній пас. Скажімо, мало загострень і проходів ми побачили в цьому сезоні від Гонсалеса і Мораеса. Наступу «Динамо» не вистачає Ярмоленка, але до цієї втрати тренерський штаб мав підготуватися.
Ярмоленко, Хацкевич та завищені очікування
Залежність динамівської атаки від Андрія Ярмоленка виявилась куди сильнішою, ніж вважалось. Після від’їзду Андрія в «Боруссію» на його позиції правого півзахисника мав грати талановитий Циганков. Але якісно зігравши лише в одному матчі, він травмувався і далі там Хацкевич експериментує з Морозюком, Мораесом і навіть Бесєдіним. Виходить наразі так собі. Фланг, який ще недавно був магістральним для динамівських атак, заріс травою.
До слова про Хацкевича. Вже зрозуміло, білоруського фахівця якщо і брали в «Динамо» з певними ідеями та стратегією, то йому нині не до цього. Останні два місяці Хацкевич тільки тим і займається, що латає дірки у складі та нервово шукає хоч якусь робочу модель в атаці. Виправдання тренера звучать очікувано – «немає класу, немає креативу, немає виконавців». Щодо нових виконавців, то це ніби і закид в бік Ігоря Суркіса, але фраза «не всі хочуть сюди їхати» пояснює все. Часи, коли в заможне «Динамо» їхали потенційно зіркові балканці і бразильці, минули. А на ім’я клубу клюють зараз хіба що другосортні легіонери.
А взагалі-то увесь драматизм ситуації розігнали ми з вами – вболівальники та журналісти. Наш рівень очікувань від «Динамо» виявився занадто завищеним. Таке враження, що загальна деградація УПЛ і зниження клубних ресурсів мали обійти стороною динамівську команду. А от і не обійшли. Маємо сьогодні ту команду, яка відповідає реаліям нашого футболу. Інша річ, що будь-яку кризу можна подолати. Справа у часі та ціні.
Святослав Василик, Київ
