Один гол, три очки, політ нормальний
Збірна під керівництвом Андрія Шевченка змінюється, і ці зміни поки що тішать. В Одесі «синьо-жовті» мали продемонструвати, як вони грають першим номером і долають насичений захист. А з цим у нашої збірної завжди були проблеми. А тут ще й суперник незручний. Фіни – класна команда, яка вміє захищатися, грати на стандартах і контратакувати.
Шевченко випустив очікувану стартову одинадцятку. Попри побоювання з перших хвилин вийшов Коноплянка, який ще три дні тому не міг тренуватися через спазм м’язів. В центрі захисту вийшла досвідчена «шахтарська» пара Кучер – Ракицький. А в нападі тренерський штаб прогнозовано зробив ставку на Кравця. Єдиного сьогодні українського форварда, гідного грати в основі «синьо-жовтих».
Розгойдувати міцний захист гостей наші стали через фланги. Крайні захисники Бутко і Соболь, за задумом Шевченка, перетворились на важливий елемент «синьо-жовтих» атак. Ось і цього разу саме вони почали створювати перші загрози біля воріт суперника.
Активним з перших хвилин був і Коноплянка. Це і зрозуміло, адже йому доводилось захищати свій статус основного. Євген давно вже не показував у збірній сильної гри. А конкуренти (Караваєв, Петряк, Циганков) серйозно підпирають.
Поволі наші розхитали захист фінів та забили цілком логічний м’яч. Коноплянка і Кравець зробили те, що і мали зробити. Перший прострілив, інший загнав м’яч у ворота.
Взагалі за перший тайм нашій збірній слід подякувати. Були бажання, ідеї, рух. Що сталось після перерви – питання до тренерів. Гра стала обережною. Темп атак знизився. Українці більше контролювали м’яч, але при цьому фіни майже не помилялись і активніше йшли вперед.
Приблизно за 20 хвилин до кінця фіни взагалі вирівняли гру. Наші чи то втомились, чи то план такий був у Шевченка. На щастя, клас суперника не дозволив їм використати свої напівмоменти і ми всі полегшено зітхнули після фінального свистка. Очевидно, причина скромної перемоги і млявого другого тайму в тому, що нижче своїх можливостей відіграли організатори атак – Ярмоленко, Коваленко, Зінченко. Лише Коноплянка намагався творити на полі. Ну, і Кравець підтвердив свій нюх на голи.
Що маємо у підсумку? А маємо, дуже важливу перемогу і дуже важливі три очки. Так, до якості гри є запитання. «Синьо-жовті» цього разу зіграли занадто прагматично і нагадали команду Фоменка – безбарвну та схематичну. На жаль, знову є претензії до захисту і до поганої звички «колекціонувати» жовті картки. Але можливо ми забагато хочемо від команди, яка переживає реконструкцію. Сподіваємось, задоволення від результату додасть нашим гравцям бажання працювати і вдосконалюватись далі.
Святослав Василик, Київ
