Сезон на смітник, або Як київському «Динамо» виходити з кризи

Криза, про яку попереджали

Минуло більше місяця від того часу, як «Динамо» отримало останню перемогу. Далі кияни забуксували – поразка від «Ворскли» 0:2, нічия з «Шахтарем» 1:1, невдачі з «Наполі» 1:2 та «Зорею» 0:1. Вперше за дуже багато років «Динамо» двічі поспіль програло на власному полі в чемпіонаті, а за чотири останні матчі в активі команди Сергія Реброва лише два голи. Ну, то чим вам не криза, нехай Ребров це і заперечує.

Розбираючи причини, експерти в першу чергу звернули увагу на статистику. А вона показала – у порівнянні з минулим сезоном усі показники в атаці стали гірші. Стало менше ударів (було в середньому 16 – стало 14), менше швидких атак з ударами, гострих передач, вдалих фінтів. Впала точність ударів (було 38% - стало 34%). При цьому показники в захисті ніби й покращились, але результативних помилок стало більше. Як наслідок, на нуль «Динамо» зіграло всього 2 матчі з 9.

Серед причин поразок і погіршення гри одразу називали провальне міжсезоння, травми лідерів, помітну втрату мотивації у кількох ключових виконавців. Перший чинник пояснити просто – криза. Президент «Динамо» Ігор Суркіс не витратив ні копійки на нових футболістів, а запрошені вільними агентами Гладкий і Громов гри не посилили. Ситуація можливо і змінилась якби продали Ярмоленка, але після провального Євро-2016 на Андрія попиту не було. Пропозицію «Евертона» за кілька годин до закриття трансферного вікна до уваги не беремо. На «пожежний» продаж кращого гравця керівництво киян не наважилось.

Про травми багато казав Ребров. Хачеріді, Ярмоленко, Віда, Даніло Сілва періодично опинялись у лазареті. Через це тренер вдавався до вимушеної ротації, яка, за його словами, суттєво заважала налагодити гру. Скажімо, сьогодні відсутність в стартовому складі Ярмоленка, або ж його погана форма – це справжня катастрофа для «Динамо». Ребров навіть не починав долати «ярмоленкозалежність» своєї команди, хоча готувати Андрію рівнозначну заміну мали вже давно.

Щодо мотивації, то першим цю тему зачепив вже колишній помічник Реброва Рауль Ріанчо. Весною він заявив, що команді необхідні посилення та чистка. Прізвищ Ріанчо не назвав, але його фразу про кількох ключових гравців, які не бажають залишати «зону комфорту», обговорили усі. До цієї зони записували Хачеріді, Гармаша, Сидорчука. Нещодавно слова Ріанчо повторив Суркіс і пригрозив – усіх хто не здатен повернути мотивацію він вже взимку виставить на трансфер!

Сезон великих змін: нова ціль, нова команда

В середині вересня не варто говорити про вже провальний сезон «Динамо». Серія невдач може виявитись тимчасовою, тому дуже добре що сам Суркіс закрив тему відставки Реброва. «Я йому цілком довіряю і раджу активніше підключати молодь. Хай провал, але через два роки буде конкурентоспроможна команда», - заявив президент, відверто змінивши пріоритети «Динамо» на цей сезон.

Це поки що не виглядає як план «Б», але це куди привабливіше ніж ставити тренеру ультиматум, чи хапати на ринку чергового вільного агента. Звичайно, офіційно ніхто не відмовлятиметься від завдань на сезон – чемпіонство і плей-офф ЛЧ. Втім це не заважатиме починати перебудову. Як перший крок вважатимемо ймовірний зимовий розпродаж. В списку на вихід як зірки (Ярмоленко, Хачеріді), так і баласт (прізвища додумайте самі).

Крок другий - оновлення команди. Воно, за великим рахунком, вже почалося. Як на потенційних гравців основи вже дивляться на Буяльського, Мякушко, Корзуна. Крім них Ребров почав потихеньку підпускати динамівську молодь – захисника Очігаву, хавбека Циганкова, форварда Беседіна. Невдовзі мають отримати шанс Бурда, Михайличенко-молодший, Шапаренко і Хльобас, якого можуть вже взимку повернути з оренди у «Ворсклі». Тобто, талантів достатньо, потрібно з ними працювати і довіряти їм.

Нове мислення і порятунок «Динамо»

Оновлювати потрібно і клубну академію. Насамперед, з метою змінити щось з позиційними атаками команди. В матчах українського чемпіонату «Динамо» в середньому 70% ігрового часу володіє м’ячем і тримає в облозі чужі ворота. Однак грати проти киян всі вже давно навчились, навіть проти їхніх славнозвісних контратак. В цьому сезоні команда Реброва настільки загрузла у «болоті», що нездатна взагалі створювати швидкі результативні атаки, а ударами вона завершила лише 6% контратак.

Винні в цьому всі. І футболісти, і Ребров, і академія. Сьогодні в «Динамо» просто нікому диригувати атаками. Технічні Ярмоленко і Гонсалес це все ж більше флангові гравці, надії на Рибалку не справдились, не той рівень майстерності, а решта центральних півзахисників Гармаш, Сидорчук, Буяльський, Корзун відверті руйнівники. Вони вміють йти в атаку, але не вміють керувати наступом.

От і виходить, що кожного матчу ми спостерігаємо нудне видовище, де у команди один завчений маневр (Ярмоленко зміщується з флангу в центр) і вся надія - стандарти. Запрошення іспанських тренерів в академію мало змінити ситуацію на рівні ігрових інстинктів. Наскільки їх робота успішна і має показати омолодження першої команди. Хоча процес закладання футбольного інтелекту динамівців має розпочинатись ще у дитячому футболі. Це головний резерв клубу про який має подбати керівництво.

До речі, про керівництво.  Ще кілька років тому «Металіст» та « Дніпро» мало в чому поступалися «Динамо» за рівнем фінансування та складом. Але щойно почались проблеми у їхніх власників-олігархів (Курченко, Коломойський), як клуби стали тонути. «Дніпро» перейшов на жорсткий економ-режим, а «Металіст» зник взагалі. Навіть «Шахтар» Ахметова перестав купувати новачків. Коли життєдіяльність клуба залежить від благополуччя однієї людини, хай і заможної, це завжди ризик швидко втратити все. Тим більше зараз, коли українських олігархів трясе мов на вулкані.

Можна погодитись, що статус київського гранда гарантуватиме йому існування і після «епохи Суркісів». Але якими будуть втрати ніхто спрогнозувати не може. Який вихід? Були ідеї продавати акції клубу, але далі розмов нічого не зрушилось. Нині є пропозиція заснувати фонд порятунку клубу на випадок форс-мажора з власниками. Думка слушна і хочеться дізнатись подробиці. Особливо про гарантії безпеки подібного фонду. В історія футболу було немало прикладів коли саме вболівальники рятували клуби і не хочеться навіть думати, що така ідея здатна обернутись аферою.

Святослав Василик, Київ