Відлуння в Ріо Сочинського детективу

Відлуння в Ріо Сочинського детективу

Аналітика
4041
Ukrinform
Чи стане нинішня Олімпіада переломною у боротьбі з допінговим злом?

Немає, мабуть, такого спортсмена, який би перед змаганнями і під час них зберігав абсолютний, так би мовити, олімпійський спокій. Але така вже спортивна доля, особливо доля переможців і призерів, що їм доводиться хвилюватись і після фінішів. Бо тоді вони потрапляють в руки інших «суддів», які невидимі для стороннього ока, сидять у тихих лабораторія і виносять свій безпристрасний вердикт: винен чи ні, вживав перед стартом стимулюючі препарати чи переміг чесно. Ці люди – з неурядової, створеної у 1999 році організації ВАДА (англійською – World Anti-Doping Agency –WADA).

У Ріо-де-Жанейро їхній контроль особливо жорсткий. Тут за підтримки Фонду розвитку (LEBDOP/LADETEC) споруджено нову антидопінгову лабораторію, під дахом якої зібрані усі офіційні лабораторії допінг-служб Олімпіади. І ці служби працюють нині з підвищеним навантаженням. За дні змагань у спортсменів буде взято понад п΄ять тисяч проб. І насамперед – у тих, хто завойовує олімпійські нагороди. Це, звичайно, неабияке психологічне випробування для спортсменів. Але іншого шляху, як вважають керівники МОК і ВАДА та організатори Ігор, немає. Бо якщо послабити допінг-контроль, а тим більше закрити на цю проблему очі, то в результаті ми матимемо гостроконкурентне змагання не спортсменів, а фармакологів. З усіма негативними наслідками, і передусім для здоров΄я і життя атлетів.

Допінгові трагедії

Власне, саме з допінгових трагедій почалася боротьба із стимуляторами. Так, у 1886 році сталася перша з них: від вживання заборонених препаратів  помер англійський велосипедист Девід Лінтон. У 1904 році на Олімпіаді в Сент-Луїсі (США) після фінішу в марафоні ледве вижив американський легкоатлет-марафонець Томас Хікс. На Іграх 1960 року в Римі помер на трасі змагань данський велосипедист Кнуд Йенсен. І подібних прикладів, на жаль, не бракує. Ось чому МОК забив тривогу і розгорнув цілеспрямовану й нещадну боротьбу з цим «ворогом номер один» олімпійського і загалом спортивного руху. Офіційним її початком вважається прийнята в 1962 році сесією МОК резолюція, в якій прозвучав заклик до спортивних федерацій і національних олімпійських комітетів активно протидіяти допінгу в спорті.

Відтоді ця боротьба тривала «з перемінним успіхом»: виявлялися поодинокі, нерідко «гучні» випадки вживання стимуляторів, фармакологи знаходили нові допінгові препарати в обхід заборон, не дрімали й антидопінгові організації і, насамперед, ВАДА, яка створила по світу цілу мережу своїх лабораторій. Але навіть на цьому фоні всіх у спорті потрясла неймовірна історія з вживанням стимуляторів спортсменами Росії на зимовій Олімпіаді 2014 року в Сочі. Неймовірна тому, що була створена ціла система недозволеного використання допінгових препаратів, і її організаторами виступили державні спортивні органи РФ.

«Люди вітали олімпійських чемпіонів, а ми міняли зразки сечі»

Можливо, світ так би й не дізнався про це, якби не зізнання для газети «New-York Times» Григорія Родченкова, колишнього керівника Московської антидопінгової лабораторії, який під тиском обставин, передусім, через загрозу для свого життя, змушений був покинути Росію. Він розповів про те, що особисто створив допінговий коктейль – суміш з трьох препаратів: метанола, тренболона і оксандролона. Ця суміш дозволяла російським спортсменам після тренувальних навантажень демонструвати відмінну спортивну форму в ході змагань. Родченков показав газеті отриманий електронною поштою від Мінспорту Росії список спортсменів, які вживали допінг-препарати. На випадок, якщо хто-небудь з них вигравав олімпійську медаль, Родченков та його «суміжники» мали замінити зразки сечі спортсмена, передані для допінг-проб.

Далі історія з підміною набувала детективного характеру. Як стверджує Родченков, російські антидопінгові експерти і співробітники ФСБ підміняли допінг-проби російських спортсменів на чисті зразки, взяті за кілька місяців до Сочинської Олімпіади. Вони передавали ці зразки через замасковану дірку в стіні розміром з кулак. «Люди вітали успіх олімпійських чемпіонів, а ми сиділи як божевільні і міняли зразки сечі», – розповів газеті Родченков. За його словами, всього було замінено 100 допінг-тестів, які б дали позитивний результат, тобто виявили вживання допінгу. Його вживали головні зірки олімпійської збірної Росії, у тому числі 14 лижників та два бобслеїсти, які у підсумку виграли золоті медалі. До речі, за свою активну роботу Родченков був удостоєний нагороди Володимира Путіна – отримав орден Дружби народів. Нагадаємо, що в Сочі російські спортсмени виграли 33 медалі, з яких 13 золотих, помітно випередивши у загальнокомандному заліку норвежців, тоді як за чотири роки перед цим у Ванкувері Росія завоювала лише 15 нагород (3 золотих) і посіла тільки 11-е місце.

Після Сочі детектив став трилером. У листопаді 2015 року Всесвітнє антидопінгове агентство представило доповідь, у якій стверджувалося, що в роботу очолюваного Родченковим Московського антидопінгового центру активно втручалися російські спецслужби, а Родченков перед перевіркою ВАДА дав вказівку знищити 1417 допінг-проб спортсменів. Після публікації доповіді російські владні органи змусили його піти у відставку. Боячись за своє життя, Родченков у січні нинішнього року переїхав до Лос-Анджелеса. Побоювання були небезпідставними: два його колеги з антидопінгових служб раптово і майже в один і той же час померли. Емігрувавши до США, Родченков вирішив не мовчати і у вже згаданому інтерв΄ю для «New-York Times» розповів про махінації з допінг-пробами, в яких йому була відведена провідна роль. Міністр спорту Росії Віталій Мутко назвав ці зізнання політичними спекуляціями, «інформаційною атакою на російський спорт». Мовляв, ніяких фактів, які б це підтвердили немає. Але у Всесвітньому антидопінговому агентстві, судячи з усього, думали інакше. Як заявив глава ВАДА Крейг Рідді, нічого не доказано, але всім все зрозуміло. Втім, розслідування покаже.

Однозначні висновки комісії Макларена

Як відомо, продовженням цієї історії стало прийняте в листопаді минулого року  рішення Міжнародної асоціації легкоатлетичних асоціацій (ІААФ) за численні випадки вживання допінгу російськими атлетами відсторонити Всеросійську федерацію легкої атлетики (ВФЛА), а відповідно і атлетів, від міжнародних змагань, включаючи Олімпіаду в Ріо-де-Жанейро. У травні цього року президент Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах навіть допустив варіант з усуненням від Ігор не тільки легкоатлетів, а й усіх олімпійців Росії. Втім, до цього не дійшло. Росія включила всі свої важелі впливу на МОК, і на нараді його членів у Лозанні було прийняте «соломонове» рішення: МОК підтримав рішення ІААФ щодо відсторонення російських легкоатлетів від Олімпіади в Ріо, але водночас висловився за те, щоб допустити до участі в Іграх-2016 тих із них, яким Міжнародна федерація легкої атлетики надасть індивідуальні дозволи, тобто «чистим» спортсменам.

Трохи згодом Спортивний арбітражний суд у Лозанні не задовольнив позов Олімпійського комітету Росії до ІААФ, і таким чином легкоатлети Росії були позбавлені права змагатися в Ріо. Ще більш загострило ситуацію оприлюднення підсумків розслідування, проведеного незалежною комісією ВАДА, очолюваною Річардом Маклареном. Комісія зробила однозначний висновок: застосування допінгу в Росії мало системний характер і спиралось на підтримку відповідних державних органів. Агентство ВАДА рекомендувало МОК повністю відсторонити російську олімпійську збірну від участі в Іграх-2016. Зрештою, як відомо, МОК не став цього робити. Виконком Міжнародного олімпійського комітету  переклав остаточне рішення щодо «чистих» і «нечистих» спортсменів Росії на міжнародні спортивні федерації, які мали проаналізувати інформацію, що міститься в доповіді Макларена, виокремивши в ній всі імена порушників антидопінгових правил, включаючи спортсменів, офіційних осіб і чиновників Росії. Ніхто із них не допущений і не акредитований на Олімпійські ігри. МОК, зокрема, оголосив про недопущення всіх співробітників Міністерства спорту Росії, включаючи міністра Віталія Мутко. Щодо легкоатлетів Росії, то виняток було зроблено лише для однієї з них, для Дар’ї Клішиної. Минулої середи вона вийшла у сектор для стрибків у довжину, привернувши до себе підвищену увагу (принаймні, її час від часу показували великим планом телеоператори , які працювали в секторі). Але дива не  сталося: росіянка з посереднім результатом 6 м 63 см зайняла в стрибках у довжину лише дев’яте місце.

*   *   *

Чи стане Олімпіада в Ріо переломною у боротьбі із допінговим злом? Оптимісти вважають, що стане і що МОК та ВАДА врешті-решт опанують  ситуацію. Але й скептиків не бракує. Як можна протидіяти цьому злу, вважають вони, якщо йдеться не тільки про окремих непорядних спортсменів та їхніх тренерів, а й владні структури деяких країн.

Втім, поживемо – побачимо. Підведення підсумків Ігор-2016, у тому числі й щодо контролю за вживанням стимулюючих препаратів, вже не за горами. А поки що після виснажливих випробувань на аренах змагань і навіть після тріумфального сходження на олімпійський п΄єдестал, спортсмени змушені приречено йти в лабораторії і з тривогою в серці чекати допінгового вердикту: «чистий» чи ні.

Михайло Сорока (Укрінформ), Ріо-де-Жанейро


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-