Хто ризикне грати в олімпійську «рулетку»?

Хто ризикне грати в олімпійську «рулетку»?

2007
Ukrinform
Увагу до легкоатлетичних стартів підігріли допінгові скандали.

12 серпня на Олімпіаді в Ріо починається легкоатлетична програма. У цьому виді спорту буде розіграно найбільше комплектів олімпійських нагород – 47. Тобто більш як шоста частина. До «королеви спорту» на всіх змаганнях, а тим більше олімпійських, прикута підвищена увага. Але цього разу вона «підігріта» допінговим скандалом. Міжнародна федерація легкоатлетичних асоціацій (ІААФ) вперше за всю новітню історію Олімпіад не допустила до Ігор цілу команду – легкоатлетичну збірну Росії. Є й інші моменти, які викликають до легкоатлетичних стартів особливий інтерес. Йдеться, зокрема, про участь у них Усейна Болта: це для нього буде третя Олімпіада. Для спринтера, тим більше претендента на перемогу на коротких дистанціях, це унікальний випадок. Хто, як не Валерій Борзов, який виступав у спринті на двох Олімпіадах і здобув на першій з них, у Мюнхені-72 два золота, срібло і бронзу, а через чотири роки у Монреалі бронзу на стометрівці, може компетентно судити про особливості і перспективи легкоатлетичних змагань в олімпійському Ріо-де-Жанейро?

«Очікую падіння результатів»

– Чого ви насамперед від них чекаєте?

– Я просив би вас під час відвідання цих змагань звернути увагу на деякі обставини. Ось зараз оголошена нульова толерантність до застосування допінгу. Сталися серйозні конфлікти щодо вживання заборонених препаратів. Це означає, що наступив переломний момент, коли питання допінгу буде знято майже на сто відсотків. Відступу не буде. Тепер або будуть винайдені якісь нові хитромудрі способи в обхід заборон, або які-небудь дурні ітимуть на ризик, гратимуть «в рулетку».

Звідси перше, що я очікую, – це падіння результатів. А друге, на ці змагання і на перспективу, – зміна конституції тіла спортсмена у швидкісно-силових видах спорту. Візьміть спринтерів. Я подивився на атлетів однієї з центральноамериканських країн: у них вже немає гормональних «банок». От я хотів би, щоб ви звернули на це увагу. Якщо, звичайно, це підтвердиться і ви це побачите. Подивіться не тільки на спринт, а й на плавання, штовхання, метання... Зверніть увагу на результати в метанні молота, списа, диска, штовхання ядра. Скільки там тримаються рекорди світу і які результати в цих видах зараз, наскільки вони зменшилися.

Про що це свідчить? А про те, що система найвищих досягнень, рекордів у спорті працювала переважно на стимуляторах. Це робилось, передусім, для вищих прибутків. Неконтрольована комерціалізація у спорті приводить до безкінечної гонки, у якій зиск має той, у кого більші фінансові ресурси і наукові розробки. Тому й виникла пожежа, і цьому була оголошена нульова терпимість (толерантність). Відбуваються зміни в напрямку нормалізації ситуації.

Головне – щоб не було травм

– А якою бачиться вам ситуація в українській легкій атлетиці?

– Щоб довго не балакати, приведе вам таку статистику: свого часу на чемпіонатах Європи наші легкоатлети завойовували 18 медалей, а в цьому році – лише одна. На Олімпіаді ми можемо розраховувати на Бондаренка. Якщо, звісно, йому не заважатиме травма і він зможе підійти до дня змагань у необхідній формі. Повторюю: головне – щоб не було травм. Я був у цій шкурі і можу про це судити. На прізвища надіятися не доводиться: якщо системно не відпрацював під час підготовки, сподіватися на олімпійську перемогу марно.

На чемпіонаті Європи єдину перемогу з наших атлетів здобула рівенчанка Наталія Прищепа, яка виграла 800-метрівку. Причому впевнено. Якщо вона пройде допінг на ЕПО, тобто кров΄яний допінг, і якщо так само впевнено виступить на Іграх у Ріо, то це означатиме появу в нашому спорті нової зірки. От бачите: ми дожились до того, що змушені чекати результатів допінг-проб і не можемо просто похвалити спортсменку за перемогу.

Крім Бондаренка і Прищепи, можемо сподіватися на успішний виступ Солодухи у потрійному стрибку, наших атлетів у спортивній ходьбі.

– А жіноча естафета 4х100?

– Добре було б, але там немає належних індивідуальних швидкостей. Ми виграємо різні змагання і про це гучно заявляємо. Але справжню силу наших атлетів показують чемпіонати Європи і світу. І, звичайно, Олімпійські ігри. Чому Європа? Бо інколи буває, що в тій чи іншій дисципліні всі кращі спортсмени – у Європі. Але частіше все ж таки виходить, що справжню силу спортсмена показую чемпіонати світу і Олімпіади. Ви подивіться, скільки медалей виграли на сьогоднішній день у Ріо представники Азії. Не тільки Китай, Корея, Японія, а В’єтнам, Тайланд, Тайвань. На очах прогресують атлети Індії і Індонезії.

На Олімпіаді у зв΄язку з посиленим допінг-контролем всі виступатимуть, так би мовити, на своїх ресурсах і можливостях, без фармакології. Як воно «станцюється»? Це велике питання. Я на нього відповісти не можу.

Великий спринт у сні і наяву

– Ви часто вживаєте такі слова, як система, методика, програма підготовки. Тоді давайте повернемось у пору ваших активних занять спортом, коли ви виграли дві золотих, срібну і дві бронзові медалі. Цим ви завдячуєте методиці, системі підготовки? Вона тоді справді вивела вас на ці переможні фініші у спринті, в якому майже завжди домінували американські атлети?

– Скажу більше: була не тільки система і методика, а й школа. Наприклад, крім мене, виступав тоді Федір Панкратов, який на 60-метрівці у залі повторив світовий рекорд – 6,4 секунди. Після нього настала моя черга, і на мені це було реалізовано у вищому варіанті. Чому? Я прийшов у великий спорт, отримавши базову підготовку в Новій Каховці, в унікального тренера Бориса Івановича Войтаса. Де я там тільки не тренувався: на піску, на річці, на морі… Коротко кажучи, там я отримав унікальну базову, загальнофізичну  підготовку. Без неї не вдалося б реалізувати високоінтенсивну вузькоспеціалізовану підготовку, якою займався Валентин Васильович Петровський.

– Для мене все-таки дивно. Як у невеличкому місті, в районному центрі Херсонської області, раптом виростає спринтер, який порушує гегемонію американців, регулярно перемагає на чемпіонатах світу, а головне – домінує у спринті на Олімпійських іграх 1972 року.

– Секретів немає. Народився і ріс у Новій Каховці, де в цей час працював чудовий тренер. До речі, я підготував до друку книжку – вона вже передана до видавництва – і в ній буде все про моє життя у спорті. Назвав її «Большой спринт во сне и наяву». Я колись вважав, що біографічні видання – це добре, але, як на мене, там немає чого читати. А про що моя книга? У ній дається повномасштабне, на основі збережених шести зошитів, відтворення кожного з моїх тодішніх тренувань за уніфікованою системою. В чому її уніфікованість? Одне з одним тренування можна порівняти, бо я фіксував їх за дванадцятьма показниками – біг, стрибки, крос, штанга тощо. Крім цього, я складав табличку цих результатів за підсумками кожного місяця. І так тринадцять років.

– Зізнаюсь, що я прихильник вашого спортивного таланту, ще з тих часів, із середини шістдесятих років, коли ви, юнак із Нової Каховки, вперше заявили про себе спочатку на українській, а потім всесоюзній і світовій аренах. Мені думається, що ваша бронзова медаль на стометрівці в 1976 році у Монреалі має не меншу, якщо не більшу, вагу, ніж дві золоті нагороди олімпійського Мюнхена-72. Адже втриматися на світовому рівні стільки років не в якій-небудь спортивній дисципліні, а в спринті, дано не кожному бігуну. Чи я помиляюсь?

– Принаймні, вона для мене значить і має вагу більшу, ніж бронза. Через дві обставини. Передусім тому, що це була моя друга Олімпіада, а, по-друге, тому, що за місяць до стартів у Монреалі я був травмований. Це майже така ж сама ситуація, як зараз у Бондаренка. Тому я в Монреалі «не добрав», хоч біг на повну силу і до того ж був готовий краще, ніж у Мюнхені. Але ще Петровський казав: ворота удачі відкриваються один раз…

Зверніть увагу: я закінчив виступати у великому спорті у віці 28 років. А зараз спринтери бігають до 35-літнього віку. Чому? Ви подивіться на тіло кожного з них. У них шкіра – як пергамент. Крізь неї проглядаються м΄язи, бо під нею немає жирової прокладки. У них під щкірою немає жиру. Тому що вживаються стимулятори.

Загадка Усейна Болта

– А як щодо феномену спринтера з Ямайки Усейна Болта?

– А я про нього нічого не знаю. Мені невідомо, як він тренується. Те, що він показує феноменальні результати, те, як він «крутить» ногами і що це унікальна «машина» – сто відсотків. Але це для мене загадка. І ще одна загадка: чому він після фінішу, коли встановлював світові рекорди, показував видатні результати, був мокрий. Звідки вода, адже атлети виснажені? Це просто питання. Я хочу сказати лише одне. Якщо атлет після бігу на сто метрів мокрий, то це значить, що він пережив шок. Саме при шокові людина стає миттєво мокра. Чому і як це відбувається в Усейна Болта, не знаю.

– Лишилося недовго чекати, як він виступить у спринті на Олімпіаді в Ріо.

– Побачимо. Принаймні я його феномен пояснити не можу. Напевне, міг би, якби знав, як він тренується, яку методику використовує, які вправи і в якому обсязі виконує. А так, повторюю, він для мене – загадка.

Михайло Сорока (Укрінформ), Ріо-де-Жанейро


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-