Від Франції-1960 до Франції-2016: "Золоте" правило німців

Від Франції-1960 до Франції-2016: "Золоте" правило німців

1353
Ukrinform
Укрінформ продовжує згадувати історичні віхи чемпіонатів Європи з футболу. Цього разу - Англія-1996

Фінальний турнір Х чемпіонату Європи з футболу в 1996 році приймала родоначальниця футболу Англія. Переможцем стала збірна Німеччини, яка виграла у фіналі у команди Чехії за правилом "золотого" гола.

До символічної збірної Євро-1996 увійшли представники семи країн.

Воротар: Андреас Кепке (Німеччина; 12.03.1962) - довгий час був "другим" номером після Бодо Ілльгнера. Свій шанс зайняти місце у воротах збірної Німеччини отримав тільки у віці 34 років на Євро-1996. По ходу групового етапу він не пропустив жодного м'яча, а в заключному турі врятував команду від поразки у грі з італійцями, відбивши пенальті у виконанні Джанфранко Дзоли. Іншою значущою сторінкою в його біографії стала серія пенальті у півфінальній дуелі з англійцями, коли страж воріт німців не дозволив реалізувати 11-метровий Гарету Саутгейту. Завершив міжнародну кар'єру після ЧС-1998 провівши за "бундестім" 59 матчів. Пост "першого" номера Кепке передав Оліверу Кану, з яким згодом працював у збірній в якості тренера воротарів.

Захисники: Лоран Блан (Франція; 19.11.1965) - потрапляв до символічної збірної трьох чемпіонатів Європи поспіль - у 1992, 1996 і 2000 роках. Після тріумфу на ЧЄ-2000 в Бельгії і Голландії захисник пропустив через дискваліфікацію фінал ЧС-1998 і завершив кар'єру в збірній. Нині Блан очолює національну команду Франції;

Марсель Десаї (Франція; 07.09.1968) - про його цінності для збірної найкраще свідчить той факт, що цей універсальний захисник потрапляв до символічної збірної за версією УЄФА на двох чемпіонатах Європи поспіль - у 1996-му і 2000-му. Десаї допоміг французам пробитися в півфінал Євро-1996 і завоювати "золото" домашнього ЧС-1998 у фіналі якого він був вилучений з поля. Уродженець Гани провів за збірну Франції 116 матчів. Завершивши кар'єру в Катарі, став послом UNICEF;

Маттіас Заммер (Німеччина; 05.09.1967) - на Євро-1996 відзначався в обороні "бундестім" на позиції ліберо і своєю грою нагадав Франца Бекенбауера в його кращі роки. Оборонні обов'язки не заважали йому продуктивно підключатися до атак, результатом чого стали переможні голи в матчах зі збірними Росії та Хорватії. Його команда закономірно завоювала золоті медалі, а сам він, провівши усі матчі від дзвінка до дзвінка, був визнаний кращим гравцем Європи за підсумками року. Уродженець Дрездена прославився ще й тим, що після падіння Берлінської стіни став першим футболістом з НДР, що зіграв за збірну об'єднаної Німеччини. Його послужний список налічує 23 матчі і шість голів за національну команду НДР, плюс вісім голів у 51 поєдинку за збірну Німеччини. Через травму коліна у віці 30 років був змушений завершити професійну кар'єру. Нині займає посаду спортивного директора футбольного союзу Німеччини;

Паоло Мальдіні (Італія; 26.06.1968) - один з найвизначніших футболістів в історії провів понад тисячу матчів за "Мілан" і збірну. За "Скуадру Адзурру" виступав з 1988 по 2002 рік, провівши в її складі 126 поєдинків. Увійшов до символічної збірної чемпіонатів Європи 1996 і 2000 років.

Півзахисники: Пол Гаскойн (Англія; 27.05.1967) - завоював світову популярність під час ЧС-1990, проте потім надовго випав з поля зору. Виною тому - серія серйозних травм, серед яких були розрив хрестоподібних зв'язок і перелом ноги. Однак на Євро-1996 він знову показав себе у всій красі. Англієць чудово виглядав у поєдинку з шотландцями, в якому забив один з найяскравіших м'ячів турніру, вразивши ціль філігранним ударом з льоту. У наступній зустрічі проти Голландії (4:1) організував два м'ячі у ворота суперника, а у півфіналі ледь не забив "золотий" м'яч німцям. Від звання беззастережного героя нації Газзу відділили лічені сантиметри;

Карел Поборські (Чехія; 30.03.1972) - провів турнір на найвищому рівні, відразу перетворившись в зірку світового масштабу. Чого вартий один лише переможний гол у чвертьфінальному матчі з португальцями, коли чех майстерно закинув м'яч за комірець голкіперу Вітору Байї. На дебютному чемпіонаті Європи в якості окремої держави Чехія на чолі з Поборські завоювала "срібло", поступившись лише німцям. Свій останній, 118-й, матч на міжнародній арені плеймейкер провів на ЧС-2006 проти збірної Італії. В рядах національної команди він відзначився вісім разів, реалізувавши найважливіший післяматчевий пенальті у півфіналі ЧЄ-1996 з французами;

Дітер Айлтс (Німеччина; 13.12.1964) - Євро-1996 став його першим великим міжнародним турніром. На континентальному форумі він вразив всіх завидним самовладанням, тактичної виучкою і відмінною фізичною формою. Завдяки цим якостям працьовитий Айлтс встигав не тільки в атаці, але і в обороні, що розв'язувало руки ліберо Заммеру і дозволяло того регулярно підключатися до атак. Багато в чому завдяки надійним діям Айлтса німці пропустили в Англії всього три м'ячі, один з яких припав на фінал, в якому хавбек не брав участі через травму. Всього він провів 31 матч за національну команду, шість з них - в ході Євро-1996. Згодом очолював юнацьку (до 19 років) і молодіжну збірні Німеччини.

Нападаючі: Алан Ширер (Англія; 13.08.1970) - лідер атак збірної Англії блиснув на Євро-1996, перервавши безгольову серію на міжнародній арені, яка тривала 21 місяць. На домашньому турнірі Ширер продемонстрував завидну результативність, відзначившись голами в ворота Швейцарії, Шотландії, Голландії (двічі) і Німеччини. Крім того, він реалізував післяматчеві пенальті у зустрічах з іспанцями і німцями, правда, в останньому випадку родоначальники футболу були змушені визнати поразку. В якості капітана "трьох левів" двічі відзначився на Євро-2000, довівши свій особистий рахунок до 30 голів в 63 матчах. Форвард пішов зі збірної у віці 29 років. Нині Ширер - популярний в Англії футбольний експерт;

Христо Стоїчков (Болгарія; 08.02.1966) - на Євро-1996 болгари не змогли подолати бар'єр групового етапу, проте на тому турнірі Стоїчков проявив себе з найкращого боку - відзначився голами у всіх поєдинках групового етапу. За два роки до цього допоміг збірній Болгарії дійти до півфіналу чемпіонату світу-1994, поділивши лаври кращого снайпера і за підсумками року отримавши "Золотий м'яч". Володіючий непростим характером Стоїчков двічі завершував кар'єру на міжнародній арені. Останнім великим міжнародним турніром для нього став ЧС-1998, а в цілому він провів за збірну 87 матчів і забив 37 м'ячів;

Давор Шукер (Хорватія; 01.01.1968) - справжня слава до нього прийшла під час ЧС-1998 де його збірна посіла третє місце. Сам нападаючий забив шість м'ячів, за що удостоївся "Золотої бутси". Форвард дуже добре себе проявив і на Євро-1996. По ходу відбіркового циклу він забив рекордні на той момент 12 м'ячів і додав до них ще три голи у фінальній стадії, два з яких припали на поєдинок з данцями. Завершив кар'єру на міжнародній арені після ЧС-2002, забивши за збірну 45 м'ячів.

******************

Влітку 1996 року в Англію приїхали 16 найсильніших команд континенту. Господарі святкували повернення футболу додому, але золоті медалі дісталися їхньому одвічному супернику - збірній Німеччини.

Ширер приніс господарям нічию з рахунком 1:1 у стартовій дуелі зі швейцарцями, а потім вивів збірну Англії вперед у переможному матчі з Шотландією - 2:0. Другий м'яч у ворота північних сусідів провів Гаскойн. У третій зустрічі англійці розгромили Голландію з результатом 4:1 завдяки дублям Ширера і Тедді Шерінгема. Однак гол престижу, забитий Патріком Клюйвертом, приніс "помаранчевим" путівку до 1/4 фіналу, не пустивши туди збірну Шотландії.

Італійці і чинні чемпіони Європи данці не зуміли навіть вийти з групи. У чвертьфіналі точний удар Карела Поборські приніс збірній Чехії перемогу над португальцями. Постріл Маттіаса Заммера дозволив німцям переграти хорватів, тоді як збірні Англії і Франції після нульових нічиїх взяли гору в серії пенальті над іспанцями і голландцями відповідно.

Цікаво, що в 1/2 фіналу і англійці, і французи зазнали поразки в серії 11-метрових. "Триколірні" поступилися чехам, які отримали можливість виграти чемпіонат Європи після 20-річної перерви. Британці ж визнали перевагу збірної Німеччини, хоча Алан Ширер відкрив рахунок. Штефан Кунтц відновив статус-кво, а потім Гарет Саутгейт увійшов до числа невдах збірної Англії, які промахувалися з "точки" у вирішальні моменти.

За вирішальним поєдинком на стадіоні "Уемблі" спостерігало 76 тисяч глядачів. Німці, які дійшли до фіналу вп'яте, зуміли реабілітуватися перед уболівальниками за поразку від Данії чотирирічної давності. Правда, рахунок з пенальті відкрив чех Патрік Бергер. Тренер збірної Німеччини Берті Фогтс випустив на заміну Олівера Бірхоффа, і цей хід виявився надзвичайно вдалим. Спочатку високий нападаючий відновив паритет, а на четвертій хвилині доданого часу відправив чехів в нокаут, забивши перший "золотий" м'яч в історії турніру. Воротарю збірної Чехії Петру Коубі залишалося лише в розпачі впасти на газон.

За матеріалами uefa.com


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-