Від Франції-1960 до Франції-2016: Останній матч за "бронзу" в історії ЧЄ
Фінальний турнір VI чемпіонату Європи з футболу в 1980 році вдруге приймала Італія. Його переможцем стала збірна ФРН, яка виграла у команди Бельгії - 2:1.
УЄФА вирішив збільшити число учасників фінальної стадії з чотирьох до восьми, які були поділені на дві групи. Переможці квартетів у вирішальному поєдинку повинні були розіграти золоті медалі.
Іншою зміною у форматі турніру стало те, що господарі автоматично отримували путівку в фінальну стадію.
До символічної збірної Євро-1980 увійшли представники трьох країн.
Воротар: Діно Дзофф (Італія; 28.02.1942) - через 12 після років після першої перемоги збірної Італії на чемпіонаті Європи Дзофф знову з'явився у воротах "Скуадри адзурри" на ЧЄ-1980, де італійці не блищали. Пропустив перший м'яч тільки в поєдинку за третє місце з Чехословаччиною. Прославленого воротаря дальнім ударом вдалося пробити Ладиславу Юркеміку. Через два роки 40-річний Дзофф в ролі капітана національної команди відсвяткував тріумф на ЧС-1982 в Іспанії, ставши найстаршим переможцем мундіалю.
Захисники: Клаудіо Джентіле (Італія; 7.09.1953) - допоміг "Скуадрі адзуррі" в трьох матчах групового етапу зберегти свої ворота у недоторканності. У грі з англійцями майстер персональної опіки закрив самого Кевіна Кігана - на той момент володаря "Золотого м'яча". Чіпкий і безкомпромісний захисник не заробив за кар'єру жодного вилучення;
Гаетано Ширеа (Італія; 25.05.1953 - 03.09.1989) - блискуче проявив себе на Євро-1980, а два роки по тому став з італійцями чемпіоном світу. На обох турнірах, які стали зоряним часом непрохідного захисника, він відіграв всі матчі без замін. У віці 36 років загинув в автомобільній катастрофі в Польщі, куди він приїхав в пошуках талановитої молоді для "Ювентуса";
Карл-Хайнц Ферстер (ФРН; 25.07.1958) - молодший з двох братів, які виграли ЧЄ-1980, затьмарив старшого як по ходу турніру, так і у футбольній історії, куди увійшов як один з найбільш чіпких центральних захисників. У фіналі європейської першості 21-річний Ферстер повністю нейтралізував знаменитого бельгійця Яна Кулеманса;
Ханс-Петер Брігель (ФРН; 11.10.1955) - чемпіонат Європи в Італії припав на пору розквіту колишнього десятиборця. У 1980 році провів всі матчі, і німцям довелося несолодко, коли він був замінений через травму в другому таймі фіналу. Чотири роки по тому Брігель повернувся в Італію. Після десяти років в "Кайзерслаутерні" захисник допоміг скромній "Вероні" завоювати скудетто і став першим німцем, який грав за межами бундесліги і удостоївся при цьому звання кращого футболіста Німеччини.
Півзахисники: Марко Тарделлі (Італія; 24.09.1954) - став автором єдиного гола в матчі з англійцями на груповому етапі чемпіонату Європи - 1:0. Забив його Тарделлі в Турині, на домашній арені "Ювентуса", у складі якого провів десять увінчаних славою років. З "бьянконері" хавбек виграв, крім іншого, Кубок європейських чемпіонів-1984/85, після чого перейшов в "Інтер";
Ян Кулеманс (Бельгія; 28.02.1957) - у фінальному поєдинку зі збірною ФРН діяв в передній лінії, але його мікродуель з Карл-Хайнцем Ферстером залишилася за німцем. У фінальній стадії Кулеманс забив всього один м'яч, зрівнявши рахунок у стартовій зустрічі з англійцями, що не завадило йому стати кращим гравцем своєї збірної на груповому етапі;
Бернд Шустер (ФРН; 22.12.1959) - у свої 20 років взяв участь лише в двох з чотирьох матчів фінальної стадії (з Голландією і Бельгією), зате блискуче проявив себе в обох. Чемпіонат Європи в Італії залишився для нього єдиним великим турніром. Першість планети 1982 року він пропустив через травму, після чого, посварившись з Футбольним союзом Німеччини, завершив міжнародну кар'єру у віці 24 років;
Хансі Мюллер (ФРН; 27.07.1957) - в Італію цей елегантний півзахисник з чарівною лівою ногою відправився у віці 22 років в статусі нової зірки бундесліги, і в усіх фарбах продемонстрував свій потенціал. Всі чотири матчі фінальної стадії хавбек "Штутгарта" почав в стартовому складі, завдяки чому збірна ФРН значно додала в комбінаційній грі. ЧЄ-1980 став піком міжнародної кар'єри Мюллера.
Нападаючі - Карл-Хайнц Румменігге (ФРН, 25.09.1955) - поїхав на чемпіонат Європи 1980 року в ранзі найкращого бомбардира бундесліги - в тому сезоні його 26 голів допомогли "Баварії" завоювати золоті медалі. В Італії він зіграв не так результативно, але все одно провів турнір на дуже високому рівні - видав кілька класних матчів, забив вирішальний м'яч Чехословаччині і подав кутовий, з якого Хорст Хрубеш провів переможний м'яч у фіналі. Отримав "Золотий м'яч"-1980 і зберіг звання кращого футболіста Європи через рік, коли знову став найрезультативнішим гравцем німецької першості та чемпіоном країни у складі "Баварії";
Хорст Хрубеш (ФРН; 17.04.1951) - автор двох голів у фінальному матчі зі збірною Бельгії. Другий і переможний м'яч у Римі він забив на 89-й хвилині фірмовим ударом головою. Сезон завершився для форварда оглушливим успіхом, хоча кількома тижнями раніше його "Гамбург" поступився "Ноттінгем Форест" в фіналі Кубка європейських чемпіонів, а сам він отримав в тій зустрічі травму гомілкостопа.
********
Господарям - команді Італії під керівництвом Енцо Беардзота - випала складна задача - без дискваліфікованого форварда Паоло Россі битися в одній групі зі збірними Англії, Бельгії та Іспанії.
Збірна Англії прекрасно проявила себе у відбірковому циклі. В її складі був форвард світового рівня Кевін Кіган, який у 1978 і 1979 роках визнавався кращим футболістом Європи. Правда, в першому матчі з Бельгією нападаючий "Гамбурга" не зміг запалити своє прізвище на табло, і суперники поділили очки - 1:1. Після цього британці остаточно втратили шанси на участь у фіналі, поступившись з мінімальним рахунком "Скуадрі адзуррі". Італійці почали боротьбу нульовою нічиєю зі збірною Іспанії, а після перемоги над Англією розійшлися миром з бельгійцями. У підсумку збірна Бельгії під керівництвом Гі Тіса вперше в історії дійшла до фіналу крупного турніру.
В іншій групі дуже потужно виглядала збірна ФРН, у складі якої виділялися два молодих футболіста: 20-річний плеймейкер Бернд Шустер, який походив стилем на Гюнтера Нетцера, і форвард Карл-Хайнц Румменігге.
Спершу німці взяли реванш у збірної Чехословаччини за поразку у фіналі ЧЄ-1976, а потім здолали голландців з рахунком 3:2 і забезпечили собі участь у фіналі. Хет-трик тоді зробив Клаус Аллофс, на що "помаранчеві" відповіли лише двома голами під завісу зустрічі. Нарешті, в заключному поєдинку групи підопічні Юппа Дерваля розійшлися нульовою нічиєю з греками.
Півфінали були скасовані, тому в боротьбі за третє місце зійшлися збірні Італії та Чехословаччини. Основний і додатковий час завершився внічию з рахунком 1:1, а в серії пенальті точнішими були гості. Це був останній поєдинок за бронзові медалі в історії чемпіонатів Європи.
Фінал вдався на славу. Вже на 10-й хвилині Хрубеш вивів німців уперед. У другому таймі бельгійці перехопили ініціативу і відновили паритет - 11-метровий реалізував Рене Вандерейкен. Однак останнє слово залишилося за збірною ФРН. Хрубеш, який потрапив в "основу" лише через те, що Клаус Фішер зламав ногу, головою замкнув подачу Румменігге з кутового і приніс своїй команді "золото".
За матеріалами uefa.com.
На фото: збірна ФРН виграла фінал ЧЄ-1980. (Getty Images)
