«Рух без бар’єрів»: як громади формують нову культуру доступності

Коли на початку року разом із 12 пілотними громадами (згодом їх стало вже 15) розпочинали флагманський проєкт «Рух без бар’єрів», чітко розуміли, яка робота попереду. Завдання – усунути фізичні перешкоди та створити перші приклади повноцінних безбар’єрних маршрутів, які згодом можна буде масштабувати на всю країну. На цьому шляху стикаємося з викликами, які потребують системних змін, нестандартних рішень та прямого діалогу.

Справжня безбар’єрність – це не про окрему доступну будівлю або простір. Якщо до них неможливо дістатися, цінність таких рішень втрачається. Має бути цілісний маршрут, де всі пішохідні шляхи та щонайменше 75% об’єктів на ньому доступні. Якщо у нас є сучасний доступний ЦНАП чи лікарня, але шляху до них нема, ми не можемо говорити про реальну безбар’єрність. У кінцевому результаті, якого прагнемо, людина зможе вільно переміщуватися від точки А до точки Б, використовуючи доступні зупинки, громадський транспорт, інформаційну та тактильну навігацію тощо.

Наша мета проста й конкретна – прибрати бар’єри на шляху різних людей. Сьогодні понад 30% населення країни належить до маломобільних груп. Це не лише люди з інвалідністю, яких у нас понад 3,2 мільйона, а й літні люди, батьки з маленькими дітьми, вагітні жінки. Але насправді переваги від доступного простору отримують усі мешканці громади. Це культура поваги, зручності та сучасності.

Щодо викликів. По-перше, громади працюють над маршрутами в умовах старої забудови. Модернізація таких об’єктів за сучасними вимогами потребує нерідко пошуку нестандартних рішень. Хоча навіть у випадках історичної забудови знаходимо відповідь. Наприклад, уряд підтримав ініціативу Мінрозвитку та Міністерства у справах ветеранів, яка знімає бюрократичні бар’єри для облаштування пандусів та підйомників у будівлях-пам'ятках культурної спадщини. Окремий напрям – псевдобезбар’єрність, коли маємо приклади, що формально «рішення» є, але воно або не працює, або не відповідає реальним потребам людей.

На пілотних громадах лежить особлива відповідальність. У тому контексті, що саме вони закладають новий стандарт безбар’єрності, втілений у реальних об'єктах. Цей досвід та ефективні рішення стануть основою для масштабування на інші громади по всій країні.

Тому якість виконання робіт і високий рівень контролю за реалізованими змінами є критично важливими. Для цього в містах працюватимуть спеціальні моніторингові групи. До їхнього складу обов’язково увійдуть представники Державної інспекції архітектури та містобудування, а також громадського сектору. Це гарантуватиме дотримання стандартів, а нові маршрути стануть реальним, дієвим прикладом для інших міст України.

Окрім фізичних, необхідно долати бар’єри в розумінні. Важливо пояснити, що безбар’єрність особливо актуальна під час війни. Сотні тисяч людей отримали поранення й потребують нових умов для переміщення та реабілітації. Крім того, тисячі наших громадян евакуюються з прифронтових регіонів у безпечніші міста та селища. Значний відсоток серед них потребує саме доступності для успішної інтеграції на новому місці. Коли створюються умови для людей, це позитивно впливає на соціальне та економічне життя громад і країни.

Щодня мільйони українців долають бар’єри, яких легко уникнути. Високий бордюр чи сходи – для когось непомітні, а для когось перетворюються на щоденну боротьбу за право бути частиною суспільства. Згідно з нашими дослідженнями, лише 22% об’єктів публічного простору в Україні –  безбар’єрні. Це критично мало. Водночас саме завдяки досвіду громад, який є відповіддю на запит людей, формується і державна політика. За таким принципом Міністерство розвитку громад та територій розробило чіткий порядок планування та облаштування безбар’єрних транспортно-пішохідних маршрутів, який затвердив уряд у серпні. Також ми впровадили цифровий моніторинг доступності. Інтерактивна мапа ЛУН, де вже нанесено понад 55 тисяч об’єктів, дає можливість усім бачити реальний стан безбар’єрності й відстежувати прогрес у режимі реального часу.

Безбар’єрність – передусім маркер цивілізованості, поваги до людини й показник того, що громада дбає про своїх мешканців. І зміни на користь людей відбуваються вже зараз. Це конкретні кілька прикладів у пілотних громадах, які дають змогу відчути результат.

Коли у Дніпрі завершили ділянку маршруту на перетині проспектів Дмитра Яворницького та Науки, облаштували нове зручне мощення, понижені бордюри й тактильні елементи, почули реакцію дніпрянки Ольги Волкової. Вона розповідає, як раніше тут були бордюри заввишки 20 см із нерівного каменю, що створювало великі труднощі, а тепер стало значно зручніше.

У Кропивницькому з’явився оновлений тротуар на вулиці Великій Перспективній. І тут варто почути враження Нани Джинчарадзе, мами чотирирічної Кіри, дитини з ДЦП: «Наша донечка ходить відносно недавно й ще не дуже впевнено. Такі рівні доріжки їй дуже подобаються. Кірі набагато зручніше ними ходити, а ми можемо її відпустити, бо немає бордюрів чи ям. Раніше вона часто падала й після цього навіть боялася ходити».

У Вінниці в типовій дев’ятиповерхівці на вулиці Зулінського реалізували унікальне рішення: ліфт із двома входами – з під’їзду та з двору на рівні тротуару. І тепер Олексій Юрчалов, ветеран, який користується кріслом колісним, може самостійно як вийти за будинку, так і дістатися до квартири. Раніше треба було двоє людей, щоб допомогти. Також від будинку прокладено безбар’єрну пішохідну мережу до доступної зупинки.

У селищі Опішні, де раніше не було пішохідної мережі на низці ділянок, тепер збудовані нові зручні тротуари для всіх. Тут також бачимо, як до ініціативи активно долучилися й місцеві підприємці, оновивши вхідні групи та зробивши доступні підходи до своїх закладів.

Головне, що громади відходять від практики точкових рішень і створюють системні безбар’єрні маршрути. Так, поки що у проєкті пілотні 13 міст і 2 селища. Але понад 700 громад уже підготували власні пропозиції щодо маршрутів. Наша мета – щоб у майбутньому люди не мусили планувати маршрут, зважаючи на бар’єри. Вони мали б просто обирати: «куди я хочу», а не «куди я можу».

Наталія Козловська, заступниця міністра розвитку громад та територій

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства