3 серпня. Пам'ятні дати

3 серпня. Пам'ятні дати

Укрінформ
Сьогодні день пам’яті Івана Миколайчука, українського актора, кінорежисера, сценариста, знакової постаті українського кінематографа ХХ століття

Цього дня, у 1987 році, відійшов у вічність Іван Миколайчук (1941-1987). «Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко», – сказав про Івана Миколайчука Сергій Параджанов.

Попри людську любов, партійні чини не надто жалували Миколайчука – одним своїм виглядом на екрані він будив у приспаній українській душі якісь прадавні згадки про гідність, волю і незалежність.

Впродовж 10 років йому не давали жодної можливості ані самому кіно знімати, ані грати як акторові. Клеймо ворога радянської влади йому причепили після виходу фільму «Анничка», де він зіграв хлопця з УПА. Масла у вогонь підлив випадок, що трапився у Яремче: якось, у перервах між зйомками Миколайчук пішов до ресторану пообідати. Часу було обмаль, і він вирішив не переодягатися. Так і подався туди – у формі вояка УПА. За Сталіна б неодмінно посадили. Згодом, що б не робив Миколайчук, до нього чіпляли ярлик «націоналіста».

За життя Іван Миколайчук так і не отримав звання «народного», був лише «заслуженим». Йому навіть Шевченківську премію дали у 1988 році – посмертно.

Іван Миколайчук народився в селі Чорториї Чернівецької області. Був четвертою дитиною у багатодітній селянській родині. Закінчив у 1965 році Київський інститут театрального мистецтва, відтоді працював на Київській кіностудії ім.О.Довженка. Зіграв у фільмах: «Тіні забутих предків» (Іван), «Сон» (Тарас Шевченко), «Бур’ян» (Давид Мотузка), «Білий птах з чорною ознакою» (Петро; співавтор сценарію), «Пропала грамота» (Василь; цю роль актор вважав однією з найкращих, але фільм теж був знятий з прокату). Як режисер поставив фільми «Вавилон-ХХ» (за романом «Лебедина зграя» Василя Земляка, співавтор сценарію, автор музичного оформлення, роль Фабіана), «Така пізня, така тепла осінь» (у співавторстві з Віталієм Коротичем). Іван Миколайчук пішов із життя 47-річним, залишивши нереалізованими силу-силенну творчих задумів…

У 2016 році вулиця в Києві, на якій мешкав актор, названа його ім’ям.

У цей день народилися

Омелян Огоновський (1833–1894), український літературознавець, педагог, громадський діяч. Народився на Опіллі (нині Івано-Франківська область). Закінчив Львівську духовну семінарію, філософський факультет Львівського університету. З 1870 – професор Львівського університету. Огоновський був активним членом «Руського товариства педагогічного», «Рідної школи», одним із засновників «Просвіти», очолював філологічну секцію Наукового товариства ім.Т.Шевченка. Автор численних праць про історію говірки української мови, частина яких, написаних польською та німецькою мовами, прислужилася європейським мовознавцям. Перу вченого належать також посібники та популярні книжки з граматики української мови. Двотомний «Кобзар» Т.Шевченка під редакцією Огоновського Іван Франко вважав найкращим із виданих у Галичині.

Василь Омеляненко (1925–2021) – майстер Опішнянської кераміки.

Народився у стародавньому центрі гончарства Лівобережної України – у смт Опішня на Полтавщині. Ліпити з глини почав, за спогадами майстра, років з дев’яти. «Я так довго гончарюю, здається, що я й сам – з глини», – казав він.

1950 року Василь закінчив вечірню школу і став до роботи у кооперативно-промисловій артілі «Художній керамік», що потім була реорганізована в однойменний завод.

Напочатку 1960-х років декоративна скульптура «Баран» Василя Омеляненка вперше представляла опішнянський завод «Художній керамік» на виставці в Брюсселі (Бельгія).

Його вироби репрезентували українське мистецтво на міжнародних виставках у Бельгії, Канаді, Японії, Болгарії, Югославії, Польщі, США, Норвегії, Великій Британії та інших країнах світу. Роботи опішнянського гончаря представлені в престижних музейних зібраннях Європи.

У Василя Омеляненка однаково довершено все: маленькі свистунці і монументальна керамічна скульптура, традиційні куманці, підсвічники та інше хатнє начиння і антропоморфні іграшки. Однією з візитівок є леви з кучерявою шерстю та розкритими – наче у співі – ротами.

Докладніше про творчість майстра – в матеріалі нашого кореспондента: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3082732-goncar-z-opisni-ta-jogo-lev-silnij-i-velikodusnij.html

Наталія Скакун (1981) – важкоатлетка, олімпійська чемпіонка 2004 року, рекордсменка світу.

Народилася в смт Благовіщенка Алтайського краю (Росія). Згодом родина переїхала в Україну.

Наталія Скакун здобула золоту олімпійську медаль і звання олімпійської чемпіонки на Літніх Олімпійських іграх 2004 року в Афінах у ваговій категорії до 63 кг із сумою 242,5 кг. У поштовху вона підняла 135 кг, встановивши новий олімпійський рекорд.

А роком раніше встановила світовий рекорд, піднявши 138 кг на чемпіонаті світу.

Нині олімпійська чемпіонка мешкає в Київській області, виховує разом із чоловіком донечку та сина і запевняє, що родинний затишок їй подобається не менше, ніж блискуче спортивне життя. Втім, їй вдається все це поєднувати, адже Наталія Скакун – старший тренер жіночої збірної України з важкої атлетики.

Її дві сестри – також важкоатлетки. Старша Юлія – майстер спорту міжнародного класу, молодша Надя теж має спортивні досягнення.

Про те, як 11-річною дівчинкою Наталка почала займатися штангою: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/divchina-zi-shtangoyu

Олександра Зарицька (1992) – співачка, солістка гурту «KAZKA» (з 2017 року). Учасниця шоу «Голос країни» та «Х-фактор».

Народилась у Харкові. З дитинства мріяла стати співачкою і у 10 класі вперше вийшла на сцену, але батьки наполягли, щоб вона отримала юридичну освіту.

Треки «СВЯТА», «ДИВА» і «САМА», що увійшли до першого альбому групи«KAZKA» (Олександра Зарицька, сопілкар Дмитро Мазуряк та мультиінструменталіст Микита Будаш), стали хітами ще до виходу альбому. Та найвідомішою композицією цього альбому стала пісня «Плакала». На YouTube трек зібрав понад 50 мільйонів переглядів, побивши рекорд серед україномовних пісень.

Тоді гурт узявся за створення емоційного кліпу на цю пісню. В зйомках знялися українки від 5 до 73 років, кожна з них по-справжньому плакала, розповідаючи свою історію з життя.

Кліп виявися ще більш популярним – в нього вже понад 300 мільйонів переглядів, а «KAZKA» стала першим україномовним гуртом, який увійшов до престижного світового чарту Shazam.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-