25 червня. Пам’ятні дати

День встановлений у 2010 році згідно спеціальної резолюції, прийнятої державами-членами Міжнародної морської організації (ІМО) на конференції в Манілі. Це професійне свято всіх людей, пов’язаних з морем, передусім, моряків торгових флотів. За статистикою, майже 80% світової торгівлі здійснюється за допомогою понад півтора мільйона спеціалістів морських професій.

2021 рік Міжнародна морська організація оголосила роком дій для моряків, які стикаються з безпрецедентними труднощами через пандемію COVID-19. Гасло цьогорічної кампанії - «Моряки: в основі майбутнього судноплавства».

На думку  ІМО, нині моряки знаходяться на передньому краї пандемії COVID-19, відіграючи важливу роль у підтриманні потоків життєво необхідних товарів, таких як продукти харчування, ліки і предмети медичного призначення. Ця криза призвела до більш важких умов праці для моряків, в тому числі до невизначеності і труднощів щодо доступу до портів, зміни екіпажів і поверненням в порти призначення.

Ювілеї дня:

169 років від дня народження Антоніо Гауді (1852-1926), іспанського (каталонського) архітектора. Все життя жив і працював у Барселоні, тому сьогодні ім’я Гауді стійко асоціюється з цим містом, так само, як і однойменний футбольний клуб. Гауді є автором найзнаменитішого іспанського довгобуду – собору «Саграда Фамілія» (храм Святого Сімейства) – нині одного з найвідвідуваніших визначних місць Барселони. 7 листопада 2010 року собор був освячений папою Бенедиктом ХVІ, але храм продовжують будувати (через наплив туристів з усього світу роботи гальмуються). Завершити грандіозну споруду планують до 2026 року – майже через 150 років після початку будівництва. За своє життя Гауді встиг збудувати 17 будівель, 7 із яких входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В школі архітектури про нього казали: «Це або божевільний, або геній». Як виявилося з часом – беззаперечно геній. Серед фанатичних шанувальників творчості геніального каталонця був і Сальвадор Далі. Гауді загинув випадково: йшов на будівельний майданчик і потрапив під трамвай. Неохайно одягненого старого без документів і з порожнім гаманцем довго не хотіли відвозити до лікарні. Попри те, що Гауді будував запаморочливо красиві будівлі – він був відлюдником і аскетом. Коли не було грошей на будівництво його дітища, храму Святого Сімейства, він ішов на вулиці Барселони і просив милостиню. Нині каталонці його обожнюють.

135 років від дня народження Івана Крип’якевича (1886–1967), українського історика, академіка, члена НТШ. Іван Крип’якевич народився у Львові. Його батько Петро – вчений-теолог походив з давнього холмського роду, який налічував не одне покоління священиків. З дитинства Іван кохався в іторії та літературі. Згодом ця глибока зацікавленість знайде продовження і під час навчання в гімназії, і в Львівському університеті, де молодий Крип’якевич навчався на філософському факультеті впродовж 1904-1909 років. Саме тут він почав формуватись як здібний науковець і дослідник.  Наукову діяльність Іван Крип’якевич розпочинав під керівництвом Михайла Грушевського, був одним з найкращих його учнів. Грушевський залучив його до ведення семінарів в НТШ, клопотався про закордонні відрядження молодому вченому. Саме під керівництвом Михайла Грушевського Іван Крип’якевич опрацьовував проблематику української козаччини, яка на багато років визначила його реноме як історика. Подальша його дослідницька діяльність пов’язана з освітянським рухом, популяризаторською журналістикою. В період польського панування у Галичині він був професором в таємному українському університеті у Львові (1921-1923) і секретарем – Історично-філософської секції НТШ (з 1920). Це були складні часи, малосприятливі для української науки. Не стали вони кращими і в добу першого загарбання Західної України більшовицьким режимом. Тоді Іван Петрович обіймав посаду завідувача кафедри історії України Львівського університету ім. Івана Франка й завідувача відділу історії України АН УРСР. У часи німецької окупації України вчений не залишив рідного Львова, працював в Українському видавництві, як міг боронив вітчизняну науку від гітлерівського культурного блюзнірства. Однак після війни саме за це був відкликаний до Києва на скромну посаду наукового співробітника Інституту історії України, де почалася його активна ідеологічна проробка та анафемування його праць. Критикувалася навіть його дружба з Михайлом Грушевським. Все ж, зрештою, високий науковий авторитет Крип’якевича переміг політичні заборони, і він повернувся до Львова, де довгі роки очолював Інститут суспільних наук АН УРСР. Згодом за свої видатні заслуги в галузі української історії удостоївся звання академіка (1958), однак у партократів від науки так і залишився з тавром «буржуазного вченого, націоналіста». Іван Крип’якевич є автором численних підручників і оглядових курсів історії України, які сприяли утвердженню державницької концепції історії України. Наукова спадщина академіка велика і розмаїта. Він – автор понад 700 історичних монографій та розвідок. Великого розголосу набула його серія нарисів з історії доби національно-визвольної боротьби українського народу за свою незалежність в середині ХVІІ століття. Вінцем його досліджень стала монографічна студія «Богдан Хмельницький». Йому належить одна з найкращих узагальнюючих праць з вітчизняної минувщини «Історія України». Під науковим керівництвом академіка Крип’якевича сформувалася генерація істориків, багато з яких є й нині найбільшими авторитетами в українській історичній науці. На початку 90-х років, під час реорганізації львівського науково-дослідного Інституту суспільних наук на Інститут українознавства НАН України, йому присвоїли ім’я Івана Крип’якевича.

114 років від дня народження Арсенія Тарковського (1907-1989), російського поета, перекладача, батька кінорежисера Андрія Тарковського. Народився в Єлисаветграді Херсонської губернії (нині Кропивницький). Його батько – Олександр Карлович, був вихованцем Івана Карповича Тобілевича (Карпенко-Карого), одного з корифеїв українського національного театру, чоловіка сестри Надії Карлівни. Дитинство і юність Арсенія Тарковського минули в Україні (багато мандрував, голодував, перепробував чимало різних професій). З 1923 року – в Москві. Учасник Другої світової війни. «У детей должно быть золотое детство. У меня оно было… Меня очень любили. Мне на день рождения пекли воздушный пирог. Вы, наверное, даже не знаете, что это такое?.. И прятали его в чулан. А я туда однажды пробрался и стал отщипывать корочку по кусочкам. Вошел папа, взял меня на руки и стал приговаривать: «Это у нас не Арсюша, это зайчик маленький…» Я очень любил отца. И брата Валю», - згадував поет. Арсеній Тарковський часто писав про своє дитинство, особливо, коли ставало геть зле, коли немилосердно давило життя, тоді він наче пірнав у глибокі теплі води далекого минулого.

Роковини смерті:

12 років із дня смерті Майкла Джексона (1958–2009), американського співака, танцюриста, композитора, аранжувальника, хореографа, однієї з найяскравіших зірок світового шоу-бізнесу, «короля» поп-музики 2-ї половини ХХ століття. Майкл Джексон став популярним у віці 12 років як соліст дитячого гурту «П'ятірка Джексонів», а згодом став одним із комерційно найуспішніших сольних артистів в історії. В активі Джексона тринадцять премій «Греммі», стільки ж разів він піднімався зі своїми піснями на перший щабель американських чартів продажів. Двічі його ім'я занесене в Зал слави рок-н-ролу - як учасника «П'ятірки Джексонів» (1997) і як сольного виконавця (2001). В середині 1980-х у співака проявилася генетична хвороба — порушилася пігментація шкіри. Джексон зробив кілька пластичних операцій з пересадки шкіри, був змушений уникати сонячного проміння і регулярно приймати знеболюючі препарати. У 1993 році співака звинуватили в розтлінні 13-річного хлопчика, який був гостем в його будинку, і, незважаючи на припинене кримінальне переслідування, конфлікт було залагоджено виплатою компенсації у 25 млн доларів. Аналогічне звинувачення було висунуто проти Джексона і в 2003 році — після скандального судового процесу в 2005 році, він був виправданий за всіма пунктами звинувачення. На літо 2009 року у Джексона були заплановані кілька концертів. 25 червня 2009 року у своєму домі в Лос-Анжелесі від фатальної комбінації препаратів, наданих особистим лікар, Майкл Джексон помер. Через тривале розслідування смерті артиста публічна церемонія прощання, яка транслювалась на весь світ по ТВ та інтернету, відбулась у Лос-Анжелесі лише 7 липня за присутності 20 тисяч чоловік, після чого тіло було забране сім'єю і поховане на кладовищі «Форест Лаун» 3 вересня 2009 року.