5 лютого. Пам’ятні дати

5 лютого. Пам’ятні дати

Укрінформ
Цього дня народився Костянтин Калінін - український авіаційний конструктор, фундатор української цивільної авіації, льотчик.

Протягом десятиліть ім’я цього талановитого авіаконструктора було викреслене не тільки з історії української авіації, але й з історії взагалі. Від його імені радянські цензори залишили лише одну – першу – літеру в типах розроблених ним літаків, що перевозили пасажирів на всіх повітряних трасах тодішнього СРСР. Народився Костянтин Калінін (1887-1938) у Варшаві. Закінчив Одеське військове училище, Гатчинську військову авіаційну школу. Учасник Першої світової війни. Брав участь у боях, був декілька разів поранений. У 1918-1919 роках служив в авіації Армії Української Держави і УНР. Після того, як український національно-визвольний рух зазнав поразки і до влади прийшли більшовики – почав служити в авіації Червоної Армії. Його кликав з собою в Америку Сікорський, але він вирішив залишитись на батьківщині. Навчався в академії Повітряного флоту в Москві, але за політичні переконання був виключений. Повернувся в Україну, працював завідувачем конструкторського бюро на Київському авіаційному заводі №6, здобув вищу освіту у Київському політехнічному інституті (1925). Наступного року переїхав у Харків, де організував конструкторське бюро. Протягом 1923–1938 рр. під керівництвом Калініна було створено 25 типів літаків та їх модифікацій. Серед них 19 цивільних машин і 6 військових. Крім того, було випущено 12 типів дослідних машин. У квітні 1938 року Костянтина Калініна було арештовано у підмосковному селищі Пушкіно, на дачі конструктора Гроховського, де він тимчасово мешкав із сім’єю, беручи участь у заводських випробуваннях літака К-13. Невдовзі, за вироком Військової колегії Верховного суду СРСР від 22 жовтня 1938 року «за участь в антирадянській діяльності, шпигунство і проведення шкідницької діяльності» авіаконструктора розстріляли (за іншими даними – помер у тюрмі від тортур і виснаження). Відомий учений математик Іван Артоболевський у 1972 році, коли не стало Ігоря Сікорського, сказав: «Ось були два великих авіаконструктори – Ігор Сікорський і Костянтин Калінін. Першого Америка похоронила як національного героя, а іншого у нас ніхто не знає. Його на вершині слави знищили молодим у себе вдома». До речі, американці знали і пам’ятали про розстріляного Калініна. У 1990 році, коли на батьківщині його навіть і не згадували, Міжнародний планетний центр (США) присвоїв планеті № 3347 назву «Костянтин». Як ішлося в тексті офіційного повідомлення — «На честь Костянтина Калініна (1889-1938) – видатного льотчика та талановитого конструктора, який розробив низку аеропланів різних типів, один з яких дістав Золоту медаль на Міжнародній авіаційній виставці у Берліні 1928 року». У серпні 2014 року на території КПІ було відкрито пам’ятник видатному авіаконструкторові.

Події дня:

5 лютого 2014 року, під час Революції Гідності, на Майдані з'явилася «Мистецька сотня». Так назвали штаб координації творців із різних культурних сфер. Їхня мета - боротися за майбутнє української держави та її культури.

Четверо чоловіків у традиційних гуцульських костюмах зіграли на трембітах бійцям внутрішніх військ і протестувальникам, які охороняють барикади на вулиці Грушевського. Також цього дня відкрилася виставка робіт українського політичного карикатуриста Олега Смаля. Його роботи були представлені серією малюнків і висвітлювали три роки президентства Віктора Януковича.

Крім того, біля барикад відбувся традиційний молебень: священики помолилися за мирне вирішення конфлікту. Свою акцію провели й матері. З гаслами «Чужих дітей не буває», «Путін, не вбивай наших дітей» і «Росія, підтримай український народ» вони вкотре закликали до незастосування насильства боку міліції.

5 лютого близько 200 активістів прийшли під Міністерство оборони України. Вони вимагали від військовослужбовців дотримуватися нейтральної позиції під час політичної кризи в країні.

Віктор Янукович зустрівся з тодішнім Верховним представником ЄС з питань зовнішньої політики Кетрін Ештон. Вони говорили про необхідність забезпечення безпеки громадян, забезпечення об'єктивного розслідування останніх резонансних подій, а також перспективи проведення конституційної реформи.

Поговорив із Януковичем у цей день і віце-президент США Джо Байден. Він закликав Януковича вивести силовиків з вулиць, звільнити ув'язнених і притягнути до відповідальності винних у нападах на журналістів та учасників протесту.

Ювілеї дня:

153 роки від дня народження Миколи Коваль-Медзвецького (1868-1929), українського військового діяча, генерал-поручника Армії УНР. Навесні 1917 одним із перших зголосився до служби в українській армії. В листопаді 1917 року Українською Центральною Радою був призначений начальником Головної геодезичної управи. З 1919 член ради Військового міністерства УНР, з 1920 – генерал-поручник, здійснював зв’язок Головного Отамана Симона Петлюри з Галицькою Армією, очолював комісію УНР в Проскурові для вирішення подальшої долі роззброєних у травні 1920 року частин Червоної Української Галицької Армії. Після інтернування Армії УНР в Польщі перебував у Кракові, працював в астрономічній обсерваторній станції Ягеллонського університету. Останні роки працював у Варшавському бюро мір і ваг, вів гравіметричні спостереження у Гдині, Варшаві. Помер і похований у Варшаві.

107 років від дня народження Вільяма Берроуза (1914-1997), американського письменника, «хрещеного батька» покоління бітників. Автор скандального роману «Голий сніданок», написаного у марокканському Танжері і надрукованого в 1959 році у Парижі видавництвом «Олімпія». У США книга була заборонена і з’явилася лише три роки потому після рішення Верховного суду. Том Вейтс досить вдало характеризував Берроуза: «…Він начебто Марк Твен, що стоїть у чорному світлі». Були й інші прізвиська: пекельний дідусь, літературний кримінальник, людина-невидимка. Як би там не було, але створена Берроузом субкультура вийшла за межі слова. Він був культовою постаттю: то знімався у Гаса ван Сента, то співав разом з Куртом Кобейном. Девід Боуі влаштовував паломницькі тури в Танжер де в останні роки мешкав автор «Голого сніданку». Він не дожив три роки до свого 90-річчя.

75 років від дня народження Шарлотти Ремплінг (1946), англійської актриси кіно. Знімалась у фільмах: «Загибель богів», «Джордано Бруно», «Нічний портьє», «Макс, моя любов», «Серце ангела», «Вердикт», «Під піском», «Басейн» (2003, премія Європейської кіноакадемії за кращу жіночу роль), «Шпигунська гра», «На південь», «Леммінг», «Неспокійна Анна». Першою сходинкою в зірковій кінокар’єрі Шарлотти Ремплінг була роль Елізабет Тальман у «Загибелі богів» (реж. Лукіно Вісконті). Актрисі на той час було 22, вона навіть уявлення не мала, хто такий Вісконті і за сценарієм мала грати жінку, котрій за 30. «Вона ж зовсім дівчисько, а вам потрібна зріла жінка», - доводили режисерові помічники та асистенти. Але метр наполіг на своєму: «Це дівчисько зіграє кого завгодно. Вона велика актриса… У неї в очах тягар пережитих років. Вона все зможе». А самій акторці сказав: «Не потрібно грати, мені лише потрібно те, що криється у ваших очах». Як виявилось, Ремплінг впоралася з роллю на сто відсотків. Крім того, співпраця з одним із найвидатніших режисерів ХХ ст. дала їй величезний досвід. Згодом вона скаже в одному з інтерв’ю: «Вісконті показав мені якість – відтоді я прагнула саме якості, а не слави». Потім був «Нічний портьє» Ліліани Кавані – шокуюча, відразлива, але в чомусь і надзвичайно красива історія кохання колишньої ув’язненої одного з нацистських таборів до свого ката (партнером Шарлотти Ремплінг був Дерк Богардт). Кінокартина викликала шквал емоцій і навіть була заборонена для показу в Італії. Втім, дует Ремплінг-Богардт був бездоганним – не визнати цього не міг навіть найприскіпливіший критик. Згодом актриса зіграла головну (і не менш скандальну) роль у комедії Нагіси Осіми «Максе, любове моя», та свої зіркові ролі у фільмах Франсуа Озона - «Під піском» та «Басейн».

Роковини смерті:

День пам’яті Софії Русової (1856-1940), української громадської, культурно-освітньої діячки і педагога. Дружина Олександра Русова. Працювала в освітніх і виховних закладах Києва; в секретаріаті Центральної ради. Автор ряду праць з питань мистецтва, літератури, шкільних підручників, досліджень з педагогіки, історії, географії тощо.

Минулого року, цього дня, помер Кірк Дуглас (1916-2020), американський актор кіно, режисер і продюсер. Знявся у фільмах: «Чемпіон», «Скляний звіринець», «Жага життя» (премія «Золотий глобус», 1957), «Спартак», «Сім днів у травні», «Угода». Поставив фільми «Нероба», «Загін», зіграв у них головні ролі. Лауреат почесних премій і призів за внесок у розвиток кінематографа - «Золотий глобус», 1968; «Оскар», 1996; «Золотий ведмідь» МКФ у Берліні, 2001. На відміну від не менш знаменитого сина, Майкла Дугласа, довга і успішна кар’єра Дугласа-старшого була відзначена лише почесним «Оскаром» у 1996 році. Кірк Дуглас народився в американському Амстердамі (штат Нью-Йорк) в єврейській родині. Сім’я жила дуже бідно, хлопцеві доводилося підробляти, але про акторство він мріяв з дитинства. Згодом почав займатися спортом (боротьбою), отримав стипендію. У 1939 році 23-річний Кірк спробував вступити до Американської Академії драматичних мистецтв. Грошей, аби платити за навчання, у нього не було, але він справив на педагогів таке велике враження під час прослуховувань, що ті погодилися зарахувати його до вишу. Саме тоді молодий актор змінив своє єврейське ім’я Ісер Данієлович на Кірк Дуглас. Разом з ним в одній групі вчилася й майбутня голівудська зірка Лорен Беколл, яка допомагала Кіркові отримувати перші ролі. Він брав участь у Другій світовій війні. Товаришував з Бертом Ланкастером, разом вони знялися в семи фільмах. Перший великий успіх прийшов до Кірка Дугласа після «Чемпіона» Стенлі Крамера – актора почали упізнавати на вулицях. У 50-60 роках минулого століття Кірк Дуглас був одним із найуспішніших американських акторів. Грав переважно крутих хлопців – ковбоїв, поліцейських. Йому вдавалися як позитивні герої, так і негідники. В 1955 році Кірк Дуглас організував продюсерську компанію. Зокрема, брав участь у створенні тодішнього голівудського блокбастера «Спартак», дав «путівку в життя» Стенлі Кубрику (згодом вони товаришували).

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-