23 листопада. Пам’ятні дати

23 листопада. Пам’ятні дати

Укрінформ
Цього дня, у 1708 році, Російська православна церква піддала анафемі гетьмана Івана Мазепу.

Іван Мазепа (1639–1709), український політичний, військовий діяч, дипломат, гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704) і всій Наддніпрянській Україні (1704-1709). У молодості служив при дворі польського короля Яна II Казимира. По обранню гетьманом, намагався відновити авторитет гетьманства в Україні. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Перебуваючи під патронатом московського царя Петра I, проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини. Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Шведською імперією, проте 1708 року розірвав з російським царем і став на сторону шведів.

Дізнавшись про вчинок Мазепи, Петро І наказав головнокомандувачу російськими військами в Україні Олександру Меншикову зрівняти гетьманську столицю Батурин із землею, а саму столицю перенести до Глухова. Там же у Глухові, 16 листопада 1708 року, була розіграна страта «зрадника»: на площі спорудили ешафот та повісили ляльку Мазепи, а прибічники російського царя Меншиков і Головкін розірвали всі гетьманські грамоти й нагороди. Проте, Петру І і цього виявилося замало. 23 листопада у глухівському Троїцькому соборі в присутності царя і всього генерального штабу, а також «вірних» козацьких старшин митрополит київський Іосаф проголосив анафему Мазепі. У той же день подібна церемонія відбулася в Успенському соборі Кремля.

Варто зазначити, що від самого початку анафема Івана Мазепи була чисто політичною, а не церковною справою. Відомо, що рішення про неї прийняв цар, а не Синод. Окрім того, анафема гетьмана так і залишилася внутрішньою справою Московської церкви. Після прокляття 1708 року всі заслуги гетьмана Мазепи були негайно забуті, пам’ять про нього активно винищувалась. За наказом Петра І по всій Україні прокотилася хвиля арештів симпатиків Мазепи та ліквідація всього того, що могло нагадувати про нього. Впродовж багатьох років в устах усіх прибічників російського царату ім’я гетьмана стало символом зради, але в пам’яті українців він національний герой, людина, яка хотіла об'єднати українські землі, гетьман, який прагнув незалежності своїй державі.

Лише через двісті років, за часів Української Революції, вперше після проголошення анафеми, в Софійському Соборі відправили урочисту панахиду за гетьманом Мазепою.

В подальшому, впродовж ХХ століття українські церкви - Українська православна церква Канади, Українська греко-католицька церква, а потім і Українська автокефальна православна церква та Українська православна церква Київського патріархату, не визнавали анафему та клопотали за її зняття. Зрештою, у вересні 2018 року, Вселенський Патріархат визнавав анафему, яка була накладена на Івана Мазепу, не канонічною.

Ювілеї дня:

135 років від дня народження Віктора Дроботька (1885-1966), українського мікробіолога, епідеміолога, вченого-новатора, науковця зі світовим ім’ям. Він був одним із піонерів у справі вивчення бактеріофага, першим у шифруванні етиології стахіботріотоксикозу коней, започаткував новий напрям вивчення грибів – збудників мікотоксикозів. Значну увагу вчений приділяв питанням хіміотерапії інфекційних захворювань, досліджував антимікробні властивості рослин. Працюючи в Інституті мікробіології, Добротько започаткував декілька наукових напрямів. Саме там, уперше розпочалось дослідження з проблем бактеріографії (групи вірусів, що вражають бактерії), у результаті чого установа стала провідним центром з цієї проблематики. Для практичної медицини Дроботько розробив і впровадив у виробництво стафілококовий бактеріофаг, який успішно застосовувався для боротьби із стафілококовими інфекціями. Також передав у виробництво метод отримання сухого дизентерійного бактеріофага у вигляді пігулок – ефективний засіб у боротьбі з дизентерією. То був дешевий, але високоактивний препарат, який зберігав свою активність протягом тривалого терміну та не потребував спеціального обладнання для виготовлення. Володіючи кількома іноземними мовами, вчений вільно спілкувався з колегами з усього світу. Особливо плідною його співпраця була з науковцями США, Бразилії, Франції, Югославії. За його очільництва Інститутом мікробіології, Київ став осередком вивчення антибіотиків з вищих рослин. Упродовж півстоліття, отримані Віктором Дроботьком та його співробітниками антибіотики рослинного походження – іманін і новоіманін – врятували від хвороб та смерті чимало людей. Ці препарати й досі широко застосовуються в сучасній медицині.

85 років від дня народження Володимира (у миру Віктор Маркіянович Сабодан; 1935–2014), Предстоятеля Української Православної Церкви (МП), Митрополита Київського і всієї України. Митрополит Володимир народився у селі Марківці Хмельницької області. У 1958 році закінчив Одеську духовну семінарію, у 1962 – Ленінградську духовну академію. У 1992 році Володимир очолив УПЦ. Останні роки життя блаженнійшого були затьмарені важкою хворобою та боротьбою різних угруповань усередині самої церкви, які ще за життя Володимира розпочали поділ влади; зазнавав він, як виявилося згодом, і тиску з боку тодішнього українського керівництва. Але, попри тілесні страждання і внутрішньоконфесійні чвари, Митрополит Володимир до останнього залишався відданим Церкві й до останнього молився за долю України, являючи собою справжній зразок християнина – упокореного, але водночас і ревного перед Богом, відданого до останнього подиху своїй пастві.

Роковини смерті:

Цього дня пішов з життя Микола Бажан (1904-1983), відомий український поет, перекладач, енциклопедист, громадський діяч. Майже шість десятиріч Микола Бажан присвятив літературній творчості. Його називали богатирем поезії ХХ століття та знали як самобутнього поета-філософа, перекладача, прозаїка, есеїста, мистецтвознавця, кінокритика та кіносценариста. У передвоєнні та роки Другої світової війни був редактором газети. У повоєнний час сім років очолював Спілку письменників України. З 1958 року і до останніх днів життя - незмінний редактор, а, по суті, керівник великого науково-видавничого колективу Української Енциклопедії, яка нині носить його ім’я.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-