Зеленський привітав з днем українського кіно

Як передає Укрінформ, про це Президент України Володимир Зеленський написав у Фейсбуці, вітаючи всіх причетних до створення вітчизняного кінематографа, а також його відданих поціновувачів.

"Сьогодні в масштабній світовій кіноіндустрії своє гідне місце завойовує й українське кіно. Стоячи на плечах таких легенд, як «Земля» Довженка та «Тіні забутих предків» Параджанова, наше кіно рухається вперед, поступово набуваючи своєї неповторної стилістики та ідентичності", - зазначив він.

Президент додав: були часи, коли повна глядацька зала кінотеатру в Україні могла зібратися лише на відомий голлівудський хіт. Останні ж роки українські комедії, драми, мультфільми, історичні та військові саги захоплюють нашого глядача та збирають аншлаги.

Він побажав, щоб нашим кінематографістам усе бажане вдавалося з першого дубля, а складнощі та негаразди завжди залишалися за кадром життя.

Як відомо, у другу суботу вересня, починаючи з 1996 року, ми відзначаємо День українського кіно.

Український кінематограф бере початок ще з кінця ХІХ століття, коли в 1893 році механік Одеського університету Йосип Тимченко на три місяці раніше за Едісона й більше ніж за рік раніше братів Люм’єрів сконструював кінознімальний та кінопроєкційний апарати. Кілька років по тому, в Харкові Альфред Федецький зняв кілька короткометражних картин і 2 грудня 1896 у приміщенні Харківського оперного театру (тепер обласна філармонія) провів перший в Україні публічний кіносеанс.

На час винайдення кіно вважалося атракціоном, «рухомою фотографією»; воно багато запозичувало з літератури і театру.

В Україні ігрові стрічки з’явилися 1907 року, з 1909 почали випускались комедії, драми, водевілі з репертуару та у виконанні акторів українських театрів: «Шельменко-денщик», «Москаль-чарівник», «Ніч перед Різдвом».

Існували невеликі студії в Катеринославі (Дніпро), Одесі, Києві. Потім були по-справжньому «революційні» для українського кіно 20-ті роки ХХ століття, коли з’явилися фільми Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930).

З появою звуку український кінематограф отримав нове дихання. У 30-х роках Іван Кавалерідзе знімає «Коліївщину» (1933), «Прометея» (1935), «Наталку Полтавку» (1936), «Запорожця за Дунаєм» (1937). Після Другої світової війни, попри жорстку цензуру й тиск з боку тоталітарної держави, на екрани кінотеатрів виходять фільми Леоніда Осики, Сергія Параджанова, Кіри Муратової, Юрія Іллєнка та інших визначних українських кінорежисерів, де й досі сяють зірки акторського таланту Івана Миколайчука та Леоніда Бикова, Лариси Кадочникової та Ади Роговцевої, Богдана Ступки та Костянтина Степанкова.

У новітній час, незважаючи на всі перешкоди, наше кіно набирає обертів світового масштабу. Варто згадати хоча б фільми Сергія Лозниці, Мирослава Слабошпицького, Марини Вроди, Олеся Саніна, Михайла Іллєнка, Ахтема Сеітаблаєва.