Диких тварин поменшало в світі з 1970 року на 68%. В Україні – й не рахували…

WWF – Всесвітній фонд природи – закликає до термінових заходів, аби дати зворотній хід тенденції до втрати живої природи вже до 2030 року. Згідно Звіту WWF «Жива планета» 2020 популяції ссавців, птахів, амфібій, рептилій та риб у всьому світі зазнали скорочення в середньому на дві третини за менше ніж півстоліття. Причини – переважно ті самі типи екологічного руйнування, які сприяють виникненню зоонозних хвороб, зокрема COVID-19.

Чисельність популяцій окремих тварин скоротилися на 84%-99%

Індекс живої планети (Living Planet Index), запропонований Лондонським зоологічним товариством, вказує на те, що фактори, які підвищують вразливість планети до пандемій, також є серед чинників, що призвели до скорочення популяцій хребетних видів тварин у світі в період між 1970 і 2016 роками в середньому на 68%.

«Звіт WWF «Жива планета» 2020 пояснює, як руйнування природи спричиняє катастрофічний вплив не тільки на популяції диких видів, а й на здоров’я та всі аспекти нашого життя, – зазначив Марко Ламбертіні, генеральний директор Всесвітнього фонду природи WWF. – Настільки значне зменшення популяцій диких видів вказує на те, що природа не справляється, і наша планета подає сигнали SOS. Від риби у річках та океанах до бджіл, які відіграють значну роль у системі агровиробництва, – скорочення популяцій диких видів напряму впливає на продовольчу безпеку та добробут мільярдів людей».

Ламбертіні додає: «Саме зараз, посеред глобальної пандемії, як ніколи важливо вжити скоординованих та амбітних заходів на глобальному рівні, аби зупинити тенденцію до втрати біорізноманіття та розпочати тенденцію до його відновлення по всьому світу вже до кінця цього десятиліття».

Звіт WWF «Жива планета» 2020 є масштабним оглядом стану природи на основі Індексу живої планети. Індекс враховує зміни в чисельності диких видів на основі даних від понад 125 експертів зі всього світу. Він називає основну причину зменшення популяцій тварин суші – втрата та руйнування природних оселищ, зокрема, знеліснення.

Серед видів під загрозою зникнення, у Звіті наводяться, як приклади, – Східна рівнинна горила, кількість особин якої в Національному парку Кагузі-Бієга у Демократичній республіці Конго в період між 1994 та 2015 роками знизилася на 87% переважно через браконьєрство. А чисельність популяції Сірого папуги у південно-західній частині Гани впала на 99% в період з 1992 по 2014 через вилов птахів для торгівлі і втрату оселищ.

Індекс живої планети, який відстежує майже 21 000 популяцій 4000 видів хребетних в період з 1970 по 2016, показує, що популяції диких тварин у прісноводних системах зазнали скорочення на 84%. Ще один з прикладів – осетер китайський у річці Янцзи, популяція скоротилася на 97% у період між 1982 та 2015 роками через спорудження гребель.

Доктор Ендрю Террі, директор з природоохорони Лондонського зоологічного товариства, зазначає: «Середнє падіння на 68% за останні 50 років є чітким доказом загрози, яку людство несе природі. Якщо не відбудуться зміни, популяції продовжать зменшуватися до зникнення дикої природи. Але ми також знаємо, що охорона природи може бути успішною, і чисельність популяцій може відновлюватися. Це вимагає зусиль та інвестицій».

Звіт «Жива планета» 2020 запропонував інноваційне моделювання, яке показує, як зменшиться глобальне біорізноманіття, якщо не буде зупинено руйнування природи. Моделювання доводить: стабілізація та надання зворотного ходу тенденції може відбутися тільки за умов сміливих дій з природоохорони, а також трансформації підходів до виробництва та споживання їжі. Серед таких змін: зростання ефективності та сталості виробництва і торгівлі продовольством, зменшення відходів та надання переваги більш здоровим і дружнім до природи харчовим звичкам.

Дослідження доводить, що втілення цих підходів разом дозволить світу швидше пом’якшити навантаження на природні території та оселища диких тварин. Моделювання також визначає: якщо ми продовжимо жити «як завжди», темпи втрат, які спостерігаються з 1970 року, у майбутньому не зміняться.

«У найкращому випадку нам будуть необхідні десятиліття аби відновити ці втрати, але деяким видам ми вже не зможемо зарадити», – вважає Девід Леклєр з Міжнародного Інституту прикладного системного аналізу.

Які дані маємо по Україні? Їх, при катастрофічних тенденціях, практично немає

В Україні дослідження чисельності тварин та рослин, які б дали розуміння зміни розмірів популяцій у національних масштабах, майже не провадяться. Вчені відстежують стан лише дуже обмеженого числа видів. Моніторинг не охоплює навіть ті з них, які охороняються Червоною книгою України та міжнародними угодами. Основна причина – відсутність національного пріоритету у питаннях збереження природи, а отже – ресурсів та плану дій. Без державної системи моніторингу біорізноманіття ми втрачаємо зв'язок з реальністю, не розуміючи стану екосистем, від яких залежить здоров’я та добробут українців.

Відбувається неконтрольований відстріл тварин браконьєрами (зокрема рисі, ведмедя, лося). Великі тварини з низьким репродуктивним потенціалом, які мають комерційну цінність, страждають найпершими. Експерти WWF-Україна проаналізували дані про стан популяцій рисі та ведмедя за останні 10 років і виявили, що їх чисельність не зростає, незважаючи на довготривалий охоронний статус (ведмідь включений до Червоної книги України у 2003 році, рись – 1994-му).

Даних про стан популяцій прісноводних видів та тих, що пов’язані з водоймами (амфібії, птахи, ссавці), також надто мало для точних оцінок. Але різке зменшення чисельності «водних жителів» є катастрофою і для України. Це пов’язано з трансформацією річок – випрямленням русла, створенням штучних бар'єрів, руйнуванням природних комплексів у заплавах, зокрема для агровиробництва, видобутком піску та гравію в руслах і суцільною вирубкою лісів. При цьому в Україні не запроваджено моніторинг прісноводних біоресурсів, немає плану з відтворення популяцій.

Україна: від «високого ризику» – до «дуже високого ризику»

У деяких областях України орні землі – це понад 80% території. Це знищує спроможність природи давати людям чисту воду та повітря, а також – родючі ґрунти.

Одними з найбільш порушених в Україні є екосистеми боліт та степової зони. Площа степів за останні десятиліття скоротилася з 40% території країни до лише кількох відсотків. На Поліссі за останні 100 років було осушено понад 1 млн га боліт.. Згідно з інструментом WWF Water Risk Filter, стан екосистемних послуг прісноводних ресурсів в Україні перетнув позначку «високий ризик» і впевнено прямує до статусу «дуже високий ризик». І це відчувають жителі вже по всій території України.

До 2030 ЄС планує надати охоронний статус 30% території. Україні треба те саме

Станом на 1 січня 2020 року лише 6,77% території України є заповідними. Цей показник має збільшуватися. Насамперед необхідно прискорити надання найвищого охоронного статусу українським пралісам, квазіпралісам та природним лісам, яких, за оцінкою WWF, лише в Карпатах близько 100 тисяч га. І тільки близько з них 57 000 га , завдяки роботі WWF-Україна, мають природоохоронний статус. Вкрай важливим є також збереження природних луків, перш за все вздовж Десни та Сейму, які зараз знищуються посівами кукурудзи, соняшнику та рапсу.

Для порівняння Стратегія з біорізноманіття Євросоюзу передбачає, що до 2030 року щонайменше 30% території ЄС повинні стати природоохоронними. Ідею розширення територій для збереження природи в Україні підтримує переважна частина наших співгромадян. 90% опитаних у національному дослідженні, проведеному соціологічною агенцією Info Sapiens на замовлення WWF-Україна у серпні 2020 року, вважають, що варто створювати території природно-заповідного фонду, нехай лише з метою збереження тварин, зокрема ведмедів та рисей.

Варто також переглянути цілі, які ставляться перед системою природно-заповідного фонду. Очевидно, що пізнавальний, оздоровчий, мистецький, духовний та інноваційний потенціал цих територій для людей не використовується.

ПРОПОЗИЦІЯ WWF ЩОДО ЗУПИНЕННЯ ТЕНДЕНЦІЇ ДО ВТРАТИ ПРИРОДИ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ В УКРАЇНІ:

1. Збільшити долю природних територій в Україні:

• категорично заборонити орання заплав річок, луків та залишків степу і загалом повернути в стан природних територій (боліт, луків, степу, лісу) частину малоефективних для агровиробництва орних земель (за деякими оцінками – близько 10 млн га);
• заборонити дренаж природних територій по всій країні;
• збільшити площу земель лісового фонду (зокрема, за рахунок самосійних лісів) та перевести похідні монокультурні насадження в природні (багатовидові);
• провести масштабне відновлення природних водно-болотних угідь та торфяників, особливо на Поліссі;
• збільшити % природоохоронних територій, спираючись на загальноєвропейські цілі (до 30% території до 2030 року), переглянути бачення та цілі існування цих територій.

2. Вже у 2021 році створити національну стратегію з біорізноманіття на найближчі 10 років, яка враховуватиме комплексні питання з моніторингу живих організмів, управління їх популяціями та відновлення цінних природних комплексів.

3. Негайно ініціювати дослідження впливу хімічних речовин, що використовуються у захисті рослин, на природу, зменшити їх використання. Зокрема тих, що пов'язані з втратою комах-запилювачів, наприклад бджіл.

4. Запровадити моніторинг та охорону водних біологічних ресурсів.

5. Створити плани з трансформації всіх секторів економіки для зменшення навантаження на природу. Основою може слугувати Європейський зелений курс – програма дій Європейської комісії, в центрі якої –план переходу до кліматично нейтральної Європи до 2050 року.

6. Запровадити дієвий план боротьби з браконьєрством

7. Забезпечити належне фінансування програм, пов'язаних із зменшення навантаження на навколишнє середовище та охороною біорізноманіття.

8. Сприяти розвитку дружніх до природи мислення та поведінки на рівні кожного українця.

За матеріалами Всесвітнього фонду природи