15 серпня. Пам’ятні дати

15-16 серпня 1649 року відбулася Зборівська битва між українським військом на чолі з Богданом Хмельницьким і татарським військом на чолі з кримським ханом Ісламом-Гіреєм III, з одного боку, та польською армією під командуванням короля Яна ІІ Казимира – з другого, в роки визвольної війни 1648–1676 рр.

Під час битви королівська армія, якою командував сам Ян ІІ Казимир опинилася в катастрофічному становищі. В цій ситуації польський король пішов на таємні переговори з кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ, обіцяючи татарам велику грошову винагороду, дозвіл брати ясир і грабувати українські землі на шляху до Криму. Хан, не будучи зацікавленим у перемозі української армії і зміцненні України, поставив вимогу, щоб Хмельницький припинив битву. Не маючи змоги одночасно воювати проти поляків і татар, гетьман під тиском хана змушений був (не зважаючи на блискучу перемогу) розпочати переговори та укласти Зборівський мирний договір (18 серпня 1649 року).

Незважаючи на ряд невигідних для України умов (обмеження території, повернення польської адміністрації, заведення реєстру), в цілому Зборівський мирний договір дав Богдану Хмельницькому зміцнити становище Української держави. Зборівський мир був першим офіційним документом, що зафіксував появу козацької автономії. Під Зборовом Гетьманщина пробилася на карту Європи: текст договору надрукувала німецька, англійська та французькі преси. А портрет Богдана Хмельницького невдовзі з’явився в альбом-реєстрі тогочасних європейських правителів. Саме від Зборівського миру 1649 року веде відлік Козацька держава, офіційно звана Військом Запорозьким. 1654-го вона перейшла під протекторат московського царя; скасована 1764 року, за правління цариці Катерини ІІ, проіснувавши, таким чином, 115 років.

Разом з тим, сьогодні в Україні День археолога, який відзначається згідно з Указом Президента від 6 серпня 2008 року, щорічно цього дня. Україна володіє унікальною історичною спадщиною, особливе місце серед якої займають пам’ятки археології. Адже саме вони можуть розповісти про побут і традиції наших предків, що, безумовно, сприяє самоідентифікації нації та забезпечує сталий суспільний розвиток нинішнього та майбутнього поколінь. Українська земля, за оцінками науковців у галузі археології, є однією з найбагатших на археологічні пам’ятки серед країн Європи. На сьогоднішній день на державному обліку перебуває понад 140 тисяч пам’яток, із них майже 49,8% – пам’ятки археології. Нині археологічні дослідження в нашій державі проводять Інститут археології АН України, відділ археології Інституту суспільних наук у Львові, Інститут зоології АН України, Археологічний музей АН України (Київ), Одеський археологічний музей АН України, а також наукові колективи університетів, педагогічних інститутів, музеїв Міністерства культури України. За роки незалежності нашій державі вдалося створити певну правову базу для захисту археологічної спадщини. Так, було прийнято закони України «Про охорону культурної спадщини» та «Про охорону археологічної спадщини». Згідно із чинним законодавством, археологічні пам’ятки, у тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов’язані з ними рухомі предмети, незалежно від форм власності території чи водного об’єкта, на яких вони розташовані, є державною власністю.

Події дня:

15 серпня 1918 року, у Києві заснована Національна бібліотека Української держави. Нині – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського, найбільша книгозбірня України. Входить до числа десяти найбільших бібліотек світу. Обсяг фондів – понад 15,5 млн. одиниць зберігання. Бібліотека має найповніше в державі зібрання пам’яток слов’янської писемності та рукописних книг, архіви та книжкові колекції видатних діячів української й світової науки та культури. Щорічно до фондів надходять 130-140 тис. документів (книг, журналів, газет тощо). Бібліотека комплектується всіма українськими виданнями, отримує примірник дисертацій, які захищаються на території України, веде міжнародний книгообмін з понад 680 тис. партнерами з 70 країн світу. Ресурсами Бібліотеки щорічно користується близько 370 тис. читачів, яким щорічно видається до 1,5 млн. документів. Щодня Бібліотеку відвідує близько 1 тис. науковців, фахівців, аспірантів і студентів.

Ювілеї дня:

201 рік від дня народження Григорія Павловича Ґалаґана (1819–1888), відомого українського громадського діяча. Походив зі старовинного козацького роду на Чигиринщині. Володів великими маєтками на Полтавщині й Чернігівщині. Був особисто знайомий і листувався з Шевченком, Максимовичем, Кулішем, Антоновичем. Відкрив в с. Сокиринцях першу в Україні селянсько-позикову ощадну касу, створив музей українського народного побуту. У 1871 році заснував у Києві приватний навчальний заклад – Колегію Павла Галагана. За ініціативою і при матеріальній допомозі Григорія Галагана було відкрито гімназію в Прилуках, ремісничі училища в Ічнянському і Прилуцькому повітах, цілий ряд народних шкіл. В 1873–1875 роках Галаган очолював Південно-Західний Відділ Російського Географічного товариства. Матеріально підтримував українські видання, дбав про розвиток української архітектури, хорового мистецтва і театру. Впродовж життя Григорій Галаган та його дружина Катерина Василівна Кочубей на будівництво й утримання Колегії Павла Галагана витратили 1 мільйон 120 тис. карбованців.

78 років від дня народження Валерії Заклунної (1942-2016), відомої актриси театру і кіно. З 1966 року і до кінця життя Валерія Заклунна працювала в театрі ім. Лесі Українки. Вона відома не тільки як театральна актриса - багато хто пам'ятає фільми з її участю, такі як «Місце зустрічі змінити не можна», «Дума про Ковпака», «Сибірячка», «Театр і шанувальники», «Весільні дзвони» і багато інших. Актриса відзначена багатьма нагородами - їй присуджена золота медаль їм. Довженка (1978) і державної премії СРСР (1979 - за роль Катерини Дерюгіної у дилогії «Любов земна» і «Доля»), а також Державна премія УРСР ім. Шевченка (1975 - за роль Стефи Коцюмбас у фільмі «До останньої хвилини»). У 2012 році Заклунній присвоєно звання Героя України.

Роковини смерті:

30 років тому в автомобільній катастрофі загинув культовий російський рок-музикант Віктор Цой (1961-1990). Він був засновник і лідер групи «Кіно» в якій співав, грав на гітарі, писав музику та тексти. Віктор Цой вважається одним з першопроходців російського року. Є автором музичних і художніх творів, у тому числі десяти альбомів у складі «Кіно». Ставши кумиром мільйонів наприкінці 1980-х, Цой і понині залишається популярним для людей кількох поколінь. Цікаво, що в липні 1986 року Віктор Цой і група «Кіно» приїздили до Києва зніматися у фільмі «Кінець канікул» - дипломній роботі молодого режисера Сергія Лисенка. Саме після фільму Лисенка Цоя запросили знятися в кінокартинах «Асса» і «Голка»