1109 нових хворих за добу – це ще не пік, якщо все у нас залишиться без змін

1109 нових хворих за добу – це ще не пік, якщо все у нас залишиться без змін

Аналітика
Укрінформ
Сумна «українська тисяча»: не в маршрутках і масках біда, а – в повільному тестуванні, відсутності ефективної системи відстеження та ізоляції контактів

Показник кількості інфікованих коронавірусом в Україні за добу перетнув психологічну позначку, і досяг позначки, якої ще місяць тому ми б жахнулися – 1109 випадків. Останні дні ми нібито всі чогось такого очікували, але все одно продовжуємо ставити питанням – що робиться не так і чого чекати далі? А між тим, за даними Київської школи економіки, реальна кількість інфікованих в Україні може становити близько 150 тисяч осіб проти 40 тисяч офіційно підтверджених.

Причину спалаху намагаються назвати всі. І більше всього грішать на транспорт (ніби він в інших країнах не працює!) та ігнорування масок, які, між тим, як коштували близько 10 грн. за штуку, так і коштують. А до Ковіду ціна їм була максимум гривня. Здається, що для когось епідемія як була, так і залишається бізнесом. До речі, ті ж тестування «пошвидше», які роблять через наші приватні клініки за 4-6 тис. гривень – з того ж ряду. І держава, здається, ніяк не може показати мародерам (іншого слова тут немає) їхнє справжнє місце.

Все це сумно, звісно, але все ж таки, видається, що це все не основне, не пояснюється сумна «українська тисяча» набитими маршрутками і відсутністю масок. Схоже біда – в обсягах та швидкості тестування, у відсутності ефективної та відповідальної системи відстеження контактів та забезпечення ізоляції та самоізоляції.

Без вирішення цих – основних проблем епідемії цифри будуть й надалі наростати. Про те, на що саме нам слід критично звертати увагу – далі в матеріалі.

Які ж були прогнози і чому вони не збулися?

Як ми добре пам’ятаємо, пік епідемії прогнозувався то на Великдень, то на травневі свята, а маємо його… наприкінці червня. І чи можна сказати, що це уже пік? А між тим, за прогнозами, на цей час мав би бути вже спад епідемії. Наприклад, 22 квітня йшлося про те, що “коронавірус в Україні ймовірно піде на спад у травні після досягнення піку захворюваності, який може настати на початку травня”. Такий прогноз зробила робоча група з математичного моделювання проблем, пов'язаних з епідемією COVID-19 в Україні, створена з ініціативи вчених з Інституту проблем математичних машин та систем Національної академії наук (НАН) України.

За іншими прогнозами команди проекту "ФОРСАЙТ COVID-19" Світового центру даних "Геоінформатика і сталий розвиток" при КПІ ім. Ігоря Сікорського спад захворюваності на коронавірус в Україні теж мав би початися у травні. Для України на 15-денному відрізку часу (06.05.20 – 20.05.20) характер розвитку пандемії набуває більш чіткого лінійного характеру з рівнем "плато" – 400-550 нових інфікованих на день. За результатами прогнозного моделювання такий характер розвитку процесу може продовжитися до третьої декади травня 2020 року, протягом якої ймовірно настане пік пандемії. "Після цього пандемія, ймовірно, може піти на спад (кількість щоденно одужалих людей буде стійко більшою кількості щоденно інфікованих)", – йшлося в прогнозі.

Через сто днів життя країни з коронавірусом лікарка-інфекціоністка Ольга Голубовська в ефірі телеканалу “ZiK” сказала, що давно відмовилася давати будь-які прогнози щодо поширення коронавірусної інфекції в Україні, тому що жоден прогноз не збувається. Водночас вона наголосила, що суспільство має бути готовим до будь-якого сценарію. Схоже, Голубовська спрогнозувала найточніше: прогнозу немає.

Роман Родина
Роман Родина

Втім, не вона одна. Раніше в коментарі Укрінформу начальник відділу епіднагляду за інфекційними хворобами Центру громадського здоров’я Роман Родина пояснював, чому в принципі складно спрогнозувати розвиток епідемії. “Математичні прогнози робляться на основі даних на певний момент часу. Але жоден математичний прогноз не враховує ситуації, які можуть впливати на захворюваність додатково. Приміром, незаплановане посилення карантинних заходів може сприяти зменшенню кількості хворих, і жоден прогноз цього не врахує. І навпаки, коли люди не виконують обмеження, то прогноз, розрахований на те, що вони будуть дотримуватися правил епідбезпеки, не підтверджується”, – зазначив фахівець.

Що спільного в України і Латинської Америки?

Колосальний сплеск захворюваності в Бразилії та інших країнах Латинської Америки (приміром, Перу і Чилі нині на 7 та 8 місцях за поширеністю інфекції) теж, здавалося б, не був прогнозований. Наразі в Бразилії 1,2 мільйони інфікованих, і з таким показником країна на другій позиції у світі після США. Така ситуація пов’язується з політикою президента Жаїра Болсонару, який поставив на перше місце економіку і усіляко протидіяв карантинним заходам, применшуючи небезпеку COVID-19. (До речі, днями суд у Бразилії зобов’язав президента країни Болсонару носити маску в публічних місцях).

Вадим Арістов
Вадим Арістов

Хоча стратег, інфекціоніст, директор Revival Institute for Future Вадим Арістов говорить, що у ситуації, яка склалася в країнах Латинської Америки, немає нічого дивного. “Небезпечні обидві крайнощі. Або популізм і невігластво, яке закінчується відсутністю сильної державницької протиепідемічної системи. Або домінування корпорацій, з переведенням епідемій до рангу особистої відповідальності громадян (як у Швеції та США). При обох крайнощах починається розгін епідемії.

У Білорусі теж був імідж заперечення і ігнорування загрози. Але там збереглася сильна система санепідслужби, яка в далекі роки проектували саме для протидії інфекціям. Тому білоруси, як виявилось, непогано були підготовлені до пандемії. Як і азіати, вони з перших днів запустили широке тестування (99 тестів на 1 мільйон населення, в той час як в Україні – 14 тестів на 1 млн. – Ред.). І Білорусь перевела свій пік у стабільний спад – швидше, ніж того можна було очікувати. Якщо не зіграв фактор їх виборів і підмальовування статистики – від чого ми не захищені в жодній країні. Бо інфекції це завжди політика”, – каже Арістов.

Він продовжує, що на противагу всім згаданим державам, у половини країн Латинської Америки навіть немає повного набору даних щодо тестування, зокрема ні у Бразилії, ні у Перу, ні у Венесуели і Еквадору. Про тих, що дані відкрили – відомо, приміром, що у Чилі відсоток позитивних результатів (співвіднесення кількості виявлених із кількістю протестованих у вигляді рухомого середнього за 7 днів) складає 27,7%, у Аргентини – 27,5%, у Болівії – 47,8%. “Ці показники є жахливими, тому що вони означають, що контактних осіб перевіряють вкрай недостатньо. І відповідно значна частка інфікованих залишаються непомітними для протиепідемічної системи. Що більший цей показник – тим більше тестування не вистачає. А має бути на рівні 1-3% (в Україні цей показник 7,6%). Відтак недостатній об’єм тестування провокує дедалі гіршу ситуацію – у Бразилії вже близько 40 тисяч нових випадків за добу, у Перу – близько 4000”, – відмічає експерт.

Тож Укрінформ поцікавився, а чи не зіткнеться з такими ж проблемами і Україна, де рівень тестування залишається недостатнім?

“Хоч в Україні показники щоденної кількості нових випадків не такі великі, як у Бразилії, але ми вже маємо перехід епідемії у другий пік. На початку населення частково дослухалося до закликів влади і обмежило свої соціальні контакти. Але згодом почало цим нехтувати. Відповідно падіння захворюваності не вдалося знизити до десятків випадків, а тільки до півтисячі на день. Слідом за цим прийшло нове зростання” – каже пан Арістов.

І що робити? Де вихід? – непокоїмось ми

Поки не буде сильної протиепідемічної системи, яка на кожен підтверджений лабораторний випадок COVID-19 швидко знаходитиме в середньому 30 контактних осіб і їх ізолюватиме, інтенсивне зростання продовжиться. – відповідає Арістов.

Як буде розвиватися ситуація найближчим часом?

Уже можна сказати, що у нас прослідковується експоненційне зростання захворюваності (це коли швидкість зростання пропорційна кількості нових випадків). Просто поки що показник ступеня в цій експоненційній функції настільки малий, а щоденна варіабельність настільки велика – що на невеликих відрізках зростання схоже на лінійне. У кінці наступного тижня стане більш зрозуміло, чого очікувати у Україні цього літа.

А вихід, все ж таки, де?

Очікування не стануть надто оптимістичними поки ми не почнемо у розслідуваннях виявляти контактних осіб і серед них знаходити асимптомних і пресимптомних розповсюджувачів інфекції. Поки на тестування потрапляють переважно люди з вираженою симптоматикою. Об’єми тестування потрібно збільшувати доти, доки ми не досягнемо показника 1% позитивних результатів. Тоді ми почнемо справді контролювати епідемію”, – відповідає Вадим Арістов.

Без широкого тестування і відстеження контактів прогресу не буде

Саме проблеми з тестування і відстеженням контактів в Україні експерти вважають чи не головним із чинників, які впливають на подальше наростання епідемії.

Павло Ковтонюк
Павло Ковтонюк

Екс-заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк раніше наголосив, що саме системи тестування та ізоляції зараз стримують другу хвилю поширення у європейських країнах. “...Потужність системи тестування та ізоляції випадків залежить тільки від одного – бажання та здатності міністерства її зробити.

А саме системи тестування та ізоляції зараз стримують другу хвилю поширення у європейських країнах. От я, наприклад, не бачу в Україні бажання робити таку систему. Тестів стали робити більше, щоб не виглядати геть ганебно. Але з останнього місця у Європі ми піднялися на одне з передостанніх. У областях – черги з тестів. У деяких регіонах відмовляються тестувати контакти, бо немає потужностей. Приватні лабораторії залучати не хочуть. Контакти дуже погано відстежують або не відстежують взагалі. Їх мало тестують і майже не ізолюють. А без виявлення та ізоляції контактів тести – це просто для статистики”.

Андрій Александрін
Андрій Александрін

У коментарі Укрінформу подібну думку висловив і лікар-епідеміолог, голова ГО “Інфекційний контроль в Україні” Андрій Александрін: “По-перше, тести, які закупило міністерство, часто трапляються неякісні. Тобто коли лікарі спостерігають явну клініка COVID-19, а тестування не показує наявність інфекції. Це проблема якості тестів, яке закуповує МОЗ. Тому на сьогодні у нас значно більше випадків коронавірусної інфекції, ніж показує статистика. По-друге, тестування в Україні проводиться недостатньо. У Пекіні за день система охорони здоров’я може протестувати мільйон людей. Тому там можуть ізолювати інфікованих і локалізувати спалахи”, – каже епідеміолог.

Про «звичайний» грип не забудьте. Якщо вони з COVID-19 увійдуть в резонанс…

Пан Александрін додає, що не бачить наразі передумов до того, щоб у найближчі місяці ситуація в Україні покращилася. “У нас ще немає другої хвилі, це лише наростання першої. Якщо ми не будемо працювати з групами ризику, то коли прийде грип і аденовірус, який цього року прогнозують дуже агресивним (він теж проявляється хронічним кашлем, який триває 2-3 місяці), то можна тільки уявити, яка буде паніка серед населення. Тому до грипу слід готуватися зараз і закуповувати вакцину. Думаю, що відповідальні країни уже стали в чергу на вакцину від грипу, оскільки розуміють, що не варто допустити “накладання” інфекцій. Тож Україні потрібно поспішити. Крім того, вже зараз варто починати вести роз’яснювальну кампанію про необхідність вакцинації від грипу усіх груп ризику”, – наголошує Александрін.

Він також говорить, що за ті два місяці, які країна провела на карантині, зі сторони державної системи не було запропоновано і відпрацьовано заходів, які б підготували громадян до правил життя з коронавірусом. У той час як Польща, інші країни Європи, США, і деякі азійські країни під час карантину відпрацьовували роботу соціально-критичних об’єктів.

“Але це вже роблять в Україні окремі області. Наприклад, в Житомирі ми створили місцеві протоколи санітарної безпеки, які стали обов’язкові для виконання всіма суб’єктами. Там не припинялася робота громадського транспорту і не зупинялося життя в принципі, як у столиці. Потрібно діяти не шляхом заборон і створення наказів, а шляхом роз’яснення. Ми зустрічалися з бізнесом і доносили чітко інформацію – які саме заходи потрібно впроваджувати і чому. Зокрема про те, що дуже важлива фізична дистанція, провітрювання приміщень навіть під час роботи кондиціонера, оцінювання ризиків, коли поруч є хворі тощо. Тобто інфекційна безпека – це комплекс заходів. Якщо це роз’яснювати на місцях, то все вийде. А якщо лише забороняти, отримаємо лиш зворотній ефект”, – підсумовує Андрій Александрін, з яким не можна не погодитися. Ми всі маємо пам’ятати, що наша безпека – передусім у наших руках.

Юлія Горбань, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-