COVID-амністія: кого випустять на волю та чи зросте злочинність?

COVID-амністія: кого випустять на волю та чи зросте злочинність?

Аналітика
Укрінформ
Звільненню від покарання в Україні попередньо підлягають 3 тисячі в’язнів

27 квітня Кабінет Міністрів України вніс на розгляд Верховної Ради проект Закону №3397 «Про амністію засуджених (щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2)».

Документ, як зазначено в пояснювальній записці Мін’юсту, призначений для «запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в установах виконання покарань», «зменшення кількості осіб, які відбувають покарання в цих установах» (станом на 1 квітня їх було 32 тисячі 942), «заощадження бюджетних коштів, що витрачаються на утримання засуджених», а також забезпечення можливості створення належних умов відбування покарання для осіб, які продовжуватимуть перебувати у вказаних установах.

У разі прийняття законопроекту, який підготовлено відповідно до статті 92 Конституції України з метою прояву гуманізму держави у сфері виконання кримінальних покарань, попередньо підлягатимуть звільненню від покарання 3009 осіб. Тобто менше 10%...

КОГО МОЖУТЬ ЗВІЛЬНИТИ

Зокрема, пропонується звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили:

  • - які на момент вчинення злочину були неповнолітніми;
  • - жінок, вагітних на день набрання чинності Законом;
  • - не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей з інвалідністю та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних особами з інвалідністю;
  • - яких на день набрання чинності Законом в установленому порядку визнано особами з інвалідністю першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, зазначеному у додатку 12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі;
  • - які на день набрання чинності Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
  • - ветеранів війни (учасники бойових дій, особи з інвалідність внаслідок війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”);
  • - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи – осіб, які підпадають під дію Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та аналогічних законів інших держав – колишніх республік СРСР;
  • - які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані особами з інвалідністю першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

ЯКІ УМОВИ В МІСЦЯХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Нещодавно керівництво Мін’юсту відзвітувало про те, що у в'язницях ввели максимально можливі протиепідемічні заходи. Зокрема, було обмежено побачення (але дозволено онлайн-зустрічі), введено температурний скринінг персоналу і щоденний огляд ув’язнених. Всі посилки відправляють на «відстій» протягом 24 години або дезінфікують. На прогулянку ув’язнених виводять тільки з тими, з ким вони знаходяться в одній камері.

У в'язницях введено температурний скринінг персоналу і щоденний огляд ув’язнених / Фото Дивись.інфо
У в'язницях введено температурний скринінг персоналу і щоденний огляд ув’язнених / Фото Дивись.інфо

Однак, на думку колишнього голови Державної пенітенціарної служби України Сергія Старенького, навіть максимально суворі профілактичні заходи все одно залишають багато можливостей для потрапляння інфекції на «зону». Її можуть занести «обов'язкові відвідувачі» – починаючи від персоналу, і закінчуючи прокурорами.

«Ми ж розуміємо, що скринінг температури – це дуже умовна річ, яка, бо не показує точну температуру, а людина може й не здогадуватись, що хвора», – пояснює Сергій Старенький

Масове зараження істотно збільшить навантаження на медичні установи, адже умови колоній і СІЗО не передбачають допомоги в разі важкого перебігу захворювання. Хворих доведеться вивозити за межі в'язниці в лікарні загального типу під охороною. Однак необхідну кількість конвоїрів буде важко забезпечити в разі, якщо «не дай бог захворіє половина колонії», пояснює екс-глава пенітенціарної служби.

«Якщо це 1-2 випадки, то це одне, а коли таких випадків 50… Забезпечити таку кількість охорони практично неможливо. На кожного в’язня потрібно щонайменше три охоронця», – наголошує Старенький.

І додає, що подібні установи знаходяться в край занедбаному стані: «Належного прибирання, провітрювання, каналізації – цього немає. Це клондайк для вірусів, вони можуть досить швидко розповсюдитись. Тому, вважаю, що треба максимально, наскільки можливо, зменшити кількість людей, які перебувають в тюрмах. Я раніше до цього закликав, ще 2 квітня. Але в Мін’юсті тоді повідомили, що, мовляв, усе добре, ситуація під контролем. Нарешті зрозуміли. Однак, поки вони «розкачуються» – може бути запізно. Адже процедура амністії не передбачає, що от прийняли закон в парламенті й ув’язнені одразу вийшли на волю. Ні, не все так просто. Спершу Рада приймає закон. Далі адміністрації установ готують подання до суду, який розглядає кожну справу окремо. А потім… Треба чекати ще 15 днів, щоб рішення суду набрало законної сили. Ой, це діло може так затягнутися в часі, що перші амністовані, навіть, якщо закон приймуть сьогодні-завтра, – вийдуть аж наприкінці травня. Це дуже довго. На сьогодні вже відомо про кілька непідтверджених підозр по симптомах і в Чернівецькому, і в Київському СІЗО». (У прес-службі Департаменту з питань виконання кримінальних покарань повідомили, що станом на 28 квітня з 6-ти випадків зараження COVID-19 виявлено: 4 у працівників ДКВС України, 2 серед осіб взятих під варту ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» та ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор»).

Своєю чергою лікар-інфекціоніст Євген Гречуха каже, якщо коронавірус потрапить в закриту тюремну систему, його поширенню сприятимуть багато факторів. Перше – пізня діагностика і якість медицини. Люди в місцях позбавлення волі пізніше діагностуються: у них спочатку підозрюють туберкульоз або інші вірусні захворювання – пневмококові пневмонії, атипові інфекції. «У багатьох в'язнів є і супутні захворювання – ВІЛ-інфекція, гепатити. А це підвищує ризик важкого перебігу захворювання COVID», – пояснює він у коментарі LIGA.net.

Друге – переповнені камери. В українських реаліях в одномісних камерах можуть перебувати до 3-4 ув'язнених. «У нас був такий досвід в одному з міст, там дуже стара в'язниця – 300-400 років, і в одній камері знаходилися до 20 ув'язнених одночасно. Це дуже багато. Особливість поведінки ув'язнених – вони між собою дуже тісно контактують, а це ідеально для коронавірусу», – зазначив лікар.

Лук'янівський СІЗО /  Facebook.com/gp.gov.ua
Соціальна дистанція в Лук'янівському СІЗО...
Бучанська виправна колонія /  Facebook.com/gp.gov.ua
... та Бучанській виправній колонії / обидва фото: Фейсбук Генпрокуратури

Третє – як не дивно, самі лікарі. Звичайно, поки в'язні залишаються в камері, ризик заразитися нівелюється. Але медичні співробітники, які лікують і оглядають таких пацієнтів, працюють не тільки в тюрмах, а й паралельно в лікарнях. «Поєднують, тому що низькі зарплати. Часто це, наприклад, фтизіатри або терапевти, які зараз у вогнищі інфекції і працюють з коронавірусом», – каже Гречуха.

Четверте – це недостатній обмін повітря в закритому приміщенні.

«Унікального способу захиститися від коронавірусу в місцях несвободи немає. Тільки посилений контроль і соціальне дистанціювання, – стверджує інфекціоніст. – Але ми розуміємо, що у разі, якщо в колонії буде один хворий, можна чекати, що на його поверсі фактично всі почнуть хворіти».

ЧИ ЗРОСТЕ ЗЛОЧИННІСТЬ

Сергій Старенький переконаний, що звільнення 3 тисяч осіб жодним чином не вплине на криміногенну ситуацію в країні. «Давайте об'єктивно оцінювати: якщо випустити 3 тисячі осіб, то в середньому по 120 звільнених припаде на одну область України. Вони роз'їдуться. Це крапля в морі. Однак, якщо цих 120 осіб відпустити, то це суттєво розвантажить медичні частини, попередить розповсюдженню хвороби», – констатує Старенький.

До 2011-го амністії в Україні відбувалися щорічно, каже він, до Дня Незалежності Верховна Рада приймала відповідний закон. При Януковичі це діло пригальмували. Амністія відбулася лише раз. «І суспільство це навіть не помічало, ці люди загрози не несли. Приміром, за останні 6 років у нас було дві амністії: на піку революційних подій в 2014 році, коли прийшла нова влада і звільнила близько 20 тисяч ув'язнених, і прийнята Верховною Радою в грудні 2016 року, але реально виконана (підписана президентом) в 2017 році. Пам’ятаєте, тоді ще «ламалися списи» об те, щоб застосувати амністію до учасників АТО. Все, більше влада не вважали за потрібне вносити подібні законопроекти, хоча це нормальна практика. Наше законодавство передбачає, що амністувати в’язнів можна щороку», – пояснює Старенький.

Дещо іншу думку з цього приводу висловив заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. Амністія під виглядом карантину – це, вважає експерт, найменш виважене рішення з усіх, що можна зараз очікувати. «По-перше, питання вже застаріле. Про це ще можна було б говорити тоді, коли ситуація з коронавірусом погіршувалась. А зараз, коли ми готуємось до «адаптивного карантину» – воно втратило актуальність. По-друге, в не меншій небезпеці сьогодні всі люди, вимушені довготривало перебувати серед великої кількості інших людей. Але я не чув жодного разу, що нам – заради карантину – потрібно скорочувати армію чи поліцейських. І проблема навіть не в переповненості закладів утримання. Більше того, частина з них закривається. До речі, навіть Березанська колонія №95, яку «відвідав» герой Зеленського – Голобородько у серіалі «Слуга народу». Проблема, насправді, в іншому», – наголошує Петренко.

Березанська колонія
Березанська колонія

Він вважає, що масова амністія – це завжди загроза корупції: коли на волю, поряд з тими, хто під неї підпадає, будуть виходити ті, хто «знайшов краї», хто має зв’язки та дав хабар. «І не важливо чим це будуть обґрунтовувати – покаянням, материнством, участю у бойових діях, станом здоров’я – в режимі масовості ретельно перевіряти кожну справу не будуть. І, зрозуміло, що невибірковий підхід (на відміну від амністії в індивідуальному порядку) завжди призводить до того, що на волю потрапляють люди, схильні до рецидивів. І так само зрозуміло, що як тільки страх перед коронавірусом знизиться, а відчуття кризи посилиться – це призведе до зростання злочинності. Навіть без того, що з в’язниць почнуть випускати людей», – резюмував Петренко.

ЯК ПЕНІТЕНЦІАРНІ СИСТЕМИ СВІТУ ЗРЕАГУВАЛИ НА ПАНДЕМІЮ

По всьому світу з пенітенціарних установ ув'язнених відпускають. Цю ідею підтримують в ООН: верховний комісар з прав людини Мішель Бачелет закликала звільнити людей, які перебувають в групі ризику. За її словами, у багатьох країнах тюрми переповнені, в таких умовах фізичне дистанціювання та самоізоляція практично неможливі. «Влада повинна зробити кроки для запобігання смертей серед ув'язнених і персоналу», – закликала вона.

Наприклад, у Франції на волю вийдуть понад 5 тис. осіб. За даними французьких ЗМІ, звільнять засуджених «за малозначні правопорушення, термін ув'язнення яких добігає кінця і які продемонстрували хорошу поведінку під час відбування покарання».

У Німеччині подібні рішення приймаються на рівні федеральних земель. Влада Північного Рейну-Вестфалії оголосила, що з в'язниць відпустять близько 1 тис. ув'язнених – тих, чий термін не перевищує 18 місяців, а також, хто відбуває термін замість грошового штрафу. Регіональні чиновники наголошують, що це тимчасове рішення: після закінчення епідемії людям доведеться повернутися до в'язниць і відсидіти зазначений термін.

Генпрокурор США Вільям Барр заявив, що розпорядився – за можливості, переводити частину ув'язнених з в'язниць під домашній арешт. Раніше про аналогічні заходи повідомлялося на регіональному рівні. В Лос-Анджелесі найближчим часом відпустять близько 1,7 тис. «зеків», це дозволить розвантажити місцеві в'язниці на 10%. Мер Нью-Йорка Білл де Блазіо повідомив про намір відпустити більше 300 ув'язнених, які вчинили злочини невеликої тяжкості і ненасильницькі злочини. За його словами, «ніхто старше 70 років або з проблемами зі здоров'ям не повинен перебувати зараз в тюрмах».

Ув’язнених звільнять і в деяких країнах Латинської Америки. Зокрема, в Аргентині та Колумбії, де нещодавно у в'язницях бунтували. Натомість, влада Еквадору, де у в’язницях також пройшла хвиля бунтів, не поспішають звільняти кого-небудь: для попередження масового інфікування в країні вирішили ще більше посилити охорону закладів відбування покарань.

Наймасштабніші звільнення ув’язнених відбулися в Ірані. Протягом березня на волю вийшли три групи – 54 тис., 70 тис., і 85 тис. чоловік. Передбачалося, що багато хто з них будуть залишатися на свободі до 3 квітня, але пізніше дату повернення у в'язницю перенесли на кілька тижнів. 50% звільнених в останній групі були свого часу засуджені «через погрози, пов'язаних з безпекою», тобто мова йде про політичних в'язнів.

Мирослав Ліскович. Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-