Анна Софі Агневік – шведський фахівець з питань подолання корупції на місцевому та регіональному рівнях, cтарший юрисконсульт. Її колега Сесілія Берглін – політолог і має великий досвід роботи у сфері боротьби зі зловживаннями в роботі місцевих органів самоврядування. Обидві беруть участь в роботі Шведської Асоціації регіонів та муніципалітетів (SALAR) і завітали на конференцію Програми «U-LEAD з Європою» «Наближаючи послуги», присвячену питанням покращення якості надання адміністративних послуг. На конференції експертки провели навчальний семінар для лідерів громад та керівників ЦНАПів. Ми попросили Анну та Сесілію поділитися своїм рецептом налагодження безперебійної роботи державних структур без натяку на хабарі.

- В Україні ЦНАПи вважаються найсучаснішою формою спілкування держави та громадян. Невже і в них можлива корупція?

Анна Софі Агневік: - ЦНАП – ідеальна модель надання адміністративних послуг, оскільки прозорість їхньої роботи робить передачу грошей (хабарів) майже неможливою. Тож багато залежить від того, як організований фізичний простір центру. 

- Як свідчать авторитетні рейтинги, у Швеції корупції майже не існує. Як вдалося досягти такого рівня?

Сесілія Берглін: - Складно стверджувати, що її дійсно не існує, але якщо вірити Індексу сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI), який щороку формується Transparency International, Швеція посідає 4 місце серед більш ніж 190 країн світу.

А.А.: - У Швеції працює принцип відкритості офіційних документів (principle of official documents). Всі мешканці громад, журналісти можуть запросити доступ у муніципалітетах до будь-яких документів, за винятком секретних і таких, що містять персональні дані щодо, наприклад, стану здоров’я. А все, що стосується фінансів — відкрита інформація. Тому можливостей виявити корупцію – досить. До слова, цьому принципу вже близько 250 років.

С.Б.: - Швеція вже довгий час не перебувала в стані війни, також наше суспільство досить однорідне, немає суттєвого розриву між доходами громадян — тобто існує певна соціально-економічна рівність. І ці фактори в довгостроковій перспективі дозволяють будувати стійку систему державного врядування.

- Чому зазвичай виникає спокуса брати-давати хабарі? Недосконалість законодавства, особливості менталітету?..

А.А.: - Згідно з теорією трикутника шахрайства (fraud triangle), яку запропонував Дональд Крессі ще у 1953 році, для хабарництва необхідні три умови: потреба, можливість і раціональна складова. Останній серед цих факторів дуже важливий, бо спонукає людину до розуміння, чи акт корупції вартий здійснення, буде помічений чи ні. Через цю систему проводиться певний аналіз. Всі три фактори можна мінімізувати. Щоб у людини не було потреби в корупції, потрібно створити правильне робоче середовище. Аби не було можливості, слід постійно аналізувати корупційні ризики, проводити внутрішній аудит. А щоб відпав сенс корупційного акту, потрібен кодекс робочої етики, певний соціальний консенсус, що стримував би всіх.

У Швеції це вдалося, бо винагорода за працю висока і спокуса зловживати низька. Хоча іноді підключається четвертий фактор — бажання привернути до себе увагу, підняти свій статус.

С.Б.: - Звісно, мають бути механізми контролю і відповідне законодавство, але цього не досить. Треба вести роботу з персоналом, а керівник повинен стати сильним лідером і подавати приклад етичної поведінки. Коли культура на високому рівні, це мінімізує бажання здійснювати корупцію.

- Останнім часом в Україні точиться дискусія, чи слід платити у бідній країні великі зарплати та премії чиновникам. Як гадаєте, можна відучити від зловживань владою великими зарплатами?

С.Б.: - Складне питання. Існує дослідження, яке демонструє, що до певного рівня підвищення зарплати може призводити до зменшення корупції. Вище цього рівня – не має значення, не впливає на поведінку.

А.А.: - Більшість випадків масштабної корупції відбувається на високому політичному рівні, де високий рівень винагороди за працю – не питання. Тобто підвищення зарплати може грати роль, але це не єдине рішення проти неї.

У Швеції ми платимо великі податки. Але попри це, податкова служба має найвищий рівень довіри суспільства.

С.Б.: - Серед усіх державних структур.

А.А.: - Так, серед усіх структур. Тобто, розуміючи, що вони забирають наші гроші, ми знаємо, що кошти пішли на утримання вулиць, шкіл, лікарень. А оскільки ми вже заплатили за ці послуги, чому маємо платити повторно якійсь особі, якій доручили надання сервісу?

С.Б.: - Корупція може виникати на побутовому рівні, і це дуже важко прив’язати до конкретної системи винагороди.

- А можна подолати її назавжди чи час від часу потрібні профілактичні заходи? У Швеції питання вже закрите?

А.А.: - Ми мусимо влаштовувати спеціальні навчання кожного тижня, місяця, року. У Швеції 1,2 млн громадян зайняті у муніципальних та регіональних органах влади – а це 25% працездатного населення – і постійно потребують навчання, бо хтось залишає свої позиції, хтось новий приходить. І превентивні заходи дуже важливі.

С.Б.: - Якщо точніше, у Швеції 1,2 млн людей з 10,12 млн працюють у державному секторі, муніципалітетах і регіональних органах самоврядування. Це означає, що ми (Асоціація місцевих органів влади та регіонів Швеції – SALAR) є найбільшою асоціацією роботодавців у країні, але важливо, що не асоціація наймає працівників у муніципалітетах та регіонах.

А.А.: - Так, близько 25% працездатного населення працює в муніципалітетах та інших регіонах.

С.Б.: - Треба працювати, у першу чергу, з лідерами, верхівкою, бо риба завжди гниє з голови. Також необхідне формування культури поведінки серед держслужбовців, бо в їхніх руках зосереджено найбільше ризиків, на них покладено багато різних функцій, в тому числі відповідальність за фінанси. Важливим є аналіз корупційних ризиків, і в нас дуже багато досліджень корупційних ризиків, тому не потрібно щоразу починати спочатку. Також потрібен внутрішній контроль, формування культури прозорості. Наразі існує багато дискусій щодо доступності до даних: що має бути опубліковано та доступно для широкої громадськості, а що ні. Вести постійний моніторинг і оцінювати результати: що було зроблено, чому – і робити з цього висновки. А ще важливо створити безпечні умови для повідомлення про випадки корупції, тобто створити систему захисту для викривачів і надійне законодавство.

Тетяна Негода

Фото Геннадія Мінченка