На пенсії життя є. А без пенсії?
Молоді українці в розмовах про пенсію часто жартують - “у нас її не буде”. Ось і депутат ВР Олексій Мушак, коментуючи поданий в Раду законопроект про внесення змін в Закон “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щиро сказав, що з задоволенням відмінив би пенсії. Український депутат — звісно, не істина в останній інстанції, але й світові експерти з економічної політики давно натякають, що пенсійна система в тому вигляді, в якому вона існує, стала надто дорогим задоволенням. І це стосується не одної лише України.
Фактично те саме сказала і претендентка (за чутками) на посаду міністра соціальної політики Галина Третякова – нині глава відповідного Комітету Верховної Ради. Пані Третякова висловилася в тому дусі, що альтернативи підвищенню пенсійного віку немає. А причина – відома, це щорічна дотація Пенсійного фонду з державного бюджету, яка ледве не вдвічі перевищує видатки на оборону.
СКІЛЬКИ КОШТУЄ НАМ СТАРІСТЬ
Пан Мушак був відвертий: навіщо пенсії, якщо дефіцит Пенсійного фонду колосальний, а літнім українцям і так допомагають батьки. Мовляв, людям його віку (30-35) взагалі байдуже до пенсій, бо це покоління їх отримувати вже не буде. Кілька поколінь українців виросло з упевненістю, що пенсія — це святе. Але право на підтримку в старості досі не є загальносвітовою практикою, пише Тім Гарфорд, ведучий програми "50 речей, які створили сучасну економіку" ВВС. Наразі майже третина людей похилого віку у світі не мають пенсії, а для багатьох пенсія, попри українські міфи про величезні закордонні виплати, недостатня для проживання. Проблеми в різних кутках світу свої. В Африці про пенсії і не чули, в більш розвинених країнах назріває серйозна криза пенсійної системи через проблеми демографії. Пенсіонерів все більше, живуть вони все довше, а платників податків, що утримують їх своїми внесками, все менше. І державна, і приватна пенсійні системи стали надто дорогими навіть у багатих країнах, соціальним виплатам яких українці заздрять. Що вже казати про наш Пенсійний фонд, який платить кожному пенсіонеру в середньому всього 3006 грн (дані на липень 2019) і то завдяки коштам держбюджету. Арифметика проста.
За оперативними даними до бюджету Пенсійного фонду України за січень-грудень 2019 року з усіх джерел фінансування надійшло 434,8 млрд грн, з яких власні надходження склали 241,7 млрд грн. З Державного бюджету на фінансування пенсійних та інших запланованих виплат надійшло 193,1 млрд гривень. Виходить, якби не дотація держбюджету, без пенсій залишились би 44,4% пенсіонерів. За даними ПФ на липень 2019 року, в Україні їх 11,32 млн.
А кількість осіб, які сплачують ЄСВ, судячи з даних Держслужби статистики - близько 13 мільйонів, і їхні відрахування - основне джерело фінансування державної пенсії. При солідарній пенсійній системі вона повністю залежить від економічної і демографічної ситуації в країні, розвитку ринку праці та стану фондового, фінансового ринків, говорить Олена Петрушка, кандидат економічних наук і доцент Тернопільського економічного університету. “Ще трохи — і третину населення в країні (за даними електронного перепису уряду населення — 37 млн осіб Ред) становитимуть пенсіонери, - зауважує вона. - Для нормальної роботи системи на кожного треба хоча б три платника податків, а в нас вже сьогодні — майже один до одного”. За оцінками фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, до 2050 року пенсіонерів буде на 2 мільйони більше платників ЄСВ.
Солідарна система, за якої внески потрапляють в загальний котел, а потім розподіляються так, як дозволяє їх обсяг та дотації держбюджету на поточний момент, давно своє віджила, вважає експерт, і Україні якнайшвидше слід переходити на багатокомпонентну пенсійну систему. Сьогоднішні сорокарічні ще можуть претендувати хоча б на мінімальну пенсію, а 20-25-річні побачать хіба що повний крах Пенсійного фонду, якщо змін не буде. “Крім всього, солідарна система не враховує страхові принципи. Сплачуєш внески чи ні, пенсію отримаєш, бо спрацює зрівнялівка і незалежно від розміру внесків всі отримуватимуть плюс-мінус однаково невеликі виплати”, - пояснює Олена Петрушка. А тому сучасна молодь не бачить сенсу вкладатися в цей “котел” - з нього ніякої вигоди не світить.
У інших, розвинених країн, за словами доцента ТНЕУ, перехід на багаторівневі пенсійні системи займав 20-30 років. Україна цей шлях почала поки лише на папері, а на практиці накопичувальна система, анонсована на 2015 рік, не була запущена навіть у 2019-му і не буде у 2021-му. Так, днями міністр соцполітики Юлія Соколовська у коментарі Інтерфакс-Україна заявила, що в короткостроковій перспективі в Україні не будуть запроваджувати накопичувальну пенсійну систему: не вистачає інфраструктури, яка б забезпечила функціонування пенсійних накопичень. ”Плюс накопичення - це довгі гроші, тобто заощадження. Зазвичай це працює так, що кошти інвестуються, а значить, повинен бути ринок, куди можна інвестувати. На сьогодні в Україні такого ринку фактично немає”, - пояснила міністр.
САМ СОБІ ПЕНСІЙНИЙ ФОНД
Соколовська права - у фінансового фондового ринку дійсно справи кепські, кажуть економісти. “Зібрати кошти — не проблема, але якщо лежатимуть роками, знеціняться, - пояснює Олена Петрушка. - Треба, щоб фонд в щось їх вкладав, примушував працювати і приносити прибуток”. Та в що вкладати, коли український ринок цінних паперів — як мильна бульбашка? “ Які механізми накопичення, примноження коштів, які гарантії? Це взагалі будуть державні чи приватні фонди?” - перелічує питання, що потребують відповідей, доктор економічних наук, професор Олексій Плотніков.
Єдиної наукової позиції щодо найбільш ефективної пенсійної системи, на якій сходились би економічні експерти всього світу, не існує. Однозначно система має бути багаторівневою, а пенсії складатися з надходжень з різних джерел. Наприклад, в США, де пенсійна система — одна з найдосконаліших в світі, одночасно працюють 3 рівні пенсійного страхування: державне, гарантоване урядом; приватне корпоративне, фінансування якого забезпечує роботодавець і приватне індивідуальне. Останнє — це коли працівник відкриває особисті пенсійні рахунки в банках, пайових фондах і страхових компаніях. І всі схеми працюють. “В професійних, корпоративних фондах самі роботодавці заощаджені кошти вкладають в якісь фінансові інструменти і так забезпечують дохідність, - наводить приклад пані Олена. - А взагалі в західному світі люди самі про себе звичні дбати”.
Пенсійну реформу, на її думку, слід було б починати з боротьби проти патерналізму населення. Від установок “держава повинна мені дати” давно час відходити. “Держава повинна забезпечити мінімальний стандарт — наприклад, прожитковий мінімум для тих, хто працював і має якісь здобутки”, - вважає вона. Хочеш мати більше - піклуйся про це з молоду. А для цього треба працювати над вихованням фінансової грамотності серед українців, наразі необізнаних і майже безпорадних (у 2019-му предмет “Фінансова грамотність” з’явився в школах). Але нерідко — хитрих. Що неформально зайняті, та претендують на виплати.
“Мені 40 і я думаю про пенсію, а молодь зовсім ні. А потрібно це робити, як тільки працювати почав”, - вважає доцент ТНЕУ. Натомість студенти, за спостереженнями викладачки, користуючись можливостями дуальної освіти, влаштовуються на роботу, та здебільшого нелегально. Колись вони теж претендуватимуть на пенсії, як і заробітчани, що роками працювали на закордонні економіки. Багато з них, повертаючись на батьківщину під старість, оформлюють мінімальну пенсію за віком, хоча самі майже внесків не робили. Ще й на додачу отримують пенсії в Італії чи Іспанії.
Недержавний пенсійний фонд, банківські депозити, інвестиції в нерухомість — ось всі доступні наразі інструменти для самозабезпечення прибутками в старості. “Але сьогодні менше 3% населення залучені до недержавного пенсійного страхування, - каже Олена Петрушка. - Люди альтернативним варіантам поки не довіряють і їх не розуміють”. Можна продумати способи стимулювати їх. Наприклад, звільняти від сплати обов’язкових внесків в державний фонд або зменшити їх, якщо платник бере участь в недержавному. Гарантувати, що пенсійні активи при накопиченні будуть передаватися в спадок.
ЩО БУДЕ ДАЛІ: ЧЕКАЄМО ЕКОНОМІЧНОГО СТРИБКА
“Гадаю, на цьому етапі держава просто приречена на розвиток існуючої солідарної системи, - вважає Олексій Плотніков. - Платити внески будуть всі, бюджет продовжить дотувати Пенсійний фонд”. До розмов про накопичувальну систему можна повертатися, коли економіка зміцниться і зростання сягне хоча б 5% щорічно. А буде це, судячи з усього, нескоро. “45-річні українці ще зможуть долучитися до накопичувальної системи, коли нарешті запрацює, і отримуватимуть пенсію від обох систем. А забезпеченими повністю з накопичувальної будуть хіба що ті, кому зараз 20”, - прогнозує Плотніков. Найближчі десятиріччя всі продовжать годувати солідарну, для якої досі не з’явилося альтернативних джерел фінансування. “Ними можна залатати одну дірку в одному році, а в постійне наповнення я не вірю, - міркує професор. - Пропозиції на кшталт легалізувати легкі наркотики і кошти від цього направити в ПФ, що прозвучали в Раді, сумнівні. Краще не йти сумнівними власними шляхами, а брати приклад з Західної Європи”.
В країнах Європи теж платять внески розміром 19,5-23%, як наш ЄСВ, але за іншим принципом. Раніше з 36% (до 2016 року роботодавці відраховували в середньому по 36% до пенсійного та соціальних фондів) хоча б 1-2% йшли на персоніфіковані рахунки. Тепер всі 22% платить роботодавець і ми до них стосунку не маємо. А слід було б навпіл: 10-11% компанія і стільки ж робітник на свій рахунок. І щоб кошти на рахунку працювали, як депозит. “Прибуток невеликий, але для розвинених країн депозитні ставки 3-4% - норма, вони надійні і гарантовані, - говорить доцент ТНЕУ. - Так, це довго і складно, але схема дієва, якщо робити внески хоча б з 25 років”.
Щоб збільшити надходження до ПФ, слід було б зняти обмеження для бази нарахування ЄСВ, вважає вона. Наразі верхній поріг — 70 000 грн, якщо зарплата більша — все, що понад цю суму, не оподатковується. “Чому не оподаткувати всю суму? В усьому світі так — більше заробляєш, більше податків платиш”, - дивується експерт. В Австралії, наприклад, зарплата менше 6000 доларів не оподатковується, зате з тих, що сягнули вище 180 000, беруть аж 45%.
Законодавці ж поки що пропонують йти освоєним шляхом і підвищувати пенсійний вік далі. Голова Комітету ВР з питань соцполітики Галина Третьякова днями заявила, що це процес невідворотній і тільки він дозволить вирівняти солідарний рівень пенсій. “Шляхів у нас два: виходити на пенсію раніше та отримувати пенсію, яка у нас є, або підвищувати пенсійний вік та отримувати більші пенсії”, – вважає Третьякова. Щоб ситуація не погіршувалась, з 2023 року щорічно треба буде збільшувати пенсійний вік на місяць.
Тетяна Негода, Київ
