Законопроєкт про дезінформацію: новації та ризики

Законопроєкт про дезінформацію: новації та ризики

Укрінформ
Розмова про уповноваженого, індекси довіри і кримінальну відповідальність за фейки

У те, що інформаційний фронт гібридної війни не згортатиметься і відступати тут ніхто не буде, новостворене гуманітарне міністерство (куди увійшли Мінінформ, Мінмолодьспорту та Мінкультури) дало зрозуміти всім зацікавленим сторонам по обидва боки кордону ще кілька місяців тому.

Законопроєкт, покликаний боротися із фейками та російською пропагандою, готувався довгий час, до обговорення залучалися представники всіх медіа, в листопаді в Укрінформі була презентована його концепція, а сьогодні міністр Володимир Бородянський та його перший заступник Анатолій Максимчук представили, назвемо так, перший драфт.

На момент написання матеріалу сам текст ще не з’явився на сайті міністерства, обіцяють його надрукувати найближчим часом, і до кінця лютого триватиме його обговорення.

Як виглядала сьогоднішня презентація? Це доповідь ініціаторів та співавторів проєкту та слайди, які формулюють «інформаційно-дезінформаційні» виклики та відповіді, які стоять перед Україною.

Володимир Бородянський, Анатолій Максимчук
Володимир Бородянський, Анатолій Максимчук

Бажаючих потрапити на презентацію було дуже багато, що підтверджує: на закон чекають. Тональність проведення заходу підтвердила, що журналісти, чиї видання контролюються проросійськими силами, досить роздратовані й «по повній» використають проєкт закону, щоб довести стару істину: в Україні влада недемократична і журналістів тут переслідують. «Скільки ви хочете посадити журналістів?» – пафосно запитав один із присутніх (вартує помоніторити ефір, чи потрапить цей фрагмент у російські медіа). Втім обговорення показало, що не лише проросійські медіа мають певну настороженість. Пройдемося по п’яти основних новаціях законопроєкту.

НОВАЦІЇ ЗАКОНУ

1. Проєкт передбачає створення інституту Уповноваженого з питань інформації, який має право звернутися із спростуванням до медіа, а потім відповідно – звернутися до суду.

Це відповідь на те, що чинне законодавство не передбачає можливості звернення до суду з приводу поширення дезінформації, за відсутності особи, чиї права порушено. Власне тепер у випадку ухвалення закону такою особою буде інформаційний «омбудсмен».

2. Запровадження індексу довіри до медіа.

Це відповідь на виклик тотальної медіа-безграмотності суспільства, яке просто не знає, як орієнтуватися в океані інформації. Індекс довіри може бути присвоєно будь-якому медіа після перевірки, що проводиться на підставі його добровільного звернення до однієї з незалежних організацій, що мають відповідну компетенцію та досвід і відповідають критеріям, встановленим Уповноваженим з питань інформації.

3. Зобов’язання поширювачів масової інформації розміщувати власні ідентифікаційні дані у доступному для отримувачів інформації місці (на головній сторінці власного веб-сайту або на початку власної веб-сторінки, в розділі з інформацією про власника облікового запису на платформі спільного доступу до інформації чи в сервісах обміну миттєвими повідомленнями, в інших доступних для отримувача інформації місцях). Відповідь на виклик про неможливість ідентифікувати особу, яка розповсюджує масову інформацію. Це стосується і постачальників послуг хостингу. Провайдери платформ спільного доступу до інформації та провайдери сервісів обміну миттєвими повідомленнями зобов’язані мати представництво або дочірню компанію в Україні.

4. Журналістське самоврядування.

Пропонується створити організацію журналістського самоврядування, яка буде стежити за дотриманням професійної етики та стандартів.

Супутником цієї норми є поділ журналістів на тих, що мають професійний статус, а відтак – особливу увагу від держави, та тих, хто не має такого статусу. Непрямо звучать пропозиції про запровадження прес-карти.

5. Адміністративна та кримінальна відповідальність за поширення дезінформації.

Види покарань дуже варіюються. Від 20 прожиткових мінімумів – адміністративної відповідальності за несвоєчасне розміщення відповіді щодо дезінформації, та до двох років виправних робіт – кримінальної відповідальності за систематичне умисне масове розповсюдження завідомо недостовірних повідомлень про факти, події або явища, що становить загрозу національній безпеці, громадській безпеці, територіальній цілісності, суверенітету, обороноздатності України.

РИЗИКИ ЗАКОНУ

Виклики та відповіді завжди тягнуть за собою іншу пару понять: позитивів та ризиків.

Можна казати, що законопроєкт виробляє категоріальний апарат, вводячи поняття: «дезінформація», «поширювачі інформації», «масова інформація». І це перша спроба говорити про боротьбу із фейками мовою законодавчих термінів.

Але вже сьогодні по ходу обговорення виникли запитання саме по цих термінах. Що таке «поширювач масової інформації», чи є блогер із підпискою в 100 людей поширювачем масової інформації, чи ні?

Досі дискусійною вважається норма про запровадження прес-карти, яка б маркувала журналіста. Бо відомо, що статусом медійника часто користуються люди, які не мають найменшого стосунку до професії. Хоча автору незрозуміло, чому професійний журналіст боїться прес-карти? (Наразі головні опоненти – люди з маловідомих організацій або зовсім невідомі журналісти).

Але якщо людина заробляє на життя журналістикою, то вона апріорі повинна мати документ з місця роботи. Зрештою, будь-який національно орієнтований журналіст навряд чи хотів би, що його прирівнювали до Шарія.

Є побоювання, чи не зіб’ють законопроєкт ще на етапі обговорення? Наприклад, тотальними обвинуваченнями в цензурі та бажанні надмірного регулювання. Вже зараз навіть відомі журналісти засумнівалися, чи хотіли би бути членами запропонованої самоврядної журналістської організації. Та й чи можливо створити якесь журналістське самоврядування, в якому б одночасно були присутні й проукраїнські журналісти, і проросійські? Як влучно зауважив один досвідчений журналіст: українські журналісти розбіглися по політичних дискурсах, дивляться одне на одного з-під лоба й обзивають колег із іншого табору якщо не лохами й дебілами, то зрадниками, прихвостнями олігархів чи прислужниками влади.

Ну, але на всі зазначені запитання ще є час. Обговорення закону триватиме до 28 лютого.

Лана Самохвалова, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-