На нас чекає “візовий безвіз”? Чи все залишиться, як нам сподобалося?

Отримання (за окрему плату) попереднього дозволу на майбутню подорож – головна новація змінених умов безвізових поїздок до ЄС, які наберуть чинності з 1 січня наступного року. Система ETIAS – один з елементів програми посилення безпеки на зовнішніх кордонах Євроспільноти. На перший погляд, для українців, котрі їздитимуть до ЄС на екскурсії, відпочинок, роботу, лікування, навчання, у справах бізнесу чи для відвідин друзів та родичів, у такому кроці немає нічого страшного. Хіба що перед поїздкою доведеться додатково “заморочитися”, генеруючи онлайн-запит до ETIAS. Щодо додаткових витрат – це завжди неприємно, – то вони незначні – 7 євро.

Водночас, чимало українців сумніваються, що усі висновки нової європейської програми будуть неупередженими. Особливо, якщо йтиметься про вплив на систему так званого “людського фактору”. До того ж, програму, мовляв, можуть навмисно налаштувати так, щоби створювати проблеми саме для українців. Або перетворити надання попередніх дозволів на джерело додаткового заробітку. Скажімо, для посередників, які оформлятимуть виїзні документи в Україні. А загалом, чи не вийде так, що ЄС навмисне створюватиме перепони для “безвізових” поїздок.

З’ясовуємо.

Питання №1: Чи всі країни, які мають “безвіз” із ЄС, підпадають під дію програми?

Одразу ж заспокоїмо: запропоновані Єврокомісією нововведення стосуватимуться не лише України (з її поки що нетривалим досвідом безвізових поїздок з ЄС), а й усіх, без винятку, інших партнерів Євроспільноти. Таких, приміром, як США, Канада, Австралія, Японія і навіть – “добрекзитна сестра” Великобританія. Про це нагадує у Фейсбук Місія України при Євросоюзі.

Також ніхто не повинен нав’язувати мандрівникові додаткову послугу із отримання онлайн-дозволу на поїздку у разі, якщо той не має біометричного паспорта і оформляє візу для подорожей Шенгенським простором. Нововведення стосуватиметься лише тих 60 країн, які мають безвізовий режим з ЄС. Їх перелік оприлюднено на сайті програми. Як зазначається, у майбутньому цей список доповнюватимуть – при укладанні Євросоюзом угод про безвіз із іншими державами й територіями.

Питання №2: Чи є гарантії того, що програма не створюватиме “навмисні” перепони для жителів окремих країн?

Розробники запевняють: вплив людського фактору на опрацювання заявок буде мінімальним. У переважній більшості випадків – він повністю виключається. Спочатку кожну заявку опрацьовуватимуть автоматично. При цьому ETIAS враховуватиме:

1. інформацію про посвідчення особи – Чи відповідає особа заявника її паспорту?
2. відомості про дорожній документ – Чи відповідають дані про проїзний документ інформації, яку подав заявник у інших розділах? Чи це дійсний проїзний документ, виданий країною, яка відповідає вимогам ETIAS?
3. чесність відповідей на основні запитання – Як корелюються відповіді з відомостями, що містяться в базах даних, перевірених Центральним підрозділом ETIAS?

Потім ідентифікатор заявника, проїзний документ і довідкові запитання перевірятимуть відповідно до Шенгенської інформаційної системи (SIS), Візової інформаційної системи (VIS), EUROPOL DATA, електронної бази даних про вкрадені та втрачені проїзні документи Інтерполу (SLTD) та інших міжнародних баз і реєстрів.

Якщо все гаразд – інформацію про дозвіл надішлють заявникові автоматично. Якщо ж у процесі автоматизованого опрацювання заявки виникнуть запитання, документ перевірять вручну. Це – завдання Центрального і Національних підрозділів ETIAS. Тож непідтверджена одразу заявка – іще не вирок. Заявника можуть попросити надати додаткову інформацію. Крім того, людина матиме можливість пройти співбесіду у найближчому консульстві країн-членів ЄС.

Питання №3. Відмовлятимуть, як завжди, – без пояснень, тобто?

Ні, такого не буде. Головне, що, на відміну, приміром, від американських дипустанов, які, “за визначенням” не надають інформації про причини відмови у візі, заявники, яким відмовить система ETIAS, отримають докладну інформацію про причини негативного рішення (в тому числі і про країну-ініціатора відмови). Більше того, такі заявники матимуть право на апеляцію. Її можна подати саме до представництва країни-члена ЄС, яка попередньо відмовила в наданні дозволу.

Питання №4: Чи не стане нова система лише способом заробітку для євроінституцій?

Як зазначається на сайті ETIAS, роботу системи і справді розглядають як можливість забезпечити додаткове джерело доходу для бюджету ЄС, але це – далеко не основна мета. Тим паче, що левову частку отриманих коштів витрачатимуть на безпечну й надійну роботу самої системи, унеможливлення несанкціонованого доступу до неї. Головна ж мета нововведення, як зазначається: “посилення безпеки жителів країн Євросоюзу, виявлення й недопущення на територію ЄС осіб, які несуть загрози безпеці, зокрема, причетних до тероризму і незаконної міграції”. Також це допоможе прикордонним органам вчасно виявляти міграційні порушення та зловживання безвізовими поїздками до ЄС. При цьому подібні механізми отримання попередніх дозволів на безвізові поїздки діють у багатьох “цивілізованих” країнах. Зокрема, в Австралії така система (з урахуванням тодішніх технічних можливостей) діє ще з 1996 року. У США із 2007-го для “безвізових” мандрівників, у тому числі – і європейців, – працює система ESTA. Трохи згодом у Канаді впровадили свою програму еТА. Їх і взяла за взірець Єврокомісія, пропонуючи нововведення у Європі.

Питання №5: Про значні додаткові фінансові витрати для мандрівників

Людям, які вирішили скористатися безвізовою поїздкою до ЄС, справді доведеться додатково розкошелитися – на 7 євро (187 гривень 4 копійки за нинішнім курсом). Але це стосується лише мандрівників віком від 18 до 70 років. Дітям і літнім людям платити не треба. При цьому позитивний висновок щодо можливості відвідин Європи діятиме 3 роки (60-70 гривень на рік можемо ж собі дозволити?). За винятком випадків, коли в цей період закінчиться термін дії вашого паспорта чи проїзного документа. Повторно доведеться платити лише раз – при поданні апеляції на негативне рішення європейців. Тобто, максимальні витрати – 14 євро. Це значно менше, аніж коштує віза (€35-60-80).

Питання №6: Про витрати часу і можливість заплутати “недіджитилізованих” українців

Розробники програми обіцяють, що процес подання заявки триватиме не більше 10 хвилин. Анкета чітка і зрозуміла й не потребуватиме пошуку додаткових довідок чи звернень до різних інстанцій. Ідеться, зокрема, про:

1. біометричні та особисті дані (ім'я, дата народження і стать);
2. довідкові відомості про заявника (телефон, електронна й домашня адреса);
3. історію освіти (початкова, середня, професійно-технічна, вища) чи відсутність освіти;
4. інформацію про дорожній документ (паспорт або іншу посвідку особи, включаючи такі дані, як номер документа, дата видачі, термін придатності і країна громадянства);
5. дані про професію і поточну роботу, включаючи назву, а також контактні дані організації (можливо, це – єдине, що доведеться додатково пошукати в Інтернеті або, зателефонувавши колегам);
6. назву першої країни-члена ЄС, яку людина планує відвідати. При цьому надалі дозвіл діятиме для мандрівок до будь-яких інших країн у Об’єднаній Європі;
7. відповіді на запитання щодо можливих ризиків для ЄС: щодо попередньої судимості, вживання наркотиків, подорожей до зон конфліктів, а також історії імміграції до країн ЄС та інших держав.

Навіть, якщо у когось на оформлення заявки піде й більше 10 хвилин, можемо розраховувати на часовий виграш у майбутньому: коли система запрацює, подорожнім обіцяють скорочення часу очікування при перетині кордону і впорядкування в'їзду до країн-членів ЄС. Нова система також дозволить суттєво зменшити кількість відмов у в’їзді до Євросоюзу безпосередньо при перетині кордону (а вони трапляються), адже мандрівники завчасно знатимуть, чи, бува, немає у держав-членів ЄС застережень щодо їхньої поїздки.

Стосовно ж застережень, що для багатьох подання онлайн-заявки на дозвіл може виявитися непереборною технічною проблемою: заяву від імені майбутніх мандрівників можуть подати і сторонні особи (діти, внуки, туристичні агенти). Але коли йдеться про сторонніх осіб, які діють від імені клієнта, це треба зазначити в документі. Під час подання заяви “помічники” повинні вписати своє ім’я та інформацію про компанію, яку представляють. А також надати власні контактні дані.

Що ще треба знати про систему ETIAS, аби уникнути помилок?

1. Система інформуватиме усіх заявників про затвердження дозволу, відмову чи необхідність "ручного опрацювання" статусу протягом 96 годин (4 діб) після подання заявки. І це варто враховувати при плануванні подорожей. Не відкладайте процедуру до останнього.

2. Наявність чинного попереднього дозволу перевірятимуть не лише прикордонні служби держав-членів ЄС при перетині кордону, а й перевізники, які забезпечують такі поїздки. На першому етапі це стосуватиметься авіа- і морських перевізників, а за три роки після впровадження системи ETIAS цю вимогу поширять і на компанії та осіб, які перевозять групи людей сухопутним транспортом.

3. Маємо враховувати: отримання дозволу на поїздки до ЄС через систему ETIAS – це не панацея від майбутніх порушень у трирічний період дії документа. Дозвіл можуть відкликати, якщо виявиться, що мандрівник отримав його за допомогою шахрайства чи обману. Також документ можуть відкликати, якщо в базі даних ЄС щодо безпеки з’являться дані про втрачені або викрадені проїзні документи. Анулюють дозвіл і якщо людину у період дії документа засудять, звинуватять у терористичній діяльності або якщо буде підтверджено факт подорожей до районів конфліктів. ETIAS також буде анульовано у разі закінчення терміну дії паспорта або зміни прізвища.

4. Також пам’ятайте: возити із собою роздрукований у форматі А-4 дозвіл на поїздки до ЄС не потрібно. Інформація про позитивний висновок ETIAS щодо вас автоматично потраплятиме до усіх баз, якими користуються прикордонні і митні служби держав ЄС, чиї кордони ви перетинатимете.

Утім, усе це – поки що “теорія”. У тому, що нова європейська система надання попередніх дозволів на подорожі не створюватиме додаткових – зокрема, і штучних – проблем, матимемо нагоду переконатися на практиці, уже менш, ніж за рік.

Владислав Обух, Київ