Як роки змінили жіночу рівність та погляди Тимошенко
«Проведення жіночих конгресів – що воно може змінити?» – колись запитала мене одна скептично налаштована колежанка. Цей, третій за ліком, жіночий конгрес давав дуже яскраві наочні відповіді на це запитання.
Я виділила три відповіді, три критерії, за якими можна говорити про, так би мовити, гендерне покращення.
Перед однією з панелей на великі екрани вивели групове фото уряду Азарова, який став еталоном несправедливості та корумпованості – на 90% чоловіче фото. Воно не стало головною картинкою цього заходу, але дало можливість яскраво порівняти дві епохи – до Революції й зараз – навіть з точки зору гендеру.
ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО: «КВОТИ ВІДНОВЛЮЮТЬ ІСТОРИЧНУ СПРАВЕДЛИВІСТЬ»
Отже, про гендерні зміни в нашому домі. Родзинкою і головною відповіддю на запитання – чи сталися зміни в гендерному мисленні – стало публічне інтерв’ю Юлії Тимошенко журналістці Соні Кошкіній.
Цікаво от що: свого часу Юлія Тимошенко, лідерка партії «Батьківщина», була принциповою противницею квот для жінок у партійних списках. У різних інтерв’ю вона давала зрозуміти, що талановита жінка проб’ється без квот.
Зараз вона змінила свої погляди. І вся лекція (щира, глибоко особистісна) наче підкреслювала: це усвідомлена та дуже пережита зміна. Жінка, яка всього добилася сама, тепер виступає за таку підтримку для інших жінок, як квотування:
«Я довго думала про квоти. Як краще: щоб жінка пройшла тяжкий шлях боротьби, чи щоб отримала місце в списку у якості сувеніра? І що я думаю зараз. У світі довгий час існували правила, які дискримінували жінок. І ці історичні проблеми, з якими стикалася жінка, сьогодні припускають фору для неї.
Квоти відновлюють справедливість, бо у чоловіків була несправедлива фора. Вони з цією форою кілька століть прожили, оперилися, а тепер кажуть нам: квоти не потрібні, самі пробивайтеся. Ні, нам тимчасово теж потрібна фора. Я кажу – тимчасово, бо якщо вона назавжди, то чоловіки вимагатимуть потім квоту для себе».
…Насправді ця лекція була першою розмовою найяскравішого жіночого обличчя української політики з жінками та для жінок. Це був такий перший мотивуючий та підбадьорливий майстер-клас для тих, хто бачить себе чимось більше, ніж домогосподарка.
«У жінки вагітність, народження дитини, ти годуєш (дитину, чоловіка), відповідаєш, щоб чоловік був на когось подібний, коли виходить у люди, – веде далі Тимошенко. – І з таким вантажем ти – як верблюдик, і тобі слід рухатися швидше, ніж чоловік, бо інакше ти його не доженеш.
Але якщо жінка діє на повну потужність, – це ураган. Чоловіки влаштовані по-іншому, у них тестостерон. Жінки ж створені сміливими. Ті функції, які поклали на неї, вимагають бути сміливими. Коли жінка в силу характеру відстоює справедливість, то тут починаються всі колосальні труднощі. Подивіться: щоразу, коли дебати кандидатів у президенти, то я завжди сама в студії…»
Протягом її професійної кар’єри здавалося, що ЮВТ працює здебільше «чоловіком», і її аудиторія – чоловіки. Але гадаю, що в’язниця дуже змінила ставлення Юлії Володимирівни до жінок. Вона розповіла, що жінки, прості члени її команди, приходили під СІЗО та зранку співали там українських пісень, а найвідоміші жінки світу Ангела Меркель, Даля Грібаускайте, Ребекка Хармс – виборювали її свободу. Думаю, що лідерка Батьківщини зрозуміла ще й таке: жінки відданіші за чоловіків. Втім, хвалила вона їх за інше:
«Жінка повинна усвідомлювати свою унікальну силу… Нічого просто так не звалиться, окрім вдалого одруження – і то ненадовго. Бо у вдалому одруженні дружина має бути не менш авторитетна та впливова, ніж чоловік. Бо інакше цей шлюб не може бути тривалим».
Виступ не обійшовся без побажання на Новий рік:
«Думайте про те, як ваш сьогоднішній крок відгукнеться завтра. Бо якщо ви його робите щиро, мотивуючись не кон’юнктурою, а цінностями, принципами, переконаннями, – помилки не страшні… Наша професійна кар’єра – це шлях, який ми чомусь обрали. Але мета, шлях до неї й правильні кроки дадуть результат. Мета заслуговує на ваші зусилля… І тоді весь Всесвіт допомагатиме вам.
Українській жінці бажаю не боятися помилок, сприймати їх як шанс. Пробачити собі всі помилки минулого року і підготуватися робити нові в 2020-му, правильні помилки стануть шансом для зростання».
РЕЗИДЕНЦІЯ ПОСЛА НІМЕЧЧИНИ, ЯК ІНДЕКС ГЕНДЕРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
У рамках конференції завжди є панель послів іноземних держав, які розповідають про те, як досягаються три ключові мети: рівні права, рівний доступ до ресурсів та рівне представництво. Цього року її модерувала Лана Зеркаль.
Раніше ексзаступниця очільника МЗС ніколи не висловлювала своїх публічних поглядів на жіноче питання, тож це її модерування (яке видало в ній поборницю жіночих прав, котра стежить за гендерною статистикою та задається питанням – чому ми втрачаємо жінок посередині кар’єри) було приємним сюрпризом.
Розумієте, зоряним жінкам часто достатньо мати в своєму полі зору одну зоряну жінку – себе, але те, що наші відомі жінки цілком щиро виборюють представництво для всіх жінок, каже про них-нас дуже добре.
Але повертаюсь до надзвичайних та повноважних послів країн ЄС. Ця панель дуже добра, бо вона запроваджує в наше життя такі правильні поняття, як гендерна експертиза (це коли всі законодавчі та нормативні акти перевіряються на те, чи дотримані там права жінок, людей з особливими потребами та інших груп), гендерноорієнтоване бюджетування (реалізація жіночих прав спочатку вимагає певних змін до бюджетних кодексів, але потім економіка виграє від того, що мами маленьких дітей не переривають своєї праці (принаймні, економіка Швеції виграла, коли там запровадили декретні відпустки для татусів), гендерний паритет.
Насправді, не все так добре з цим у світі. Навіть у найрозвиненіших країнах є проблеми домашнього насильства, несправедливих зарплат, недостатнього представництва жінок. Хтось працює над тим активно: у Фінляндії є гендерний омбудсмен, у Франції квоти для жінок запроваджені не лише в уряді та парламенті, а й у наглядових радах компаній. Хтось каже, що все йде повільно. Але добре, що найповажніші гості з інших країн легко та із розуміння розмовляють про це з відомими українськими жінками-політиками та відвідують наші конгреси.
А як добрий гендерний маркер, хотіла б згадати вислів німецького посла Анкі Фульдгузен:
«Коли я народила дитину, я жила і працювала у Франції. Я звернула увагу, що мої французькі подруги, які народжували в цей час, дуже швидко повернулися на роботу. Натомість мої подруги з Німеччини надовго випали з професії.
Чому так? Напевно, сила інерції, необхідні зміни в ментальності. У нас в МЗС є дитячий садок, десятки робочих схем для підтримки жінок, але лише одна з дванадцяти послів – жінка, у наглядових радах компаній – лише 8,7 відсотка жінок. Політика – чоловіча територія. Та й система оподаткування у нас така дивна: податкові знижки – лише для одружених пар».
Утім найповажніша з німецьких гостей нашої країни, пані посол відзначила поступ нашої країни:
«Динаміка України у гендерному питанні – дуже добра. Зараз, коли я виступаю, на мене дивляться жінки віцеспікерки, жінка у вас була прем’єром, є жінки-міністерки, в парламенті багато жінок. І головне. Коли я працювала у вас радником-посланником чотири роки тому, то всі жінки політики поміщалися у мене в резиденції. А вже сьогодні – якби я хотіла запросити всіх, то мусила би змінювати резиденцію».
«МОЖЛИВОСТІ НАДИХАЮТЬ», ЯК І ЖІНОЧА СОЛІДАРНІСТЬ
Є ще один безумовний маркер зрілості жіночого політикуму. Колись я дивилася данський серіал «Уряд», де головною героїнею була жінка-прем’єр Біргітте Нюборг. Це прекрасний та рідкісний образ морального політика, яка не давала потопити жінок-політиків, навіть коли вони були у опозиційних їй партіях. Тоді я подумала, що зрілість жіночого товариства вимірюється і такою ось солідарністю.
Лана Самохвалова, Київ
Фото: Український Жіночий Конгрес, Укрінформ
