14 грудня. Пам’ятні дати

14 грудня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Сьогодні в Україні День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

День встановлений згідно з Указом Президента від 10 листопада 2006 року, на згадку про завершення 14 грудня 1986 року будівництва саркофагу над четвертим зруйнованим енергоблоком ЧАЕС.

Як відомо, 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції, що на Київщині, сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа – Чорнобильська аварія. Лише завдяки самопожертві ліквідаторів наслідків катастрофи, багато з яких заплатили за це власним життями і здоров’ям, вдалося локалізувати аварію та врятувати країну і світ від радіаційного забруднення. За різними даними, протягом лише одного місяця після Чорнобильської катастрофи від отриманого опромінення загинуло від 30 до 200 пожежників і працівників АЕС.

На початковому етапі зусиль з мінімізації наслідків величезного викиду радіоактивних речовин до робіт залучалися військовослужбовці строкової служби. Пізніше, влітку 1986 і далі, величезний обсяг робіт виконували залучені військові запасу та вільнонаймані працівники. За неповними даними, через чорнобильський майданчик пройшли понад 600 тисяч осіб. Працювали вахтовим методом – приїздили одні, отримували максимально допустиму дозу радіації й їхали назад. На зміну приїздили інші.

Задля запобігання розповсюдженню радіації наприкінці 1986 року зруйнований реактор накрили спеціальним «саркофагом». За оцінками спеціалістів, під ним залишилося близько 95% палива, яке було в реакторі на момент аварії, а також значна кількість радіоактивних речовин, які складаються із залишків зруйнованого реактора. З міркувань безпеки 15 грудня 2000 року роботу Чорнобильської АЕС було припинено. Водночас об’єкт «Укриття», зведений у 1986 році, поступово руйнувався.

У 2004 році було проведено тендер на проектування і спорудження нового «саркофагу» - Нового безпечного конфайнмента. Його будівництво розпочалось у 2012 році. 29 листопада 2016 року на об’єкт «Укриття» було насунуто Арку Нового безпечного конфайнмента. 10 липня 2019 року Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» ввело в експлуатацію комплекс НБК. Надалі будуть роботи з демонтажу нестабільних конструкцій об’єкту «Укриття». За задумом проектувальників, нова споруда зможе вирішити проблему, як мінімум, на сто років, хоча ліквідувати станцію планують у 2065 році.

Сьогодні ми згадуємо їх – тих, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав за нас своє життя у ядерному котлі. Попри величезну ціну, яку довелося заплатити, самі ліквідатори-чорнобильці нерідко називають 14-те грудня святом.

Події дня:

Цього дня, у 1918 році, в результаті державного перевороту було повалено Гетьманат і встановлено владу Директорії. Гетьманом України Скоропадський пробув трохи більше ніж півроку. За цей час гетьманат зумів провести реформу адміністративно-територіального устрою, перевибори до місцевих органів самоврядування, провів кардинальну господарчу реформу, запроваджено нову грошову одиницю (гривню), реорганізовано і зміцнено флот, сформовано 60-тисячну регулярну армію. Разом з тим відкрито понад 150 українських гімназій, створено держуніверситети в Києві і Кам'янці-Подільському, засновано Державний архів, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Український театр опери і балету, Українську національну бібліотеку, Українську Академію Наук, утворено Українську автокефальну церкву. Павло Скоропадський, передавши владу та державний скарб урядові, надрукував заяву про зречення: «Я, гетьман усієї України, протягом семи з половиною місяців прикладав усіх моїх сил, щоб вивести край з того важкого становища, в якому він перебуває. Бог не дав мені сил справитися з цим завданням, і нині я, з огляду на умови, які тепер склалися, керуючись виключно добром України, відмовляюся від влади». В цей час головнокомандувач Павло Долгоруков здав війська на капітуляцію без усяких умов і втік до Одеси. Дружинники, значна частина яких полягла на Євбазі (Галицька площа, тепер площа Перемоги), розсіялися по місту, а ті, що залишились, (більше двох тисяч) засіли в будинку Педагогічного музею. Ввечері 14 грудня війська Директорії повністю заволоділи Києвом, а через три дні французький десант зайняв Одесу.

Ювілеї дня:

179 років від дня народження Михайла Старицького (1840-1904), українського письменника, режисера, актора, театрального і громадсько-культурного діяча. Автор понад 30 п’єс (серед них історична драма «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Не судилось», «Талан», «Оборона Буші»). Щоб поповнити занадто обмежений тогочасний театральний репертуар, крім оригінальних п’єс використовував твори інших авторів. З творів Гоголя, крім «Різдвяної ночі», він переробив для сцени «Тараса Бульбу», «Майську ніч», «Сорочинський ярмарок». Використав для сцени і твори багатьох інших авторів: Крашевського – «Циганка Аза», Ожешко – «Зимовий вечір», Нечуя-Левицького – «За двома зайцями», Панаса Мирного – «Лимерівна», «Крути, та не перекручуй», Олександрова – «Ой не ходи, Грицю». Саме завдяки Старицькому ці твори на довгий час стали репертуарними та надзвичайно популярними серед глядачів. У 1882 році організував першу українську професійну трупу (разом з Марком Кропивницьким), керував трупами Марка Кропивницького (1883-1885), власною (1885-1891), Миколи Садовського (1892-1897). Видатний український актор Іван Олександрович Мар’яненко згадує: «Вклавши всі свої кошти в антрепризу, він зразу ж поставив роботу театру на широку ногу: підняв акторські ставки до рівня російських театрів, зібрав великий оркестр і хор, прекрасно оформляв вистави, запрошував кращих художників-декораторів; було пошито нові костюми та набуто бутафорію». На розвиток українського театру – справи всього свого життя, Михайло Старицький витратив усі свої статки і заощадження. Наприкінці життя він був змушений «у дві руки» разом з дочкою Людмилою (Старицька-Черняхівська) писати до російськомовних журналів романи та водевілі.

Сьогодні народження у Джейн Біркін (1946), британської кіноактриси. Знімалась у фільмах: «Блоу-ап» («Фотозбільшення»), «Басейн», «Смерть на Нілі», «Меланхолійна крихітка», «Останній вересень» та ін. Джейн Біркін давно вже француженка. Ще в 1967 році, 21-річною, вона переїхала до Парижа і живе там досі. Внесок актриси в кіномистецтво доволі скромний, хоч вона і знялася в декількох серйозних і вагомих картинах та в безлічі другорядних. З Ромі Шнайдер її не порівняєш. Джейн Біркін це, передусім, чуттєвий сексуальний образ лоліти у міні з чубчиком і плетеним кошиком в руках, брутальний Серж Гензбур – кохання майже всього її життя, скандальна пісня «Я тебе кохаю… Я тебе теж ні», яку вони заспівали дуетом, заборонена свого часу Папою Римським за надмірні стогнання Біркін, а також знаменита сумка від модного будинку «Hermes», без якої ніяк. Біркін тричі була в шлюбі, має трьох дочок (найстарша, відомий фотограф Кейт Баррі, покінчила з життям у 2013 році). Вперше Джейн вийшла заміж ще зовсім юною за відомого британського композитора, автора музичної теми до «Бондіани» Джона Баррі. Потім, після зйомок оголеною у «Фотозбільшенні» Антоніоні, розлучилася з чоловіком – обом стало зрозуміло, що зразкової леді з Джейн не вийде. Наступним і доволі тривалим етапом її життя став Серж Гензбур. Брижіт Бардо, попередня кохана Гензбура, не без уїдливості називала Джейн Біркін не інакше, як «овечкою з кошиком». Пара прожила разом 12 років. Результатом цього союзу стала не лише знаменита пісня, але й народження другої доньки – Шарлотти (нині Шарлотта Генсбур одна з найвідоміших і найталановитіших французьких актрис). Але Серж впав у депресію, почав пити і Джейн, після вмовлянь і сварок, пішла до іншого. Ним став кінорежисер Жак Дуайон. В третьому шлюбі знову народилася дівчинка – Лу Дуайон (французька актриса, співачка, фотомодель). Нині Джейн Біркін мешкає у Франції. Нещодавно знялася в рекламі смокінга для «Ів Сен-Лорана»; широкого розголосу у пресі набув конфлікт між актрисою і «Гермесом»: Біркін обурювалася негуманним поводженням з крокодилами та іншою живністю, що потрібна для виробництва люксових сумок «Біркін». Подейкували, що таким чином Біркін просто нагадала модному будинку про своє існування. Як би там не було, але конфлікт владнали. У Франції Біркін люблять. І за її колишню красу і молодість, і за Сержа Гензбура, і за непідробний і бездоганний французький шарм. Хто-хто, а Біркін ніколи не була «розфуфиреною» і вульгарною.

Роковини смерті:

220 років з дня смерті Джорджа Вашінгтона (1732-1799), американського державного діяча. Головнокомандувач американської армії під час війни за незалежність у Північній Америці 1775–1783 рр. Голова Конвенту 1787 року по розробці Конституції США. В 1789 році обраний першим президентом США.

День пам’яті Андрія Дмитровича Сахарова (1921-1989), російського фізика і громадського діяча, лауреата Нобелівської премії миру (1975). Учасник науково-дослідницької групи з розробки термоядерної зброї. Ініціатор досліджень керованої термоядерної реакції. Один з творців радянської водневої бомби. З кінця 1950-х рр. виступав за обмеження і припинення ядерних випробувань. З 1970 року член Комітету із захисту прав людини. У 1988 році Європарламент заснував Міжнародну премію імені Сахарова за гуманітарну діяльність в галузі прав людини.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-