Як американець Девід Пластер оголосив війну бидлу

Як американець Девід Пластер оголосив війну бидлу

Укрінформ
Явище «бидлоїзму» він досліджує вісім років життя в Україні

Мешкає американець на Борщагівці – у спальному районі столиці, який ніколи не вважався надто престижним. Більше того – Девід вважає себе палким патріотом Борщаги.

Девід Пластер переїхав в Україну 2011 року і вважає її своєю домівкою. Вивчаючи живу українську мову, він напоровся на слово, яке довго не міг зрозуміти, – "бидло"… Що воно означає?

«Спочатку це слово не мало для мене жодного сенсу, – поділився він із кореспондентом Укрінформу, – бо я не розумів контексту. Переклад на англійську – «корова» чи «худоба» – нічого не пояснював. Я не розумів концептуально – як виглядають ті, кого місцеві люди описують цим словом, наділяючи їх певними характеристиками».

Ми познайомилися з Девідом у «Піці Ветерано» неподалік Майдану. Серед ветеранів, які часто навідуються до цього закладу, він – свій.

Раніше Пластер служив військовим медиком американських збройних сил у багатьох гарячих точках світу. Вийшовши на пенсію, переїхав в Україну. Йому так сподобалося, що вирішив тут поселитися. А коли почалася війна з Росією, поїхав на Донбас волонтером – навчати наших бійців тактичної медицини, витрачаючи на це свої пенсійні заощадження...

За роки життя в Україні американець добре освоїв українську. І загадкове слово «бидло» розкрилося йому з усіма відтінками його значення. Він навіть спеціальний термін придумав – «бидлоїзм».

“БОРЩАГА БЕЗ БИДЛА”

«Бидло – це не людина, – каже він, – а тимчасовий статус особи, яка не переймається тим, що відбувається довкола, зневажає суспільство і людей загалом. Це життя в негативі. Небажання змінювати щось навколо на краще... Ознака пригніченості менталітету. Це ті, хто відмежувалися від суспільства й відкидають будь-яку власну відповідальність».

І Девід вирішив боротися з бидлом. Не з людьми, звісно, а з самим явищем.

Свій проект він назвав «Борщага без бидла». Почав із головного прояву бидлоїзму в повсякденному житті – зі сміття. Заклик американця очистити рідний район від сміття, особливо від пластику, підтримали понад тисячу волонтерів. Прибирали вулиці, сквери, двори.

Місцеві бабусі ледве не носять Девіда на руках.

«Бабусі нам дуже допомагають, – каже він. – Вони часом бідкаються – мовляв, якби молодша, ото б я вам помогла… А я кажу – не треба бути молодшою! Ви найкращий помічник, оператор… Робіть те, що можете, – пояснюйте людям, яку важливу справу ми всі робимо, коли прибираємо рекламу наркотиків. Залучайте до цієї справи ще більше волонтерів. І ці бабусі чудово дають цьому раду. А ще й сканують усе довкола – як термінатори, виявляють нові рекламні написи».

«Сенс усього цього руху, – продовжує він, – ви відповідальні, і ваша хата не скраю. Ви несете відповідальність за те, що діється по сусідству. Не треба чекати, допоки уряд, поліція, політики – особливо політики – розв’яжуть ваші проблеми. Бо, як правило, вони створюють проблеми, щоб вирішувати їх під час виборів… Я не кажу цим людям навколо: ти – бидло, ти – бидло, ти – бидло… Я кажу, будь відповідальним».

ФАРБА ПРОТИ НАРКОТИКІВ

Але на прибиранні вулиць боротьба з бидлом тільки почалася. Девід Пластер з однодумцями вирішили очистити Борщагівку від наркотиків.

Виявляється, тисячі незрозумілих написів на парканах і стінах – не що інше, як реклама адреси у даркнеті, через які продавці наркотичних засобів збувають свою продукцію. Її споживачі – переважно підлітки – добре орієнтуються в цій рекламі.

Борці з бидлом пішли простим, але дуже ефективним шляхом.

Вирішили замальовувати ті написи спрей-фарбою – залишаючи на їхньому місці візерунки та синьо-жовті смуги. Борщагівка, в результаті, стала непривабливою для продавців наркоти – та ще й засяяла кольорами державного прапора.

«Як боротися з наркотиками? – ставить питання Девід Пластер і відповідає: – Деякі люди вважають, що треба йти на вулицю і бити людей, які їх вживають. Але покарання нічого не вирішить. Зате якщо усунути можливість купувати наркотики, прибрати джерело фінансування незаконної діяльності, ви змусите продавців піти геть, бо Борщагівка стає для них не тим регіоном, де можна заробляти».

Рекламу наркотиків Девід виявив навіть біля президентського офісу – на Будинку з химерами. Він завжди має при собі балончик із фарбою, тож негайно її використав.

НЕДІЛЬНА ШКОЛА З ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ

Ми зустрілися з Девідом якраз у неділю. Він провів мені невелику «екскурсію» по різних кабінетах і коридорах Київської міськдержадміністрації, де проходили курси.

- Маємо чотири групи, – пояснює він, – три дорослі й одну дитячу.

- А хто з міської влади опікується вашим проєктом? – цікавлюся.

- Особисто мер Кличко. Він погодився надати нам приміщення для занять у вихідний день.

* * *

Девід Пластер любить поговорити про екологію, наркоманію, про сміття, бидло, тонкощі англійської мови – про що завгодно. Але навідріз відмовляється розмовляти про політику, особливо американську.

Мене не цікавлять, каже він, американські вибори чи імпічмент президента Трампа. Я живу в Україні, тут мій дім, і я хочу, щоб усі в цьому домі казали – як у нас круто!

Володимир Ільченко. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-