Гряде чергова сміттєво-туалетна революція

Гряде чергова сміттєво-туалетна революція

Аналітика
Укрінформ
Міністерство охорони здоров’я виступило з ініціативою змін до державних санітарних норм і правил утримання територій “населених місць”

Опублікувано проєкт відповідного наказу для громадського обговорення. І це реально стосується повсякденного життя всіх – адже зміни, розроблені Директоратом громадського здоров’я, стосуються правил утилізації сміття, впорядкування озеленення, безбар’єрного середовища, громадських вбиралень тощо. Судячи з коментарів на фейсбук-просторі, громадськості пропозиція сподобалася, тим паче, що вона опирається на європейські санітарні норми. Тож Укрінформ детальніше розповідає, про що йдеться в документі.

Сміття вивозити, сіллю не сипати, тротуари поливати…

Найперше, на що звертається увага — норми сортування сміття. Обов’язковим має стати наявність окремих контейнерів для збору пластику, скла, металу, паперу та органіки. Самі ж контейнерні майданчики повинні обладнуватися огорожею навколо та твердим водонепроникним покриття чи навісом. Аби побутові відходи в контейнерах не загнивали, поширюючи довкола сморід і шкідливі випаровування, чистити їх треба кожні три доби взимку і щодня з приходом тепла. А ще проводити дезінфекцію - щотижня для контейнерів органічних відходів і щомісяця для неорганічних (пластик, папір, картон).

Закон про сортування відходів у нас уже працює — ще з початку 2018 року. Але поки що, за словами експертів, для його виконання у нас немає ні інфраструктури (достатня кількість контейнерів, сміттєсортувальних ліній, заводів), ні бажання місцевої влади і людей. Приміром, у столиці наразі встановлено 14 тисяч контейнерів для твердих побутових відходів. Для міста з фактичною кількістю населення у 4 мільйони — це 1 контейнер на 285 осіб. А що вже й говорити про регіони? Залишається сподіватися, що ініціатива МОЗ, у разі її затвердження, пришвидшить вирішення проблеми.

Інша норма, яку хотілося б побачити втіленою вже зараз - встановлення сміттєвих урн на тротуарах через кожні 60 метрів мінімум. Урни для сміття також мають бути на кожному з кутів перехресть вулиць, а також біля зупинок громадського транспорту, входів до метро, вокзалів, підземних переходів, громадських будівель та споруд. Навіть у Києві цього і близько немає…

Як правильно прибирати сніг?

У нових санітарних нормах окремо прописано заборону спалювати опале листя. Це не лише незаконно (стаття 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а реально небезпечно, бо призводить до забруднення повітря, води та ґрунту, навіть до зникнення певних видів тварин і птахів. У МОЗі додатково наголошують: при спалюванні листя виділяється бензопірен, що може викликати у людини рак. А з димом у повітря виходять діоксини - одні з найотруйніших для людини речовин. Також при спалюванні виділяються отруйні гази, які впливають на імунну систему та можуть провокувати алергію. Натомість опале листя треба збирати і вивозити на поля компостування.

Взимку пропонується заборонити посипати дороги сумішшю піску і солі, оскільки вона забруднює ґрунт, шкодить зеленим насадженням, а також псує взуття. Натомість рекомендують посипати тротуари, велодоріжки та пішохідні зони гранітним відсівом з вмістом солі 7%. Що іще важливо - пішохідні переходи та зони очікування повинні очищатися від снігу та ожеледі до твердої поверхні, а мінімальна ширина розчищення тротуару має складати 1,2 м. Для торгових підприємств інша норма - прибирати від снігу та ожеледиці прилеглу територію у радіусі не менше 5 метрів. При цьому забороняється насипати забруднений сніг та лід на тротуари, газони тощо. Що з ним робити? Вивозити на спеціально облаштовані ділянки із наявністю зливової каналізації з відведенням талої води на споруди механічної очистки або використовувати снігоплавильні машини. Ну, скажем так: ця норма не виглядає наразі реалістичною.

Влітку (за середньодобовій температурі +20 градусів і вище) вулиці з підвищеною інтенсивністю руху пішоходів, площі, пішохідні зони, а також тротуари біля підприємств торгівлі, вокзалів, зупинок громадського транспорту, входів в метро слід поливати не рідше одного разу на добу.

Дерева не обрізати, грунт відкритий не залишати

Чому особливо хочеться порадіти — так це забороні “омолоджувальної” обрізки дерев (такі “обрубки” явно не додають естетики місту). Фахівці переконують: така процедура зменшує розмір крони дерева і погіршує процес очищення повітря та значно зменшує площу затінених територій. А тінь дерев може знизити температуру повітря на кілька градусів, що особливо важливо під час спеки.

Інший важливий аспект — боротьба з пилом. Згідно з новими нормами, на дві смуги руху вулиці має облаштовуватися щонайменше одна смуга озеленення. Тобто висаджені в ряд дерева з середньою відстанню між ними не більше 11 метрів. Смуга озеленення також може розміщуватися між смугами руху автотранспорту. У такому випадку дерева висаджуватимуться через кожні 6 метрів. І це мають бути породи дерев, які відповідають певним характеристикам, зокрема зі сформованою кроною і стійкістю до загазованості, пило- і водопоглинанням, створенням тіні, виробленням кисню, затримкою вологи тощо.

Ще одна заборона — на відкритий ґрунт в населених місцях. Весь ґрунт має бути покритий газоном, багаторічними рослинами, пристовбурними решітками або мульчою (вкривання поверхні ґрунту соломою, перегноєм, мульч-папером тощо для захисту ґрунту від пересихання й перегрівання).

Максимально «безбар’єрне» життя

Аби люди з інвалідністю, батьки із дитячими візочками, велосипедисти та інші групи населення безпечно і комфортно пересувалися містом чи селищем мають бути витримані певні правила при проектуванні, будуванні та утриманні територій. Йдеться про широкі (120 см) і пологі з’їзди з тротуару чи велодоріжки;

пандуси з належною шириною та ухилом або ліфт на кожному з виходів підземних і надземних пішохідних переходів; лави для сидіння вздовж вулиць на кожні 300 м; паркувальні стовпчики або інші перепони для в’їзду машин в пішохідну зону. Підземні та надземні пішохідні переходи, де немає можливості забезпечити безбар’єрне середовище, мають дублюватися наземними пішохідними переходами, які забезпечують безбар’єрне переміщення.

А до вбиральні не бігти, а йти!

Про доступність громадських вбиралень у 21 столітті здавалося б дивно говорити, але для нас це досі питання ще не вирішене остаточно. Тож у санітарних нормах прописали, що у кожній зоні зелених насаджень, де гуляють люди, обов’язково має бути хоча б один стаціонарний громадський туалет. Оптимальна відстань між вбиральнями - до 700 метрів, а в людних місцях - до 300 метрів.

Також у кожній громадській вбиральні має бути облаштований стіл для сповивання немовляти та забезпечений доступ до питної води. А от вигрібні ями будуть заборонені. Щодо дворових туалетів, то вони мають бути підключенні до місцевих очисних споруд, аби небезпечні речовини не потрапляли у підземні води, а також в джерела і колодязі.

Також прописані вимоги до розміщення місцевих очисних споруд. Вони мають бути віддалені від земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення. Відстань між місцевою очисною спорудою і колодязем має становити щонайменше 50 метрів.

Що тепер?

Після завершення громадського обговорення профільні експерти МОЗ України розглянуть всі пропозиції та зауваження та внесуть відповідні правки. Зміни до наказу вдосконалюють чинні санітарні норми та законодавство, щоби зробити зручнішими та головне - безпечними для життя і здоров'я людей помешкання та громадські споруди, а також території населених місць. Контроль за виконанням наказу та введення санкцій за його порушення здійснює Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Юлія Горбань, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-