25 квітня. Пам’ятні дати

Бій, що увійшов у історію як бій під Гурбами, був одним з найтриваліших і одночасно наймасштабнішим серед тих, що коли-небудь вела УПА. Розпочався він 21 квітня тривав до 25 квітня 1944 року. Бойовище охопило терени сучасних Рівненської (Здолбунівського, Дубненського та Острозького районів) та Тернопільської (Кременецький та Шумський райони) областей. Основний ареал бойових дій припав на територію між селом Антонівці та урочищем Гурби.

У нерівному та відкритому бою зійшлись близько 5 тисяч упівців: відділи південної групи УПА-Північ «Богун», під командуванням командира Петра Олійника (псевдо Еней), та з’єднання «Холодний Яр» УПА-Південь на чолі з Василем Куком (псевдо Юрко Леміш). В арсеналі південної групи УПА було дві батареї гармат різних систем і кілька мінометних ланок, окремі курені мали на озброєнні протитанкові рушниці. На стороні ворога було 5 бригад військ НКВС (понад 30 тис. бійців з артилерією, танками і авіацією), знятих з цього приводу з Кавказу, де перед тим вони займались виселенням чеченського населення.

Радянське командування наказало оточити і знищити з'єднання УПА. Загалом за кілька днів, за звітами НКВС, відбулося 26 бойових зіткнень, причому деякі з них тривали по 8-11 годин. Повстанські загони були виснажені, але безстрашно йшли в бій. Зрештою, знищивши понад 900 червоноармійців, підбивши 5 танків, загони УПА прорвали вороже кільце на заході, в районі с. Буща, та вийшли з оточення. Власні втрати повстанців — понад 100 убитих та 60 поранених, більше 100 полонених. Ще одним сумним підсумком тих подій стали спалені енкавеесівцями села Гурби та Антонівці.

Сьогодні світове співтовариство відзначає Міжнародний день ДНК. Саме цього дня 1953 року колектив учених, серед яких були Джеймс Вотсон, Френсіс Крік, Моріс Вілкінс, Розалінд Франклін, опублікували в науковому журналі «Nature» статті, в яких описали структуру ДНК. Згодом цього дня 2003 року було оголошено про завершення основної частини проекту «Геному людини». Тоді ж, у США уперше відзначався і День ДНК. Святкування приурочили до 50-ліття відкриття подвійної структури ДНК. Починаючи з 2010 року, День ДНК набув міжнародного статусу. Ініціатором виступив американський Національний інститут дослідження геному людини (National Human Genome Research Institute, NHGRI). У 2013 виповнилося 60 років першим публікаціям щодо структури ДНК, через це подія набула значного розголосу в соціальних мережах. ДНК – це дезоксирибонуклеїнова кислота – один із двох типів природних нуклеїнових кислот, що забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління і реалізацію генетичної програми розвитку й функціонування живих організмів. Основна роль ДНК в клітинах – довготривале зберігання інформації про структуру РНК і білків. Запропонована вченими просторова модель ДНК, згідно з якою молекула ДНК утворюється з 2 ланцюжків полінуклеотидів, скручених у вигляді подвійної спіралі, пояснює механізм точної передачі інформації під час утворення ДНК. Відкриття спіралі ДНК стало для науки революційною подією. Завдяки виявленню ДНК був розкритий код спадковості, ідентифіковано генетичні ризики, розпочато формування запрограмованих властивостей організму, здійснюється оздоровлення спадковості, створюються технології генної інженерії.

Разом з тим, сьогодні Міжнародний день боротьби з малярією. Відзначається згідно з рішенням 60-ї сесії асамблеї Всесвітньої організації охорони здоров’я (травень 2007 року). Малярія – це захворювання, яке становить загрозу людському життю. Призвідником хвороби є паразити – інфіковані самки комарів виду Anopheles. У людини, що не має імунітету, симптоми з’являються через 7 або більше днів (зазвичай через 10-15 днів) після укусу інфікованого комара. Перші симптоми – лихоманка, головний біль, озноб і блювота – можуть бути слабко виражені, що утруднює виявлення малярії. Якщо не почати лікування протягом перших 24 годин, малярія може розвинутися в тяжку хворобу, що часто закінчується летальним результатом. У дітей з важкою малярією часто розвивається один або більше з таких симптомів: важка анемія, дихальна недостатність у зв’язку з метаболічним ацидозом або церебральна малярія. У дорослих людей також часто спостерігається ураження декількох органів. В ендемічних з малярії районах у людей може розвиватися частковий імунітет, при якому інфекції протікають без симптомів. Згідно найостаннішим оцінками ВООЗ, торік відбулося 212 мільйонів випадків захворювання малярією і 429 тис. випадків смерті від неї. Від малярії найбільше потерпають переважно діти у віці до 5 років, які проживають в Африці на південь від Сахари.

Ювілеї дня:

112 років від дня народження Миколи Петровича Трублаїні (справж. прізв. – Трублаєвський; 1907-1941), українського письменника. У 30-х роках його книжки про освоєння Арктики (написані на матеріалах експедицій, в яких Трублаїні брав участь), твори для дітей та юнацтва користувалися великою популярністю. Герої його нарисів, оповідань і повістей – люди романтично окрилені, стійкі та незламні. Автор популярних пригодницьких романів і повістей «Лахтак», «Мандрівники», «Шхуна «Колумб»», циклу оповідань «Берег невідомого острова», «Лови білого ведмедя», «Крила рожевої чайки» та ін. Загинув на фронті у 34 роки.

108 років від дня народження Віри Сергіївни Роїк (1911-2010), української вишивальниці, заслуженої майстрині народної творчості, Героя України (2006). Народилась в Лубнах на Полтавщині. З 1952 року жила і працювала в Сімферополі. Її вироби прикрашають експозиції чотирьох десятків музеїв світу; за свої майже 100-річне життя майстриня провела понад 100 персональних виставок. У роботі використовувала стильові особливості вишиванок різних областей України. Мріяла про створення у Сімферополі українського музею вишивки.

Роковини смерті:

День пам’яті Марка Черемшини (Іван Юрійович Семанюк; 1874-1927), українського письменника, культурно-громадського діяча, адвоката. Проза Марка Черемшини надзвичайно яскрава, поетична і чимось подібна до Стефаникової (були друзями-побратимами). Подібними були й їхні долі. Мужицький син, єдиний з дітей, кому батько, незважаючи на матеріальні нестатки вирішив дати освіту, Іван у Коломийській гімназії зазнавав глуму і насмішок з боку викладачів та панських синків за своє «холопське» походження. Навчання в гімназії нічого крім огиди не викликало, але хлопець виявив неабияку наполегливість, вивчив польську мову і невдовзі вийшов в число кращих учнів. «Незаможність моєї родини, - писав він в автобіографії, - приневолила мене вже від першого класу заробляти на себе лекціями». У 1896 році в газеті «Буковина» було надруковано перше оповідання 22-річного Івана Семанюка «Керманич», підписане псевдонімом «Марко Черемшина», що так і залишилось його літературним ім’ям. Після закінчення гімназії він вступив на юридичний відділ Віденського університету – мріяв навчатися на медичному, але плата там була вищою. «Права учився я у Відні для хліба, - писав він у автобіографії, - а більше займався літературою та просвітою». 1912 року Черемшина відкриває власну адвокатську канцелярію у м. Снятині, багато допомагає місцевому люду, який приходив до нього «по поміч і пораду». Днями, за свідченням дружини, він пропадав на судових засіданнях, а вечором і вночі писав всіляки заяви, скарги і протести до різних судових, фінансових і адміністративних установ. Перша збірка новел Черемшини «Карби» вийшла друком 1901 року, друга – «Село вигибає», аж у 1925. В історію української літератури Марко Черемшина увійшов як співець гуцульського селянства. Саме йому письменник служив все життя – і словом, і ділом, залишивши по собі світлу пам’ять.